Презентація на тему:
Захворювання органів дихання та способи їх лікування

Захворювання органів дихання Проф. Боднар Я.Я.

Пневмонія Пневмонія – гостре інфекційне захворювання, переважно бактеріальної етіології, яке характеризується вогнищевим ураженням респіраторних відділів легень та наявністю внутрішньоальвеолярної ексудації. ( Наказ МОЗ України № 499 від 28.10.03р.)

Класифікація пневмоній за Молчановим М.С. за етіологією: бактеріальні, вірусні, орнітозні, рикетсійні, мікоплазмові, грибкові, змішані, алергічні, невстановленої етіології за патогенезом: первинні, вторинні (гіпостатичні, контактні, аспіраційні, травматичні, післяопераційні, токсичні, термічні, при інфекційних захворюваннях)

Продовження класифікації за М.С.Молчановим за клініко-морфологічними ознаками: паренхіматозні (крупозні і вогнищеві), інтерстиціальні за локалізацією і протяжністю: однобічні (ліво- або правосторонні), серед них тотальні, дольові, сегментарні, долькові), двобічні За важкостю процесу: важкі, середньої важкості, легкі і абортивні форми за перебігом: гострі, затяжні (більше 4 тижнів).

Класифікація пневмоній (( Наказ МОЗ України № 499 від 28.10.03р.) негоспітальна (пневмококи, респіраторні віруси, мікоплазми) Госпітальна (нозокоміальна) - через 2-3 дні після поступлення в стаціонар (клебсієла, гемофільна паличка, анаеробна мікрофлора, стафілококи) Аспіраційна Пневмонія в осіб з тяжким порушенням імунітету ( природжений імунодефіцит, ВІЛ- інфекція, ятрогенна імуносупресія)

Патогенез пневмоній Адгезія (прилипання мікроорганізмів до поверхні епітеліальних клітин бронхіального дерева з подальшою колонізацією мікрорганізмів. Дисфункція війчастого миготливого епітелію. Порушення мукоциліарного кліренсу. Виділення біологічно-активних речовин - цитокінів.

Патогенез пневмоній Хемотаксис макрофагів, нейтрофілів, та інших клітин, які приймають участь в місцевій запальній реакції інвазія та внутрішньоклітинна персистенція мікроорганізмів з виробленням ендо та екзотоксинів розвиток клінічних проявів захворювання.

Фактори ризику вік куріння, алкоголь хронічні захворювання легень, серця, нирок, професійні шкідливості імунодефіцитні стани контакт з птахами, гризунами подорожі

Морфогенез крупозної пневмонії Морфологічні зміни при крупозній пневмоёнії зазнають певної еволюції, що дає можливість виділити кілька стадій процесу (К.Рокитанський) - стадію припливу (від 12 год до 3 діб), стадію червоного спечінкування (1-3 доби), стадію сірого спечінкування (2-6 діб), стадію завершення.

Карніціфікація легені. Абсцеси легені.

Вогнещева пневмонія Терміном “вогнищева пневмонія (бронхопневмонія)” об’єднують різні за походженням запалення легень, спільною рисою яких є локалізація первинного процесу в бронхах. Звідси запалення переходить на легеневу тканину і може обмежитись ацинусом, часточкою , сегментом або часткою.

У більшості випадків причиною бронхопневмонії є бронхогенна (аерогенна) інфекція, однак не виключаються гематогенний і лімфогенний шляхи інфікування. Процес починається з бронхіол і переходить на альвеолярні ходи. До бронхіту може приєднатися перибронхіт. З перибронхіальної тканини процес переходить на сусідні альвеоли (перибронхіальна пневмонія).

Проміжна пневмонія Проміжна пневмонія поширюється переважно по проміжній тканині, при цьому в просвіті альвеол виявляється незначне скупчення ексудату. Проміжна пневмонія належить до атипових форм. Зустрічається при вірусних інфекціях, крупозній пневмонії. Процес починається з бронхіту з наступним розповсюдженням процесу по лімфатичних шляхах (лімфангіт) або васкуліту (системний червоний вовчак).

Проміжна пневмонія

Бронхіт Розрізняють гострий і хронічний бронхіти (bronchitis acuta, bronchitis chronica). Серед етіологічних факторів гострого запалення бронхів першочергового значення надають вірусам і бактеріям, які викликають респіраторні захворювання. З фізичних факторів слід виділити патогенну дію сухого або холодного повітря, пилу, з хімічних – вдихання тютюнового диму, парів хлору, окислів азоту. Розвитку бронхіту сприяє спадкова неспроможність бар’єрних механізмів слизової, недостатність клітинних (фагоцитоз) і гуморальних (IgA) захисних факторів місцевого значення.

Гострий бронхіт Може бути самостійною нозологічною одиницею або ж вторинним проявом низки інших хвороб (крупозної пневмонії, уремії). В слизовій бронхів розвиваються майже всі форми катарального запалення – серозне, гнійне, фібринозне, фібринозно-геморагічне, слизисте. Інколи можлива деструкція слизової з розвитком виразок.

Хронічне запалення бронхів Проявляється у таких формах: а) хронічний слизистий або гнійний катар з атрофією слизової, кістозним переродженням залоз і метаплазією призматичного епітелію у багатошаровий плоский; б) хронічне продуктивне запалення з утворенням поліпів з грануляційної тканини (поліпозний хронічний бронхіт); в) деформація бронха при дозріванні грануляційної тканини, розростання сполучної тканини у м’язовому шарі, склероз і атрофія слизової (деформуючий хронічний бронхіт).

Хроніний бронхіт

Емфізема легень Емфізема легень (emphysema pulmonum) – патологічний стан легеневої тканини, який характеризується підвищеним вмістом у ній повітря.

Бульозна емфізема легені

Рак легені

Дякую за увагу!

Патологічна анатомія туберкульозу Професор Я.Боднар

Туберкульоз Туберкульоз – це хронічне специфічне інфекційне захворювання, яке викликається мікобактерією туберкульозу із ураженням всіх органів людини, але найчастіше легень. Йому притаманний хвилеподібний перебіг із чергуванням загострень та ремісій.

Етіологія Збудником хвороби є мікобактерія туберкульозу, яка відкрита Кохом у 1882р. Розрізняють чотири її різновиди: людський; бичачий; пташинний; Холоднокровний.

Патогенез Переважні шляхи зараження: Повітряно-крапельний Аліментарний. Виникнення, перебіг та наслідок хвороби залежить від реактивності організму.

Клініко-морфологічні форми туберкульозу Основні морфологічні форми: Первинний; Вторинний; Гематогенний. Основні клінічні форми: Туберкульозна інтоксикація у дітей та підлітків; Туберкульоз органів дихання; Туберкульоз інших органів та систем.

Характеристика туберкульозного процесу Локалізація та поширеність: В легенях по часткам; Інших системах за локалізацією; Фази: Інфільтрації, розпаду, обсеменіння, розсмоктування, рубцювання, звапнення. Виділення бактерій: БК+, БК-

Первинний туберкульоз Морфологічним виразом первинного туберкульозу є первинний туберкульозний комплекс, який складається із первинного туберкульозного афекту, лімфангіту, специфічного лімфаденіту.

Варіанти протікання первинного туберкульозного комплексу: загоєння; прогресування; хронічний перебіг.

Загоєння первинного туберкульозного комплексу Загоєння первинного комплексу незалежно від його локалізації розпочинається із розсмоктування перифокального запалення. Звапнені і осифіковані загоєні вогнища первинного афекту називають вогнищем Гона. Паралельно відбувається склероз по ходу лімфангіту і склероз первинно уражених лімфатичних вузлів. У вогнищі Гона десятки років зберігаються мікобактерії, що зумовлює нестерильний імунітет.

Форми прогресування первинного туберкульозу ріст первинного афекта; гематогенна генералізація; лімфогенна генералізація; інтраканалікулярна генералізація; змішана генералізація.

Схеми форм прогресування первинного туберкульозу Ріст первинного афекту (первинні сухоти) Лімфозалозиста генаралізація. Туберкульозний бронхоаденіт. Гематогенна генералізація.

Хронічне протікання первинного туберкульозу Спостерігається у тих випадках, коли первинний афект загоюється, а у лімфозалозистому комплексі процеси загоєння ще чергуюються із загостренням. Це спричинює сенсибілізацію організму. У відповідь на це у внутрішніх органах спостерігаються параспецифічні прояви.

Морфологія параспецифічних проявів туберкульозу Дифузна або вузликова проліферація лімфоцитів і макрофагів, гіперплазія органів кровотворення, фібриноїдні зміни сполучної тканини, артеріол, диспротеїноз іноді амілоїдоз. Параспецифічна реакція в суглобах при хронічному протіканні первинного туберкульозу відома під назвою ревматизм Понсє.

Причини смерті Смерть при прогресуванні первинного туберкульозу переважно наступає від туберкульозного менінгіту, перитоніту, або ж генералізованого ураження внутрішніх органів. При своєчасному лікуванні вогнища інкапсулюються, але вони можуть бути джерелом розвитку гематогенного туберкульозу.

Гематогенний туберкульоз Гематогенний туберкульоз виникає в осіб, які клінічно одужали від первинного туберкульозу, але у них зберігається інфекція у повністю загоєнних вогнищах і збережена підвищена чутливість до туберкуліну на фоні виробленого імунітету до мікобактерій.

Форми гематогенного туберкульозу Генералізований (Блискавичний туберкульозний сепсис Ландузі); Дисемінований, з переважний ураженням легень; Дисемінований, з переважно позалегеневими ушкодженнями.

Генералізований гематогенний туберкульоз Найбільш важка форма. Виникає з вогнищ відсівів, які потрапили в різні органи в період прогресування первинного туберкульозу і тривалий час не проявляли себе. Запалення проявляється у виникненні у внутрішніх органах множинних горбиків з переважанням некрозу над ексудацією і проліферацією (блискавичний туберкульозний сепсис), або ж просовидних горбиків з переважанням продуктивної реакції (гострий загальний міліарний туберкульоз).

Гематогенний туберкульоз з первинним ураженням легень Виникає внаслідок інфікування їх із вогнищ відсівів, які переважно розміщуються в статевих органах, або лімфатичних вузлах. Через те, що мікобактерії поступають з током крові ураження легень завжди двобічне, дзеркальне.

Форми гематогенного туберкульозу з первинним ураженням легень Розрізняють гостру і хронічну форму. При наявності дрібних горбиків говорять про міліарний туберкульоз, при наявності крупних – крупновогнищевий. При хронічному протіканні можливе рубцювання горбиків, розвиток емфіземи, каверни і як наслідок гіпертензія малого кола кровообігу з розвитком легеневого серця.

Гематогенний туберкульоз з первинним ураженням легень

Гематогенний туберкульоз з перважно позалегеневим ураженням Розвивається із вогнищ – відсівів, шляхом занесення збудника в той чи інший орган гематогенним шляхом в період первинного інфікування. Може бути гострим і хронічним. Ушкоджуються переважно кістки, сечостатева система, шкіра.

Гематогенний туберкульоз з перважно позалегеневим ураженням

Вторинний туберкульоз Туберкульоз, який виникає після перенесенного первинного, на тлі певного, хоча і нестабільного імунітету. Причиною його є повторна суперінфекція, або реактивація процесу на місці вогнищ-відсівів, у легенеях після первинного туберкульозу.

Особливості вторинного туберкульозу локалізується лише в легенях; має інраканакулярне поширення (спутогенне) від верхівки до основи; у лімфатичних вузлах відсутнє специфічне запалення; зміна клініко-морфологічних фаз є його клініко-морфологічними формами.

Морфогенез вторинного туберкульозу Осередок Гона Осередок Симона Осередок Ашофа-Пуля Осередок Абрикосова

Клініко-морфологічні форми Гострий вогнищевий Фіброзно вогнищевий Інфільтративно-пневмонічний (Асмана-Редекера

Клініко-морфологічні форми Лобіт. Казеозна пневмонія Туберкулома Циротичний Гострий кавернозний. Фіброзно кавернозний.

Морфологія хронічної каверни Стінка каверни щільна, в ній морфологічно розрізняють три шари: некротичний (піогенний), багатий лейкоцитами; туберкульозна грануляційна тканина; сполучнотканинний.

Ускладнення туберкульозу Ускладнення туберкульозу багаточисленні: так при первинному туберкульозі можуть розвинутись менінгіт, плеврит, перикардит, абсцеси. нориці, перифокальні запалення; вторинному – кровотеча, пневмоторакс, емпієма плеври, амілоїдоз. Смерть переважно наступає від вказаних ускладнень, хронічної недостатності легеневого серця, уремії.

Дякую за увагу !