Презентація на тему:
Гігієнічні основи опалення, вентиляції і освітлення приміщень.

Гігієнічні основи опалення, вентиляції і освітлення приміщень.

Житло як штучно створене людиною середовище належить до соціальних чинників, бо умови проживання разом з умовами праці та харчування визначають стан здоров’я населення. Житло XIV ст Житло XХI ст

Будинок майбутнього

Вплив мікроклімату на здоров”я Відсутність у квартирі необхідного санітарно-гігієнічного мікроклімату негативно впливає на органи дихання, теплообмін, вищу нервову діяльність. Смертність від туберкульозу серед жителів щільнонаселених квартин в 1,5 - 2 рази вища, ніж в квартирах з нормальними уамовами проживання. З перебуванням у вогких і холодних приміщеннях пов’язують виникнення ангін, ревматизму, та інших інфекційних захворювань, виникнення і поширення кишечних інфекцій і гельмінтозів. Значно збільшуються захворювання на грип, кір, скарлатину, дифтерію, рахіт, ревматизм. Рекомендована житлова площа на 1 людину повинна бути не менше 9 м2, оптимальна 13-15 м2.

Природнє і штучне освітлення приміщень. Сонячне проміння має велике біологічне та психологічне значення. Під впливом сонячних променів прискорюється ріст тканин, поліпшується обмін речовин, хімічний склад крові, самопочуття, робота залоз внутрішньої секреції. Сонячне світло має бактерицидну дію, запобігаючи інфекційним захворюванням. Ультрафіолетове проміння сприяє утворенню в організмі вітаміну D, попереджуючи розвиток рахіту.

Причини короткозорості і сколіозів у дітей Ф.Ф.Ерісман пов’язав розвиток короткозорості школярів із систематичним напруженням органа зору при недостатній освітленості. Він всановив, що частота короткозорості і сколіозів у міських школярів, більша ніж у сільських за рахунок більш тривалого пебування останніх на свіжому повітрі.

Сонячний спектр Оптична ділянка сонячного спектру променистої енергії складається: з ультрафіолетових променів з довжиною хвилі від 10 до 400 нм, видимих променів - 400-760 нм, інфрачервоних - 760-4000 нм.

Освітленність житлових кімнат Природнє освітлення у житлових кімнат залежить від площі і форми світлових прорізів, орієнтації будинків по відношенню до сторін горизонту, стану небосхилу, відстані від інших будинків та зелених насаджень. Оптимальною орієнтацією для помірних широт вважається південна та південно-східна. Величина природнього освітлення залежить також від глибини житла, яка повинна бути не більшою 5 м.

Велика втрата світла відбувається за рахунок: забруднення віконних стекол – до 30-50%. Віконні занавіски вбирають близько 40 % видимих променів. За самих сприятливих умов інтенсивність сонячної радіації всередині приміщення завжди менша на 75% від зовнішньої.

Для гігієнічної оцінки природньої освітленості найчастіше використовують: світловий коефіцієнт (СК) - співвідношення між площею заскленої поверхні вікон та площею підлоги. коефіцієнт природнього освітлення (КПО) - процентне відношення освітленості даної точки горизонтальної поверхні всередині приміщення до одночасної освітленості під відкритим небом. кути падіння і отвору та коефіцієнт глибини закладання приміщення.

Світлові кути Кут падіння світлових променів - це кут між горизонтальною поверхнею столу і лінією, яка проведена від цієї поверхні до верхнього краю вікна. Чим вертикальніший напрямок сонячних променів, тим більший кут і, відповідно, більша освітленість. Кут отвору визначає величину ділянки небосхилу, що безпосередньо освітлює досліджуване місце і утворюється шляхом пересікання лінії, яка проведена з нього до верхнього краю вікна і лінії, що проведена з цього ж пункту до найвищої точки протилежної будови чи дерева, які видно з вікна. Чим більший кут отвору, тим освітленість більша. На верхніх поверхах висотних будинків ці кути рівні.

Нормативні показники природньої освітленості житлових приміщень Коефіцієнт природньої освітленості (КПО) - не менше 0,75 % Світловий коефіцієнт (СК) - не менше 1:6-1:8 Кут падіння світлових променів - не менше 270 Кут отвору - не менше 50 Коефіцієнт глибини закладання (КГЗ) -не більше 2

Штучне освітлення житлових приміщень Найбільш доцільними для житла є світильники рівномірно розсіяного і відбитого світла. Лампа розжарювання - найбільш розповсюджене і зручне джерело штучного освітлення. Спектр її випромінювання відрізняється від природнього світла більшим вмістом червоних і оранжевих променів і відсутністю ультрафіолетових. Люмінесцентна лампа являє собою трубку із звичайного скла, внутрішня поверхня якої покрита люмінофором.

Люмінесцентні лампи Промисловість випускає п’ять типів люмінесцентних ламп: лампи денного світла (ЛД), лампи холодно-білі (ЛХБ), лампи білі (ЛБ), лампи тепло-білі (ЛТБ) і лампи із відкорегованою кольоропередачею (ЛДЦ). Недоліком ламп ЛД є не зовсім добра кольоропередача - при освітленні ними шкіра в людей виглядає блідою і ціанотичною. У спектрі ламп ЛТБ і ЛДЦ більше жовтих променів і краще виглядає колір обличчя. Недоліками усіх люмінесцентних ламп є “стробоскопічний” і “сутінковий” ефекти. Частота коливань світлового потоку люмінесцентних ламп відповідає частоті зміни електричного струму і при розгляданні предметів, які рухаються, виникають різні спотворення зорового зображення у вигляді множинних контурів.

Величини штучного освітлення для житлових і допоміжних приміщень лампами розжарення Житлова кімната 75 Кухня100 Вбиральня, ванна, умивальня 30 Коридор, передпокій 50 Сходи 10 люмінесцентними лампами 100 100 50 50 50

Мікроклімат житлових приміщень Взимку оптимальна температура в приміщенні повинна бути 18-19 0С (для помірного поясу) і 17-18 0С (для жаркого). Відносна вологість повітря (при температурі повітря 18-20 0С) має бути в межах 40-60 %. Швидкість руху повітрпротягом року не повинна перевищувати 0,2-0,3 м/с.

Вогкість в приміщенні недостатнє опалення у зимовий період, перенаселення житла, прання і сушіння білизни, готування їжі при недостатній вентиляції сприяють підвищеню відносну вогкості повітря в приміщені. Від неї з’являється пліснява, розвиваються бактерії, грибки, які створюють неприємний запах, руйнують дерев’яні деталі будівлі, меблі і сприяють появі різних захворювань. В сирому приміщенні людина постійно мерзне.

Хімічний склад повітря До складу атмосферного повітря входять приблизно: 21 % кисню, 78 % азоту, 0,04 % діоксиду вуглецю, а також водяний пар, менше 1 % озон, водень, гелій, неон, криптон, радон і аргон. Коливання вмісту кисню в атмосферному повітрі незначні і не перевищують 0,5 %. Кисень в організмі людини використовується на окислювальні процеси. В стані спокою людина витрачає біля 350 мл кисню за одну хвилину. При виконанні фізичної роботи споживання кисню зростати до 4500-5000 мл і більше за хвилину. При зниженні абсолютної кількості кисню у повітрі, що вдихається, з 21 % до 16 % з’являється задишка.

Санітарним показником забруднення житлових приміщень вважають вміст вуглекислого газу. При наявності СО2 в кількості 0,07 % з’являється неприємне самопочуття і відчуття нечистого (спертого) повітря. Тому встановлено гранично допустиму концентрацію СО2 на рівна 0,1 %.

Антропотоксини Більше 30 сполук входять до складу антропотоксинів (СО, аміак, ацетон, сірководень, вуглеводні, альдегіди, органічні кислоти, діетиламін, крезол, фенол та ін.). Крім них в повітрі закритих приміщень може надходити більш як 100 летких речовин, які утворюються при розкладанні органічних речовин на поверхні тіла, одягу, в кімнатному пилу, із полімерних продуктів.

Іонізація повітря Чим чистіше повітря, тим більше воно містить легких електровід’ємних іонів. В сільській місцевості кількість таких іонів в середньому дорівнює 1000 на 1 мл повітря, на деяких курортах (в горах і біля моря) досягає 3000-4000 в 1 мл. У деяких великих промислових центрах кількість легких електровід’ємних іонів знижується до 300-100 іонів.

Патогенні мікроби в повітрі можуть служити причиною ряду інфекційних захворювань. В розповсюдженні їх через повітря велике значення має стійкість до висушування, знаходження їх в рідкій або твердій фазі аерозолю. У відповідності із цим розрізняють 2 способи передачі інфекції: а) повітряно-крапельний (кір, кашлюк, грип, дифтерія, скарлатина, менінгіт, вітрянка і натуральна віспа); б) повітряно-пилевий (туберкульоз, сибірка, гнійні інфекції, натуральна віспа).

Опалення житлових приміщень Існує два типи опалення: місцеве (пічне) і центральне. Місцеве опалення. В даний час, незважаючи на наявність більш досконалих в гігієнічному і технічному відношенні систем центрального опалення, пічне опалення все ще є дуже розповсюдженим типом.

В залежності від конструкції печей розрізняють печі великої теплоємкості (коефіцієнт корисної дії 0,85-0,9), середньої (0,5-0,7), низької (0,2-0,4). До останніх відносяться залізні печі, які швидко нагріваються і швидко холонуть (буржуйки) і російські печі.

недоліками пічного опалення є: а)можливість забруднення повітря приміщення продуктами згоряння, в тому числі окисом вуглецю; б) забруднення приміщень паливом; в) дуже низький коефіцієнт корисної дії; г) нерівномірний розподіл температури в опалювальних приміщеннях; д) втрати корисної площі приміщень; е) у випадках несправності печей і відсутності нагляду - небезпека пожежі.

КАРБОНОВІ ОБІГРІВАЧІ У вересні 2000 року в Японії були успішно протестовані і запатентовані довгохвильові карбонові обігрівачі повітря, для створення яких було використано вуглецеве волокно, поміщене у вакуумні кварцові трубки. Карбонові обігрівачі - принципово новий тип обігрівачів повітря, що відрізняється екологічністю ( не сушать повітря, не спалюють кисень) і високою ефективністю – обігріваюча здатність 900 Вт карбонового обігрівача еквівалентна 1800 Вт

карбоновий обігрівач функція автоматичного обертання; відключення при падінні або нахилі; відключення при перегріві; не спалює кисень, не сушить повітря

карбоновий обігрівач “ЛЕЙДА”

Баган твердий Обігрівачі мають вид тонких пластин завтовшки в один мм. обігрівачі нового покоління з необмеженим ресурсом роботи і високим коефіцієнтом тепловіддачі температура на поверхні обігрівача не перевищує 90 градусів

ІНФРАЧЕРВОНЕ ПАНЕЛЬНЕ ОПАЛЕНЯ

Системи центрального опалення і їх гігієнічна характеристика. Основними елементами систем центрального опалення є: тепловий генератор, в якому відбувається спалювання палива або перетворення електричної енергії в теплову і передача тепла теплоносієві; теплопроводи (трубопроводи чи канали), по яких теплоносій надходить до нагрівних приладів; нагрівні прилади.

Відкрита схема опалювання житлового будинку з природною циркуляцією теплоносія. Двотрубна розводка: 1 - казан; 2 - холодна вода; 3 - водонагрівач; 4 - відкритий розширювальний бак;

Водяне опалення є різновидом центрального опалення, в якому теплоносієм є вода. З гігієнічної точки зору воно є одним із кращих, так як забезпечує в приміщенні рівномірний мікроклімат. Тепло від радіаторів віддається в приміщення через контакт з повітрям, тому таке опаленняназивається конвекційним. Температура в приміщенні (18-200) досягається нагріванням поверхні радіаторів не вище 80 0С. Це усуває небезпеку пригоряння пилу і забруднення повітря.

Парове опалення В системах пароводяного опалення поєднуються позитивні сторони парового опалення і водяного опалення низького тиску. По суті ця система відрізняється від водяної системи низького тиску тільки тим, що для нагрівання води в системі використовується пар, що більш вигідно в економічному відношенні.

Недоліки пароводяного опалення : а) температура нагрівних поверхонь опалювальних приладів перевищує 100 0С; б) зменшується реальна можливість регулювання тепловіддачі з нагрівних поверхонь - тільки при перерві подачі пару, що тягне за собою різкі коливання температури опалювальних приміщень; в) є небезпека опіків від нагрівних приладів.

Системи парового опалення низького тиску можуть застосовуватись тільки в приміщеннях для короткочасного перебування людей, а також в деяких торгово-виробничих та виробничих приміщеннях. Системи парового опалення високого тиску безпосередньо для опалення житлових і громадських приміщень не застосовуються, так як температура поверхонь опалювальних пристроїв виходить далеко за допустимі межі гігієнічних норм.

Повітряне опалення В системах повітряного опалення атмосферне повітря надходить в спеціальні повітронагрівачі (калорифери), де прогрівається до потрібної температури, після чого подається у приміщення будинку. Ця система має свої привабливі сторони, оскільки поєднує одночасно і опалення, і вентиляцію.

Повітряне опалення недоліки повітряного опалення: а) повітря в калориферах має дуже незначну вологість, що негативно впливає на самопочуття людей; б) продукти згоряння палива забруднюють повітря; в) при рециркуляції повітря (переході повітря із одного приміщення в інше) виникає небезпека бактеріального забруднення. З гігієнічної точки зору повітряне опалення житлових приміщень та громадських будівель може бути прийнятне при умові одночасного кондиціонування (очистка від механічних забруднень і домішок, надання повітрю певної вологості).

Променеве опалення.

Переваги променистого, або, як ще його називають, панельного опалення: 1) зменшуються втрати тепла випромінюванням з поверхні тіла людини. Променисте тепло, яке виділяється з опалювальних елементів, сприятливо впливає на організм: проникаючи в глибину тканин, інфрачервона радіація, яка виникає при температурах поверхонь біля 40 С, збуджує клітинні елементи тканин внутрішніх органів, внаслідок чого підвищується фізіологічний тонус тканин і опірність організму до простудних захворювань; 2) при променистому опаленні більш рівномірно нагрівається повітря приміщень: менші коливання температури і в горизонтальному, і в вертикальному напрямках; 3) температура підлоги має вищу температуру, ніж при радіаторному опаленні.

Ця система заснована на використанні сонячних батарей (колекторів) для опалювання житлових приміщень, будівель, теплиць і басейнів. Набуваючи нашої технології, ви відкриваєте двері сонцю, щоб воно зігрівало Ваш будинок своїм теплом щодня.

Вентиляція Одним із важливих заходів по збереженню чистоти повітря в житлах є вентиляція, тобто заміна забрудненого повітря чистим, атмосферним. На чистоту повітря в житлових приміщеннях впливає кількість людей, які знаходяться в приміщенні, інтенсивність виконуваної ними роботи, температури внутрішніх приміщень. Різноманітні побутові процеси: приготування їжі, прання білизни, топка печей і т.п. призводять до погіршення якості повітря. Істотним джерелом забруднення є також тютюновий дим, в якому містяться продукти повного і неповного згоряння і сухої перегонки тютюну і паперу: окис вуглецю, ціанисті сполуки, метиловий спирт, нікотин, кадмій і ін. При спалюванні 1 г тютюну в цигарках в повітря надходить 20-80 см3 окису вуглецю, а при спалюванні 1 г тютюну в люльці - від 53 до 109 см3.

Вентиляцію (повітрообмін) характеризують вентиляційний об’єм і кратність повітрообміну. Вентиляційний об’єм - це кількість повітря (в м3), яке надходить в приміщення протягом 1 години. Відношення вентиляційного об’єму до внутрішнього об’єму приміщення характеризує інтенсивність вентиляції. Кратність повітрообміну - це показник, який показує, скільки разів протягом години змінюється повітря приміщення. Враховуючи виділення вуглекислого газу людиною в спокої і при фізичній роботі, вчені підрахували, що мінімальний об’єм вентиляції на одну людину повинен бути не менше 30 м3 в 1 годину в житлових умовах. Оптимальні ж умови повітряного середовища забезпечуються при об’ємі вентиляції 80-120 м3/годину.

Із інфільтраційного повітря, яке проникає через стіни, через пори в будівельних матеріалах, нещільності в будівельних конструкціях. На цю величину впливає вид будівельного матеріалу. Найбільш повітропроникні стіни - це шлакоблочні, керамзитобетонні, цегляні, дерев’яні. Найменш - гранітні, мармурові. Другою складовою частиною вентиляційного об’єму є повітря, яке надходить через спеціально передбачені для цього пристрої: кватирки, фрамуги або вікна. Найкращий ефект провітрювання досягається при наскрізному провітрюванні, коли вікна розташовані на протилежних стінах будинку. При цьому кратність повітрообміну може досягати 25-100. Також впливає на інтенсивність вентиляції різниця температур (зовні і всередині) і сила і напрямок вітру.

До засобів, які посилюють природню вентиляцію, відносяться внутрішньо-стінні вентиляційні канали. В житлових квартирах їх доречно влаштовувати на кухні, у ванній, туалеті. істотнім недоліком природної вентиляції є її нерівномірність, тому радикально покращити повітрообмін можна штучною вентиляцією.

Кондиціонери розрізняють місцеві і центральні. Місцеві або кімнатні кондиціонери називають ще кліматизаторами і передбачають лише охолодження повітря. При кондиціюванні повітря в приміщеннях великого скупчення людей (аудиторії, кінозалі і т.п.) рекомендовано створювати пульсуючий мікроклімат для підтримання тонізуючого ефекту: кожні 15 хвилин на дві хвилини знижувати температуру повітря на 3-4 0С. Цей захід попереджує присипляючу дію монотонного мікроклімату.

Гігієнічні вимоги до встановлення і експлуатації газових нагрівальних приладів. Всі газоспалювальні прилади, які застосовуються в побутових умовах, можна розділити на дві основні групи: Перша група - це прилади спалювання газу з відводом продуктів згоряння у димохід. До них відносяться газові топки будинкових і квартирних котелень, деякі види водонагрівачів для ванн і деяких газових побутових печей для опалювання квартир. Друга група - це головним чином побутові газові плити з відкритим спалюванням галу і прямим викидом всіх продуктів спалювання в повітряне середовище приміщень.

При спалюванні газу в найбільш розповсюджених двох- або чотирьох конфорочних плитах з полуменевими пальниками температура повітря приміщення підвищується після годинного горіння на 1-3 0С, після 3-х чи більше годин - на 4-6 0С, а іноді навіть на 6-8 0С. Паралельно збільшується абсолютна і відносна вологість повітря.

окис вуглецю величина його для побутових приміщень часто перевищувала допустиму - 0,002 мг/л. Особливо великі концентрації окису вуглецю можуть утворюватись у ванних кімнатах з газовими водонагрівачами, досягаючи іноді 0,25 мг/л. Концентрація вуглекислого газу значно перевищує допустимий рівень - 0,07 %.

фізико-хімічні параметри повітряного середовища залежить від тривалості горіння газових приладів і навантаження пальника. Навантаження створюють каструлі і інший посуд, які перешкоджають достатньому доступу повітря до пальника. Тому істотне значення має відстань від полум’я до дна посуду, і чим воно більше, тим повніше проходить процес згоряння газу. В повітрі газифікованих квартир вміст окису вуглецю досягає 19,6 мг/м3, формальдегіду - 0,69 мг/м3, окису і двоокису азоту - 0,60 мг/м3 і 0,77 мг/м3, бензолу - 0,05 мг/м3.

отруєння окисом вуглецю При хронічному отруєнні окисом вуглецю спостерігається тріада симптомів: а) головний біль, порушення сну, інтелектуальна апатія, погіршення пам’яті, тобто зміни з боку центральної нервової системи; б) болі в ділянці серця: колючі, тупі, ниючі, особливо на фоні фізичного навантаження - зміни з боку серцево-судинної системи; в) диспептичні явища: нудота, болі в епігастрії, втрата апетиту - гас тральні симптоми. Найбільш частими скаргами є центральні прояви, і вони підтверджуються рядом об’єктивних змін у центральній нервовій системі. З боку крові характерними є явища анемії, поліглобулії.

отруєння формальдегідом При гострому отруєнні формальдегідом спостерігається подразнення слизових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів, біль в очах, сльозотеча, відчуття дряпання в горлі, нежить, кашель. Нерідко бувають болі і стиснення в грудях, задишка, запаморочення, корчі.

В житлових будинках підвищеної поверховості (9 поверхів і більше) повітряне середовище з підвищенням поверховості погіршуються. Фізичні властивості повітря, хіміко-бактеріологічні показники - вміст СО, СО2, вологість, концентрації пилу і мікроорганізмів зростають, що зумовлено головним чином недостатньою природною витяжною вентиляцією.

Зелені насадження Зменшують силу вітру, сприяють осіданню пилових часточок. Повітря на озеленених вулицях в 4 рази чистіше, ніж на ділянках, які не мають посадок. Багато дерев мають фітонцидні властивості. Так, наприклад, 1 гектар ялівцю здатен знезаразити повітря великого міста. Особливо велике значення зелені насадження мають в боротьбі з різноманітними виробничими і вуличними шумами. Гігієнічна норма шумового впливу в населених пунктах не повинна перевищувати 65 дБ, в той час як на вулицях з інтенсивним рухом шум може досягати 90-100 дБ. Стіни будинків затримують шум лише наполовину, а вікна лише на четвертину. Зелені насадження на місцевості, яка засаджена деревами та кущами, через кожні 30 м послаблюють шум на 10 дБ. Найбільший ефект створюють густі вуличні смуги шириною більше ніж 50 метрів.