Презентація на тему:
Версальсько-вашингтонська система

Повоєнне облаштування світу. Версальсько-Вашингтонська система договорів.

18 січня 1919 року були присутні 72 делегати з 26 суверенних країн і 4 британських домініонів, серед учасників не було запрошено представників переможених країн та Росії, в якій на той час йшла громадянська війна. Початок роботи Паризької мирної конференції офіційно відкрив прем'єр-міністр Франції Ж.Клемансо

Найбільш вливовою стала «Велика четвірка» в особі президента В. Вілсона, прем'єр-міністрів Ж. Клемансо (Франція), Д. Ллойд Джорджа (Велика Британія), В. Орландо (Італія), а серед «четвірки» склалася «велика трійка», без Італії

Президент В. Вілсон - «творець» відомих «14 пунктів» оприлюднених 8 січня 1918 р. В 14 пунктах описувались: 1) відкриті мирні договори; 2) свобода судноплавства; 3) подолання економічних бар'єрів у торгівлі; 4) встановлення гарантій,що скоротили б кількість озброєнь; 5) справедливе врегулювання колоніальних питань; 6) визволення від німецької окупації російських територій, а також надання Росії безперешкодної можливості визначати свій політичний розвиток і національну політику, вступ у "співтовариство вільних націй"; 7) визволення і відновлення Бельгії; 8) повернення Франції Ельзасу й Лотарингії, відновлення окупованих районів Франції; 9) уточнення кордонів Італії у відповідності з національними ознаками; 10) надання автономії народам Австро-Угорщини; 11) визволення від німецької окупації території Румунії, Сербії та Чорногорії, надання Сербії виходу до моря; 12) самостійне існування турецьких і автономія інонаціональних частин Османської імперії; 13) створення польської держави; 14) утворення Ліги націй.

Англія та Франція, після закінченні війни, намагалися зменшити вплив США на перемогу Антанти, ігнорували факт, що саме 1 млн американців схилив на Західному фронті терези на бік Антанти. Війна закінчилася і Америка перестала бути «рятівником» для Європи. Велика Британія покладала на конференцію сподівання, що та допоможе у відновленні її минулої могутності. Д. Ллойд Джордж, як і Ж. Клемансо, не хотіли бачити американського президента у Парижі. Прем'єр, писав союзнику: «Я не вважаю за потрібне приховувати від Вас, що вважаю його присутність і небажаною, і неможливою».

28 червня 1919 року дипломати виїхали до розташованого за 16 км від Парижа Версалю. Перші 26 статей договору посвячені створенню Ліги Націй - міжнародну міжурядову організацію, створення якої президент В. Вільсон вважав ключовою задачею конференції.

Версальський мирний договір (між державами — переможницями у Першій світовій війні (США, Великою Британією, Францією, Італією, Японією, Бельгією тощо) та переможеною Німеччиною). • Закріплення договором статусу Бельгії як нейтральної держави, а також включення до її складу округів Ейпен, Мельмеді, Морене. • Визнання Німеччиною повної незалежності Люксембургу, який виходив із Німецького митного союзу. • Німеччина зобов’язувалася провести демілітаризацію Рейнської зони (ширина 50 км із кожного берега), лівий берег займали окупаційні війська Антанти. • Повернення областей Ельзасу та Лотарингії під французький суверенітет. • Німеччина поступалася на користь Франції вугільними копальнями Саара, які на 15 років переходили під управління Ліги Націй. По закінченні цього терміну передбачалося проведення плебісциту, що мав визначити державну приналежність цієї території. • Німеччина зобов’язувалася поважати незалежність Австрії, визнавати незалежність Чехословаччини й Польщі. • Німеччина поступалась на користь Польщі частиною Верхньої Сілезії, Померанії, Познані та частиною Східної Пруссії. • Місто Данциґ (Ґданськ) переходило під управління Ліги Націй і входило в митні кордони Польщі. • Німеччина відмовлялася від усіх правна Мемельську область, що переходила під управління Ліги Націй. Німеччина зобов’язувалася скасувати Брестський мир і всі угоди з радянською Росією. • Німеччина позбавлялася всіх своїх колоній. • Скасовувалася загальна військова повинність. • Обмежувався чисельний склад армії (не більше ніж 100 тис. осіб). • Заборонялося мати танки, бойову авіацію, важкі гармати, підводні човни і великі надводні кораблі. • Заборонялося виробляти вказані та новітні зразки зброї. • Визнання Німеччини винною у розв’язуванні війни. • Сплата репарацій: аванс — 20 млрд. марок, загальна сума була визначена згодом. • Проголошення повітряного простору Німеччини відкритим. • Оголошення свободи судноплавства на чотирьох найбільших річках Німеччини. • У договорі містився статут Ліги Націй.

За Статутом Ліги Націй, який був описаний Версальським договором і який підписали 44 держави, її засновниками вважалися країни, що брали участь у війні проти Німеччини та її союзників, а таких було 31, а також новоутворені держави (13). Оскільки конгрес США, відмовився ратифікувати Версальський договір, то країна не стала членом Ліги Націй. Керівними органами Ліги були Асамблея, Рада та постійний секретаріат на чолі з генеральним секретарем Ліги Націй. Спочатку Рада Ліги Націй складалася із 4-х постійних членів: Великобританії, Франції, Італії та Японії. На певний термін обиралися чотири непостійні члени Ради Ліги Націй. Усі ухвали Асамблеї і Ради Ліги Націй, за винятком чисто процедурних рішень, приймалися одноголосне.

План характеристики Характеристика Назва договору Час і місце підписання Умови: територіальні військові інші Вплив договору на розвиток країни

Вашингтонська конференція відбувалася (США, Англії, Китаю, Японії, Франції, Італії, Нідерландів, Бельгії і Португалії, а також британські домініони та Індія) 12 листопада 1921 року — 6 лютого 1922 року. Мета: розмежування сфер впливу на Тихому океані, на Далекому Сході та морських озброєнь між провідними країнами світу. На конференції були прийняті домовленості, основні з яких: Договір «чотирьох», «п'яти», «дев’яти »

Договір чотирьох держав (США, Англія, Японія, Франція) гарантував збереження всім його учасникам їх володінь у басейні Тихого океану. Країни учасники давали взаємні гарантії недоторканості колоній терміном на 10 років. Умови: - Японсько-англійський союз 1902-1921 років про поділ сфер впливу на Тихому океані скасовувався - Країни, що підписалися, зобов'язувалися взаємно поважати права одне одного щодо їхніх острівних територій у Тихому океані та спільно захищати їх у разі нападу іншої держави - Такі ж гарантії надавалися тихоокеанським володінням Португалії та Голландії.

Договір п'яти держав (Англії, США, Японії, Франції, Італії) був про обмеження морських озброєнь та встановлював пропорції у співвідношенні військово-морських флотів 5:5:3:1,75:1,75 послідовно зазначених держав. - Заборонялося створювати нові військово-морські бази (крім США та Великобританії) в Тихоокеанському регіоні. - Водотоннажність всіх суден не повинна перевищувати 35 тис. тонн - Корабельні гармати повинні бути не більше16 дюймів - Угода про підводні човни Морські бази ніким не будуватимуться ближче, ніж за 5 тис. км від Японії - Договір фактично скасовував право Британії мати такий флот, який би дорівнював флотам двох наступних за нею держав.

6 лютого 1922 року був підписаний договір дев'яти держав, який проголошував принцип суверенітету і територіальної цілісності Китаю. Японія відмовлялась від монопольної політики у Китаї і повертала йому колишні території. - Потужні держави брали зобов'язання розділяти Китай на сфер и впливу і дотримуватися принципів "відкритих дверей" та "рівних можливостей". - Держави, що підписалися, визнавали суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість Китаю. - Усім цим державам надавались рівні можливості в економічній діяльності в Китаї й торгівлі з ним.