Презентація на тему:
Доказова медицина

Зміст Вступ. 1. Основні поняття доказової медицини. 2. Мета – аналіз. 3. Кокранівська асоціація. 4. Клінічна епідеміологія як методологічна основа доказової медицини. 5. Аналіз результатів клінічних досліджень. Висновок. Список літератури. Зміст Вступ. 1. Основні поняття доказової медицини. 2. Мета – аналіз. 3. Кокранівська асоціація. 4. Клінічна епідеміологія як методологічна основа доказової медицини. 5. Аналіз результатів клінічних досліджень. Висновок. Список літератури.

Вступ Ставлення медичної громадськості світу до доказової медицини ще неоднозначне: від захоплення до більш ніж прохолоди, навіть до ігнорування. Ігнорують її, звичайно, ті медики, які зовсім не знають, що це таке. Медики повинні знати, яку допомогу надає доказова медицина у їх нелегкій діяльності, піднімає професіоналізм до світового рівня.

Як свідчить світовий досвіт, застосування засад доказової медицини в лікувальну практику у різних країнах сприяло значному росту ефективності та безпечності будь-яких медичних втручань, зокрема, хірургічних, фізіотерапевтичних, організаційних тощо.

Доказова медицина (ДМ) (evidence-based medicine) — розділ медицини, що базується на доказах і передбачає пошук, порівняння, аналіз та впровадження отриманих доказів для використання в інтересах хворих (Evidence Based Medicine Working Group, 1993). Цей термін запропоновано в 1990 році канадськими вченими з університету МакМастера в Торонто (Канада).

Доказова медицина передбачає ретельне, обгрунтоване дослідження, що базується на здоровому глузді, використання найкращих сучасних свідчень для лікування кожного пацієнта (O. J. Sackett et al., 1996).

Основні елементи доказової медицини: міжнародна конференція з гармонізації (International Conference on Harmonization, ICH) належна клінічна практика (Good Clinical Practice, GCP), мета-аналіз Кокранівське співробітництво

Основні поняття доказової медицини експеримент; стандартизація та метрологічна повірка приладів; використання сучасних науково обґрунтованих технологій; дотримання вимог рандомізації, статистичної обробки, критеріїв включення та виключення при проведенні наукових досліджень;

Основні поняття доказової медицини правильне та об’єктивне використання наукової інформації; застосування загальноприйнятих стандартів діагностики та лікування; подвійні сліпі рандомізовані багатоцентрові дослідження; мета-аналіз; Кокранівське співробітництво

Принципи доказової медицини: - Принцип використання науково-медичної інформації лише найвищого рівня доказовості. - Принцип використання науково-медичної інформації лише найвищого рівня доказовості. -Принцип постійного знайомства всіх учасників медичної галузі з досягненнями науки і практики -Принцип оптимальної діагностичної доцільності. -Принцип раціональної фармакотерапії

Принципи доказової медицини: - Принцип науково обґрунтованого прогнозу захворювання. - Принцип постійного підвищення безпеки медичних втручань. - Принцип стандартизації медичних втручань. - Принцип мінімізації економічних затрат. -Принцип колективної відповідальності за високу ефективність діагностичних і лікувальних технологій. -Принцип постійної оптимізації діяльності національних систем охорони здоров’я.

Мета-аналіз — систематизований аналіз із статистичними узагальненнями (співставлення доказів). Він включає в себе мету аналізу, вибір способів оцінки результатів, систематизований пошук інформації, аналіз інформації за допомогою статистичних методів, інтерпретацію результатів. Мета-аналіз дозволяє отримувати інформацію, яка надходить із різних джерел способом, який можна відтворити.

Кокранівська асоціація Важлива роль у доказовій медицині належить Кокранівському співробітництву (засноване Арчі Кокраном /Cochrane A.L./ у 1972 році) – міжнародній організації, метою якої є пошук і узагальнення вірогідної інформації про результати медичних втручань. Серед її засновників – провідні країни світу .

Структура Кокранівського центру

На сьогодні в Кокранівську асоціацію входять понад 3 тис. учасників. Вона діє у вигляді мережі центрів асоціації, які спільно працюють у різних країнах. Мета асоціації – створити вичерпний реєстр всіх рандомізованих клінічних випробувань, необхідних для систематичних оглядів.

Створення і оновлення систематичних оглядів – головного результату діяльності Кокранівського співтовариства – здійснюють міжнародні проблемні групи, до складу яких входять науковці, лікарі, представники охорони здоров’я, тобто всі, хто зацікавлений отримати надійну, сучасну та актуальну інформацію щодо профілактики, лікування і реабілітації пацієнтів при різних захворюваннях. Після цього всі систематичні огляди надходять в електронному вигляді в Кокранівську базу даних систематизованого огляду.

Клінічна епідеміологія як методологічна основа доказової медицини Намагання визначити прогноз захворювань, тобто передбачити ймовірність їх виникнення, перебігу і завершення, виникли ще в глибокій давнині, одночасно з появою медичної практики. Від уміння лікаря прогнозувати перебіг захворювання в значній мірі залежала його професійна репутація.

Клінічна епідеміологія – наука, яка вивчає закономірності розповсюдження будь-яких захворювань, здійснює прогнозування їх у кожного конкретного пацієнта на основі вивчення клінічного перебігу хвороби в аналогічних випадках. Для цього нею використовуються відповідні наукові методи вивчення груп хворих, що забезпечує точність прогнозів.

На відміну від інших медичних наук клінічна епідеміологія всі свої проблеми вирішує безпосередньо на людях і ні в якому разі на тваринах або елементах людського організму – культурі тканин, клітинних мембран тощо. Клінічна епідеміологія здійснює методологічне забезпечення клінічних досліджень, їх об’єктивну оцінку, по суті є методологічною основою доказової медицини.

Аналіз результатів клінічних досліджень. Одним з напрямів доказової медицини є аналіз результатів клінічних досліджень, причому ступінь вірогідності отриманих результатів залежить від організації клінічних випробовувань.

Види досліджень Рандомізоване подвійне сліпе контрольоване дослідження. Нерандомізоване дослідження з одночасним контролем (контрольоване дослідження без рандомізації). Нерандомізоване дослідження з історичним контролем. Дослідження типу “випадок-контроль”. Перехресне дослідження. Результати спостережень (відкрите дослідження). Опис окремих випадків.

Визначення рівня значущості доказів А – базуються на результатах кількох великих рандомізованих контрольованих досліджень, мета-аналізі багатьох рандомізованих досліджень або результатах хоча б одного рандомізованого контрольованого дослідження В – базуються на результатах принаймні одного нерандомізованогодослідження високої якості С – базуються на думці експертів за відсутності даних якісних клінічних досліджень

Золотим стандартом клінічних випробовувань є рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження – так званий GCP-стандарт. Основними поняттями, що стосуються GCP-досліджень, є рандомізація – призначення досліджуваних у групи методом випадкової вибірки (є основою статистичного порівняння груп).

Подвійне сліпе дослідження (Double-blind) – коли пацієнт і дослідник не знають, яке лікування призначене, та стратифікація (Stratification) – розподіл досліджуваних на групи

Успіх науково-дослідницької діяльності визначається глобальною довгостроковою стратегією, яка потребує значних інвестицій у відкриття нових технологій, залучення великих коштів, а також високої кваліфікації тисяч людей. За статистичними даними, шанс створити новий лікарський засіб становить 1 до 5–10 тисяч. Для цього необхідно “просіяти” 300–600 хімічних сполук, щоб відібрати кандидатуру на новий лікарський засіб. Процес розробки та просування на ринок нового лікарського засобу становить приблизно 10–12 років.

ДМ у випробовуванні лікарських засобів Новий лікарський препарат повинен володіти принаймні однією з таких властивостей: Бути ефективнішим, ніж відомі препарати аналогічної дії. Мати кращу сприйнятність, аніж відомі препарати (за умови однакової ефективності). Бути ефективним у тих випадках, коли лікування відомими препаратами не дає очікуваних результатів.

Бути економічно вигіднішим. Мати більш простий спосіб застосування. Мати більш зручну лікарську форму. За умови комбінованої терапії повинен підвищувати ефективність уже існуючих лікарських засобів, не підвищуючи їх токсичність.

З позицій доказової медицини найважливішими щодо лікарських препаратів є: поняття біодоступності – швидкості та ступеня накопичення активних складових лікарського засобу в місці можливого впливу, для чого визначають концентрацію активної речовини в цільній крові, сироватці чи плазмі поняття біоеквівалентності – порівняльної оцінки біодоступності двох препаратів

Поява нового лікарського засобу на ринку стає можливою тільки за умови його тривалого дослідження і розробки, причому найважливіша роль у цьому процесі належить клінічним дослідженням.

Висновок Доказова медицина не в повній мірі досліджена лікарями всіх галузей медицини, але має широке практичне застосування в діагностиці, лікуванні і профілактиці різних захворювань. Доказовій медицині потрібно надати більше уваги і розширити її вивчення, адже це є майбутня перспектива розвитку медицини

Список літератури: Петрі А., Себін До. (2003) Наочна статистика в медицині (Пер. з англ.). ГЭОТАР-МЕД, Москва, 144 с. Клинические испытания лекарств/Под ред. В.И. Мальцева, Т.К. Ефимцевой, Ю.Б. Белоусова, В.Н. Коваленко. – К.: Морион, 2002. – 352 с. М.П. Скакун. Основи доказової медицини. Тернопіль. Укрмедкнига, 2005р. ukrmed.org.ua.