Презентація на тему:
Предмет радіаційної медицини

Предмет радіаційної медицини та її зв'язок з іншими медичними дисциплінами. Історія розвитку радіаційної медицини. Природний радіаційний фон. Штучні джерела іонізуючої радіації. доц. Остап’як І.М. Івано-Франківськ 2010 Івано-Франківський національний медичний університет

Потужність викиду ядерного палива можна розділити на 4 періоди: І – початковий період. В першу добу в атмосферу поступали в основному газоподібні форми радіоактивних елементів (йод, цезій, ксенон, аргон і інші). ІІ – п’ятидобовий період з 29 квітня до 2 травня. В цей період температура в реакторі становила 1000оС і в атмосферу летіли телур-132, барій-140, празеодим-143 і інші. ІІІ – чотиридобовий період, протягом, якого було викинуто в атмосферу приблизно біля 70% від початкового викиду. Температура в реакторі становила 2000оС . IV період – через 11 днів після аварії потужність викиду різко знизилась і в атмосферу було викинуто 1% радіоактивних речовин. В перший період викиду напрям вітру був західним. Тому в цьому напрямку пішли газоподібні елементи (йод, цезій, ксенон, аргон, стронцій). В ынших періодах викиду вітер був південним тому тут переважали телур – 132, барій – 140, стронцій – 144 і інші.

Разом з тим, аварія на ЧАЕС показала ряд недоліків, серед яких переважали: Низький рівень знань в галузі радіаційної медицини серед лікарів і середнього медичного персоналу. Дефіцит і суперечність інформації про радіаційну обстановку. Медичні наслідки опромінення. Своєчасна теоретична і практична підготовка з радіаційної медицини студентів, аспірантів, лікарів дасть можливість оволодіти знаннями з вказаної дисципліни, що дозволить вдосконалити діагностику та лікування, профілактичні заходи, спрямовані на уникнення в майбутньому тих помилок, які були допущені в період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Таким чином, радіаційна медицина – клінічна дисципліна – наука, яка вивчає особливості впливу іонізуючого випромінювання на організм людини, принципи лікування променевих уражень і профілактика можливих наслідків опромінення населення.

Метою курсу радіаційної медицини є: Вивчення теоретичних і практичних питань основ ядерної фізики, радіометрії, дозиметрії та біологічних ефектів іонізуючого випромінювання. Особлива увага приділяється викладанню етіології, патогенезу, діагностики та клініки перебігу гострої променевої хвороби у людей, викликаної зовнішнім і внутрішнім опроміненням, а також комбінованих променевих уражень. Диспансеризація ліквідаторів наслідків аварій на ЧАЕС і населення, яке проживає на територіях забруднених радіонуклідами. Диспансеризація персоналу, що працює в сфері іонізуючого випромінювання. Висвітлюються принципи надання медичної допомоги і проведення профілактичних і лікувальних заходів названим особам, національний реєстр України.

Радіаційний фон Землі складається з трьох складових частин: Природніх - це випромінювання від розсіяних у земній корі, грунті, повітрі, воді та інших об’єктах зовнішнього середовища природніх радіонуклідів ; Космічних - є другим компонентом радіаційного фону землі ; Техногенних - земні джерела випромінювання .

Як не парадоксально але основну частину дози опромінення від радону людина одержує знаходячись в закритому не провітрюваному приміщенні. Концентрація радону в таких приміщеннях в 8 разів вища, ніж в навколишньому повітрі. Джерелом поступлення радону в приміщення, це просочування його через фундамент із землі, іноді звільнюючись із матеріалів, з яких побудовані будинки.Так звана «шведська проблема» т.б. герметизація приміщень з ціллю утеплення його привела до високих концентрацій радону в приміщеннях. І деяких будинках, особливо одноповерхових, в яких для будівництва використовувались глиноземи, концентрація радону в приміщеннях була вища в 5ооо раз ніж у повітрі.

Друге джерело поступлення радону в приміщення, а значить і в організм це вода. Звичайна вода містить радону значно менше, ніж вода із глибоких колодязів і артезіанських скважин. Однак, основна небезпека виходить не з пиття води, тому що люди користуються в основному кип’яченою водою, чого і вам раджу, основна небезпека це попадання парів води з високим вмістом радону в легені разом із вдихаємим повітрям, що найчастіше проходить у ванній кімнаті. Третім джерелом поступлення радону в приміщення є природній газ. Враховуючи те, що ми в основному користуємось газовими плитами, це приводить до підвищення радону в 3 рази, то необхідно над плитами встановлювати витяжки, що значно зменшує концентрацію радону.

Радіації одержить за рік 0,5 рентгена. Ось і порівняйте. Тому необхідно лікарям думати перед тим, як направити хворого на рентгенографію. Так що ми називаємо іонізуючим випромінюванням? Іонізуюче випромінювання – це те випромінювання яке при взаємодії з речовиною утворює електричні заряди різних знаків (іони). Енергія любого випромінювання виміряється електрон-вольтами. Один електрон-вольт (ЕВ) – це енергія яку набуває або втрачає електрон при проходженні різних потенціалів в один вольт. Енергія в один електрон вольт дуже мала, тому існують похідні від неї. Кіло електрон вольт/1КеВ=103еВ. Мегаелектрон вольт/1МеВ=106еВ.

В залежності від енергії розрізняють 3 види випромінювання: Ортовольтне (енергія до 400КеВ). Мегавольтне (енергія до 15МеВ). Супервольтне (енергія більше 15МеВ). Активність радіоактивної речовини характеризує число ядерних перетворень за одиницю часу. За одиницю активності в системі Сі прийнято бекерель (Бк) – одне перетворення за секунду/МБК=106БК/КБК=103БК. Позасистемна одиниця активності Кюрі (КІ) 1Кі=3,7 х 10БК. Мілікюрі мКі=1х10-3. Мікро кюрі макі=1х10-6.

За фізичними властивостями іонізуюче випромінювання ділять на квантові і корпускулярні. До корпускулярних відносяться: АЛЬФА-випромінювання (ядро атомів гелію). БЕТА-випромінювання (електрони і позитрони). Протонне випромінювання (протони). Нейтронне випромінювання (нейтрони). Мі_мезони. Важкі іони. До квантових випромінювань відносять: Гама випромінювання. Рентгенівське випромінювання. Космічне випромінювання.

Властивості іонізуючих випромінювань. Велика енергія (до кількох МеВ). Велика проникаюча здатність – здатність проникати через непрозорі для видимого світла речовини. Іонізуюча здатність – здатність розкладати атоми на позитивні та негативні іони. Фотохімічна властивість – здатність активувати молекули срібла броміду. Люмінесцентна властивість – здатність деяких хімічних речовин (люмінофорів) до світіння. Теплова дія – здатність енергії іонізуючого випромінювання перетворюватись на тепло. Сильна біологічна дія. Радіоактивні випромінювання не сприймаються органами чуття, вони невидимі, не мають запаху й смаку, тому в момент опромінення організм не відчуває дії радіації.

Основними завданнями радіологічних відділів є: Контроль за забезпеченням радіаційної безпеки населення, організацією і проведенням відповідних санітарно-гігієнічних заходів щодо охорони навколишнього середовища від радіоактивних речовин. Здійснення державного санітарного нагляду за забезпеченням радіаційної безпеки пацієнтів при проведенні рентгенологічних та радіологічних процедур із дослідницькою діагностичною та лікувальною метою.

Проведення планових досліджень вмісту радіоактивних речовин у об’єктах навколишнього середовища, харчових продуктах та питній воді, вибіркових досліджень грунту, рослинності, води водойм, харчової сировини. Радіологічні відділи мають бути оснащені радіометрами, рентгенометрами, дозиметрами, спектрометрами, індивідуальними дозиметрами, хімічними дозиметрами і спектрометром. Здійснення державного санітарного нагляду за проведенням заходів, спрямованих на створення безпечних умов праці персоналу на підприємствах, у закладах та організаціях, де видобувають, виготовляють, застосовують, зберігають чи перивозять радіоактивні речовини та інші джерела іонізуючих випромінювань.

Техніка безпеки для персоналу радіологічних відділів і лабораторій. Завдання спеціальних медичних закладів слідкувати за персоналом. Персонал радіологічних відділів повинен дотримувати «Типової інструкції з техніки безпеки». Основні положення інструкції: До роботи в радіологічних підрозділах допускають осіб віком не молодших 18 років, які пройшли спеціальну підготовку з радіонуклідної діагностики і зараховані наказом до персоналу підрозділу (категорія А). Персонал підрозділу має проходити обов’язковий медичний огляд при влаштуванні на роботу і періодичні медичні огляди не рідше одного разу на рік. Персонал підрозділу зобов’язаний: А. не допускати відхилень від технологічного процесу праці з радіонуклідами; Б. керуватись посадовими інструкціями; В. знати і виконувати вимоги ОСТ 42.14.82; Г. знати координати організацій і осіб, яких повідомляють про виникнення аварій; Д. утримувати в порядку і чистоті приміщення підрозділу.

У підрозділі забороняється: працювати з несправними приладами, інструментами, сигналізацією. використовувати пошкоджені чи без етикеток флакони. пробувати на смак і запах використовувані препарати. зберігати радіоактивні відходи на робочих місцях після закінчення роботи з радіонуклідами. зберігати харчові продукти, домашній одяг не в спеціально відведених місцях. їсти і палити в робочому приміщенні; при нерадіаційній аварії персонал має довести до відома про це керівника підрозділу і діяти залежно від ситуації. при короткому замиканні, обриві в системі електроживлення вимкнути головний тубільний мережі у приміщенні й викликати спеціаліста. за порушення вимог інструкції винні несуть відповідальність у адміністративному чи кримінальному порядку залежно від характеру порушень чи їхніх наслідків.

З метою запобігання соматичним і зменшення соматико-стохастичних та генетичних наслідків впливу іонізуючих випромінювань особам які працюють з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань повинні проходити періодично медичний огляд - раз на рік у терапевта, невропатолога, офтальмолога, оториноляринголога, жінки в акушер-гінеколога, дерматовенеролога.Крім того кожний працівник обов’язково повинен зробити: загальний аналіз крові з підрахунком кількості тромбоцитів, ЕКГ, Rtg-легень.

До роботи з джерелами іонізуючих випромінювань не допускаються особи які мають: вміст гемоглобіну менше 130г/л для чоловіків і 120г/л для жінок; лейкоцитів: -менше 4,5 г/л; тромбоцитів: -менше 18 г/л; люди, які мають передракові захворювання, схильні до злоякісного переродження і рецидування.( Ви знаєте, що передраки діляться на факультативні і облігатні) наявність стійких наслідків опромінення; облітеруючий ендартериїт, хвороба Рейно, ангіоспазм периферичних судин; хронічні гнійні захворювання додаткових пазух носа, хронічний середній отит з частими загостреннями;

зниження гостроти зору – нижче 0,6; катаракта; хронічні інфекційні і грибкові захворювання шкіри; органічні захворювання ЦНС, шизофренія, епілепсія; хвороби ендокринної системи з вираженим порушенням функції; злоякісні захворювання; хвороби серця з недостатністю кровообігу; хронічні захворювання легень із вираженою легенево-серцевою недостатністю, схильність до кровотечі, бронхіальна астма, активні форми туберкульозу; цироз печінки, хронічний панкреатит; колагенози; вагітність і період лактації.