Презентація на тему:
Презентація групи Знавці Шевченкіани

Герченова Альона та Герченова Ірина

Знайшли народні легенди, перекази, прислів'я, анекдоти про великого Кобзаря. Довели, що Шевченко – жива людина, неповторна індивідуальна особистість з яскравим характером, наймузикальніший поет світу.

Г. Хоткевич. “ Тарас Шевченко С.Васильченко. “ Широкий шлях ” Д. Косарик “ Син Колос ” О.Іваненко “ Тарасові шляхи ” М. Левченко “ Нескорена молодість ” Основні біографічні твори про Шевченка В.Шевчук “ Вітрила ”

Шевченко був кремезний, середній на зріст чоловік, міцного, майже залізного здоров’я, обличчя його на перший погляд здавалося звичайним, але очі його світилися таким розумним і промовистим світлом, такою спокійною свідомістю своєї гідності, що мимоволі привертали до себе увагу кожного. У його голосі, в розмові була дивовижна м'якість, у ході і в усіх рухах – зосередженість. Одягався він не вишукано, але просто й чисто; вдома ж любив носити українське вбрання.

Широкоплечий, приземкуватий, кремезний, Шевченко являв собою образ козака… Голова гостроверха, майже лиса; невеликі… очі, погляд яких, завжди похмурий і недовірливий, інколи набирав виразу лагідного, майже ніжного, і супроводжувався хорошою, доброю посмішкою; голос трохи хриплий… рухи спокійні, хода поважна… у високій баранячій шапці і в довгій темно – сірій чумарці з чорним смушевим коміром, Шевченко мав вигляд справжнього малороса…

Він був сином мужика, і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду… найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Шевченко – народний поет не тільки тому, що він виріс на ґрунті нашої пісні, нашої думи, яка, за його пророчим висловом “ не вмре, не загине ”, а й тому, що його поезії, і його життєва доля, і його громадський подвиг міцно і назавжди ввійшли в народну свідомість. Шевченко – живий у народній творчості, в якій образ великого генія, правдолюбця і борця виріс нині на весь неосяжний свій зріст.

Шевченко – народний поет не тільки тому, що він виріс на ґрунті нашої пісні, нашої думи, яка, за його пророчим висловом “ не вмре, не загине ”, а й тому, що його поезії, і його життєва доля, і його громадський подвиг міцно і назавжди ввійшли в народну свідомість. Шевченко – живий у народній творчості, в якій образ великого генія, правдолюбця і борця виріс нині на весь неосяжний свій зріст.

“ Все життя Шевченка, взяте разом,- є пісня ”. Жемчужников.

Багато віршів Шевченка стали народними піснями. Сотні композиторів написали близько тисячі творів на слова великого Кобзаря. Славетний Микола Лисенко створив майже сто мелодій, особливо величними є кантати “ Б'ють пороги ”, “Радуйся, ниво неполитая…” Письменник Петро Одарченко писав: Могутня поезія Шевченка, що з пісні вийшла, сама в пісню перетворилася й стала могутнім джерелом музичної творчості видатних українських і світових композиторів.

Ми назвемо тільки кілька імен композиторів, які творили музичну Шевченкіану: Людкевич, Стеценко, Степовий, Колесса, Леонтович, Майборода, Данькевич, Мусоргський, Чайковський, Рахманінов, Глієр, Левенсон, Размадзе, Чкінадзе, Пасхало... Це дає підставу говорити про те, що Тарас Шевченко належить до наймузикальніших поетів світу. Наша вчителька Іотова Н.П., хоч і не співачка, на наше прохання теж співає пісні на слова Т.Г.Шевченка. М у з и ч н а Ш е в ч е н к і а н а

Прислів'я і приказки про великого Кобзаря Шевченко народ захищав, а про себе забував. Мучили Шевченка, карали, та духу його не зламали. Жив Тарас у неволі, а думки його були на волі. Кажи правду, як Шевченко. Тарасове око бачить глибоко. Щоб народу служити, треба так, як Шевчен- ко, на світі жити.

Прислів'я і приказки про великого Кобзаря Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став… Шевчен- ківський "Заповіт" буде жити тищу літ. Шевчен- кові твори сяють, мов ясні зорі. Шевченко дуже радий був не силою, а словом мудрим. Тарасів "Кобзар"- народу великий дар. Цар Шевчен- ка гноїв, та душі не зломив.

Прислів'я і приказки про великого Кобзаря Тарасівська "Катерина" – це народная дитина. У наш чудовий час вічно житиме Тарас.

Колись розказували старі люди, як за Шевченком гнались пани. За ним женуться, а він тікає; то вже зловлять його, посадять у тюрму, дивляться - у камері його нема, він уже десь зник, то це значить, тільки тінь його тут є. І було так, що посадили його в тюрму, а він зробився наче мертвим, але дивлять, - а він знов на волі, і знов десь у селі проти панів людям розказує. Отаку велику силу мав Тарас.

Спитала раз панна Шевченка: Правда, на мені шапочка гарненька? А Шевченко їй: Гарненька, та дарма: під нею голови нема.

Помер якийсь міністр. Скрізь велись теревені про майбутні похорони і, чи буде на похоронах і, чи буде на похоронах цар-батюшка. А коли буде, то де йтиме: перед труною небіжчика чи за нею. Спитали про це у Шевченка. — Краще всього, — була відповідь, — щоб цар-батюшка опинився якраз посередині...

Якось Тарас Григорович у розмові із задушевним другом зізнався, що бажає царю-душителю ще трішки пожити. — Як це так? Ненавидиш і бажаєш життя? — здивувався друг. — Що ж тут незрозумілого? — перепитав Шевченко.— Якщо цар, дай Боже, здохне, то теж не стримаюсь і помру від радощів...

Поліцмейстер до Шевченка: — Ну хто читає твою мазанину? Навіть наш цар-батюшка не розуміє опуси, які ти звеш віршами... — Тож мені байдуже, хоча й не дивує, — відповів незламний Кобзар. — Мене здивувало б, якби цар та й зрозумів мої вірші... Проте, я кинув би писати, сам собі поламав би руки, щоб не писати, якби довідався, що мене не розуміє мій народ!

Пролунав Тарасів голос Та й по всьому світі: "Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте!" Хвала й слава Кобзареві Од роду й до роду, Що сміливо кликав люд Битись за свободу.

3. Розірвали ми кайдани, Волю окропили, На землі твоїй любимій Сади посадили. 4. Розцвіте у щасті Наша Україна, Співа славу Кобзареві Трудова родина.

Ми сподіваємося, що наша презентація сподобалася не тільки нам, а й всім, хто з нею познайомиться. Прислів’я, яке створив український народ запам’ятаємо назавжди: “Тараса думки будуть жити віки”.