Презентація на тему:
ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ: Темперамент

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ Темперамент 1.Загальні уявлення про темперамент.Визначення. 2.Характеристики і властивості темпераменту. 3.Спільні ознаки властивостей темпераменту. 4.Психологічна характеристика типів темпераменту. 5.Теорії темпераменту.

1.Загальні уявлення про темперамент.Визначення Темперамент належить до первинних форм вищого психічного синтезу, і на його основі здійснюється певний внесок у у реалізацію інтегративної функції психіки в цілому, тобто темперамент можна розглядати як систему адаптаційних реакцій на впливи. Перебіг цих реакцій характеризується в більшій мірі динамічними параметрами, тобто можна сказати, що темперамент характеризує динамічну сторону психіки, а не змістову.

1.Загальні уявлення про темперамент.Визначення ТЕМПЕРАМЕНТ – це індивідуально-психологічна властивість психіки, що відповідає за її динаміку, а не за її зміст. Темперамент (від лат. temperamentum — належне співвідношення частин, рис) — це така індивідуально своєрідна, природно зумовлена сукупність відносно стійких динамічних виявів психіки людини, які характеризують спосіб її поведінки.

1.Загальні уявлення про темперамент.Визначення Це означає, що немає хороших і поганих темпераментів, є різні способи реакції на впливи, різні способи досягнення результату.

1.Загальні уявлення про темперамент.Визначення Прикладом динамічних характеристик психіки є активність, темп, ритм, швидкість тощо Найбільш яскраво темперамент проявляється у психомоторній і емоційних сферах.

2.Характеритики темпераменту. Сучасні дослідження (Я. Стреляу, Б. Завадський та ін.) довели, що динамічність темпераменту пов'язана з трьома основними характеристиками поведінки: енергетичними, часовими та афективними.

2.Характеритики темпераменту Енергетичні характеристики виражаються у таких рисах темпераменту, як активність, сенситивність і витривалість.

2.Характеритики темпераменту Активність свідчить про загальний енергетичний рівень поведінки і відіграє найважливішу роль у структурі темпераменту. її визначають кількість і якість взаємодії людини з навколишнім середовищем: фізичним і соціальним. За параметром активності людина може бути активною і пасивною, ініціативною і спокійною тощо. Про активність людини судять на основі запланованих, а не випадкових дій людини. Найчастіше вона виявляється на моторному і мовленнєвому рівнях.

2.Характеритики темпераменту Сенситивність характеризує ступінь сенсорної чутливості до подразників і навколишніх подій загалом. Вона визначається мінімальною силою зовнішніх впливів що спричиняють психічну реакцію людини. Підвищена сенситивність супроводжується високою тривожністю, страхом перед новими ситуаціями і людьми. Такі люди є нерішучими і сором'язлиими. Витривалість пов'язана з мірою працездатності людини.

2.Характеритики темпераменту Часові характеристики виражаються у таких рисах темпера менту: рухливість, стійкість і жвавість. Рухливість — це швидкість, з якою людина переходить від однієї діяльності до іншої, особливо якщо вона пов'язана з переходом від активності до спокою, і на впаки. Стійкість характеризує постійність і сталість поведінки людини. Це здатність довго витримувати зовнішній вплив, виявляючи наполегливість, твердість, непохитність у намірах, поглядах, вчинках. Жвавість — це швидкість і легкість перебігу психічних процесів і поведінкових реакцій.

2.Характеритики темпераменту Афективною характеристикою є реактивність — сила мимовільної емоційної реакції на зовнішні і внутрішні подразники. Це реакція людини на випадкові обставини, а не заздалегідь заплановані дії. Реактивність може свідчити про емоційну збудливість, вразливість, імпульсивність людини та ін.

2.Характеритики темпераменту Крім зазначених рис темпераменту у працях психологів відзначається також роль екстраверсії-інтроверсії та пластичності-ригідності. Екстраверсія (від лат. extra — зовні; versio — звертати, видозмінювати) характеризує спрямованість особистості на довкілля й інших людей; реакції і діяльність людини залежать від її зовнішніх вражень, які виникають у цей момент. Інтроверсія (від лат. intro — всередині; versio — звертати, видозмінювати) характеризує фіксацію особистості на собі, на своїх переживаннях і думках; поведінка людини залежить від спогадів, уяви, думок, спрямованих на минуле і майбутнє.

2.Характеритики темпераменту Пластичність — це гнучкість і легкість, з якою людина пристосовується до нових умов; Ригідність — це жорсткіть, негнучкість,нездатність чутливо реагувати на зміни, які відбуваються у довкіллі.

2.Характеритики і властивості темпераменту За наведеними вище ознаками розпізнають у загальній сукупності характеристик особистості власне характеристики темпераменту. Найбільш яскраво темперамент проявляється у психомоторній і емоційних сферах. За В.С.Мерліним більш повно темперамент характеризують такі ВЛАСТИВОСТІ: СЕНЗИТИВНІСТЬ, АКТИВНІСТЬ-РЕАКТИВНІСТЬ, співвідношення між ними, ї ТЕМП РЕАКЦІЙ, ПЛАСТИЧНІСТЬ-РИГІДНІСТЬ (жорсткість), ЕКСТРАВЕРТНІСТЬ - ІНТРОВЕРТНІСТЬ, ЕМОЦІЙНА ЗБУДЛИВІСТЬ.

2.Характеритики і властивості темпераменту Риси темпераменту є найстійкішими індивідуально-типо логічними особливостями людини. Вони виявляються з перших днів життя, тобто є вродженими; зберігаються тривалі роки, часто- протягом життя, тобто є сталими; демонструються у різних ситуаціях, тобто не залежать від виду діяльності людини. Доказом цього є спостереження за темпераментом монозиготних близнюків, які мають однаковий генотип. Після їхнього розлучення з'ясувалось, що різні умови вихованя (у випадку, якщо ці умови були нормальними) практично не змінили їхнього темпераменту.

3. Спільні ознаки властивостей темпераменту За конкретним психологічним змістом властивості є надто різними. Що ж у них спільного, що дозволяє об’єднати їх у групу властивостей, що вирізняють феномен темпераменту в структурі інших психічних явищ. До таких спільних ознак властивостей темпераменту належать наступні: 1.ДИНАМІЧНІСТЬ 2.СТІЙКІСТЬ 3.ОНТОГЕНЕТИЧНА „ПЕРВИННІСТЬ” 4.СТАТИСТИЧНА характеристика 5.ГРАНИЧНОСТІ або МАКСИМАЛЬНОСТІ 6.СПІВВІДНОШЕННЯ З ПРОДУКТИВНІСТЮ. 7.ОБУМОВЛЕНІТЬ ГЕНОТИПІЧНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ нервової системи.

3. Спільні ознаки властивостей темпераменту 1.ДИНАМІЧНІСТЬ – усі перелічені властивості безпосередньо стосуються не підсумкового конкретного ЗМІСТУ психічного життя особистості, а його ПРОЦЕСУ, способу формування і існування, коли можна виокремити власне динамічні характеристики (швидкість та інтенсивність реакцій, легкість або складність їх виникнення та розгортання тощо); 2.СТІЙКІСТЬ – збереження властивостей темпераменту на протязі тривалого часу.

3. Спільні ознаки властивостей темпераменту 3.ОНТОГЕНЕТИЧНА „ПЕРВИННІСТЬ” – властивості темпераменту виявляються уже в ранньому дитинстві; їм притаманний високий рівень генотипічної зумовленості (вродженості); 4.СТАТИСТИЧНА характеристика – значна частота прояву властивостей темпераменту, типових для даної людини; ознака 5.ГРАНИЧНОСТІ або МАКСИМАЛЬНОСТІ – найяскравіше властивості темпераменту проявляються в екстремальних умовах або, принаймні, в умовах напруженості і втоми.

3. Спільні ознаки властивостей темпераменту 6.СПІВВІДНОШЕННЯ З ПРОДУКТИВНІСТЮ – різні співвідношення властивостей темпераменту надають однакові можливості щодо продуктивності психічної діяльності і досягнення результату різними способами і стилями, тобто не можна однозначно оцінювати властивості темпераменту як позитивні чи негативні. 7.Обумовленність властивостей темпераменту ГЕНОТИПІЧНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ нервової системи.

3. Спільні ознаки властивостей темпераменту Незважаючи на сталість рис темпераменту, є вікові особливості їх прояву. Так, до 7-8 років діти швидко втомлюються, вони єнадзвичайно рухливими та емоційними. Це нагадує деякі риси сангвініка і меланхоліків. До 12 років спостерігаємо неврівноваженість нервової системи з переважанням збудження. Ці риси найчастіше трапляються у холериків Після 75 років люди похилого віку стають інертними з високою чутливістю нервової системи. Така поведінка подібна до поведінки меланхоліків. Крім того, риси темпераменту можуть «замасковуватися» індивідуальними рисами, набутими упродовж життя.

4.Психологічна характеристика типів темпераменту. Сучасну назву типів темпераменту ввів ще Гіппократ у V сторіччі до н.е., вважаючи, що відмінності у реакціях і поведінці людей зумовлюються пропорцією між вмістом рідин, що знаходяться в тілі людини. До таких рідин належать: кров, жовч, слиз, чорна жовч із відповідними назвами їх на латині, які і досі використовуються у назві темпераментів – “сангвінік”, ”холерик”, “флегматик” і “меланхолік”

4.Психологічна характеристика типів темпераменту. Характеристики типів темпераменту здебільшого стосуються типових способи поведінки і емоційного фону кожного типу темпераменту: САНГВІНІК - гнучко пристосовується, оминає перешкоди. Він сильний, зрівноважений, рухливий. Емоційний фон, як правило, позитивний, благодушний, настрій – оптимістичний, що і є його перевагами, однак він погано переносить одноманітність, потребує зміни видів діяльності, може бути непостійним у стосунках.

4.Психологічна характеристика типів темпераменту. ХОЛЕРИК – діє швидко, активно долаючи перешкоди, сильний збудливий неврівноважений, тобто збудження переважає гальмування, схильний до перенапруження з подальшою фазою зниження активності. Емоційний фон дещо напружений із готовністю до роздратування і агресивності. Перевагою є те, що в “імпульсі” може виконати великий обсяг важкої роботи, однак може ускладнювати процес спілкування через надмірну вибуховість емоцій.

4.Психологічна характеристика типів темпераменту. ФЛЕГМАТИК – сильний, спокійний, врівноважений, неквапливий, інертний, здатний витримувати тривалі навантаженні у монотонній роботі, схильний не помічати різного роду впливи і перешкоди, виявляючи при цьому емоційну стійкість, яка може сприйматись оточуючими як байдужість і нечутливість.

4.Психологічна характеристика типів темпераменту. МЕЛАНХОЛІК – чутливий, вразливий, готовий уникати зустрічі із навіть нескладними життєвими ситуаціями, вважається слабким типом темпераменту через нездатність витримувати стани сильного збудження у певних видах діяльності. Типовим емоційним фоном є дещо підвищена тривожність.

4.Психологічна характеристика типів темпераменту. Важливо іще раз підкреслити, що темперамент не визначає здібностей і кінцевий результат діяльності, він є лише стильовою характеристикою діяльності, підтвердженням чого служить той факт, що серед відмінників зустрічаються усі типи темпераменту, і неуспішні учні також бувають різних темпераментів, тому темперамент важливо розпізнавати і враховувати у психолого-педагогічній взаємодії з учнями у навчально-виховному процесі.

5.Теорії темпераменту. Учення про темперамент має довгу і складну історію. Воно знайоме людству вже понад 25 століть. Найбільшої популярності набули гуморальна, конституційна, фізіологічна і регуляторна теорії темпераменту.

Гуморальна теорія У V ст. до н. є. грецький лікар Гіппократ висловив думку, що різні стани організму, а також індивідуальні відмінності у поведінці людей залежать від пропорцій, в яких змішані основні рідини, або «соки», організму: кров, слиз, жовта жовч і чорна жовч. Якщо переважає кров (лат. sanguis), людина є сангвіником, слиз (гр. phlegma) — флегматиком, жовта жовч (гр. chole) — холериком, чорна жовч (гр. melaina chole) — меланхоліком. Так зародилась гуморальна (від лат.— рідина) теорія темпераменту.

Гуморальна теорія Слід зазначити, що Гіппократ не пов'язував темперамент із психічною діяльністю людини; він говорив про темперамент окремих органів, наприклад, серця чи печінки.

Гуморальна теорія Давньоримський анатом і лікар Гален (II ст. до н.е), розробив першу типологію темпераментів, в якій рідини організму впливають на психічні властивості людини. У майбутньому запропоновані ним дев'ять типів темпераменту античні медики звели до чотирьох.

Гуморальна теорія До середини XVIII ст. анатомо-фізіологічні основи темпераменту вбачались у будові та функціонуванні кровоносної системи. Спроба узагальнити та систематизувати знання про темперамент належала німецькому філософу і математику J. Канту («Антро пологія», 1789). Основою темпераменту, як і його попередники, він вважав хімічний склад крові, тобто поділяв позицію прихильників гуморальної теорії. Концепція про залежність динаміки поведінки від «рідин» організму частково підтверджена і у сучасних дослідженнях ендокринології і психофармокології.

Гуморальна теорія Теорія Гіппократа-Галена була провідною у науці до початку XX ст. Під впливом конституційних відмінностей між людьми, які було виявлено в антропології і психіатрії, а також їхні схильності до психічних захворювань, почали з'являтися концепції, що пов'язували темперамент із будовою тіла.

Конституційна теорія Лідерами конституційної теорії темпераменту є: німецький психіатр Е.Кречмер і американський учений У. Шелдон. У 1921 р. Е. Кречмер видав працю «Будова тіла та характер», у якій на основі клінічних спостережень висунув припущення, що люди мають чотири типи будови тіла, або чотири конституційні типи:

Конституційна теорія 1.Лептосоматики (від гр. leptos — слабкий; soma — тіло). Це тендітні, високі на зріст люди, зі слабкою мускулатурою. Мають вузькі плечі, витягнуте обличчя, довгі худі ноги. Крайня вираженість цього типу — астеніки. 2.Пікніки (від гр. pyknos — товстий, повний). Це повні люди, які мають малий або середній зріст, широкі груди, великий живіт, круглу голову і коротку шию. 3Атлетики (від гр. athlon — боротьба, сутичка). Це люди з міцною будовою тіла, середні або високі на зріст. Мають сильно розвинену мускулатуру, широкі плечі, вузькі стегна. 4.Диспластики (від гр. dys — погано; plastos — сформований). Будова тіла неправильна, диспропорційна.

Конституційна теорія Кожен із цих типів має вроджену схильність до певного психічного захворювання і типу темпераменту. Е. Кречмер вирізнив три типи темпераменту: шизотиміка, циклотиміка та іксотиміка.

Конституційна теорія Шизотиміки мають астенічну будову тіла, вони занурені в себе, замкнуті, погано пристосовані до оточення. Проявляють схильність до надмірних абстракцій. Шизотиміки схильні до захворювання шизофренією. Циклотиміки мають пікнічну будову тіла. Вони комунікабельні, відкриті, реалістично дивляться на світ, характеризуються різкою зміною настрою. Схильні до циклотимії або маніак-депр. Розладів. Іксотимікам притаманна атлетична будова тіла. Вони мало вразливі, зациклюються на дрібницях, стримані у жестикуляції. Схильні до епілепсії.

Конституційна теорія На той час, як у Західній Європі набувала популярності типологія Е. Кречмера, у 40-х роках XX ст. в Америці поширилась конституційна концепція У. Шелдона, на яку значною мірою вплинули соціальні стереотипи американської культури того часу. В основу покладено поняття соматотипу, який визначається за допомогою трьох параметрів:

Конституційна теорія Ендоморфізм ( від гр. endos — всередині; гр. morfis — вид, форма). Переважає розвиток внутрішніх органів, надлишок жирової тканини у будові тіла. Зовнішній вигляд справляє враження м'якості та округлості, опорно-рухова система розвинена слабо. Мезоморфізм ( від гр. mezos — середній; гр. morfis — вид, фор ма). Опорно-рухова система розвинена добре. Сильне міцне тіло. Ектоморфізм ( від гр. ektos — зовні; гр. morfis — вид, форма). Слабкі м'язи, довгі руки і ноги. Тендітна будова тіла. М'язи слабо виражені.

Конституційна теорія Встановивши відповідність між типами тілобудови і динамічними особливостями людини, У. Шелдон запропонував такі три типи темпераменту: вісцеротоніки (від лат. viscera — нут рощі), соматотоніки (від гр. soma — тіло), церебротоніки (від лат. cerebrum — мозок).

Конституційна теорія Вісцеротонікам характерний ендоморфізм. Вони розслаблені у своїй поставі і рухах, мають заповільнену реакцію на зовнішні подразники, добрий сон. Люблять комфорт і отримують задоволення від вживання їди. Зі всіма привітні, легкі і м'які у спілкуванні, люблять компанії, активно включаються у громадське життя. Емоційно рівні і терпимі до інших. Відсутня непрогнозована поведінка. Орієнтуються на сім'ю і дітей. У важкі хвилини відчува ють потребу в людях.

Конституційна теорія Соматотонікам характерний мезоморфізм. їх характеризує різка поведінка і жорстокість. Впевнена постава і рухи, схильні до фізичної діяльності, енергійні. Отримують задоволення від руху. В товаристві поводять себе галасливо, домінують, схильні до ризику і пригод, рішучі, хоробрі, агресивні. Неспівчутливі, легко переносять біль. Бояться замкнутого простору. У важкі хвилини мають потребу діяти.

Конституційна теорія Церебротонікам характерний ектоморфізм. Постава скута, рухи загальмовані. Підвищена швидкість реакцій. Поганий сон, хронічна втома. Схильні до усамітнення, розмірковування. Замкнуті, некомунікабельні, емоційно загальмовані. У товаристві поводять себе тихо або непрогнозовано. Мають надмірну чутливість до болю, страх контактів із людьми і відкритого простору. Орієнтуються на людей похилого віку. У важкі хвилини відчувають потребу усамітнитися.

Конституційна теорія Сучасна наука стверджує, що особливості будови тіла самі по собі не визначають динамічних особливостей поведінки людини. Отже, конституційна теорія темпераменту з експериментальної точки зору є недостатньо обґрунтованою. Однак від зовнішнього вигляду людини може залежати її поведінка. У психіатрії описано випадки хворобливого уявлення щодо фізичного дефекту — дисморфофобія. Особливо часто воно виявляється у підлітково-юнацькому віці. Молоді люди вважають, що в них, наприклад, надто довгий ніс або що вони надто повні. В результаті, вони починають уникати товариства, збіднюється коло їхнього спілкування. Вони годинами простоюють перед дзеркалом, вишукуючи пози, у яких їхні «дефекти» менш помітні. В результаті можуть настати розла ди самосвідомості і руйнування «Я-бразу».

Фізіологічна теорія Фізіологічну теорію темпераменту запропонував російський фізіолог /. П. Павлов у 30-х роках XX ст. Вивчаючи умовно-рефлекторні реакції собак, він зі своїми співробітниками звернув увагу на відмінності у їхній поведінці. В одних тварин умовні рефлекси утворювались швидко, однак так само швидко і зникали; в інших — повільно, однак зберігались на значно довший час. І. П. Павлов висунув припущення, що в основі цих особливостей поведінки лежать три основні властивості нервової системи: сила, врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування.

Фізіологічна теорія Сила визначається працездатністю нервової системи і виявляється у здатності витримувати сильні подразники. Якщо людина тривалий час, не втомлюючись, витримує сильне збудження, може довго перебувати у шумній компанії, вона має сильний тип нервової системи; якщо ж незначний подразник викликає перевтому людини, сонливість, — то це слабкий тип нервової системи.

Фізіологічна теорія Врівноваженість — це баланс між збудженням і гальмуванням. Якщо в людини немає великої різниці між збудженням і гальмуванням, вона є спокійною, приймає обдумані рішення, в не - врівноважена нервова система; якщо між збудженням і гальмуванням велика різниця, наприклад, переважає збудження, і тому людина є надмірно імпульсивною, дратівливою, тривожною, - вона має неврівноважену нервову систему.

Фізіологічна теорія Рухливість — це швидкість, з якою збудження переходить у гальмування, і навпаки. Люди з рухливою нервовою системою легко переключаються з однієї роботи на іншу, легко переходять зі стану активності у стан спокою, і навпаки. При інертній нервовій системі людині важко перейти з однієї справи до іншої; зранку їй важко прокинутись, а ввечорі заснути.

Фізіологічна теорія Ці властивості утворюють певні комбінації, що зумовлює чотири загальні типи нервової системи і, на думку І. П. Павлова, відповідні їм чотири типи темпераменту: Сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи — сангвінічний темперамент. Сильний, неврівноважений, рухливий тип нервової систе ми — холеричний темперамент. Сильний, врівноважений, інертний тип нервової системи — флегматичний темперамент. Слабкий, неврівноважений, інертний тип нервової системи — меланхолічний темперамент.

Фізіологічна теорія Типи нервової системи І. П. Павлов назвав генотипами, вважав їх вродженими і недостатньо схильними до змін під впливом оточення. Подальші розпрацювання фізіологічної теорії темпераменту показали, що не завжди кожному із чотирьох типів нервової системи відповідає зазначений тип темпераменту. Крім того, є факти, які свідчать про опосередковану залежність типу темпераменту і від анатомо-фізіологічних особливостей організму загалом.

Фізіологічна теорія Згідно з дослідженнями, наприкінці 50-х років XX ст. Б. М. Теплое і В. Д. Небиліцин існує не три а більше основних властивостей нервової системи. Зокрема, було виявлено динамічність, лабільність та інші властивості. Динамічність — це швидкість і легкість утворення умовних рефлексів; Лабільність — швидкість виникнення і перебігу процесів збудження і гальмуван ня. З'ясувалось також, що існують не лише загальні, а й парціальні властивості нервової системи, які також впливають на темпера мент. Тому положення про те, що тип нервової системи є фізіологічною основою темпераменту вже не відповідає сучасним науковим досягненням.

Регуляторна теорія Регуляторну теорію темпераменту запропонував у другій половині XX ст. польський психолог Я. Стреляу. Вона ґрунтується на традиціях Павлова. Темперамент тут розуміється як сукупність стабільних властивостей (енергетичних, часових і афективних), які визначаються особливістю нервової і гуморальної систем. При цьому взято до уваги особливості як центральної, так і автономної нервової системи. Вважають, що механізми темпераменту закладено від народження, які можуть частково змінюватися в результаті фізіологічного дозрівання і впливу середовища.

Психологічні характеристики типів темпераменту Поєднання закономірно пов'язаних між собою рис темпераменту називають типом темпераменту. В психології традиційно використовують типологію Гіппократа - Галена, виокремлюючи сангвініка, холерика, флегматика і меланхоліка. Схематично це зображено на рис. 1.

Характеристики типів темпераменту

Психологічні характеристики типів темпераменту Даючи психологічну характеристику типам темпераменту, слід пам'ятати, що цей поділ є умовним. Типовим для кожного типу є крайні його полюси і співвідношення між різними рисами. Водночас «чисті» темпераменти у житті майже на трапляються. У більшості людей поєднуються риси різних темпераментів, а особливо яскраво після того, як дитина оволодіває усним мовленням, тобто після 2-2,5 років. Також не слід говорити про «добрий» чи «поганий» темперамент: в кожному типі є як сильні, так і слабкі сторони.

Сангвініки Сангвініки — це люди, які мають сильну, врівноважену і рухли ву нервову систему. Вони активні, комунікабельні, легко адапту ються до нових умов. Товариські, швидко розуміються з людьми, легко встановлюють з ними добрі стосунки. У колі друзів веселі, життєрадісні, оптимістичні. За спрямованістю — екстраверти. /. Кант називав сангвініків людьми веселої вдачі, безтурботними і повними надій, які завжди сподіваються на успіх. На його думку, вони є поганими боржниками, бо обіцяють, але не дотриму ють свого слова.

Сангвініки Сангвініки - емоційні, з виразною мімікою і пантомімікою, яку легко контролювати. Мовлення голосне, чітке, швидке, з правильними інтонаціями. Під час бесіди активно жестикулюють, голосно сміються. Почуття виникають дуже легко, так само легко змінюються і є, як правило, неглибокими. Сьогодні вони радісні, безтурботні і палко закохані, завтра — сумні, занепокоєні і можуть забути про своє палке кохання. Однак, загалом удачі і неприємності переживаються легко і тому в сангвініків переважає хороший настрій і є добре розвиненим почуття гумору.

Сангвініки Сангвініки охоче беруться за нову справу, однак їхня діяльність є продуктивною лише тоді, коли робота їх захоплює. Якщо стає нецікавою монотонна робота, вони закидають справу, не доводячи її до кінця. Під час роботи легко переключають увагу, однак мало часу приділяють підготовчим і контрольним діям (наприклад, підготовці до роботи, виправленням, доповненням тощо). Рідко планують свою роботу, а якщо й мають план, не дотримуються його строго, часто відволікаються через дрібниці. Сангвініки легко схоплюють все нове, однак їхні інтереси слабкі, мінливі й постійно потребують нових вражень.

Сангвініки Для сангвініка сильною стороною є те, що вони життєрадісні, швидко засвоюють новий матеріал, «хапаючи» його «на льоту». Вони придатні до роботи з сильними і несподіваними подразниками. Під час відповідальних змагань, конкурсів показують вищі результати, ніж під час навчання і тренування. Слабкою стороною є те, що вони переоцінюють себе і свої можливості, часто відволікаються від основної справи, не є достатньо зосередженими, в них нестійкі інтереси і почуття, можуть бути легковажними й поверхневими. Сангвініки не можуть протягом тривалого часу виконувати роботу, яка потребує наполегливості, стійкості уваги і терпіння. Через швидкість дій можуть припуститись помилок. Тому в них слід виховувати посидючість і зосередженість, підтри мувати стійкий інтерес до справи.

Сангвініки При спілкуванні зі сангвініками можемо рекомендувати наступне. Вимоги до них мають бути максимальними, але справедливими. Слід виявляти до них довіру і давати вихід їхній внутрішній енергії, спрямовуючи на корисні справи. Недоцільно доручати монотонну роботу, бо від неї сангвініки втомлюються, однак розпочату роботу потрібно навчити виконувати до кінця. Для цього можна використовувати додаткову мотивацію. Доцільно виховувати терпіння і цілеспрямованість, навчити дорожити дружбою.

Холерики Холерики сильні, рухливі і неврівноважені люди з переважан ням збудження над гальмуванням. їм характерний високий рівень активності, енергійності і наполегливості. За спрямованістю — екстраверти. Люблять бути в центрі уваги. У спілкуванні конфліктні і непоступливі. Бувають нетерплячими, нестриманими, запальними, у стосунках з оточуючими — різкими і надмірно прямолінійними, їм бракує витримки. Однак в їхньому гніві немає ненависті, і вони люблять інших тим сильніше, чим швидше вони їм поступаються. /. Кант пише, що холерики охоче стають начальниками, які не люблять самі працювати, а лише керувати.

Холерики Це емоційно нестійкі люди. Емоції і почуття швидко виникають, але так само швидко можуть і зникнути. Експресія яскраво виражена. Мовлення квапливе, переривчасте, напружене. Жвава міміка, виразна жестикуляція, різкі та енергійні рухи. Свої радості, болі, смуток переживають глибоко. Часто знаходяться під впливом сильних пристрастей і афектів. У такому стані можуть вчинити необдуманий вчинок, про який будуть жалкувати. Мають спокій лише під час найнапруженішої діяльності.

Холерики Холерикам притаманна циклічність у поведінці: можуть завзято працювати, переборюючи труднощі, і раптом усе полишити. Цьому сприяє швидка зміна інтересів. Якщо інтереси серйозні, можуть бути енергійними, ініціативними, принциповими, здатними до високої концентрації уваги. Якщо ж немає інтересу, демонструють афективні переживання, дратівливість і нестриманість. Так само як сангвініки, мало часу приділяють підготовчим і контрольним діям і рідко планують свою роботу.

Холерики Сильною стороною холериків є те, що вони легко концентрують свою увагу, особливо у стресовій ситуації, є активними, швидкими, енергійними Можуть працювати із сильними і несподіваними подразниками, зокрема, у непрогнозованих ситуаціях. В умовах змагання і конкуренції покращують свої результати. Мають організаторські здібності. Мають здатність легко утворювати навички і звички. Слабкою стороною є їхня схильність до порушен ня дисципліни і конфліктність, а також нестриманість, різкість, афективність, слабкість самоконтролю в емоціогенних ситуаціях. Через швидкість дій можуть припускатись помилок.

Холерики У роботі з холериками рекомендовано захопити їх цікавою справою і давати доручення; навчити бути стриманими; привчати до більш спокійної і рівномірної роботи; спрямовувати їхню активність у належне русло. У спілкуванні з холериками слід раціонально використовувати їхню енергію, не гальмувати активності у формі прямих заборон, спілкуватися спокійно і впевнено. Якщо це дитина, ні в якому разі не карати, забороняючи її активність (наприклад, постій, посиди). У зв'язку зі схильністю холериків до агресії, виховувати співчуття.

Флегматики Флегматики сильні, врівноважені та інертні. Мають низький рівень активності поведінки, повільні, посидючі, спокійні, стримані, рівні, наполегливі, м'які. Зберігають спокій навіть у важких життєвих ситуаціях. Адекватно реагують на вплив зовнішнього середовища, проте не можуть швидко реагувати на зміни середовища, їм властиве однакове ставлення до інших, товариськість, але низька комунікабельність. За спрямованістю — інтроверти. /. Кант відзначав, що у повсякденному житті флегматика часто називають або філософом, або пролазою.

Флегматики Почуття виникають повільно, але вирізняются силою, глибиною, постійністю, тривалістю і стриманістю у зовнішніх проявах. Вони є терпеливі і рідко скаржаться. Не схильні до афектів. Неговіркі, мовлення повільне, спокійне, із паузами. Голос тихий, невиразний. Жестикуляція і міміка дуже бідні. Вміють контролювати свої емоції. Тому їх важко роздратувати і вони рідко «виходять із себе».

Флегматики Флегматики не схильні до зміни оточення, до частого переходу з однієї роботи на іншу. У діяльності проявляють серйозність, продуманість, наполегливість. Працюють зосереджено, завжди доводять справу до кінця. Завдання виконують рівномірно і точно, нову інформацію засвоюють повільно, однак ґрунтовно і надовго.

Флегматики Характеризуються стійкими інтересами. Роботу планують і строго дотримуються плану. Перш ніж прийняти рішення, довго його обдумують. Мають стійку увагу, однак її переключення є дещо уповільненим.

Флегматики Сильною стороною флегматиків є їхня дисциплінованість, стабільність, регулярність і систематичність у роботі, витримка, пунктуальність. Слабкою стороною є повільність дій, інертність, млявість, зовнішня байдужість, погане переключення уваги. Вони часто затримуються із здачею роботи, а їхні стереотипи важко перебудувати. Флегматики також не придатні до роботи з сильними і несподіваними подразниками.

Флегматики Флегматикам рекомендовано давати більше часу для виконання тих чи інших завдань, а переключати від однієї звичної дії до іншої слід поступово. Можна давати додатковий інструктаж з приводу роботи, яку вони виконують, уникати доручень, пов'язаних із високим темпом діяльності. Ні в якому разі не нарікати на повільність і некмітливість. Вітати кожен вияв ініціативності і самостійності. Доцільно стимулювати вияв щирих почуттів.

Меланхоліки Меланхоліки характеризуються слабкою, неврівноваженою і інертною нервовою системою. Мають низький рівень активності, стримані, переживають страх перед новою ситуацією. Потрапляю чи в нові умови, вони губляться. Тому важко переносять зміну ото чення. Є замкненими, сором'язливими, нерішучими, боязкими, уникають спілкування з малознайомими людьми. Не люблять но вих знайомств і галасливих компаній. За спрямованістю вони інтроверти. І. Кант називав меланхоліків людьми похмурої вдачі, які насамперед звертають увагу на життєві труднощі.

Меланхоліки Меланхоліки є дуже вразливі люди, часто ображаються; їхні почуття вирізняються повільністю перебігу і тривалістю. Глибоко переживають будь-яку подію у житті, особливо образи і невдачі, однак, на відміну від холериків, своє горе носять в собі, зовні не по казуючи переживань. Рухи стримані, мовлення пригальмоване, тихе, іноді переходить у шепіт. Постійні у своїх прихильностях. Якщо вони когось полюблять, то розрив є великою трагедією для них. Будуть страждати, однак не наважаться на той чи інший учи нок Тривале і сильне напруження, а також все нове і незвичне вик ликає сповільнену дію, а потім і її припинення. Однак у звичній і спокійній обстановці почувають себе добре і працюють продук тивно. Свою роботу планують. При цьому рішення приймають обережно. Багато часу приділяють підготовчим і контрольним діям (наприклад, підготовці до роботи, виправленням, доповнен ням тощо). Під час роботи їхня увага легко відволікається і зосере джується лише на нетривалий час. Мають стійкі, сильно виражені інтереси, які змінюються повільно.

Меланхоліки Отже, сильною стороною меланхоліків є їхнє співчуття і ро зуміння проблем інших людей. Вони «глибокі» та стійкі у почут тях, здатні вловлювати такі деталі, що недоступні іншим людям. Добре виконують монотонну роботу Слабкою стороною мелан холіків є їхня надмірна вразливість, занурення у власні пережи вання, сором'язливість, замкнутість, відчуженість, повільність, швидка втомлюваність. Вони важко переносять сильні і не сподівані подразники. Під час змагань показують гірші результа ти. Меланхолікам, так само як і флегматикам, слід давати більше часу для виконання тих чи інших завдань. їм необхідне спокійне, сприятливе оточення, тактовність, чуйність і доброзичливість у відносинах, поступовий перехід від однієї діяльності до іншої.

Меланхоліки У роботі з меланхоліками рекомендовано дотримуватися принципу поступовості. Виявляти співчуття і розуміння стану лю дини. Морально підтримувати при зміні оточення. Схвалювати найменший вияв активності. Виховувати почуття власної цінності. Навчити планувати свою діяльність, розумно роз поділяючи час між роботою і відпочинком.

Вплив темпераменту на діяльність людини У психології завжди було актуальним питання про те, чи впли ває темперамент людини на її життєвий успіх: по-перше, на особи сте життя; по-друге, на трудову діяльність. Під час спілкування з людьми слід пам'ятати, що темперамент є стійкою індивідуально-психологічною особливістю людини і тому змінити його практично неможливо. Під впливом довкілля здебільшого лише посилюються або послаблюються окремі риси

Вплив темпераменту на діяльність людини темпераменту, не змінюючи при цьому його типу. Тому, знаючи сильні і слабкі сторони свого темпераменту, можна навчитися не показувати окремі його прояви, наприклад, надмірну міміку і жес тикуляцію, сором'язливість, образливість тощо. Цьому може на вчитися людина з будь-яким темпераментом. Значною мірою це за лежить від морально-вольових якостей характеру.

Вплив темпераменту на діяльність людини Лише в окремих випадках, здебільшого у ранньому дитинстві, під впливом сильних фізичних і психічних травм, важких інфекційних захворювань та інших чинників в результаті змін ви щої нервової діяльності спостерігають зміни і типу темпераменту. До людей з різними типами темпераменту, відповідно, потрібне і різне ставлення. Так, покарання, догана, погана оцінка може по зитивно вплинути на холериків, які мають сильну нервову систе му. У цьому випадку негативне підкріплення може стимулювати їх виправитися.

Вплив темпераменту на діяльність людини Однак, на меланхоліків це може впливати протилежно: вони стають пригніченими, знижується їхня працездатність, може ви никнути депресія. Зазначений вище тип реагування на негативне підкріплення є найімовірніший, однак не обов'язковий. Чи люди на вчинить саме так чи по-іншому в кінцевому результаті залежа тиме від її характеру

Вплив темпераменту на діяльність людини З практичного погляду актуальним є питання про те, чи темпе рамент накладає обмеження на види діяльності. Загалом, можна стверджувати, що такого обмеження немає, і людина з будь-яким темпераментом може досягти значних успіхів у житті, а може і не реалізувати своїх потенційних можливостей. Однак, якщо про фесії накладають жорсткі вимоги до швидкості, темпу і ритму роботи, такі обмеження виникають. Наприклад, диспетчер аеро порту чи атомної електростанції, пілот-випробувач потребують сильного і рухливого типу нервової системи, які характерні сангві нікам і холерикам. Навпаки, акторам, музикантам необхідна емоційна чутливість, що більш притаманно меланхолікам. Проте для більшості професій риси темпераменту не відіграють вирішальної ролі, і їхні недоліки можна компенсувати індивіду альним стилем діяльності людини. Слід пам'ятати, що в умовах сумісної діяльності риси темпераменту більш суттєво впливають на кінцевий результат, ніж коли людина прцює наодинці.

Вплив темпераменту на діяльність людини Отже, відмінності за темпераментом — це насамперед відмінності за своєрідністю динамічних проявів психіки, а не за рівнем її можливостей. Особливості темпераменту зумовлюють шляхи і способи роботи, а не рівень досягнень. Тому темперамент не визначає соціальної цінності і морально-вольових якостей лю дини. Вони залежатимуть від характеру.