Презентація на тему:
Гігієнічне значення погоди та клімату

Лекція на тему: Гігієнічне значення погоди та клімату. Акліматизація.

Клімат і погода Погода-це сукупність фізичних властивостей приземного шару атмосфери за відносно короткий проміжок часу. Клімат-це багаторічний режим погоди,що закономірно повторюється у даній місцевості.

Чинники,які формують погоду: Природні-сонячне випромінювання,підстилаюча поверхня,циркуляція повітряних мас. Антропогенні-забруднення атмосфери,знищення лісів,створення штучних водойм,меліорація.

Погодохарактеризуючі чинники: Геліофізичні-інтенсивність сонячного випромінювання та сонячна активність. Геофізичні-планетарне та геомагнітне поля. Електричний стан атмосфери. Метеорологічні. Синоптичні. Хімічний склад приземного шару атмосфери.

Циклон можна спрощено охарактеризувати як ділянку зниженого тиску, що дорівнює в діаметрі 2,5—3 тис км. Зниження тиску спостерігається від периферії до центру і вгору від поверхні Землі. Циркуляція повітряних потоків, тобто вітрів, у циклоні відбувається проти годинникової стрілки. Погода у циклоні досить нестала, з великими перепадами температури, тиску, підвищеною вологістю повітря, опадами, великою електропровідністю повітря та зменшенням градієнта потенціалу електричного поля Землі.

Тропічний циклон виникає у тропіках над океанами і приносить штормову, найгіршу погоду, яка тільки можлива на Землі. Тропічний шторм називається ураганом у західній Індії та південній частині США, циклоном — у Індійському океані, тайфуном — у Китайському морі та віллі-віллі — у північній Австралії. Більшість з них спричинюють значні повені та руйнування. Синоптики називають тропічні циклони іменами: Бетсі, Карел, Хазель, Елізабет.

Антициклони—це зони високого тиску діаметром 5- 6 тис км, у яких горизонтальна циркуляція повітряних потоків спрямована найчастіше за годинниковою стрілкою у північній півкулі, в у південній — навпаки.

сезонні захворювання гострі кишкові інфекції, дизентерія, тиф, паратифи, лептоспіроз, поліомієліт, літній менінгіт, трихомонадний кольпіт, що характеризується підвищенням рівня захворюваності влітку (липень, серпень); вірусний гепатит, виразкова хвороба шлунка, гострий лейкоз, на які рівень захворюваності має схильність підвищуватися восени (жовтень, листопад); рахіт, ангіна та ГРВІ, скарлатина, дифтерія, пневмонія, паротит, екзема, псоріаз, Базедова хвороба, що характеризується підвищенням рівня захворюваності взимку (грудень, січень, лютий). Геліометеотропні реакції та сезонні захворювання Геліометеотропні реакції-це сукупність несприятливих для здоров’я і працездатності об’єктивних і суб’єктивних змін, які виникають в організмі внаслідок впливу погодних чинників.

До захворювань, при яких найбільш часто реєструється погодозумовлені геліометеотропні реакції, слід віднести: ревматизм ішемічна хвороба серця пневмонія бронхіальна астма виразкова хвороба шлунка гломерулонефрит геморагічний васкуліт вегетосудинна дистонія гіпертонічна хвороба бронхіт гастродуоденіт пієлонефрит тромбоцитопенічна пурпура аероотит

Оцінка наявності та ступеня вираженості суб’єктивних та об’єктивних зрушень (Р.К. Гогебедашвілі ) І тип – геліометеотропні реакції із суб’єктивними відчуттями; ІІ тип - геліометеотропні реакції з об’єктивними змінами; ІІІ тип - геліометеотропні реакції з вираженими проявами та наявністю ускладнень у вигляді серцево-судинних катастроф.

виділення основних клінічних симптомів геліометеотропних реакцій(А.Д. Дахін ) геліометеотропні реакції з церeбральним синдромом геліометеотропні реакції з кардіальним синдромом; геліометеотропні реакції з астматичним синдромом та вегетативно-судинними порушеннями.

особливості перебігу геліометеотропних реакцій (С.Г. Горових , А.П. Соломатін ) І ступінь – легкі геліометеотропні реакції (скарги загального характеру, переважно стосовно психоемоційної сфери) ІІ ступінь – виражені геліометеотропні реакції (суб’єктивні зрушення та наявність виражених зрушень відносно центральної нервової системи); ІІІ ступінь - тяжкі геліометеотропні реакції (виражені судинні кризи).

Складовими частинами системи профілактики геліометеотропних реакцій є : 1) визначення погоди, що несприятливо впливає на перебіг хвороб, тобто медична класифікація погоди, 2) медична інтерпретація метеорологічних прогнозів погоди, тобто медикометеорологічне прогнозування, 3) розроблення системи профілактичних заходів для хворих, спираючись на прогноз погоди.

Система профілактичних заходів : отримання, реєстрація, аналіз і медична інтерпретація оперативної інформації про погодні умови; інформування населення про медичні наслідки прогнозування погоди та необхідні рекомендації лікувально-профілактичного змісту; проведення комплексу заходів щодо профілактики та лікування геліометеотропних реакцій; аналіз і узагальнення результатів спостережень з метою вдосконалення профілактики геліометеотропних реакцій.

Всю різноманітність безпосередніх заходів профілактики можна звести до трьох груп: 1. Підвищення неспецифічної резистентності організму шляхом загартування (перебування на відкритому повітрі, повітряні та сонячні ванни, купання, вологі обтирання, використання природного соняч ного та штучного (фотарії) ультрафіолетового опромінювання, проведення сезонних курсів вживання вітамінів).

2. Щадіння організму — постільний, напівпостільний чи щадний режим, обмеження чи відміна кліматичних або фізіотерапевтичних процедур, перенесення планових операцій чи стоматологічних лікувально-діагностичних процедур, обмеження рухомості, раціональна організація праці, побуту і відпочинку з правильним використанням трудових відпусток, направленням хворих у нічні санаторії, зміною клімату під час несприятливої пори року.

Крім заходів режимного порядку щадіння організму хворих добиваються шляхом створення палат із штучним баро- і мікрокліматом — біотронів, палат із стабільним іонним режимом — іонотронів, апаратів, що регулюють мікроклімат у приміщеннях (кондиціонерів), сприятливого мікроклімату міст за допомогою зелених насаджень, будівництвом фонтанів, цілеспрямованим будівництвом міст.

Система профілактичних заходів : 3. Застосування специфічних і неспецифічних хіміотерапевтичних засобів — седативних, гіпотензивних, спазмолітичних, нейролептичних тощо.

Система профілактичних заходів : Медикаментозну профілактику проводять двома основними способами — регулярним прийманням невеликих доз препаратів у найбільш несприятливі в цьому кліматичному районі місяці (так звана сезонна профілактика) та профілактичні курси в періоди та дні з несприятливою погодою, встановлені на підставі довго- чи короткострокового медико-метеорологічного прогнозу.

Чинники, що формують і характеризують клімат. Найважливішими чинниками, що формують клімат у тій чи іншій місцевості, є 1) географічна широта, що визначає надходження сонячного випромінювання, 2) висота над рівнем моря, рельєф і тип земної поверхні (вода, суходол, рослинність, сніг), 3) особливості циркуляції повітряних мас, 4) близькість до морів та океанів.

Одним з показників є індекс нестійкості погоди К=a/b, де а — кількість днів із змінами погоди, b — загальна кількість днів у даному періоді (сезон, рік). Індекс К, більший за 0,5, визначається як несприятливий.

Кліматичні пояси Землі

Україна поділяється на такі регіони: 1) північна частина (Житомирська, Київська, Чернігівська та Сумська області); 2) північно-західна частина (Волинська та Рівненська області); 3) західна частина (Львівська, Закарпатська, Хмельницька, Тернопільська, Івано-Франківська та Чернівецька області); 4) центральна частина (Вінницька, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Дніпропетровська області); 5) східна частина (Харківська, Луганська, Донецька області); 6) південна частина (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області і Автономна Республіка Крим).

Акліматизація— це фізіологічне пристосування, можливості якого багато в чому залежать від умов праці, побуту та харчування, що пом’якшують і компенсують вплив несприятливих умов.

Розрізняють три фази акліматизації: 1) початкову—спостерігаються фізіологічні реакції, як при холодному, жаркому та високогірному кліматі; 2) перебудови динамічного стереотипу, яка може реалізуватися сприятливо чи несприятливо; 3) стійкої акліматизації.

Основними елементами кліматотерапії є: 1) ідентична спрямованість фізіологічних змін під впливом одного й того ж методу кліматотерапії різних захворювань; 2) однакова спрямованість фізіологічних змін при застосуванні різних методів кліматотерапії з приводу одного й того ж захворювання; 3) один і той же кліматолікувальний метод має профілактичний вплив при різних захворюваннях.

Місцевість, придатна для кліматотерапії, повинна мати такі властивості: 1) чисте повітря, вільне від забруднень та алергенів (позитивним розцінюється наявність у повітрі морських аерозолів); 2) добру інсоляцію (пряму та дифузну); 3) помірно вологе повітря при малозмінному температурно-вологісному режимі; 4) добрі умови для тепловіддачі, відсутність подразного впливу сильних вітрів.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ