Презентація на тему:
Презентації з основ безпеки життєдіяльності (ОБЖ)

Екстремальні умови Екстремальні ситуації Екстремальні стани Специфічні зміни в організмі (функціональні та клініко-морфологічні прояви) Специфічні технології реабілітації

Жаркий клімат Жаркий сухий клімат (аридний клімат, пустельний клімат) стандартні умови Жаркий вологий клімат (тропіки, субтропіки)

Показники мікроклімату Мікрокліматичні умови термонейтральний жаркий сухий жаркий вологий Температура повітря, С 26 1 40 1 30 1 Відносна вологість, % 50 5 20 5 80 5 Швидкість вітру, м/с 2 0.1 3.5 0.5 2 0.5 Сонячна радіація, мВт/см2 50 5 75 5 65 5 WBGT, С 22,0 29,1 29,4

Гігієнічна характеристика тропічного клімату З медико-географічних позицій тропіки є частиною земної поверхні, розміщеної в екваторіальному (від 100 пн.ш до 100 пд.ш., тропічному від 100 до 20 0 пн.ш. та від 100 до 20 0 пд.ш.) і субтропічному (від 200 до 300 пн.ш. і від 200 до 300 пд.ш.) кліматичних поясах. До тропіків належить значна частина суші – майже вся Африка, Південна Азія і південь Східної Азії, більша частина Латинської Америки, Океанія. В тропічній і субтропічній зоні живе більше половини людства. До зони тропіків прилягає перехідний пояс (Середземномор’я, передня та середня Азія, південь США та інші), що в медико-географічному аспекті характеризується рисами як тропічного, так і помірного поясів.

Класифікація кліматів тропічних країн: Клімат степів; Середземноморський клімат; Клімат саван; Клімат пустель субтропічного і тропічного поясів; Клімат вологого тропічного лісу.

Клімат степів Степи ділять на дві категорії. Степи, які розміщені в помірних широтах та степи, розміщені у тропічних і субтропічних широтах по периферії пустель. У літній час у степовій зоні переважаючою повітряною масою є континентальне повітря помірних широт, яке трансформується в континентальне тропічне повітря. Літом часто спостерігаються дуже високі температури повітря (30-400) з низькою вологістю. Середня температура найтеплішого місяця року - +240С (у степах помірних широт), у степах тропічного поясу – на 4-60 більше. Взимку у степах тропічного поясу тепло, без морозу та снігу. У степах помірного поясу температура знижується до –10-200С, багато снігу.

Особливості теплообміну і терморегуляції організму в умовах тропічного клімату При оптимальному (комфортному) мікрокліматі механізми терморегуляції функціонують без фізіологічного напруження. Тепловіддача здійснюється через дихання – 12 – 15 % (на нагрівання вдихуваного повітря та випаровування вологи з поверхні легень і слизових оболонок) та через шкіру – 45 – 47 % радіацією, 28 – 30 % - проведенням (конвекцією і кондукцією), 15 – 18 % - випаровуванням поту з поверхні шкіри).

Особливості теплообміну і терморегуляції організму в умовах тропічного клімату В умовах тропічного клімату температура повітря і радіаційна температура від Сонця, нагрітих поверхонь ґрунту, інших твердих поверхонь (стін, предметів металу машин тощо) часто буває вища, чим поверхня тіла людини, а тому вона не лише не може віддавати тепло радіацією, конвекцією та проведенням, а, навпаки, отримує цими механізмами додаткове тепло. І єдиним механізмом тепловіддачі і підтримання теплової рівноваги організму у цих умовах залишається віддача тепла випаровуванням.

Особливості теплообміну і терморегуляції організму в умовах тропічного клімату При сухому повітрі (відносна вологість менше 40 %) та наявності вітру цей механізм спрацьовує досить ефективно, що характерно для регіонів з аридним (сухим) кліматом. При високій вологості та відсутності вітру, що характерно для регіонів з гумідним (вологим) кліматом і цей механізм спрацьовує погано: піт виділяється і стікає, не випаровуючись, у зв’язку з чим розвивається перегрів і тепловий, а при прямій інсоляції сонячний удар, зневоднення організму. З потом виділяється значна кількість солей, мікроелементів, вітамінів. Звідси, значно зростає потреба організму у додаткових кількостях води (до 5 – 12 і більше літрів на добу) та названих речовин.

Особливості теплообміну і терморегуляції організму в умовах тропічного клімату У зв’язку з цим спеціалістами ВООЗ та ООН розроблені медичні заходи по контролю умов проживання та праці в умовах тропічного клімату і профілактичних заходів, які впроваджуються в країнах тропічного поясу в процесі їх розвитку. Серед цих медичних заходів важливе місце займають розрахункові методи визначення теплових навантажень організму та профілактики перегріву і викликаної ним патології.

Гранично припустимі величини еквівалентно-ефективних температур, ЕЕТ Режим праці Важкість праці легка середня важка Без перерв протягом зміни 30,4 28,9 26,1 З перервами на відпочинок: - через 3 години 32,7 29,9 27,6 - через 2 години 33,3 31,0 29,9 - через 1 годину 35,0 32,7 30,4 - через 30 хвилин 38,2 35,5 34,4 - через 20 хвилин 40,5 37,7 35,0 Для осіб, акліматизованих до високих температур 32,2 29,4 28,9 Для осіб, не акліматизованих до високих температур 30,2 27,4 26,9

WBGT (Wet buld globe temperature), який визначається з рівняння: WBGT= 0.7*tв + 0.3*((tк-tс)*k+tс), де: tв – температура за звичайним вологим термометром,С; tк – температура за кульовим термометром, С; tс – температура за сухим термометром, С; k- поправочний коефіцієнт, який залежить від кольору шкіри та одягу, З метою спрощення обрахувань Мінар запропонував формулу, яка прийнята Американською конфедерацією державних промислових гігієністів (ACGIH) та застосовується військовими фізіологами Європи та США : WBGT = 0.7*tв + 0.2*tк + 0.1*tc.

Значення поправочного коефіцієнта WBGT Колір одягу (колір шкіри) Значення k Торс оголений (чорна шкіра) 0.85 Зелений або сірий верхній одяг 0.75 Захисний одяг кольору хакі 0.65 Торс оголений (біла шкіра) 0.60 Білий верхній одяг 0.45

ЕЕТ та результуючі температури розраховуються за допомогою таблиць та номограм.   Методика визначення та гігієнічна оцінка вологої кульової температури (ВКТ) за Янглоу та Мінардом (1955). Волога кульова температура (ВКТ) – інтегральний показник температури середовища, який враховує температуру, вологість повітря, радіаційну температуру і розраховується за формулою: ВКТ = 0,1 tсух. + 0,7 tвол. + 0,2 tкуль, де: ВКТ – волога кульова температура; tсух. – температура за показанням сухого термометра психрометра; tвол. - температура за показанням вологого термометра психрометра; tкуль- радіаційна температура за показаннями кульового чорного термометра. За Яглоу та Мінардом (1955), якщо ВКТ досягає 29,4, то для осіб, що не були акліматизовані до високих температур, обмежують фізичне навантаження. При 31,1 фізичні навантаження виключають. При 32,2 ВКТ фізичні навантаження відміняють і для осіб, що були акліматизовані до високих температур.

Розрахунок теплового навантаження (ТН) за методом Белдінга і Тетча. За цим методом теплове навантаження розраховується за формулою : ТН = М С R – Емакс. ккал/год, де: М – інтенсивність обміну речовин (теплопродукція) під час виконання роботи: легкої важкості – 170 ккал/год; середньої важкості – 300 ккал/год; важкої – 420 ккал/год; R – теплообмін радіацією, ккал/годину; С – теплообмін шляхом конвекції, ккал/год; Емакс. – максимально можлива віддача тепла шляхом потовипаровування, ккал/годину.

Віддачу (-), чи отримання (+) тепла радіацією R розраховують за формулою (3): R = 11 (tкул - 35) ккал/год, (3) де: tкул – середня радіаційна температура довкілля за показаннями кульового чорного термометра, tкул, С;   Віддачу (-) чи отримання (+) тепла конвекцією розраховують за формулою (4): С = 6 v0,6 (tсух - 35) ккал/год, (4) де: v – швидкість руху повітря, м/с (v0,6 знаходять в табл. 4.2.); tсух – температура повітря, за показаннями сухого термометра психрометра, С; 35 – температура поверхності тіла.

v м/с 0,05 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9 1,0 v0,6 0,17 0,25 0,38 0,49 0,58 0,66 0,74 0,81 0,87 0,94 0,99

Максимальну віддачу тепла випаровуванням поту (Емакс.) розраховують за формулою (5): Емакс. = 12 v0,6 (42 - р) ккал/год, (5) де: р – максимальний тиск водяної пари повітря, мм рт.ст. при показаннях сухого термометра психрометра.   Припустимі величини автори методики рекомендують в межах (не більше) 400 – 600 ккал/годину. Слід зауважити, що зі збільшенням швидкості руху повітря пропорційно збільшується інтенсивність випаровування поту. Тому ця методика розрахована для умов малої рухливості повітря.

Назва Площа, тис. км² Пересічна висота, м Абсолютний максимум температур, °С Абсолютний мінімум температур, °С Середньорічна кількість опадів, мм. Середня Азія та Казахстан Каракуми 350 100 — 500 + 50 −35 70 — 100 Устюрт таМангишлак 200 200 — 300 + 42 −40 80 — 150 Кизилкум 300 50 — 300 + 45 −32 70 — 180 Приаральські Каракуми 35 400 + 42 −42 130 — 200 Бетпак-Дала 75 300 — 350 + 43 −38 100 — 150 Мойинкум 40 100 — 660 + 40 −45 170 — 300

Назва Площа, тис. км² Пересічна висота, м Абсолютний максимум температур, °С Абсолютний мінімум температур, °С Середньорічна кількість опадів, мм. Центральна Азія Такла-Макан 271 800—1500 + 37 −27 50 — 75 Алашань 170 800 — 1200 + 40 −22 70 — 150 Бейшань 175 900 — 2000 + 38 −24 40 — 80 Ордос 95 1100 — 1500 + 42 −21 150—300 Цайдам 80 2600 — 3100 + 30 −20 50 — 250 Гобі 1050 900 — 1200 + 45 −40 50 — 200

Назва Площа, тис. км² Пересічна висота, м Абсолютний максимум температур, °С Абсолютний мінімум температур, °С Середньорічна кількість опадів, мм. Іранське нагір'я Деште-Кевір 55 600 — 800 + 45 −10 60 — 100 Деште-Лут 80 200 — 800 + 44 −15 50 — 100 Регістан 40 500 — 1500 + 42 −19 50 — 100

Назва Площа, тис. км² Пересічна висота, м Абсолютний максимум температур, °С Абсолютний мінімум температур, °С Середньорічна кількість опадів, мм. Аравія та Близький Схід Руб-ель-Халі 60 100 — 500 + 47 −5 25 — 100 Великий Нефуд 80 600 — 1000 + 54 −6 50 — 100 Дехна 54 450 + 45 −7 500 — 100 Сирійська пустеля 101 500 — 800 + 47 −11 100 — 150

Назва Площа, тис. км² Пересічна висота, м Абсолютний максимум температур, °С Абсолютний мінімум температур, °С Середньорічна кількість опадів, мм. Африка Сахара 7000 200 — 500 + 59 −5 25 — 200 Лівійська пустеля 1934 100 — 500 + 58 −4 25 — 100 Нубійська пустеля 1240 350 — 1000 +53 −2 25 Наміб 150 200 — 1000 + 40 −4 2 — 75 Калахарі 600 900 + 42 −9 100 — 500 Карру 120 450 — 750 + 44 −11 100 — 300

Назва Площа, тис. км² Пересічна висота, м Абсолютний максимум температур, °С Абсолютний мінімум температур, °С Середньорічна кількість опадів, мм. Індостан Тар 300 350 — 450 + 48 −1 150 — 500 Тхал 26 100 — 200 + 49 −2 50 — 200 Північна Америка Великий Басейн 1036 100 — 1200 + 41 −14 100 — 300 Мохаве 30 600 — 1000 + 56,7 −6 45 — 100 Сонора 355 900 — 1000 + 44 −4 50 — 250 Чіуауа 100 900 — 1800 + 42 −6 75 — 300

Назва Площа, тис. км² Пересічна висота, м Абсолютний максимум температур, °С Абсолютний мінімум температур, °С Середньорічна кількість опадів, мм. Південна Америка Атакама 90 300 — 2500 + 30 −15 10 — 50 Патагонська пустеля 400 600 — 800 + 40 −21 150 — 200 Австралія Велика Піщана пустеля 360 400—500 + 44 + 2 125 — 250 Пустеля Гібсона 240 300 — 500 + 47 0 200 — 250 Велика пустеля Вікторія 350 200 — 700 + 50 −3 125 — 250 360 Пустеля Сімпсона 300 0 — 200 + 48 −6 100 — 150

ОЗНАКИ ТЕПЛОВОЇ ДІЗАДАПТАЦІІ ВІДЗНАЧАЮТЬСЯ ДОСИТЬ ЧАСТО. ПРИЧИНИ: 1.Ріст інтенсивності дії термічного фактора. 2.Непристосованість організму, пов'язана з адаптацією до іншого клімату. 3.Індівідуальние особливості організму або хворобливі стани. 4.Фізичні перенапруження, нераціональний одяг, погані житлові умови і ін.

Попередження теплових уражень організму WBGT=26,5-28,8°С повинна насторожити неаккліматізірованних людей щодо перегрівання. При WBGT= 29,5-30,5°С адаптованим до спеки особам слід уникати великої фізичної активності на сонці. При WBGT= 31,2 ° С необхідно різко обмежити фізичні навантаження. Ознакою межею гранично допустимої теплового навантаження на організм в умовах фізичного спокою є збільшення частоти серцевих скорочень до 140 уд / хв, підвищення ректальної температури до 38,4-38,6 ° С. При фізичній роботі на спеці відповідно до 170- 180 уд / хв і 38,5-38,8°С. При тривалій дії тепла може виникати порушення терморегуляції, що виявляється в різних формах теплових поразок організму: теплові судоми, теплове виснаження організму, теплової непритомність і тепловий удар.

Теплові судоми - раптово наступає мимовільне скорочення м'язів (зазвичай литкових) під час або після інтенсивної фізичної роботи на спеці. Вони пов'язані з незбалансованістю електролітів в організмі, як результат втрати солей (хлориду натрію) з потом. Якщо ці втрати не відновлені, то виникає м'язовий біль з судомами. При теплових судомах температура тіла може не підвищуватися. Для їх профілактики досить вживання великої кількості води зі збільшенням щоденних прийомів солі за кілька днів, що передують періоду теплового стресу, і під час роботи в умовах тривалого перегрівання.

Теплове виснаження Теплове виснаження зазвичай характеризується загальною слабкістю, швидким пульсом, низьким артеріальним тиском у вертикальному положенні тіла, запамороченням, головним болем. Теплове виснаження організму розвивається у неакліматизованних людей в перші дні літньої спеки або під час роботи в жаркий день при недостатньо компенсуються втрати води і солей з потом. Теплове виснаження викликано неефективною регуляцією кровообігу, що поєднується зі зменшенням екстрацеллюлярной рідини внаслідок надмірного потовиділення. Кров при цьому накопичується в дилатированних периферичних судинах, що різко зменшує венозний повернення, необхідний для підтримки продуктивної роботи серця. Температура тіла зазвичай не підвищується до небезпечних меж. Людина з цими симптомами повинен переміститися в прохолодну або холодне середовище; явища дегідратації усуваються споживанням рідини.

Тепловий непритомність (або теплової колапс) - раптова короткочасна втрата свідомості, що супроводжується різкою блідістю, ослабленням дихання і кровообігу. Непритомність часто виникає після переходу тіла у вертикальне положення, що тягне ортостіхтичну гіпотензію. Ортостатична гіпотензія пов'язана з генералізованою вазодилатацією периферичних судин, особливо скелетних м'язів і шкіри нижніх кінцівок. Накопичуюсь в них кров різко зменшує венозний повернення до серця, в результаті знижується серцевий викид і зменшується кровопостачання головного мозку, виникає його ішемія і короткочасна втрата свідомості. Втрати свідомості зазвичай передує запаморочення. Тепловий непритомність може спостерігатися у людини під час активної м'язової роботи в дуже спекотною середовищі, коли температура "ядра" і тіла досягає 39 ° С. Допомога при непритомності: потрібно покласти потерпілого в тінь, в добре провітрюваному місці, привівши його у свідомість, дати йому прохолодне пиття в помірній кількості. Непритомність, як правило, спостерігається у людей, неакліматизованних до спеки.

Тепловий удар - хворобливий стан, викликаний загальним перегріванням організму внаслідок дії на нього теплових факторів зовнішнього середовища. Тепловий удар виникає внаслідок недостатності діяльності гіпоталамічних центрів терморегуляції, неадекватності їх регулюючих впливів наростаючою тепловим навантаженням на організм. Це порушення терморегуляції пов'язано, перш за все, з недостатністю механізмів утворення поту і виведення з ним тепла з організму. Разом з тим, посилене потовиділення при перегріванні тіла викликає значну втрату води і солей, що, в свою чергу, веде до зменшення об'єму циркулюючої плазми крові, збільшення її в'язкості. В результаті, порушується кровообіг, виникає кисневе голодування тканин, утруднюється перенесення тепла від "ядра" до "" тіла оболонці. ВИСОКА температура "ядра" на тлі гіпоксії тканин викликає руйнування клітин, денатурацію білків, викликаючи незворотні зміни в тканинах.

Залежно від тяжкості проявів перегрівання організму людини розрізняють легку, середню і важку форми теплового удару. При легкій формі теплового удару потерпілий скаржиться на головний біль, нудоту, зіниці розширені, дихання і пульс прискорені, шкіра волога, температура тіла підвищена (до 38 ° С, іноді і більше). Якщо потерпілого перенести в тінь, все симптоми теплового удару проходять. При середньої тяжкості теплового удару у потерпілого посилюються ознаки нервових і ментальних порушень: головний біль стає дуже сильною, вона супроводжується блювотою, порушується координація рухів, виникають короткочасні непритомність. Шкіра гаряча, волога, потовиділення посилено. Температура тіла підвищується до 39-40 ° С.

Важка форма теплового удару розвивається, якщо температура тіла підвищується до 41-42 ° С. У потерпілого виникає психомоторне збудження, порушення свідомості (марення, галюцинації), він впадає в кому. Пульс ниткоподібний - 120-140 уд / хв, дихання поверхневе, часте. Шкіра стає сухою і гарячою. Без надання негайної медичної допомоги потерпілий при середній і важкій формі теплового удару гине. Допомога включає в себе: потерпілого необхідно помістити в тінь, бажано в відкрите для вітру місце, роздягнути до поясу, на голову і шию накласти змочену холодною водою тканину або бульбашки з холодною водою. Якщо дозволяють умови, тіло обкладають пакетами з льодом або занурюють у ванну з холодною водою до зниження ректальної температури нижче 30 ° С.

Перша спроба розробки теплового індексу мікроклімату була зроблена на початку ХХ століття. Сучасний вигляд він набув у 20-х роках, коли Хьюзтон і Яглоу розробили шкалу ефективних температур. Пізніше були проведені більш детальні дослідження і внесені деякі удосконалення. Сучасна наука має в своєму арсеналі значну кількість методів для детального дослідження впливу мікроклімату і фізичного навантаження на тепловий стан організму людини. Для практичного використання були запропоновані: індекс Р4SR, який передбачає інтенсивність втрат поту за 4 години роботи, індекс теплового напруження HSI, індекс WBGT (Wet buld globe temperature) відповідно до стандарту JSO 72 43 технічні вимоги до датчиків, індекс термічного навантаження ITS, шкала суб`єктивного тепловідчуття. Найбільш широко застосовується індекс WBGT, вихідні дані для якого отримують шляхом вимірювання температури повітря по “сухому” і “вологому” термометру та результуючої температури по кулі Вернона .