Презентація на тему:
Ордерна система

«Ордерна система» Презентація на тему: Підготувала Точкова Лариса Борисівна Учитель образотворчого мистецтва Яготинського навчально-виховного комплексу “Спеціалізована школа-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2”

(лат. ordo, фр. ordre — порядок) — конструктивна система, що виросла на основі доведеної до вищого ступеня досконалості стійко-балкової конструкції. Ордер є одночасно і конструктивною, і художньою системою. Назву ордер уперше вжив теоретик архітектури другої половини I століття до н. е. Вітрувій. Розрізняють п'ять класичних ордерів: доричний, іонічний і коринфський (з'явились у Стародавній Греції), тосканський і композитний (у Стародавньому Римі). Архітекту рний о рдер

С т р у к т у р а Архітектурний ордер складається з трьох основних частин: колони (або пілястра), її підніжжя — стереобата з верхньою плитою — стилобатом або п'єдестала й антаблемента. Колони — опори, що підтримують антаблемент, їх завершують капітелі. Основна частина колони — стовбур — трохи стоншується догори, утворюючи ентазис. Стовбур колони часто має вертикальні улоговинки — канелюри. Підніжжям колони є база. Антаблемент складається з трьох основних частин: архітрива, фриза та карниза. Архітрав — тримальна частина у вигляді балки, що спирається на колонах. Над архітравом міститься фриз. Увінчує антаблемент карниз, захищаючи ордер від стікання з даху води. Цю архітектурну сукупність, всю цю групу, теоретики називали латинським словом ordo, що означає порядок.

Доричний ордер

Доричний з’явився на землях дорійців – одного з основних грецьких племен – і поширився по материковій Греції та в західних колоніях (Південної Італії та Сицилії), відомих як Велика Греція. Розквіту досяг в середині V ст. до P. X. Лаконічний, мужній, монументальний, він був сприйнятий римською архітектурою.

Доричні колони не мають основи, каннеліровані, капітель складається з подушки і квадратної плити. Їх висота з капітеллю варіювалася від чотирьох до шести діаметрів стовбура. Доричний антаблемент складається з архітрава, фриза і карнизу.

Антаблемент розташовується над колонами і складається з трьох частин: архітрава (1), фриза (2) і карнизу (3). Карниз сильно виступає вперед, а його нижня плита (4) має нахил назовні, оберігаючи споруду від підтікання дощової води. На нижній поверхні карнизу знаходяться прямокутні виступи-мутули (5). Під мутулами були краплі – гутти (6). Вони також розташовувалися під тригліфами (7).

Дорична капітель складається з округлої подушки, званої ехін, та лежачої на ній квадратної плити – абаки. Нижня частина ехіни прикрашалася врізаними профільованими пасками, а капітель відокремлювалася від стовбура горизонтальними врізами – гіпотрахеліонами.

Доричний фриз складається з тригліфів і метоп. Поверхня тригліфів оживлялася двома вертикальними врізами в центрі (гліфи) і двома полугліфами. Між тригліфами розташовувалися майже квадратні метопи, часто багато оздоблені.

Архітектурна прикраса з мармуру або теракоти, розташована по краю даху у вигляді пальмети або орнаменту (знизу праворуч). Ілюстрація знизу показує сіму і акротерії у формі грифона.

Орнамент, який зазвичай використовувався в грецьких храмах, нагадує лабіринт.

Доричні колони покривалися вертикальними жолобками, зканнелюрами, яких зазвичай було двадцять. У доричному ордері вони врізалися не надто глибоко, утворюючи гострі грані.

Сіма – це ринва, утворена крайньою черепицею покрівлі. Вона йшла по верху карниза. Доричні і іонічні храми часто мали стік для дощової води у вигляді левових голів.

Іонічний ордер

- Іонічний ордер, мабуть, виник одночасно з доричним, але остаточну свою форму набув лише до середини V ст. до P. X. Цей стиль домінував у іонійських землях, на узбережжі Малої Азії і на Егейських островах. Форми іонічного ордера були набагато менш регламентовані, ніж доричного. Спочатку доричний і іонічний ордери були розповсюджені в тих районах, звідки вони походять, але з часом обидва стилі змішалися в одній будові-Пропілеях в Афінах Через сторіччя з’явився шедевр іонічного ордера – храм Афіни Поліади в Прієне (близько 340 р. до PX). Головними рисами іонічного ордера були легкість пропорцій, витонченість більш розчленованих форм, широке застосування декору. Вітрувій вбачав у іонічному ордері наслідування елегантної жіночої краси.

Один з найпоширеніших іонічних орнаментів яйцевидної форми.

Іонічні колони, на відміну від доричних, завжди встановлювалися на базу. Капітель мала подушку з двома волютами (завитками) і підтримувала антаблемент, значно легший, ніж у доричному ордері.

Інший орнамент, характерний для цього ордера, перлинні (намиста). Він часто прикрашав капітель.

Іонічний антаблемент спостерігався в IV ст. до P. X. і складається з двох частин: архітрава і карниза. Архітрав розділений на три смуги, фасції, що нависають одна над одною. Між архітравом і карнизом розташовувався пояс зубчиків, або «сухариків» (дентікул). Вінчаюча частина – сіма – багато прикрашена орнаментом.

Каннелюри іонічних колон (їх зазвичай було двадцять чотири) глибші, ніж доричних. Вони відділялися вузькими смужками – «доріжками».

Другий варіант іонічного ордера отримав свій розвиток в Аттиці в VI – V ст. до Р. X. Він складається з двох опуклих частин і увігнутої-скоції, між ними.

Волюта – завиток, що прикрашає іонічну капітель. Вона нагадує спіраль раковини або нерозпустившусь папороть. Волюта з’явилася ще в еолійських капітелях. Кругла центральна її частина називається оком.

Іонічна капітель складається з прямокутної абаки(розташованої під архітравом), подушки з волютами і ехіна. Абака і ехін зазвичай покриваються орнаментом, що складається з ов, або іоніком.

Анфемій – рослинний орнамент, розташовувався широкою смугою між закінченням каннелюр і капітеллю. Пальмети-стилізовані листя пальми – поширений мотив, часто зустрічається в грецьких храмах.

Коринфський ордер

Третій з грецьких ордерів був так само останнім за часом створення. Найбільш ранні приклади його використання зустрічаються в храмі Аполлона Епікурея в Бассах (близько 430 р. до PX) і в пам’ятнику Лисикрата в Афінах (335-334 рр.. до PX). Коринфський ордер не був, подібно доричному та іонічному, конструктивною системою. Він, швидше, – система декору з ретельно розробленою рослинною капітеллю, створеної, за відомостями Вітрувія, афінським скульптором Каллімаха. Можливо, спочатку капітель була з бронзи. Всі інші його частини запозичені з іонічного ордера. Коринфський ордер отримав свій подальший розвиток в римській архітектурі і став її улюбленим ордером. Вітрувій вважає, що він імітує «стрункість дівчини».

Коринфський ордер найпростіше впізнати за капітеллю, так як інші його частини запозичені з іонічного: база подібна з аттичною, колони каннеліровані, архітрав розділений на фасції, різьблений фриз і карниз з дентікулами.

Вітрувій повідомляє, що Каллімах створив коринфську капітель, побачивши кошик, обплетений листям аканта, на могилі молодої дівчини. Її няня поставила кошик з улюбленими предметами померлої на могилу, а навесні проріс акант і обвився навколо кошика. Черепиця, покладена зверху, змусила листя завитися в спіралі.

Коринфська капітель складається з двох рядів з восьми листків аканта. Від верхніх піднімаються стебла, що закінчуються волютами. Вони підтримують абаку. У центрі кожної сторони розміщений квітковий орнамент-Анфемій.

Коринфська капітель вперше з’явилася в пам’ятнику Лисикрата в IV ст. до P. X. Тут тільки один ряд листків аканта, в нижньому ряду розташоване більш скромніше листя. Капітель незвично висока: вона становить 1,5 діаметра колони, в той час як прийнята пізніше висота була 11,2 діаметру.

Головним декоративним елементом коринфської капітелі є листя аканта – рослини з узбережжя Середземного моря. Греки надихалися скромнішим різновидом аканта з загостреним листям (Acantus spinosus), а римляни – розкішним листям Acantus mollis.

База коринфського ордера повторює аттичну. Вона складається з двох торусів, розділених скоцією. Інша-малоазійська база-мала дві скоції і торус над ними.

Дякую за увагу!