Презентація на тему:
Організмовий рівень організації генетичної інформації

Тема: Організмовий рівень організації генетичної інформації Лектор: доцент кафедри медичної біології, к.м.н. Бігуняк Тетяна Володимирівна

План: 1. Поняття і терміни сучасної генетики 2. Основні закономірності успадкування: - гіпотеза чистоти гамет - закони Менделя - аналізуюче схрещування

Актуальність теми: Закономірності успадкування ознак на організмовому рівні встановив Г.Мендель (1865). У людини відомо понад 2300 ознак (нормальних і патологічних), які успадковуються за законами Менделя. Ці ознаки називаються менделюючими, а успадкування – моногенним. Моногенні хвороби – фенілкетонурія, альбінізм, полідактилія, брахідактилія та ряд інших. Знання закономірностей успадкування моногенних захворювань необхідні при проведенні медико-генетичного консультування з метою визначення ймовірності народження хворих дітей у родині.

Генетика (від грецького: рід, народжую)- наука, яка вивчає особливості спадковості і мінливості, які є головними характеристиками живих істот. Предметом генетики людини є: Вивчення проблем збереження генетичної інформації - матеріального субстрату спадковості. З’ясування закономірностей передачі генетичної інформації в конкретні ознаки. Вивчення явищ спадковості та мінливості в людини на всіх рівнях її організації та існування.

У генетиці людини виділяють два розділи - антропогенетику та медичну генетику. Антропогенетика вивчає ознаки людини в нормі. Медична генетика – наука, яка вивчає роль спадковості в патології людини закономірності передачі з покоління в покоління спадкових хвороб розробляє методи діагностики та профілактики спадкової патології, включаючи хвороби із спадковою схильністю.

Сучасна медична генетика як розділ генетики людини має ряд самостійних підрозділів: генетика крові; імуногенетика; генетика соматичних клітин; генетика нервової діяльності і поведінки радіаційна; фармакологічна; ендокринологічна генетика та ін.

Спадковість – це передача ознак і особливостей розвитку від батьків до нащадків через гамети. Завдяки збереженню і передачі спадкової інформації через покоління, вона характеризує і об’єднує всі живі істоти. Мінливість – властивість організмів набувати нових ознак або втрачати попередні в процесі розвитку. Вона змінює особливості спадковості при взаємодії із середовищем, що відрізняє зовнішність індивідуальності. Основні поняття і терміни генетики

Організмовий рівень генетичної інформації представлений геномом і генотипом Геномом називають сукупність генів у гаплоїдному наборі хромосом. Геном є видоспецифічним, оскільки є тим необхідним набором генів, який забезпечує формування видових характеристик організмів в онтогенезі. При статевому розмноженні в процесі запліднення об'єднуються геноми двох батьківських статевих клітин, формуючи генотип нового організму (сукупність генів диплоїдного набору хромосом)

Основні поняття і терміни генетики (a) сукупність генів диплоїдного набору хромосом (b) сукупність генів гаплоїдного набору хромосом 1 2 3 4 5 6 7 XX 8 9 10 11 12 13 14 15 17 18 19 20 21 22 16 1 2 3 4 5 6 7 X 8 9 10 11 12 13 14 15 17 18 19 20 21 22 16 Генотип Геном

На організмовому рівні організації спадкового матеріалу проявляються його наступні властивості здатність до самовідновлення і самокорекції в ряді популяцій клітин; підтримання сталості каріотипу в наступних поколіннях організмів; здатність до рекомбінації спадкового матеріалу в генотипі; здатність до зміни геномної організації спадкового матеріалу (за рахунок геномних мутацій)

Фенотип - це сукупність всіх ознак (зовнішніх і внутрішніх) та властивостей організму, які можна спостерігати при анатомічних, фізіологічних, морфологічних і цитологічних дослідженнях. Фенотип - це результат реалізації генотипу за певних умов зовнішнього середовища. У фенотипі майже ніколи не реалізуються всі генетичні можливості, а лише частина з них, для яких умови були оптимальними. Зміна зовнішнього середовища або генотипу може викликати відхилення від нормального фенотипу. Наявність певних генів не означає, що їх дія завершиться розвитком відповідних ознак. На дію багатьох генів впливає зміна зовнішнього середовища. Терміни генотип та фенотип увів у науку в 1909 р. датський генетик В. Йоганнсен.

це спосіб передачі спадкової інформації, який залежить від форми розмноження. При безстатевому розмноженні головні риси успадковуються через соматичні клітини, тому материнська і дочірні клітини дуже подібні. При статевому розмноженні головні риси успадковуються через гамети. Успадкування Моногенне Полігенне Аутосомне Зчеплене із статевими хромосомами Домінантне Рецесивне X-зчеплене Y-зчеплене Рецесивне Домінантне Успадкування

Схрещування, при якому батьківські особини аналізуються за однією альтернативною парою проявів ознаки називають моногібридним, двох ознак – дигібридним, багатьох – полігібридним. Ознаки можуть проявлятися в різних станах, так як ген може існувати у взаємовиключних формах, або алелях.

Гомозиготний організм – диплоїдний організм, в обох гомологічних хромосомах якого містяться однакові алелі певного гена (наприклад, АА чи аа), утворює один тип гамет. Гетерозиготний організм – диплоїдний організм, обидві гомологічні хромосоми якого містять різні алелі певного гена (Аа): утворює два типи гамет за даним геном. Гемізиготний організм (грец. hemi – напів) – організм, у якому ген представлений не двома, а одним алелем і цей алель завжди фенотипно проявляється, навіть рецесивний.

це успадкування, при якому спадкова ознака контролюється одним геном. Досліджував закономірності моногенного успадкування Г. Мендель. Він експериментальне обґрунтував наявність одиниць спадковості (спадкових задатків, спадкових факторів) і описав їх важливі властивості: дискретність, стабільність, специфічність алельного стану. Моногенне успадкування

Успіх сприяв Г.Менделю завдяки вдалому вибору об'єкта досліджень і застосуванню розробленого ним гібридологічного методу (вивчення успадкування ознак шляхом схрещування двох генетично різних організмів) 1) Для схрещування використовуються чистосортні (гомозиготні) організми, які відрізняються за альтернативними ознаками 2) Проводиться точний кількісний облік нащадків окремо за кожною досліджуваною ознакою в ряді поколінь

Горох посівний (Pisum sativum) – самозапильна рослина, тому нащадки кожної рослини є чистими лініями (чистосортні) S – домінантний алель жовтого кольору насіння гороху; s – рецесивний алель зеленого кольору насіння; Y – домінантний алель гладенької форми насіння; y – рецесивний алель зморшкуватої форми насіння.

Пари альтернативних ознак

1. Закон одноманітності гібридів першого покоління При схрещуванні гомозиготних особин, які відрізняються за однією парою альтернативних ознак, всі нащадки в першому поколінні однорідні як за фенотипом, так і за генотипом Мендель схрещував рослини з зеленим насінням (ss) з рослинами з жовтим насінням (SS). В результаті всі гібриди першого покоління F1 виявились однорідними за генотипом – (Ss) і з жовтим насінням за фенотипом P (Батьки): ♀ SS x ♂ ss G (Гамети): S s F1 (особи першого покоління): Ss ЗАКОНИ УСПАДКУВАННЯ МЕНДЕЛЯ

ЗАКОНИ УСПАДКУВАННЯ МЕНДЕЛЯ 2. Закон розщеплення ознак P: ♀ Ss x ♂ Ss G: S, s S, s F2 : SS; Ss; Ss; ss За фенотипом 3/4 особин (75%) мають домінантну ознаку, а 1/4 (25 %) - рецесивну. За генотипом 1/4 особин (25%) - домінантні гомозиготи АА, 2/4 (50%) - гетерозиготи Аа і 1/4 (25%) - рецесивні гомозиготи аа При схрещуванні двох гетерозиготних особин (гібридів), які відрізняються за однією парою альтернативних ознак, у потомстві спостерігається розщеплення за фенотипом 3:1 і за генотипом 1:2:1.

ЗАКОНИ УСПАДКУВАННЯ МЕНДЕЛЯ 3. Закон незалежного комбінування ознак Щоб зрозуміти сутність явищ, які мають місце в дигібридному схрещуванні, розглянемо його генетичну схему: S – домінантний алель жовтого кольору насіння гороху; s – рецесивний алель зеленого кольору насіння; Y – домінантний алель гладенької форми насіння; y – рецесивний алель зморшкуватої форми насіння.

Р: ♀ SSYY х ♂ ssyy жовта гладенька зелена зморшкувата G: SY sy F1: SsYy жовті гладенькі Р: ♀ SsYy х ♂ SsYy G: SY, Sy, sY, sy SY, Sy, sY, sy

ЗАКОНИ УСПАДКУВАННЯ МЕНДЕЛЯ 3. Закон незалежного комбінування ознак При схрещуванні гомозиготних особин, які відрізняються двома (і більше) парами альтернативних ознак, у другому поколінні F2 спостерігається незалежне успадкування і комбінування ознак, якщо гени цих ознак розташовані в різних парах гомологічних хромосом Ген однієї ознаки не впливає на передачу гена для іншої ознаки

Закон чистоти гамет Алельні гени, перебуваючи у гетерозиготному стані, не зливаються, не змінюють один одного і не втрачаючи своєї індивідуальності, передаються у гамети. Гамети є “чистими”: вони несуть лише один з двох алелей певного гена.

Менделюючі ознаки у людини Домінантні Карі очі Темне волосся Косий розріз очей Ніс з горбинкою Широка щілина між різцями Зуби великі, виступають вперед Ямочки на щоках Рецесивні Блакитні очі Світле волосся Прямий розріз очей Прямий ніс Вузька щілина або відсутність її Звичайна форма і розміщення зубів Відсутність ямочок

Аналізуюче схрещування P: ♀ АА x ♂ аа G: А а F1 Аа 100% P: ♀ Аа x ♂ аа G: А, а а F1 Аа, аа 50:50% Якщо все потомство однорідне – досліджуваний організм з генотипом АА. Якщо у потомстві є розщеплення 1:1, то досліджуваний організм є гетерозиготним Аа. схрещування, в якому особина, генотип якої невідомий, але його потрібно встановити (АА чи Аа), схрещується з рецесивною гомозиготою (аа).

Умови прояву законів Г.Менделя Відносна стабільність гена, який визначає дану ознаку (відсутність мутацій). Алельний стан гена (домінантність і рецесивність). Рівномірне утворення в мейозі гамет з алелем А і гамет з алелем а. Однакова ймовірність зустрічі таких гамет при заплідненні. Однакова життєздатність всіх типів зигот і організмів, які з них розвиваються. Однакова участь материнського і батьківського організму в передачі спадкових факторів.

Джерела інформації Клінічна генетика. Т.В. Соркман, В.П. Пішак, І.С. Ластівка, О.П. Волосовець. – Чернівці: Медуніверситет, 2006. – 449с. Медична генетика. Н.А. Кулікова, Л.Є. Ковальчук. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – 188с. Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Мажори – Вінниця: Нова книга, 2004. – 656с. Слюсарєв А.О., Жукова С. В. Біологія: Підручник. – К.: Вища школа, 1992. 5. Биология / Под ред. В.Н.Ярыгина. – М.: Медицина, 1984.

“Людина за допомогою науки в змозі виправити недосконалість своєї природи” І.І. Мєчников

Дякую за увагу!