Презентація на тему:
“Гігієнічне значення сонячної радіації. Використання її складовиї з лікувально-профілактичною метою”

Лекція на тему: “Гігієнічне значення сонячної радіації. Використання її складовиї з лікувально-профілактичною метою”

Основний склад атмосферного повітря: кисень (О2) азот (N) діоксид вуглецю (CO2) А також до складу атмосферного повітря входять: водень (Н2) метан (СН4) аміак (NH4) сірководень (SH4) перекис водню (Н2О2)

Повітря N О2 СО2 Атмосферне 78,97 20,7-20,9 0,03-0,04 Води від 1 до 30 г в 1 мз Те, що видихається 79,2 15,4-16 3,4-4,7 Насичене

При зменшенні вмісту кисню нижче 16% прискорюється дихання і збільшується кількість серцевих ударів. При 7-8% кисню ці компенсаторні явища не допомагають, настає асфіксія, зниження температури тіла, анурія або сеча з кров'ю, знепритомнення і смерть. Під час розтину спостерігається жирове переродження внутрішніх органів. Треновані люди, наприклад, пілоти, можуть протягом деякого часу витримувати концентрації кисню 10% і нижче. Водолази без шкідливих наслідків дихають повітрям, що містить 50% кисню. Так само нешкідливе дихання 30-50% киснем для хворих.

Водень (Н) Утворюється у високих шарах атмосфери в результаті фотохімічного розкладання молекул води на кисень і водень. Метан (СН4) виділяється при анаеробному гнитті органічних сполук як складова природного газу. Концентрація його в атмосферному повітрі не перевищує 0,00022% (Не підтримує дихання. При накопиченні його в повітрі у великих концентраціях можлива смерть від асфіксії.)

Аміак (NH4) Його концентрація залежить від ступеня забрудненості даної території: в чистому повітрі (вдалині від населених пунктів) – 0,003-0,005 мг/м3 Перекис водню (Н2О2) Утворюється внаслідок взаємодії ультрафіолетових променів із молекулами повітря і разом з озоном сприяє окисленню органічних речовин в атмосфері

ВУГЛЕКИСЛИЙ ГАЗ У ПРИРОДІ

Вміст вуглекислоти в зовнішній атмосфері коливається від 0,03 до 0,04%. Джерела її: дихання людей, тварин, горіння, гниття, виділення з ґрунту, рудників, вулканів, деяких мінеральних джерел. Поряд з утворенням відбувається витрачання вуглекислоти. Рослини, споживаючи вуглекислоту, утворюють у своїх тканинах вуглеводи, а за наявності азоту і білки. Великі кількості вуглекислоти виносяться з атмосфери з дощами. Підвищені концентрації вуглекислоти негативно впливають на організм людини: а) при 3% спостерігається прискорення і поглиблення дихання; б) при 4%, окрім цього, з'являється відчуття стиснення голови, головний біль, шум у вухах, психічне збудження, серцебиття, сповільнення пульсу, іноді блювання і непритомність; в) при 6-8% – перелічені явища посилюються; г) при 10% настає швидке знепритомнення і зупинка дихання, хоча серце ще деякий час продовжує працювати; д) при 20% через декілька секунд настає параліч мозкових центрів і смерть.

Озон постійно міститься в повітрі рентген- і фізіотерапевтичних кабінетів, утворюючись під впливом кварцевих ламп, іскрових розрядів, і іноді викликає у персоналу ряд хворобливих явищ. Великі кількості його діють снодійно. Концентрації 0,002-0,005 мг/л: подразнюють слизові дихальних шляхів, викликають запаморочення, слинотечу, посилене потіння, втому. У дрібних тварин вдихання повітря, що містить 0,01 мг/л озону, через кілька годин викликає смерть.

Азот - газ, мало розчинний у воді. Вважають, що для людини азот індиферентний. Він служить немовби для розбавлення кисню в атмосфері. Під впливом електричних розрядів азот окислюється й у вигляді азотистих сполук з повітря вимивається дощами в ґрунт. Це підвищує врожайність ґрунту. При підвищеному тиску чистий азот діє як наркотик. Спостерігаються: збудження, балакучість, важкість у голові, сплутаність думок, забудькуватість та інші порушення

Окис вуглецю (чадний газ) являє собою безбарвний газ, без смаку, з ледь відчутним запахом, хоч багато дослідників вважають, що він без запаху. Питома вага його менша, ніж повітря,- 0,967. Окис вуглецю є продуктом неповного окислення вуглецю. Окис вуглецю горить синюватим полум'ям. Чадний газ утворюється скрізь, де відбувається горіння при недостатності кисню, бо при достатній кількості кисню вуглець під час горіння окислювався б до вуглекислоти. Окис вуглецю надходить у повітря з топок печей, при курінні, від самоварів, гасових ламп, світильних свічок, при згорянні світильного газу в плитах, з вихлопними газами автомобільних та інших моторів, від олійної фарби в момент її висихання тощо. Максимальні концентрації окису вуглецю для людини 0,02%.

Механізм отруєння полягає в тому, що окис вуглецю зв'язується з гемоглобіном крові, утворюючи карбоксигемоглобін. Окис вуглецю має в 250-300 разів більшу спорідненість до гемоглобіну, ніж кисень. Тому навіть при порівняно дуже незначному парціальному тиску окис вуглецю швидко витісняє кисень з гемоглобіну. В останні роки деякі дослідники пояснюють механізм отруєння не стільки великою спорідненістю CO до гемоглобіну, скільки значно меншою швидкістю розпаду молекул карбоксигемоглобіну. За їх даними, гемоглобін крові насичується окисом вуглецю в 10 разів повільніше, ніж киснем, але зворотна дисоціація карбоксигемоглобіну відбувається в 3600 разів повільніше, ніж оксигемоглобіну.

Аміак - газ з лужним смаком і різким специфічним запахом, легко розчинний у воді. В атмосфері населених місць він виділяється з речовин, які гниють а останні в зоні населених місць - це найчастіше нечистоти. У значних концентраціях цей газ є в каналізаційних колекторах. Може бути він і у виробничих умовах при виготовленні коксу, при холодильному виробництві, де застосовується аміак. Людина відчуває присутність досить малих концентрацій аміаку в повітрі. При концентраціях 0,1 мг/л аміак викликає подразнення дихальних шляхів, при концентраціях більш високих (0,15-0,25 мг/л) спостерігається сильне подразнення кон'юнктиви очей, слизової носа, чхання, слинотеча, головний біль, потіння. При великих концентраціях (від 3,5 до 7,0 мг/л) настає смерть від набряку легень. У зовнішньому повітрі населених місць звичайно зустрічаються дуже незначні кількості аміаку - до 0,0025 мг/л. Ці концентрації нешкідливі, хоч і можуть бути відчутні на запах. При цих концентраціях аміак є показником забруднення повітря.

Сірководень - безбарвний газ із запахом тухлих яєць. Густина його- 1,19, тобто він важчий за повітря. Тому в колодязях і ямах, де він утворюється при гнитті, сірководень накопичується в нижніх шарах повітря. При малих концентраціях сірководень відчутний на запах, а при великих концентраціях запах майже не відчувається внаслідок ураження закінчень нюхових нервів у дихальних шляхах. Сірководень зустрічається й як продукт гниття в каналізаційних каналах, ямах, тунелях, а також на ряді виробництв, у лабораторіях, при сірчистому фарбуванні, де сірка може виділятися в повітря, відновлюючись до H2S, у виробництві шкіри, при видобуванні деяких сортів нафти, при виготовленні ультрамарину і в багатьох інших виробництвах, де застосовується сірка. При концентраціях більших за 1 мг/л настає блискавичне отруєння, людина відразу непритомніє і падає, як підкошена, може настати і смерть. Трохи менші концентрації (від 1 до 0,7 мг/л) теж небезпечні, однак при тривалішому вдиханні (близько години). Нюхом виявляються дуже малі концентрації-до 0,0028 мг/л. Санітарні норми обмежують концентрацію сірководню в повітрі населених місць у кількості 0,00015 мг/л.

Сірчистий газ (сірчистий ангідрид), SO2 ― безбарвний газ із різким задушливим запахом, добре розчиняється у воді, утворюючи сірчисту та сірчану кислоти. Належить до подразнюючих газів. Осаджуючись, пил і SO2, діють на людей, рослини, одяг і т. ін. Рослини можуть загинути навіть під дією незначних концентрацій сірчистого газу. Тому в повітрі міст не допускається більше за 0,25 мг/м3 сірчистого газу. Концентрації 20- 50 мг/м3 подразнюють гортань і кон'юнктиву ока. При деяких метеорологічних умовах сірчистий газ може завдавати великої шкоди людині і викликати масові захворювання і навіть смерть. Особливо сприяють нагромадженню в атмосфері шкідливих промислових газів, і зокрема SO2, тумани. Збільшення концентрації SO2 за наявності туманів призводить до підвищеної захворюваності і навіть смертності, особливо в людей із захворюваннями легень і серцево-судинної і системи, а також серед осіб літнього віку.

Концентрація пилу в атмосферному повітрі На неї впливають: метеорологічні процеси умови і характер викидів дисперсність пилового аерозолю Великодисперсний пил із частинками діаметром більшим за 10 мкм випадає швидко. Дрібнодисперсний пил із частинками діаметром меншим за 0,1 мкм практично не випадає.

Речовини, що містяться в атмосферному повітрі представлені: природним пилом штучним пилом Види природного пилу: космічний вулканічний земний морський пил лісових пожеж

Дослідженнями виявлено, що в 1 мл гірського і морського повітря міститься близько 1300-1800 пилинок, а в повітрі великого міста - до 130000. Пил зменшує прозорість атмосфери, особливо для ультрафіолетової частини сонячного спектру, змінює її здатність до розсіювання для сонячного проміння. Так, якщо прозорість атмосфери сільської місцевості Англії прийняти за 100%, то прозорість її в містах становить лише 25%. Пил сприяє утворенню хмарних днів, туманів і атмосферних опадів, бо кожна пилинка являє собою центр конденсації для водяної пари повітря.

При вибуху вулканів, особливо великих, з їх кратерів викидається (іноді на висоту 40-50 км) величезна кількість вулканічного пилу. Завдяки високому ступеню дисперсності цей пил надовго затримується в атмосфері і розвіюється на великі відстані. Вулканічний пил значно знижує прозорість атмосфери.

Сонячна енергія – потік електромагнітних випромінювань з різною довжиною хвилі Сонячний спектр на границі земної атмосфери: ультрафіолетова частина – 5% видима частина – 52% інфрачервона частина – 43%

Інтенсивність сонячної радіації на різних висотах: 1000 м – 1,17 кал/(см2* хв) 2000 м – 1,26 кал/(см2* хв) 3000 м – 1,38 кал/(см2* хв) Співвідношення прямої сонячної радіації до розсіяної: На висоті сонця 400 це співвідношення – 47,6% На висоті сонця 600 це співвідношення – 85%

На поверхні землі сонячна радіація завжди менша, ніж на границі тропосфери. Це пояснюється: різною висотою сонця над горизонтом чистотою атмосферного повітря великою різноманітністю погодних умов хмарами опадами і т.д.

Сонячний спектр на поверхні землі: ультрафіолетова частина – 1% видима частина – 40% інфрачервона частина – 59%

Іонами повітря називають атоми та молекули газів повітря й завислі частинки. В атмосфері розрізняють позитивні й негативні іони. В повітрі існують іонів трьох видів, які зумовлюють провідність повітря: легкі іони, важкиі іони, середні, або проміжні, іони. Іони в повітрі то появляються, то зникають. Утворення іонів називається іонізацією, а їх зникнення (нейтралізація) – рекомбінацією. Природними іонізаторами повітря є: 1) Радіоактивне випромінювання ґрунту, снігу, води; 2) Еманація радону, наявна в повітрі; 3) Сонячне випромінювання; 4) Космічне випромінювання; 5) Електричні розряди в атмосфері; 6) Роздроблення і розпилення води над водоспадами, поверхнею моря, під час прибою, морської бурі, при дощі; 7) Вітри (тертя повітря об грунт, заряди частинок пилу, піску); 8) Гниття органічних речовин, горіння, різноманітні хімічні реакції, які відбуваються на поверхні ґрунту.

Озон при высоких концентрациях имеет запах, подобный запаху хлора, при умеренных - "запах электрики". Его запах обнаруживается при концентрации 0,002 мг/л.

Ефект Озону на Бактеріях 1 ― Комп'ютерне зображення осередку бактерій 2 ― Збільшені молекули озону, що входять у контакт із бактеріальною стінкою 3 ― Озон проходить через бактеріальну стінку 4 ― Збільшені молекули озону на стінці осередку бактерій 5 ― Бактеріальний осередок після декількох молекул озону входить у контакт 6 ― Руйнування осередку після дії озону

Позитивний вплив сонячної радіації на організм людини лікувальний фактор профілактичний фактор впливає на всі фізіологічні процеси в організмі, змінюючи обмін речовин, загальний тонус і працездатність

Ультрафіолетова радіація ЇЇ інтенсивність на поверхні землі залежить від: широти місцевості пори року погоди прозорості атмосфери

Ультрафіолетова радіація здійснює специфічну дію, притаманну певному діапазону хвиль: діапазон 400-320 мкм – еритемно-засмаглива дія діапазон 320-275 мкм – антирахітна і бактерицидна дія діапазон 310-200 мкм – слабку бактерицидну дію діапазон 275-180 мкм – пошкоджується біологічна тканина

Ультрафіолетові промені позитивно впливають на: білковий обмін жировий обмін мінеральний обмін імунну систему Тобто здійснюють загальнооздоровчу і тонізуючу дію.

Негативний вплив ультрафіолетових променів: розвивається виражена еритема з набряком шкіри погіршується стан здоров’я відбувається ураження очей

При впливі ультрафіолетових променів виникає ураження очей –– фотоофтальмія з гіперемією кон’юнктиви, блефароспазмом, сльозотечею, і страхом світла.

При недостатньому опроміненні ультрафіолетовими променями відбувається розлад: фосфорно-кальцієвого обміну нервової системи паренхіматозних органів системи кровообігу знижуються окисно-відновні процеси порушується стійкість капілярів знижується працездатність знижується опірність до застудних захворювань

“Ультрафіолетовий голод” відчувають: жителі промислових міст через забруднене повітря жителі Півночі робітники вугільної і гірсько рудної промисловості люди, які працюють в темних приміщеннях тощо.

Інтенсивність ультрафіолетового опромінення: на підвіконнику при відкритому вікні – 50% від загальної кількості ультрафіолетових променів на вулиці в кімнаті на відстані 1м від вікна – 25-20% на відстані 2м ― не більше 2-3% ультрафіолетових променів на вулиці

Ультрафіолетова еритема виникає через деякий час після опромінення переходить в засмагу має чітко окреслені краї Інфрачервона еритема виникає після теплової дії не переходить у засмагу нечіткі краї

Інфрачервоні промені Відповідно до біологічної активності вони поділяються на: короткохвильові з діапазоном хвиль 760-1400 мкм довгохвильові з діапазоном хвиль 1500-25000 мкм

Інфрачервоні промені при тривалій дії викликають зміну очей. Інфрачервона радіація з довжиною хвиль: 1500-1700 мкм – досягає рогівки і передньої очної камери 1300 мкм - проникає в кришталик В тяжких випадках можливий розвиток катаракти

Тепловтрати організму в стані спокою Конвекцією ― 15,3% Випромінюванням ― 55,6% Випаровуванням ― 29,1%.

Тепловіддача випромінюванням одягненої людини в залежності від температури оточуючих предметів Середня температура оточуючих предметів, 0С Тепловтрати людини випромінюванням, ккал/г 17,7 56,5 16,4 59,5 14,3 66,5 12,9 71,0

Спосіб поступлення тепла Теплообмін   шкіра легені слизові вдихуване повітря (в особливих умовах) променева енергія проведення кондукція конвекція Механізм поступлення їжа вода кондукція конвенція радіація

Способи втрати тепла легені шкіра слизові робота променева енергія конвекція кондукція випаровування вдихуване повітря конвенція, випаровування їжа вода випаровування всі механізми кондукція Механізми втрати тепла організмом випромінювання

Видиме світло (діапазон 400-760 мкм видимої частини світла) Здійснює загальнобіологічну дію. Це проявляється у : специфічному впливі на функції зору дії на функціональний стан центральної нервової системи і через неї на всі органи

Природне освітлення можливе при: прямому сонячному опроміненні розсіяному відбитому світлі розсіяному та відображеному світлі від небосхилу і земної поверхні Орієнтація вікон: на південь – сприяє тривалій інсоляції приміщення на північ – менш тривалій інсоляції на схід – прямі сонячні промені проникають у приміщення в ранковий час на захід – інсоляція можлива в другій половині дня