Презентація на тему:
Особистість

Вчення про індивідуальність. Психологія особистості. Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського

Темперамент – індивідуальні особливості людини, що виявляються в її збудливості, емоційній вразливості, врівноваженості, швидкості перебігу її психічної діяльності. Темперамент – це вроджена динаміка психічної діяльності.

Гіппократ (460 - 377 р.р. до н.е.) вбачав фізіологічну основу темпераментів в тій чи іншій пропорції основних рідин, з яких ніби складається природа тіла. Темперамент в перекладі з латинської мови означає належне, розмірне змішування. Теорія Гіппократа називається гуморальною (від латинського humor – рідина).

Типи темпераменту (загальні) за Павловим за Гіппократом 1. сильний неврівноважений -----холеричний (жовч) 2. сильний врівноважений (рухливий) ----- сангвінічний (кров) 3. сильний врівноважений) ----- флегматичний (флегма, малорухливий (“інертний”) слиз ) 4. слабкий ----- меланхолічний (чорна жовч)

Специфічно людські типи вищої нервової діяльності (по способу відображення дійсності) художній розумовий середній

Характер – сукупність найбільш істотних рис особистості, темпераменту, типу ВНД, життєвого досвіду, а також ставлення до себе, суспільства та праці, основний тип нервово психічного реагування в різноманітних ситуаціях. Формується характер в процесі виховання.

Елементи характеру інтелектуальний емоційно-вольовий морально-етичний

Особистість Людина як індивід – це кожна конкретна людина, індивідуальність Людина як особистість – це свідомий індивід із своїм світоглядом, досвідом і який виконує свою суспільну функцію. Під особистістю розуміється сукупність усіх психічних якостей людини, що визначають її індивідуальну та соціальну сутність.

Структура особистості

Структура особистості (продовження таблиці)

Психологічна сутність складових особистості: 1.Спрямованість – це її стержень і включає в себе потреби, мотиви, інтереси, світогляд, переконання, ідеали, неусвідомлені потяги Світогляд – це система поглядів на природу, суспільство. Переконання – це суб’єктивна віра у правильність вчинку. Усвідомлені потреби – це мотив, тобто це вже акт діяльності. Ідеал – це те, до чого ми прагнемо. Потяги – неусвідомлені спонуки саморозвитку. 2.Можливості (потенції) – це здібності, які формуються із задатків і складають передумови вмінь та навичок.

3.Характер (елементи характеру: інтелектуальний, емоційно-вольовий, морально-етичний). 4.Темперамент. 5.Психічні процеси (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява, тобто пізнавальні), властивості (спостережливість, працелюбство, дисциплінованість, наполегливість, рішучість тощо), стани (тривоги, страху, піднесеного чи пониженого настрою тощо). 6.Система саморегуляції (система “Я”) – самовизначення, самовдосконалення, рефлексія (самоаналіз). ! Особистість формується в процесі діяльності.

Критерії зрілості особистості (М.Ю.Литвак) Незріла особистість намагається змінити інших людей, пристосувати їх до себе. Зріла особистість намагається змінити в першу чергу себе і переходить на гармонійну саморегуляцію у взаємовідносинах. При конфліктах незріла особистість говорить: “Наді мною знущалися”. Зріла особистість самокритично оцінює: “Я сам дозволив познущатись над собою”. Незріла особистість понад усе намагається змінити обставини.Зріла, в першу чергу, пристосуватись до них. В кожному мінусі вона намагається знайти і долю позитивного.

Незріла особистість часто знає, але не вміє.Зріла не лише знає, але і вміє. Ось чому незріла особистість, в основному, критикує, а зріла робить справу (хоч інколи при цьому мовчить або злиться). Незріла особистість намагається влаштувати в першу чергу своє особисте життя, а потім справи. В результаті не влаштовується ні те, ні інше і така людина попадає в залежність від інших людей.Зріла особистість в першу чергу влаштовує свої справи і отримує незалежність. Особисте життя влаштовується само по собі на основі саморегуляції.

Потреби зрілої особистості витікають із потенційних можливостей, з її успіхів, її справ.Незріла особистість, не роблячи справи, копіює потреби зрілої особистості, збільшує її розміри, не рахуючись зі своїми реальними потенційними можливостями. (Згадайте потреби дорослих дітей, котрі сидять на шиї своїх старіючих батьків). Незріла особистість надіється, зріла діє. Незріла особистість хоче зайняти високе положення, не займаючись самовдосконаленням. Зріла особистість турбується про самовдосконалення, особистісний ріст. Високе положення приходить саме по собі.

дози ліків (меланхоліку – менші; холерику – більші) зриви ВНД (притаманні крайнім типам темпераменту) хвороба викликає зміни характеру (виразкова хвороба – “виразковий” характер, хвороби печінки – “жовчний” характер і т.п.) хронічні хвороби викликають психопатизацію пацієнтів. Берн: “Особистість – це дитина + дорослий + батько”. При хворобі зростає питома вага “дитини”, а тому змінюється поведінка хворого, що вимагає відповідного відношення медичного персоналу. Особистість і хвороба

Особистість За словами відомого вітчизняного психолога С.Рубінштейна, особистість – це те, що людина хоче (її нужди і потреби), що людина може (її здібності і можливості) і що вона собою являє (її спрямованість, характер і ступінь зрілості)

Медичні працівники повинні вміти правильно оцінювати головні риси характеру пацієнтів та їх родичів щоб підібрати адекватний стиль спілкування з ними, а також самооцінювати свій характер і виховувати професійні, моральні та вольові якості, необхідні для надання допомоги страждучим

Рангова градація психологічної важливості осіб для індивідуума Найбільш важливою особою для людини є її власна особистість. Людина сама повинна здобувати блага, уміти ними користуватись, турбуватись про задоволення своїх потреб. Друге місце займають партнери, які допомагають людині здобувати блага і захищатись, ті особи, які допомагають їй заробляти на життя, тобто співробітники. У незрілих особистостей місце співробітника займають батьки, у яких вони сидять на шиї до їх смерті, або інші особи, на яких незрілі особистості паразитують.

Третє місце в градації ціннісних осіб займають сексуальні партнери. Не друге, а третє. Коли людина голодна, їй не до сексу. Якщо сексуальний партнер одночасно є і співпрацівником (на роботі, в сімейному бізнесі і т.п.) ця особа стає найбільш близькою і потрібною людиною. Діти. Діти попадають на четверте місце. Це здається дикістю, але це є дійсно так. Якщо моє “Я” для мене є в центрі уваги, якщо я живу в першу чергу для себе, то що потрібно робити з дітьми? Потрібно виховувати їх так, щоб вони якнайшвидше стали незалежними від мене і я знову міг би зайнятись своїми справами. Тварини так і поступають. Вони вчать своє потомство самостійно здобувати їжу. І як тільки їх діти цьому навчились, вони йдуть із сім’ї, хоч досить часто лишаються в стаді чи зграї. Батьки. Психологи ставлять їх на 5 місце. Дане положення особливо часто викликає бурхливе заперечення у осіб, старших 45 років. Особливо часто матері говорять синам: “Запам’ятай, дружин у тебе може бути багато, а мати одна”. Таке виховання, коли воно стає керівництвом до дії, призводить до великих бід. Скільки б не було дружин, чоловік живе з дружиною чи співжителькою, а не з матір’ю. Такий одвічний знак біології і самого буття.

Немає часу дивуватись, що підлітки мало приділяють уваги батькам. Потрібно зрозуміти, що в центрі їх інтересів, в першу чергу, вони самі. На другому місці у підлітків – товариші, ровесники із своїми інтересами і неписаними правилами спілкування. Коли підліток підростає, настає черга реалізації статевого інстинкту, з’являються кохані. Коли створилась сім’я – з’являються діти. А місце батьків віддаляється. В певні періоди ці місця тимчасово зміщуються. Коли людина закохалась, статевий партнер тимчасово займає друге місце. Перше, друге або третє місце тимчасово може зайняти новонароджена дитина. Але у зрілої особистості ці життєві переміщення – явище тимчасове. Таким чином, жити в першу чергу потрібно для себе. Це приносить користь і іншим, якщо робиться правильно. “Возлюби ближнього, як самого себе” – гласить євангельська заповідь.

Ви зможете полюбити ближнього і користуватись його взаємністю лише в тому випадку, коли будете любити і шанувати самого себе. Якщо ви себе любите – у вас є самоповага. Ви не дозволите щоб вас ображали. Ви зробите все, щоб інші вас поважали, а отже не будете псувати життя іншим. Якщо ви любите себе і шануєте своє здоров’я, ви зможете виростити дітей, допомогти їм стати на ноги. Ви доглянете за своїми старими батьками. Якщо ви любите себе, то будете показувати приклад своїм дітям, як потрібно відноситись до старих батьків, адже і ви також постарієте. Ви любите себе – не будете заважати дітям влаштовувати особисте життя, чим оберігаєте нервову систему і свою, і дітей.

Якщо ви себе любите, то ніколи не будете кричати на своїх підлеглих, псувати їм настрій, робити підлість. Адже тоді вони будуть погано працювати, а це, в кінцевому результаті, відіб’ється і на вас. Якщо ви себе любите, то не будете конфліктувати із своїм керівником, не має значення розумний він чи дурень. Дурня ви “обведете кругом пальця”, а з розумним домовитесь. Отже, головною умовою становлення зрілої особистості є щира любов до самого себе. Це принцип “позитивного і раціонального егоїзму”.

Для ілюстрації матеріалу слушно навести уривок з “Є.Онєгіна” О. Пушкіна: Кого ж любить? Кому же верить? Кто не изменит нам один? Кто все дела, все речи мерит Услужливо на наш аршин? Кто клеветы про нас не сеет? Кто нас заботливо лелеет? Кому порок наш не беда? Кто не наскучит никогда? Призрака суетный искатель, Трудов напрасно не губя, ЛЮБИТЕ САМОГО СЕБЯ, Достопочтенный мой читатель! Предмет достойный: ничего Любезней, верно, нет его.

Дякую за увагу