Презентація на тему:
ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ Верховна Рада України Постійні комітети та тимчасові комісії Верховної Ради Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Рахункова палата Регламент Верховної Ради України Правовий статус народного депутата України Гарантії депутатської діяльності Президент України Кабінет Міністрів України: конституційний статус, склад, порядок формування, компетенція Центральні органи виконавчої влади України: поняття, види, система, компетенція Місцеві органи виконавчої влади України: система, порядок формування, компетенція

Стаття 75. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Стаття 76. Конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю останнього місяця п'ятого року повноважень Верховної Ради України Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, яка вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України, а також відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України.

ГОЛОВНІ ФУНКЦІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ: 1) представницька функція проявляється в тому, що Верховна Рада формується народом України шляхом виборів, а тому виражає його інтереси та волю; 2) законодавча функція є найважливішою у діяльності національного парламенту і полягає в тому, що Верховна Рада України в межах своєї компетенції приймає закони з питань, що потребують законодавчого регулювання. Реалізуючи цю функцію, Верховна Рада України формує національну правову систему та забезпечує регулювання суспільних відносин; 3) установча функція Верховної Ради полягає в тому, що вона визначає правові основи функціонування органів державної влади та бере участь у їх формуванні; 4) функція парламентського контролю полягає в тому, що Верховна Рада України здійснює контроль за діяльністю органів інших державної влади. Зокрема, парламент України контролює діяльність Кабінету Міністрів України, здійснює контроль за додержанням конституційних прав і свобод, виконує бюджетно-фінансовий контроль, може направити парламентський запит до Президента України.

НАЙВАЖЛИВІШИМИ ПОВНОВАЖЕННЯМИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Є: 1) у законодавчій сфері — внесення змін до Конституції України, прийняття законів, затвердження Державного бюджету України; 2) у зовнішньополітичній сфері — оголошення за поданням Президента України стану війни та укладання миру, ратифікація і денонсація міжнародних договорів; 3) участь формуванні органів виконавчої влади. Верховна Рада України призначає за поданням Президента України Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України та Голову Служби безпеки України. Крім того, за поданням Прем’єр-міністра України Верховна Рада призначає інших членів Кабінету Міністрів України, Голову Антимонопольного комітету України, Голову Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голову Фонду державного майна України. Вона також звільняє зазначених осіб з посад;

4) участь у формуванні органів судової влади. Верховна Рада призначає третину складу Конституційного Суду України, обирає суддів судів загальної юрисдикції; 5) здійснення парламентського контролю за діяльністю Кабінету Міністрів. Верховна Рада управі вирішити питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України. Формою парламентського контролю є також діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Верховна Рада щорічно заслуховує його доповідь про стан дотримання і захисту прав і свобод людини в Україні; 6) усунення Президента України з посади в порядку особливої процедури (імпічменту).

Імпічмент (від англ. impeachment – осуд, обвинувачення) – процедура притягнення парламентом до відповідальності вищих осіб у разі вчинення ними певних злочинів. В Україні може бути застосована щодо Президента України при вчиненні ним державної зради або іншого злочину.

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ МАЄ ПРАВО ДОСТРОКОВО ПРИПИНИТИ ПОВНОВАЖЕННЯ ВР УКРАЇНИ, ЯКЩО : Протягом одного місяця у ВР не сформовано коаліцію депутатських фракцій... Протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад КМ України Протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися Ст. 90 Конституції України

До органів Верховної Ради України відносять комітети, тимчасові спеціальні комісії та тимчасові слідчі комісії. Комітети Верховної Ради формуються з числа народних депутатів України на першій сесії Верховної Ради нового скликання на строк її повноважень. Верховна Рада України визначає перелік комітетів, кількісний склад кожного комітету, обирає і формує персональний склад комітетів. визначається Верховною Радою.

Тимчасова спеціальна комісія обирається з числа народних депутатів України, які дали на це згоду. Мінімальний кількісний склад комісії повинен забезпечувати представництво не менш як по одному депутату від кожної зареєстрованої депутатської групи (фракції). Тимчасові спеціальні комісії створюються для розробки, попереднього розгляду, доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради, для вивчення чи дослідження питань, віднесених до її компетенції.

Для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, Верховна Рада має право створити тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради України.

Інститут парламентського контролю за дотриманням прав людини та громадянина в Україні здійснює незалежна посадова особа - омбудсман. Національний різновид омбудсмана, передбачений Конституцією України, має назву - Уповноважений Верховної Ради з прав людини (ст. 101 Конституції України) Ця посадова особа призначається Верховною Радою України шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює фінансовий контроль над використанням державних коштів. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Завдання Рахункової палати: 1) контроль за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України і витрачанням бюджетних коштів; 2) контроль за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів; 3) контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля; 4) контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України; 5) контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках; 6) регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України.

Верховна Рада України функціонує на підставі Конституції України та особливого нормативно-правового акта – Регламенту Верховної Ради України, який має силу закону. Верховна Рада України працює сесійно, інакше кажучи — не постійно. Перша сесія Верховної Ради нового скликання розпочинається не пізніш ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Чергові сесії Верховної Ради України розпочинаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Тривалість сесії визначається Верховною Радою. Існує низка підстав для позачергових сесій Верховної Ради. Вони скликаються Головою Верховної Ради України за вимогою не менш ніж 150 народних депутатів або на вимогу Президента України. У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада України збирається в дводенний строк без скликання. Сесія в умовах воєнного чи надзвичайного стану триває до його скасування. Сесії Верховної Ради складаються з пленарних (тобто – спільних) засідань і засідань постійних комітетів і тимчасових комісій. Звичайно перший і третій тиждень місяця сесійного періоду приділяються для пленарних засідань Верховної Ради, другий — для роботи комітетів Верховної Ради, четвертий — для роботи депутатів у виборчих округах.

Усі рішення приймаються виключно на пленарних засіданнях Верховної Ради шляхом голосування. Закони, постанови й інші акти приймаються простою (абсолютною) більшістю складу Верховної Ради (половина від конституційного складу плюс один голос). У деяких випадках рішення приймаються кваліфікованою більшістю. Наприклад, закон про Великий Державний Герб має бути прийнятий двома третинами від конституційного складу Верховної Ради. Рішення про усунення Президента України в порядку імпічменту приймається не менш ніж трьома чвертями від конституційного складу Верховної Ради.

Правовий статус народного депутата України визначається Конституцією України і Законом України «Про статус народного депутата України» (нова редакція від 22 березня 2001 р.). Він включає права й обов’язки народного депутата, гарантії депутатської діяльності. Свої повноваження народний депутат здійснює на постійній основі. Статус народного депутата України передбачає несумісність з іншими видами діяльності. Народний депутат не повинен мати інший представницький мандат або одночасно перебувати на державній службі; займати посаду міського, сільського, селищного голови; займатися будь-якою оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики. Перед вступом на посаду народний депутат складає присягу на вірність Україні перед Верховною Радою України і скріплює її особистим підписом. З цього моменту починаються повноваження народного депутата. Повноваження народного депутата припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання або достроково у випадках, обумовлених законом.

Пост Президента України був заснований 25 червня 1991 р. Правовий статус Президента визначається Розділом V Конституції України. Президент України є главою держави і виступає від імені держави. Він — гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент України не належить до жодної із закріплених Конституцією гілок влади, що цілком узгоджується з принципом розподілу влади. Президент України виконує інтегруючу функцію, тобто забезпечує баланс і взаємодію між органами державної влади. Президент України обирається громадянами строком на п’ять років. Повноваження Президента України починаються з моменту складання ним присяги на урочистому засіданні Верховної Ради. Президент України виконує свої повноваження до вступу на посаду новообраного Президента України. Повноваження Президента України припиняються достроково в разі: відставки; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; усунення з поста в порядку імпічменту; смерті.

Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. Конкретно це виявляється в тому, що Верховна Рада приймає рішення про схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України, регулярно заслуховує звіт про її виконання. Верховна Рада має право розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України і прийняти резолюцію недовіри йому.

До складу Кабінету Міністрів України входять: Прем’єр-міністр України; Перший віце-прем’єр-міністр; віце-прем’єр-міністри; міністри. Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

ДЕРЖАВНА ВЛАДА ТА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ 1. Державна влада як складова державно-владного механізму 2. Адміністративний аспект державного управління 3. Об'єкти управлінської діяльності виконавчої влади

Сутність державної влади полягає в тому, що, відображаючи загальну волю громадян держави, вона справляє цілевизначальний, організуючий, регулюючий вплив на все суспільство.

Втілення державної влади в діяльність органів державної влади через такі засоби її здійснення, як політика, адміністративні акти, правові норми, економічне стимулювання, ідеологічний вплив, способи примусу забезпечує функціонування державно-владного механізму.

Державне управління є одним із видів діяльності зі здійснення державної влади (поруч із законотворенням і правосуддям), яке полягає у практичній реалізації організаційних, виконавчо-розпорядчих функцій із втілення в життя вимог законодавства і здійснення на цій основі управлінського впливу щодо певних об'єктів. Є глибокий внутрішній зв'язок між моделлю організації державної влади і системою управління — вони мають відповідати одна одній.

Політичний режим є сукупністю способів, засобів і методів практичного здійснення правлячими колами, головним чином вищими посадовими особами, державної владної волі.

Політичний режим покликаний виступати каналом дво стороннього зв'язку держави і суспільства, влади і людей, В одному напрямку держава має широко, достовірно і повно сприймати суспільні (людські) потреби, інтереси, цілі, у дру гому — так організовувати владу, управлінські процеси, щоб вони сприяли прогресивному суспільному розвитку. Це може забезпечити демократичний політичний режим.

Розрізняють дві основні форми демократії: пряму (або ідентитарну) і опосередковану (або репрезентарну, представ ницьку) демократію.

Формами безпосередньої (прямої) демократії в державному управлінні, які дають змогу народові прямо виявляти свої інтереси і волю, є: загальнодержавні і місцеві (локальні) референдуми, вільні вибори й обговорення; на низовому соціологічному рівні — загальні збори громадян, конференції і з'їзди їх представників (у рамках місцевого самоврядування).

Для державного управління принциповими є такі особливості представницької демократії: політичний характер, тобто прості можливості суспільства за її допомогою оволодіти законодавчою владою; ставлення до депутатства в представницькому органі як до професійної політичної діяльності; вибір виборчої системи; координація і взаємодія законодавчої і виконавчої влади; демократична організація самої виконавчої влади.

Під час аналізу та оцінювання державного управління, як правило, зазначається наявність бюрократії. Бюрократія — система управління, в якій влада належить адміністрації чиновників.

Розрізняють два основних типи бюрократії: «імперську» («традиційну») бюрократію, яка виникла в азіатських імперіях і спирається на авторитет традиції, і раціонально-легальну бюрократію, яка виникла при переході до індустріального суспільства. Раціональна бюрократія є типом управління, який спирається на знання, застосування законів і органів влади.

Для бюрократичної організації характерні: ефек тивність, яка досягається за рахунок чіткого розподілу обов’язків між членами організації, строга ієрархія влади, яка дає змогу посадовій особі вищого рівня контролювати виконання завдань співробітниками нижчого рівня; безособова адміністративна діяльність, у рамках якої кожен функціо нер органу виступає не як індивід, а як носій соціальної влади. Завдяки цим характеристикам бюрократія відіграє винят кову роль як функція та орган управління.

Адміністративний аспект державного управління полягає у виконавчій та розпорядчій діяльності держави, що реалізується виконавчою владою, а також у практичній організації виконання законів, інших нормативних актів, юридичних приписів.

Як об'єкти управлінської діяльності органів виконавчої влади виступають ті суспільні відносини, види діяльності й соціальні ролі, які безпосе редньо пов'язані з відтворенням матеріальних і духовних продуктів та соціальних умов життєдіяльності людей.