Презентація на тему:
Здоровий спосіб життя та особиста гігієна

Здоровий спосіб життя та особиста гігієна людини

ПЛАН 1)Гігієна тіла та ротової порожнини. 2)Гігієна фізичної культури та загартування. 3)Гігієна одягу та взуття. 4)Профілактика шкідливих звичок.

Основою здорового способу життя, ефективної первинної та вторинної профілактики різних захворювань є особиста гігієна – комплекс заходів спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному житті й діяльності людини.

У сферу особистої гігієни входять: гігієна тіла і порожнини рота, гігієна фізичного виховання та загартування, запобігання шкідливих звичкам, гігієна статевого життя, гігієна одягу, гігієна відпочинку, сну, гігієна індивідуального харчування, гігієна розумової праці, психогігієна та інші.

Здоров'я За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВОЗ, 1946) Здоров'я – це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби або фізичних дефектів”.

„Здоров'я – це процес (включаючи методи і засоби) збереження і розвитку біологічних, фізіологічних функцій, оптимальної працездатності і соціальної активності людини при максимальній тривалості її активного життя”.

Здоровий спосіб життя людини Здоровий спосіб життя людини – це великий комплекс біологічно і соціально цілеспрямованих і доцільних методів і засобів життєдіяльності, відповідних потребам і можливостям людини, яких вона свідомо дотримується з метою забезпечення формування, збереження і зміцнення здоров'я, здібності до продовження роду і досягнення активного довголіття.

Здоровий спосіб життя населення – такий спосіб його життя, який забезпечує поєднання повноцінної біологічної і соціальної адаптації кожної людини з можливістю максимального самовираження народу, нації, класу, соціальної групи в конкретних умовах життя і який зумовлює і забезпечує подальший розвиток суспільства.

У сферу особистої гігієни входять: гігієна тіла і порожнини рота, гігієна фізичного виховання та загартування, запобігання шкідливих звичкам, гігієна статевого життя, гігієна одягу, гігієна відпочинку, сну, гігієна індивідуального харчування, гігієна розумової праці, психогігієна та інші. Особиста гігієна

Об'єктивні методи і засоби матеріальне забезпечення особи, яке обумовлене рівнем освіти, професійною приналежністю, наявністю, характером роботи, рівнем оплати; наявністю і чисельністю сім'ї; житлові умови; забезпеченість холодним і гарячим водопостачанням в житлі, а для ряду професій і на виробництві; закладами суспільного характеру – лазнями, саунами, басейнами;

Суб'єктивні методи і засоби здорового способу життя До суб'єктивних методів і засобів відносяться: дотримання особистої гігієни – дотримання режиму праці і відпочинку, сну і режиму харчування; регулярна підтримка чистоти тіла; регулярні заняття фізичною культурою, використовування методів і засобів загартування організму; не допускати шкідливих звичок – вживання наркотиків, токсикантів, алкоголю, куріння. рівень культури особи.

ГІГІЄНА ТІЛА

Нині застосовують переважно 2 типи лазень загального призначення парові; сухожарові сауни. ГІГІЄНА ТІЛА

Основними приміщеннями лазні є 1) душові та 2) парильні.

У парильнях лазень першого типу (парових) з грубками – кам’янками при навантажувальному режимі температура повітря досягає 65-70 0С за відносної вологості ≈ 75-80 %. Якщо пара подається з котельні, ці показники відповідно складають 42-45 0С і 100 %.

Гідротермічні процедури в лазні позитивно впливають на різні функції організму. Розширюються кровоносні судини і пори шкіри, збільшується потовиділення, з організму видаляються різні шлаки (азотовмісні, молочна кислота) різко знижується рівень бактеріального обсіменіння шкіри. Поліпшується емоційно-психічний тонус, відбувається своєрідне тренування судин і терморецепторів, покращується пристосованість організму до різкої зміни погодних умов.

Лазня нормалізує всі види обміну речовин, сприяє зниженню вмісту ліпідів, холестерину та молочної кислоти в крові. При цьому стимулюються функції надниркових залоз, поліпшується функціональний стан ЦНС. Корисною є лазня для таких людей, які хворіють подагрою, артрозами, ожирінням.

Повітряне середовище лазні характеризується зниженим вмістом кисню, виникає гіпоксичний ефект, здатний викликати несприятливу реакцію спастичного характеру у хворих на гіпертонічну хворобу, ішемічну хвороби серця (та інші), порушення передсердно-шлуночкової провідності.

У приміщенні лазень мають бути: 1)добра вентиляція; 2)суворий санітарно-протиепідемічний режим; 3)не менше 1 разу на місяць повинна проводитися волога хімічна дезинфекція; 4)для вимірювання температури забороняється використовувати ртутні термометри; 5)не можна вносити в приміщення мийні та інші засоби в скляній тарі; 6)під час процедур забороняється палити, гучно розмовляти; 7)перед парильною слід прийняти теплий душ і запобігати перегріванню голови.

У поняття догляду за порожниною рота входять: 1)індивідуальне чищення зубів; 2)видалення залишків їжі з міжзубних проміжків; 3)полоскання порожнини рота водою після кожного приймання їжі. Догляд за порожниною рота

Догляд за порожниною рота

Зубні іригатори і зубочистки

Якщо ГІЗ до 1,5 бала оцінка добра, 2,6 – 3,4 негативна, більше 3,5 – різко негативна. Гігієнічний індекс зубів

а) трудова діяльність (навчання); б) особистий час; в) сон. Фізіологічні основи відпочинку

1)час перегляду телепередач слід обмежити в середньому не більше 2 год; 2)відстань від екрана телевізора повинна становити 2,5-5 м; 3)чорно-білі та кольорові передачі треба дивитися при потужності освітлення приміщення 7-11 Вт/м2. Кут зони перегляду передач повинен бути в межах 60 стосовно центру екрана.

1)остатній прийом їжі не пізніше ніж за 2 год до сну; 2)перед сном 20-30 хв прогулянка на свіжому повітрі; 3)заняття, які вимагають сильного розумового та емоційного напруження припиняють за 1,5-2,0 години до сну; 4)лягати спати в один і той же час в добре провітреній кімнаті; 5)взимку при відкритій квартирці; 6)забезпечити відсутність чи максимально можливе зниження шумових впливів; 7)застосування транквілізаторів і снодійних засобів допускають лише епізодично з дозволу лікаря. Гігієна сну

Загартування: - це система тренування адаптаційних механізмів пристосування до добових, сезонних, поступових або раптових змін мікроклімату, освітленості, магнітних та електричних полів Землі, що виникли у процесі еволюції, з метою підвищення опірності організму до зовнішніх впливів.

До провідних принципів загартування слід віднести: послідовність збільшення впливу; регулярність проведення; урахування індивідуальних особливостей; багатофакторність процедур загартування; поліградієнтність, тобто тренування організму до слабких, сильних, коротких, уповільнених та середніх за силою і часом дії подразників; поєднання загального та місцевого загартування; регламентація рівня теплопродукції та виконання загартовуючих процедур як у стані спокою, так і при різній руховій активності;

Значення цих занять дуже важливе: вони дозволяють збалансувати енерговитрати; стимулюють діяльність серцево-судинної системи і дихальної; сприятливо впливають на функціональну діяльність ЦНС та інших органів і систем,зменшують гіпоксію пов’язану із застоєм крові в органах малого тазу, активізують обмінні процеси, підвищують стійкість проти захворювань, покращують працездатність.

ступінь адаптованості організму до охолоджень; частоту простудних захворювань в минулому; провести функціональну пробу на холодову стійкість, що передбачає визначення аналізу частоти серцевих скорочень при охолодженні ступні водою, яка має температуру 14-17 0С протягом 3 хвилин. Умови переходу до різних режимів загартування

Нині основними компонентами пакету одягу вважають такі шари: білизна (1-й шар); костюми і плаття (2-й шар); верхній одяг (3-й шар). Гігієна одягу

За призначенням і характером використання розрізняють одяг повсякденний побутовий (в т.ч. дитячий), професійний (спец. Одяг), спортивний, військовий, лікарняний, обрядовий т.щ.

До повсякденного побутового одягу ставляться такі гігієнічні вимоги: - забезпечувати оптимальний підодяговий мікроклімат і сприяти установленню теплового комфорту людини; не утруднювати дихання, кровообіг і рухи людини, не зміщувати і не стискувати внутрішні органи та частини опорно-рухового апарату; бути достатньо міцним, легко чиститися від зовнішніх і внутрішніх забруднень; не містити токсичних домішок, що виділяються в навколишнє середовище, не мати фізичних і хімічних властивостей які несприятливо впливають на шкіру і людський організм вцілому. мати порівняно невелику масу (до 8-10 % маси тіла людини).

Гігієнічні властивості одягу залежать: від виду тканини; характеру її фактури; розкрою одягу.

штучні (віскозні, ацетатні, триацетатні, казеїнові); синтетичні (капрон, нейлон, перлон, лавсан). Волокна хімічного походження

Значному поширенню синтетичних тканин сприяє низка їх позитивних властивостей: механічна міцність; стійкість до витирання, впливу хімічних і біологічних чинників; антимікробні властивості; еластичність.

Однак синтетичним тканинам властиві й суттєві недоліки: низька гігроскопічність – внаслідок цього піт та інші виділення шкіри майже не вбираються у волокна синтетичної тканини, а скупчуються в порах повітряних гальмуючи повітрообмін і погіршуючи теплоізоляційні властивості тканини. За високої температури навколишнього повітря створюються умови, що сприяють перегріванню, за низької температури – охолодженню; вони здатні затримувати неприємні запахи, гірше перуться (можлива деструкція волокон) справляти резорбтивний та алергічний впливи.

За призначенням розрізняють: побутове (домашнє, літнє, зимове, повсякденне, святкове); спортивне; спеціальне робоче; дитяче; військове; лікувальне (ортопедичне),взуття. Гігієна взуття

Взуття має відповідати таким загальним гігієнічним вимогам: мати малу теплопровідність, забезпечувати оптимальний мікроклімат взуттєвого простору та його добру вентиляцію; бути зручним у користуванні, не порушувати кровопостачання, ріст і формування кістково-м’язових елементів ступні, не утруднювати рухів під час ходьби, занять фізичною культурою і під час виконання трудових операцій; забезпечувати захист ступні від несприятливих фізичних, хімічних і біологічних впливів;

не виділяти у внутрішньовзутєвий простір хімічних речовин у концентраціях, здатних у реальних умовах експлуатації мати несприятливий вплив (шкіроподразливий, резорбтивний, алергічний та інш.) на шкіру ступні і організм вцілому; відповідати віковим, статевим та іншим фізіологічним особливостям організму; легко чиститись і висушуватись, тривалий час зберігати вихідну форму і гігієнічні властивості. Гігієнічні властивості взуття залежать від матеріалу, з якого воно виготовлене, відповідності розмірів конфігурації ступні, конструктивних особливостей

1. Цікавість до наркотиків, до нових відчуттів, до “забороненого плоду”, яка базується на хибній впевненості, що вживання декількох доз ще не призводить до наркоманії. Але є значна кількість людей, особливо підлітків, у яких дуже нестійкі (лабільні) біохімічні процеси, молекули наркотичної речовини можуть уже після перших спроб вживання “включитися” в обмін речовин і зумовити наркотичну залежність. Особливо ці “розваги” небезпечні для осіб, які мають залежність до нікотину чи алкоголю. Базувати антипропаганду необхідно знаючи основні причини чому люди починають вживати наркотики, якими є:

2. Втрата життєвих орієнтирів, а звідси поява синдрому “беззмістовного” життя, сильне душевне потрясіння, почуття самотності, відсутність уваги і допомоги з боку батьків, педагогів, психологів, друзів. 3. Невдоволення життям, яке виникає на грунті постійних конфліктів у сім’ї, навчальних закладах, низького матеріального і соціального рівня.

4. Вплив оточення, друзів, компанії. Потрапляючи в компанію, де вживають наркотичні речовини, юнак чи дівчина часто починають вживати наркотики, бо не хочуть здаватися “білою вороною”. 5. Простота переходу від легких наркотиків (сигарет, алкоголю) до найнебезпечніших. Часом їх відсутність утримує підлітка від цього кроку. 6. Знання про шкоду наркоманії на рівні загальноприйнятого штампу: “Дуже шкідливо” (це стосується і цигарок, і алкоголю) і незнання, до якої міри це шкідливо, і чому, коли і як це “шкідливе” проявлюється.

Будь яка профілактична програма повинна містити в собі певні види діяльності в кожному з таких напрямків: поширення інформації про причини, форми і наслідки зловживання наркотичними засобами; формування в підлітків навичок аналізу і критичної оцінки інформації про наркотики й уміння приймати правильні рішення; надання альтернатив наркотизації.

Р.Гамзатов Не злоупотребляйте примерами: Не все слепые Гомеры, Не все глухие Бетховены, Не все храмые Ходжи-Мураты, Орлы не все те,кто пернаты

Дякую за увагу

З НОВОРІЧНИМИ СВЯТАМИ!