Презентація на тему:
Держава і громадянське суспільство, Стосунки між державою і громадянами

Держава і громадянське суспільство Стосунки між державою і громадянами

Громадянське суспільство - це сфера соціального життя, в якій люди взаємодіють самостійно і автономно щодо держави. В державі переважають вертикальні відносини й ієрархічні зв'язки, для громадянського суспільства характерне переважання горизонтальних зв'язків - відносин конкуренції і солідарності між юридично вільними і рівноправними партнерами.

Держава виступає як офіційний представник усього суспільства, тому відносини між ним та людиною носять політико-правовий характер. Будь-яка людина в межах території держави під його юрисдикцію підпадає, тобто стає адресатом що виходять від держави обов'язкових приписів. Держа ва — формальний інститут, який є формою організації політичної спільноти під управліннямуряду.

Стійка зв'язок між людиною і державою виражається, насамперед, в інституті громадянства чи підданства. Цей зв'язок означає юридичну належність особи державі, набуття особистістю  специфічних якостей громадянина, наявність взаємних прав і обов'язків громадянина і держави, а також захист громадянина державою всередині країни і за її межами. Таким чином, можна зробити висновок, що взаємини між державою і особистістю повинні здійснюватися на основі взаємної відповідальності.

Що ж являє собою взаємна відповідальність держави і особи з позиції філософії вдачі? У першу чергу, взаємна відповідальність особистості і держави — це своєрідний спосіб обмеження політичної влади держави. Він виявляється, насамперед: у встановлення державою законодавчих обмежень своєї активності стосовно особистості; у прийнятті державою конкретних зобов'язань, спрямованих на забезпечення інтересів громадян; у наявності реальної відповідальності посадових осіб за невиконання своїх обов'язків перед суспільством і особистістю.

Свобода особистості не може бути абсолютною, оскільки вона обмежена і регламентована -правом, -інтересами, -правами інших осіб. Від кожної людини вимагається дотримання всіх правових приписів і виконання її обов'язків перед суспільством, державою, іншими людьми. У недемократичній державі визнається тільки відповідальність громадянина перед державою. Вона немов би дарує йому права і свободи та визначає його обов'язки. У правовій же державі, навпаки, акцент робиться на відповідальності посадових осіб перед громадянами.

Відповідальність держави перед громадянами забезпечується системою гарантій, до яких належать: відповідальність уряду перед представницькими органами влади; 2) дисциплінарна, цивільно-правова і кримінальна відповідальність посадових осіб за порушення прав і свобод громадян; 3) процедура імпічменту, тобто залучення до відповідальності і судового розгляду справ вищих посадових осіб держави.

Відносини між державою і громадянським суспільством можуть носити складний і взаємозаперечний характер. З одного боку, держава покликана реагувати на імпульси, що йдуть від суспільства, і в результаті повинна підпорядковуватися його інтересам, але, з іншого - вона сама намагається розширити свій вплив на суспільство. Остання тенденція отримує завершене втілення при тоталітаризмі: громадянське суспільство практично "розчиняється" у державі. І навпаки, можлива ситуація, коли громадянське суспільство намагається поставити себе на місце держави. Надмірна активність суспільства також може спровокувати серйозні суспільно-політичні й економічні кризи.

Не тільки надмірна присутність держави в економічній сфері, але й громадянське суспільство може негативно вплинути на економічну ефективність. Наприклад, вимоги певних груп інтересів про збільшення соціальних витрат держави можуть стимулювати інфляційні процеси. Конструктивна взаємодія громадянського суспільства з державою передбачає: ініціювання прийнятих рішень органами влади, що тим самим спонукає до активності саму державу; зміцнює приватну ініціативу, що дозволяє вирішити деякі назрілі економічні і соціальні проблеми без втручання держави (організація суспільно корисних видів діяльності, благодійних фондів, недержавних навчальних закладів тощо); формування політичної культури громадян, у тому числі громадянських форм поведінки.

Американський політолог Ф.Шміттер вказує ще на одне важливе призначення громадянського суспільства - виступати джерелом потенційного опору сваволі і тиранії правителів, незалежно, чи то незаконні узурпатори, чи фанатична більшість. Таким чином, громадянське суспільство є позадержавною сферою соціуму. Дослідники, як правило, розміщують його між державою і економічною сферою. У структурному плані воно буде включати в себе: по-перше, сімейно-родинні, етнічні, релігійні і моральні відносини, а також неопосередковані державою політичні відносини між партіями і суспільними рухами; по-друге, соціальні інститути: сім'я, церква, недержавні ЗМІ, культурні, релігійні, спортивні асоціації, партії, органи місцевого суспільного самоуправління, профспілки, торгові палати, союзи підприємців.