Презентація на тему:
"Медицина"

Медицина в Стародавній Індії

Зараз складно сказати, де з'явилися перші медичні фахівці. Кожна давня держава готова оскаржувати це, заявляючи, що саме на їх землях сформувалася наука. Однак історики, як і інші вчені все більше схиляються до того, що саме Індія може претендувати на звання першої «медичної» держави.

Уже за стародавніх часів індійські лікарі вивчали трупи людей і своїми знаннями з анатомії перевершували знання лікарів усіх інших країн. Вони перші почали розглядати анатомію людей.

Стародавні індійські вчені, які добре знали акушерство, найбільше вивчали анатомію людського плода і тому вважали, що центром життя є пупок, з якого починаються всі судини й нерви.

Основними речовинами в тілі людини стародавні індійські вчені вважали жовч, слиз і повітря. Від правильного взаємо - обміну їх і залежить здоров'я. Найбільше хвороб спричинено порушеннями щодо повітря, менше - жовчі і ще менше - слизу.

Такі прояви душевного стану людини, як журба, гнів та переляк сприяють виникненню захворювання.

В Аюрведах( наука про життя) є чіткі описи малярії, сибірки, слоновості, а також епідемій чуми і холери, які винищували цілі міста й краї.

Сухоти вважались такою ж небезпечною для довколишніх недугою, як і проказа. Брахманам забороняли одружуватися з дівчиною, в роді якої були хворі на сухоти, епілепсію, проказу і хворі на шлунок. При храмах і монастирях були школи лікарів, якими керували жерці.

За Сушрутою ( лікар Стародавньої Індії), «учень повинен сприймати науку від учителя не лише вухом, а й розумом, щоб не бути подібним до віслюка, який несе на спині сандалове дерево, знає його вагу, але не знає його вартості».

Центральні медичні школи були в містах Бенаресі і Таксилі. У лікарів виховували свідомість свого високого призначення.

Лікар повинен бути некористолюбним, ставитись однаково до всіх хворих, незалежно від їхнього становища в суспільстві та матеріального достатку,

бути для хворого найдовіренішою особою. «Можна боятися батька, матері, друзів, учителя, але не слід відчувати страх перед лікарем: він для хворого - батько, мати, друг і наставник»

У школах звертали велику увагу на розпізнавання хвороб - діагностику. Радили враховувати вік хворого, знати його професію, ознайомитися з його звичками, а під час огляду звертати увагу на будову тіла, характер дихання, пульсу, промацувати живіт, визначати розміри печінки й селезінки.

При медичних школах були великі лікарні, бібліотеки. Лікарні були також у значних портових містах, на торговельних шляхах.

Індійські лікарі радили особливу увагу звертати на чистоту тіла, постелі, на добір страв, які до вподоби хворому, на створення приємного для нього оточення.

Для лікування використовували музику, співи та читання віршів, оскільки добрий настрій та навколишня краса в широкому розумінні сприяють видужанню.

Найбільше в Стародавній Індії шанували хірургію - «коштовний подарунок неба і невичерпне джерело слави». За Сушрутою, «лікар, який не розуміється на операціях, коло ліжка хворого розгублюється, як воїн, що вперше потрапив у бій. Лікар же, який уміє лише оперувати, але не має теоретичних знань, не заслуговує на пошану. Кожен з них володіє лише половиною своєї науки і подібний до птаха з одним крилом».

Давньоіндійські хірурги вміли спиняти кровотечу, робили ампутації, витини каменів, трепанації, усунення катаракти,

Широко практиковане за тих часів відрізування носа, як кари і для позначення рабського стану, змусило індійських лікарів розробити методи пластичних операцій, окремі з яких збереглися в хірургічному вжитку до наших часів.

Інструментарій давньої індійської хірургії налічує близько 200 зразків. Не маючи уяви про антисептику, індійські лікарі вимагали ретельно додержувати чистоти під час операцій.

Індійські лікарі знали про те, що сказ походить від укусу скаженими тваринами, славилися своїми протиотрутами від укусів змії. Сушрута пише про три вида протиотрут: воду, блювотні і проносні засоби, а також про необхідність негайно перетягнути укушену частина тіла вище рани.

А ось повчання Сушрути по догляду за зубами: «Встав рано зі сну, слід почистити зуби щіткою. Щітка робиться зі свіжої, не займаної хробаками гілки дерева ..., яка зубами розщеплюється на кінці у вигляді пензлика. Крім щітки, щодня застосовується також паста, що містить мед, рослинні масла і ряд ароматичних інгредієнтів.

Медицина Стародавньої Індії для зміцнення здоров'я рекомендує займатися гімнастикою, вставати до схід сонця, широко використовувати водні процедури, танці, ігри, які підтримують добрий настрій, роблять людину сильною і спритною.

В Аюрведах так змальовано образ зразкового лікаря: «Лікар, який бажає мати успіх у практиці, повинен бути здоровим, охайним, скромним, терплячим, мати коротко підстрижену бороду, старанно вичищені й обрізані нігті, носити білий напахчений одяг. Особливо він повинен уникати балачок та жартів. Мова його має бути тиха, приємна та підбадьорлива.

Він повинен мати відкрите, співчутливе серце, спокійний темперамент і завжди намагатися робити добро. Лікар зобов'язаний часто відвідувати і пильно досліджувати хворих, не повинен він бути боязким і нерішучим. Якщо лікар легковажно береться вилікувати хворих, він ризикує втратити репутацію, друзів і великі прибутки».

Давня індійська медицина порівняно з медициною інших країн знала найбільше лікарських засобів. Лише лікарських рослин було відомо близько тисячі назв; широко використовувалися органічні і хімічні речовини, передусім ртуть; виготовляли еліксир із золотом для продовження життя.

Учені Індії, зокрема лікарі, підтримували стосунки і ділилися своїм досвідом з лікарями Китаю, Ірану. В Київську Русь з Індії завозили камфору, панти, мускус та інші лікарські речовини.

Підготувала учениця 10-Б класу Коваль Олена