Презентація на тему:
Основні завдання і організація педіатричної служби в Україні. Роль медичної сестри в організації профілактичної та лікувальної допомоги дітям. Періоди дитячого віку

Тема лекції Основні завдання і організація педіатричної служби в Україні. Роль медичної сестри в організації профілактичної та лікувальної допомоги дітям. Періоди дитячого віку.

Педіатрія – (від грецького paidos – дитина, iatreia - лікування) – “Є наука про відмінні особливості в будові, відправленнях та захворюваннях дитячого організму і базованого на цих особливостях збереження здоров’я і лікування захворювань у дітей”. (С.Х. Хотовіцький, 1836 р., Педіатрика”).

Педіатрія – наука про здорову і хвору дитину; - це вся медицина, зсунута у дитячий вік; - одна з найважливіших галузей медицини, яка займається профілактикою і лікуванням захворювань дитячого віку; - це галузь медицини, яка відповідає за майбутнє суспільства, його перспективу

Являючись наукою про організм людини, що росте і розвивається, педіатрія, на основі поглибленого вивчення особливостей дитячого організму в різні вікові періоди, ставить головною ціллю створення найкращих умов для всебічного його розвитку і найбільшої стійкості по відношенню до шкідливих факторів. Тому основний напрямок педіатрії – профілактичний (М.С. Маслов, 1961 р.)

Особливості педіатрії: 1. На дитину не можна дивитися як на зменшену копію дорослого. 2. Значна кількість захворювань починається у дитячому віці. 3. Ряд захворювань зустрічаються тільки у дитячому віці: рахіт, спазмофілія, пілоростеноз, синдроми Патау, Едвардса, аномалії конституції. 4. Є захворювання, які зустрічаються переважно у дітей: гострі дитячі інфекції, глистяні інвазії.

5. Захворювання, які зустрічаються і у дорослих, у дітей мають свої особливості перебігу (пневмонії у дітей раннього віку, як правило, двобічні, дрібновогнищеві; бронхіоліти проходять тяжко, з дихальною недостатністю, часто у дітей спостерігається інтоксикаційний синдром, судоми, тощо). 6. Кожен лікар стикається з педіатрією: лор, окуліст, гінеколог, акушер, ортопед тощо.

7. Педіатрія тісно пов’язана з іншими галузями науки: біохімією, фізикою і біофізикою, біологією, а також іншими галузями медицини: терапією, хірургією, гігієною, акушерством, гінекологією. 8. Особливості збору анамнезу, обстеження, певні анатомо – фізіологічних особливостей дітей різного віку – це відрізняє педіатрію від інших галузей медицини.

Умовно педіатрію можна розділити на наступні галузі: - профілактичну; - клінічну; - наукову; - соціальну; - екологічну; - психосоматичну.

Етапи розвитку педіатрії І. Дореволюційний етап: - слабкий розвиток педіатричної науки на Україні; - догляд за новонародженими і хворими дітьми протягом віків був справою бабок – повитух; - народжуваність і приріст населення на Україні були високими поряд з високою дитячою смертністю; - відсутність медичної допомоги, поширеність повір’їв, пересудів, антисанітарні умови догляду за новонародженими і хворими дітьми.

Петро І вважав справою державного значення діяльність монастирів по догляду за сиротами і незаконнонародженими дітьми. М.В. Ломоносов поставив боротьбу з дитячою смертністю на державний рівень; зробив спробу науково обгрунтувати раціональні заходи по боротьбі з дитячою захворюваністю і смертністю.

Перша половина XIX ст. функціонування вільноекономічного товариства: Пропаганда віспощеплення; Вивчення питання дитячої захворюваності і смертності; Видання “Керівництва до виховання, утворення і збереження здоров’я дітей” Кіндратія Грума. Випуск газети “Друг здравия” з статтями по догляду за дитиною, по дитячих захворюваннях та їх лікуванню.

30 – 40-і роки XIX ст. – виникнення педіатрії як самостійної галузі медицини. 1834 рік – в Петербурзі відкрилась перша дитяча лікарня (Миколаївська) – одна з перших у світі дитячих лікарень

Степан Хомич Хотовіцький (1796 – 1885 рр.) Перший російський педіатр. Народився у с. Красилові Хмельницької області. Вперше викладав педіатрію, як окрему галузь клінічної медицини на кафедрі акушерства, жіночих і дитячих хвороб в Медично – хірургічній академії в Петербурзі. В 1836 році написав перший російський посібник по дитячих хворобах “Педиятрика”. 1865рік - в Медично – хірургічній академії організована перша в Росії кафедра дитячих хвороб з клінікою на 10 ліжок на чолі з професором Флоринським.

К.А. Раухфус – батько будівництва дитячих лікарень. Описав клініку вроджених вад серця; створив дитячу оториноларингологію; описав ряд нових захворювань і симптомів. У 1887 році за його проектом в Москві була збудована дитяча лікарня (сьогодні лікарня ім. І.В. Русакова).

Ніл Федорович Філатов (1847 - 1902) – батько клінічної педіатрії. Професор дитячої клініки Московського університету. Написав посібник “Семиотика и диагностика детских болезней”. У 1885 р. описав висівкоподібне лущення на слизовій оболонці щік і губ при кору. Вперше описав скарлатинозну краснуху; описав клініку “ідіопатичного запалення шийних лімфатичних залоз” (Інфекційний мононуклеоз).

Ніл Федорович Філатов

Микола Петрович Гундобін (1860 - 1908) професор Військової медичної академії Петербурга; Перший педіатр, який детально вивчив анатомо – фізіологічні особливості дитячого організму. Написав “Особенности детского возраста” (1906 р.). Засновник товариства “Союз боротьби з дитячою смертністю в Росії “ (1904 р.)

Іван Вісаріонович Троіцький Один з перших педіатрів на Україні; працював у Київському, Харківському, Катеринославському університетах. з 1885 р. працював приват – доцентом курсу дитячих хвороб Київського університету. Розробив дози лікарських речовин для дітей згідно з їх анатомо – фізіологічними особливостями.

Описав клініку паротиту у дітей. Використовував експеримент як метод вивчення клінічної медицини. Виділив соціальні умови як фактор, який визначає розміри захворюваності і смертності. Велику увагу приділяв профілактиці захворювань. Вивчав розлади травлення, харчування, обміну речовин, та нервової системи.

Післяреволюційний етап: 1924 р. – створений Київський науково – дослідний інститут охорони здоров’я дітей і підлітків, який у 1929 році перейменований на Київський НДІ ПАГ. 1930 р. – відкриття педіатричних факультетів при Київському, Вінницькому, Донецькому, Одеському медінститутах. 1936 р. – вийшов перший номер журналу ПАГ.

1959 р. – заснована кафедра педіатрії Тернопільського медінституту; 1987 р. – у м. Тернополі проходив VIII з’їзд педіатрів України; 1997 р. – (квітень) Тернопільський медінститут перейменовано на Тернопільську медичну академію ім. І.Я. Горбачевського; 1999 р. – утворена кафедра пропедевтики дитячих хвороб з медсестринством у педіатрії.

Видатні українські педіатри: Амбодик – Максимович Нестор Максимович (1744 – 1812 р.) – доктор медицини, засновник вітчизняного акушерства, педіатрії, фармакогнозії. Бунгер Християн (1774 – 1857 р.) – один з перших відомих педіатрів Києва початку XIX ст. , доктор медицини, написав “Про епідемічні захворювання”.

Ліпський Олександр Лукич – український педіатр, доктор медицини. Вивчив клініку дитячих хвороб. Докторська дисертація присвячена мікроскопічній будові кишкового каналу, написав монографію “Про фіброзне (крупозне) запалення зіву у дітей”. Кисель Олександр Андрійович (1859 – 1938 р.) – народився у Києві, працював у ІІ Московському медінституті. Опублікував більше 600 праць, присвячених ревматизму, інфекційним захворюванням у дітей, вперше описав хронічну інтоксикацію при туберкульозі, критерії ревматизму, глистяну інвазію; багато уваги приділяв санаторно – курортному лікуванню дітей.

Аркавін Яків Сергійович (1865 – 1930 р.) – Працював у місті Харкові, опублікував більше 30 праць з проблем штучного вигодовування дітей, боротьби з дитячою смертністю на грунті розладів харчування. Засновник неонатології на Україні.

Російські педіатри: Сперанський Георгій Несторович – помер в 1969 році у віці 96 років, редактор журналу “Педіатрія”; Багато уваги приділяв патології дітей раннього віку; пневмонії, сепсису; Розробив класифікацію гломерулонефриту; По його ініціативі була відкрита у Москві у 1908 році перша консультація для дітей грудного віку; Був директором Центрального науково – дослідного інституту охорони материнства і дитинства; член кор. АН СРСР; Написав “Підручник захворювань дітей раннього віку”; Очолював Всесоюзне наукове товариство дитячих лікарів.

Тур Олександр Федорович (1894 - 1974) Багато уваги приділяв вигодовуванню дітей раннього віку, рахіту, дитячій гепатології; З 1930 року очолював кафедру шпитальної педіатрії в Ленінградському педіатричному медичному інституті; Написав перші книги з дитячої гематології, фізіології і патології дітей періоду новонародженості; Видав підручник “Пропедевтика дитячих хвороб”, “Довідник з дієтетики дітей раннього віку”; Написав монографію “Рахіт”.

Маслов Михайло Степанович (1885 - 1961) Очолював кафедру педіатрії Ленінградської Воєнно – медичної академії з 1921 року; блискучий клініцист і дослідник; створив нові патогенетичні концепції дитячих захворювань, запропонував нові підходи до їх лікування; написав книги: “Основи вчення про дитину ”, “Діагноз і прогноз дитячих захворювань”, “Клінічні лекції з факультетської педіатрії”.

Педіатри України радянського часу: Член – кореспондент АМН СРСР, Олена Миколаївна Хохол; Академік Олена Михайлівна Лук’янова; Член – кореспондент НАН, АМН України, РАМН, проф. В.М. Сідельников; Член – кореспондент АМН України, заслужений працівник Вищої школи Іван Семенович Сміян; Професори: У.М. Руднєв, С.І. Ігнатова, А.А. Андрущук, Б.Я. Резник, П.А. Єренков.

Сучасні педіатри України: Академік Олена Михайлівна Лук’янова – директор Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України, академік НАН; Російської АМН; д.м.н., проф. Валентина Дмитрівна Отт – головний республіканський дитячий дієтолог. Віталій Григорович Майданник – завідувач кафедри педіатрії № 4 Національного медичного університету ім. А.А. Богомольця.

Лук’янова О.М. Отт В.Д.

Особливості роботи дільничної медичної сестри 1. Медична сестра дільнична педіатричної дільниці працює під керівництвом лікаря-педіатра дільничного. 2. До обов’язків медичної сестри дільничної входять такі розділи роботи: 2.1. Профілактична робота, спрямована на розвиток і виховання здорової дитини. 2.2. Надання медичної допомоги хворим дітям вдома за призначенням лікаря. 2.3. Просвітницька робота з населенням щодо підтримки грудного вигодовування, виховання здорової дитини, профілактики захворювань тощо. 2.4. Ведення звітно-облікової документації, затвердженої МОЗ. 2.5. Підвищення професійної кваліфікації. 2.6. Протиепідемічна робота на дільниці.

Обов'язки медичної сестри дільничної: 3.1. З розділу профілактичної роботи: 3.1.1. отримувати відомості у старшої медичної сестри педіатричного відділення про наявність вагітних на своїй територіальній дільниці, а також активно виявляти вагітних на своїй дільниці; 3.1.2. проводити антенатальні патронажі вагітних жінок своєї територіальної дільниці при постановці вагітної жінки на облік та в строки вагітності 32 - 36 тижнів; 3.1.3. разом з лікарем-педіатром дільничним відвідувати новонароджених в перші три доби після виписки їх із пологового будинку;

при проведенні першого післяпологового патронажу навчати матір новонародженого техніці "вільного сповивання", принципам грудного вигодовування дітей, основним навичкам догляду за новонародженим, а також вмінню оцінити стан здоров’я дитини та своєчасно звернутися по медичну допомогу. Медична сестра зобов’язана ознайомити матір з режимом роботи поліклініки та порядком звернення по медичну допомогу (на видному місці залишити лист з номерами телефонів поліклініки та графіком роботи лікаря-педіатра дільничного);

на всіх новонароджених заводити медичну документацію, затверджену МОЗ України (ф.ф. № 112-о, 63-о); 3.1.4. здійснювати контроль за виконанням батьками лікарських призначень, в т.ч. рекомендацій щодо режиму вигодовування, загартування, профілактики рахіту, тощо; 3.1.5. здійснювати разом з лікарем щомісячне планування профілактичних прийомів та запрошувати на обов’язкові медичні профілактичні огляди дітей;

планувати та контролювати відвідування дітьми раннього віку кабінету (відділення) здорової дитини та навчання матерів комплексам гімнастики та масажу (відповідно до віку); 3.1.6. щомісячно планувати (разом з лікарем) проведення профілактичних щеплень дітям; запрошувати дітей до поліклініки для проведення профілактичних щеплень; забезпечувати своєчасність проведення щеплень та контроль стану здоров'я після проведених щеплень;

у випадках тимчасового від’їзду дітей в інші населені пункти забезпечувати батьків пам’ятками про необхідність проведення їх дітям профілактичних щеплень в період відсутності на дільниці (з визначенням строків проведення профілактичних щеплень); 3.1.7. запрошувати на прийом до лікаря-педіатра, профільних фахівців та для проходження лабораторного обстеження дітей (за призначенням лікаря); 3.1.8. виконувати розпорядження та призначення дільничного лікаря-педіатра; 3.1.9. брати участь у протиепідемічних заходах на дільниці, у тому числі у подвірних обходах; 4.1.14. вести роботу щодо своєчасного проведення лікарських оглядів та лабораторного обстеження дітей, що стоять на диспансерному обліку, згідно з планом диспансеризації.

Обслуговування дітей у стаціонарі Медична сестра в стаціонарі будує свою роботу суворо за планом, її робота повинна бути добре продуманою, чітко відрегульованою і узгодженою з діями іншого персоналу.

Основні функціональні обов'язки палатної медичної сестри: проведення туалету хворих дітей, вимірювання температури тіла, годування дітей, спостереженні за їхнім дозвіллям і сном, організації прогулянок, надання допомоги лікарям під час обходу; виконання призначень лікаря, прийманні в палату нових хворих, нагляді за санітарним станом палат, особливо за їхнім провітрюванням, контролюванні роботи молодшого медичного персоналу, в постійному стеженні за станом тяжкохворих дітей.

Особливу увагу медична сестра приділяє суворому дотриманню санітарно-протиепідемічного режиму у відділенні, здійснює контроль за роботою молодшого персоналу. Вона бере участь у розміщенні хворих у палатах за видом захворювань, віком і статтю, стежить за циклічністю заповнення палат і додержанням розпорядку дня (годин сну і неспання, харчування, обходу лікаря і виконання його призначень). Тяжко хворі діти потребують великої уваги. Чергова сестра стежить за диханням, пульсом, станом ротової порожнини, очей, шкіри таких дітей, зручно укладає, перевертає, бере їх на руки, фіксує будь-які зміни в їхньому стані, змінює пелюшки та білизну. У разі погіршання стану тяжко хворої дитини вона повинна негайно викликати лікаря і до його приходу подати медичну допомогу.

Періоди дитячого віку Внутрішньоутробний етап Внутрішньоутробний період (тривалість 270 – 280 днів): - фаза ембріонального розвитку (до 2 міс.); фаза плацентарного розвитку (від 3 –го місяця до народження).

Позаутробний етап (від моменту народження до 17 – 18 років) 1. Період новонародженості (неонатальний): ранній неонатальний період (від моменту перев’язки пуповини до 7-го дня життя); пізній неонатальний період (від 8 до 28 дня життя); 2. Період грудного віку (від 29 днів до 12 місяців). 3. Період молочних зубів (від 1 до 7 років): переддошкільний період (від 1 року до 3 років); дошкільний період (від 3 до 6 – 7 років). 4. Молодший шкільний вік (від 6 – 7 до 11 – 12 років). 5. Старший шкільний вік (від 12 до 17 – 18 років).

Період внутрішньоутробного розвитку: З моменту запліднення до моменту народження; Тривалість 270 – 280 днів. Фази: а) ембріонального розвитку (перші 1,5 – 2 міс.); б) плацентарного розвитку (з 3 –го по 10 –й міс.) Характеризується: швидким ростом плода (довжина плода збільшується в 5 000 разів); збільшенням маси тіла (в 6 • 10¹² разів) Харчування за рахунок материнського організму (гемотрофне): розвиток ембріона і плода залежить від характеру харчування матері, стану її здоров’я.

Період новонародженості: Триває 28 днів після народження; Проходить адаптація до нових умов існування; Наявність граничних (транзиторних станів): - еритема; - родова пухлина; втрата маси (до 5 – 8 %) порушення теплового балансу (транзиторна гіпо – і гіпертермія);

гормональний криз; сечокислий інфаркт; фізіологічна гіпербілірубінемія; фізіологічна жотяниця; транзиторні порушення обміну речовин; транзиторна диспепсія; транзиторний дисбактеріоз.

Перший вдих (розправлення легень); Встановлюється кровообіг новонародженого; Припиняється функціонування пуповини, овального вікна, аранцієвої та боталової проток; Гемотрофне харчування змінюється на лактотрофне; Підвищується основний обмін; Всі основні функції оргінізму знаходяться у стані нестійкої рівноваги; В корі головного мозку переважають процеси гальмування над процесами збудження; (тривалість сну 20 – 22 год на добу)

Патологія періоду новонародженості: Ембріо- та фетопатії; Пологові травми; Вроджена патологія (внутрішньоутробні інфекції, особливо ТОRСН – інфекції, вроджені аномалії розвитку). Рідко зустрічаються гострі дитячі інфекційні захворювання (кір, скарлатина, краснуха, вітряна віспа та ін.) Висока сприйнятливість до гноєрідних мікробів і патогенних штамів кишкової палички, кокової флори (стафілокок).

Особливості грудного періоду (з 29 дня до 1-го року) 1. Інтенсивний ріст та наростання маси дитини, поступове згасання (ослаблення) енергії росту. До 4 – 5 місяців життя спостерігається подвоєння маси, яка була при народженні, а до року маса дитини потроюється. Зріст дитини упродовж першого року життя збільшується на 50% порівняно з вихідним при народженні;

2. Високою інтенсивністю обмінних процесів з переважанням анаболічних процесів, необхідних для швидкого росту та збільшення маси тіла; 3. Переважанням функціональної активності щитовидної залози, що забезпечує високий основний обмін та анаболічні процеси, і вилочкової залози. При цьому перебудова гормонального (посилення основного обміну) та імунологічного фону схиляють до аномалій конституції: ексудативно-катаральний діатез, лімфатико – гіпопластичний діатез тощо;

4. Посиленим ростом та диференціюванням мозкової тканини, морфологічною і функціональною її недосконалістю, підвищеною проникністю гемато-енцефалічного бар’єру. Це є підставою для схильності дитини до судом функціонального характеру, частих явищ менінгізму, що спостерігаються часто при респіраторних вірусних захворюваннях у цьому віці;

5. Функціональною слабкістю травного апарату, низькою активністю ферментів слини, шлункового соку, що сприяє частим диспепсіям, нерідко є причиною гіпотрофії; 6. Інтенсивним ростом опорно – рухового апарату, що може сприяти виникненню рахіту. При цьому спостерігається затримка прорізування зубів, порушується парність та послідовність прорізування зубів;

7. Недостатнім розвитком додаткових пазух носа (гайморової пазухи тощо), тому у дітей грудного віку практично не зустрічається гайморитів і фронтитів; 8. Ослабленням пасивного імунітету та розвитком на 2 – 4 –му місяці життя так званої транзиторної або фізіологічної гіпоімуноглобулінемії, що супроводжується зниженням концентрації Іg G в сироватці крові, а також характеризується запізненням дозрівання клітинних і гуморальних факторів імунної системи. Це схиляє до різних гноєрідних та інших інфекцій, сприяє частим отитам, пневмоніям тощо;

9. Схильність до дифузних реакцій та нездатність обмежувати патологічний процес, що призводить до частих септичних станів; 10. Інтенсивним виробленням численних умовнорефлекторних зв’язків та формуванням другої сигнальної системи (мови).До року дитина звичайно знає 8 – 10 слів.

Період молочних зубів: переддошкільний підперіод (від 1 до 3 років) дошкільний підперіод (від 3 до 6-7 років) Характеризується: поступовим удосконаленням функціональних можливостей організму; зберігається підвищена ранимість; надзвичайна пластичність; емоційна лабільність;

швидко розвивається інтелект: добре говорить, збагачується запас уявлень; удосконалюється аналізаторно – синтетична функція кори головного мозку; зменшується схильність до дифузних реакцій; частіше зустрічаються дитячі інфекції; посилюється частота інфікування туберкульозом.

Переддошкільний період (ясельний вік): Дитина дуже рухлива,допитлива; Основною формою розвитку є гра; Через гру дитина здобуває перші трудові навики, швидко росте словарний запас; До 2 – 3-х років речення стають багатослівними; Дитина в усьому наслідує дорослого;

З 1,5 річного віку денний сон складає 3 год., нічний – 11 год. Можливі перевантаження враженнями та негативними впливами оточуючого середовища. Збільшується можливість поширення гострих дитячих інфекцій.

Дошкільний період (від 3 до 6-7 років): Зростає потреба у спілкуванні з іншими дітьми; За рівнем інтелектуального розвитку дитина готова до поступлення в школу; Дещо сповільнюється процес росту; Активно удосконалюються функціональні можливості органів і систем; В 5 – 6 років починається заміна молочних зубів на постійні;

Дитина переходить на режим харчування дорослого; Тривалість денного сну 2 – 2,5 год., нічного – 10 – 11 год.; Розвиваються тонкі рухові навички: уміння кататися на двоколісному велосипеді, на ковзанах, танцювати, вишивати, в’язати; Дуже добра пам’ять: легко запам’ятовують вірші, переказують казки, засвоюють чужу мову;

Особливо важлива чітка організація виховної роботи вдома і в дитячих колективах; Помітно знижується схильність до генералізації процесу і токсичних реакцій; Проявляються алергічні захворювання (бронхіальна астма, ревматизм, гломерулонефрит тощо)

Молодший шкільний вік ( від 6-7 до 11-12 років) 1. Закінчується морфологічне диференціювання клітин кори головного мозку, особливо рухової ділянки, а також закінчується формування периферичного іннерваційного апарата; 2. Характерною є стійка рівновага процесів збудження та гальмування з деяким переважанням збудження та домінування кори головного мозку над підкірковою ділянкою, її вегетативними функціями;

3. Значно зростає м’язова маса, розвиваються такі рухові якості, як швидкість, спритність, сила, витривалість; 4. Відмічається переважне значення гормонів щитовидної та статевих залоз, тому можливими є ендокринні дисфункції; 5. Молочні зуби повністю замінюються постійними. 6. Розвивається наполегливість, необхідні трудові навики;

7. Формуються здібності, здатність до тривалої цілеспрямованої діяльності (розумової і фізичної); 8. На цей період припадає максимум ігрової діяльності; 9. Збільшується обсяг уваги та її стійкість; 10. Слід суворо слідкувати за поставою, правильним положенням за партою чи столом, фізичним навантаженням та його рівномірною дією на обидві кінцівки.

Період старшого шкільного віку (від 11-12 до 17-18 років) Це період бурхливого статевого дозрівання; Характеризується вираженою перебудовою ендокринної системи, посиленим ростом; У дівчаток вторинні статеві ознаки розвиваються швидше, ніж у хлопчиків на 1 – 1,5 роки;

Часто зустрічається функціональні розлади серцево – судинної, нервової системи, що обумовлено швидким непропорційним ростом всього тіла і окремих органів, а також нестійкістю вегетативно – ендокринної системи; Спостерігається порушення фізичного і статевого розвитку, нестійкість терморегуляції, схильність до порушень харчування, захворювань травної системи; Найважчий період психологічного розвитку, формування волі, свідомості, моральності; Спостерігається високий рівень підкоркової активності; Переважає генералізована активація емоційного характеру.

Критичні періоди росту й розвитку

Дякую за увагу