Презентація на тему:
Історія Кави

Історія кави 10-А клас

ІСТОРІЯ УКРАїНСЬКОЇ КАВИ Львів по-справжньому розсмакував цей напій у XVIII ст. До міста кава потрапляла не лише зі Сходу (зокрема, з Туреччини), але й із Заходу – з Відня, де галичанин Юрій Кульчицький 1683 року відкрив кав’ярню «Під синьою фляжкою». Згодом заклад відомого галичанина cтворив моду на каву в усій Європі. Замість вивіски тут був почеплений турецький кавник, який згодом став знаком усіх кав’ярень. А віденський скульптор Емануїл Пендель увіковічнив Юрія Кульчицького пам'ятником у столиці Австрії. У XIX ст. Львів немов очманів від кави! Її пили всі: спросоння і натще, вдома і під час гостювання, до їжі і після. Вважалося, що біла кава – з молоком та цукром – напій символічний, а чорну вживали хіба на свята. По-особливому ставилося до кави жіноцтво. Деякі пані брали її із собою до церкви, аби випити після причастя.  Час біжить. Знамениті кав’ярні залишаються в минулому, надихають на написання книжок. А Львів не перестає любити каву. Навіть час не може закреслити минулого. Старі кав´ярні оживають знову. Хоч трохи змінився інтер'єр, музика та забаганки кавоманів, але традиції не зникають.

ЦУКЕРНІ Історія львівської кави починається з цукерень — закладів, де не подавалися міцні напої і було заборонено курити. Тому вони стали жіночим королівством. Європейська традиція поєднувати пиття запашних напоїв зі споживанням вишуканих солодощів так полюбилася львів’янам, що вже наприкінці ХІХ ст. кількість львівських цукерень успішно конкурувала з кількістю львівських пам'яток архітектури. Сьогодні цукерні залишаються улюбленим місцем для багатьох панянок (саме так називають у Львові всіх жінок), де за філіжанкою ароматної кави можна поспілкуватись про своє, про жіноче… і дозволити маленький гріх – СОЛОДОЩІ! .

ІТАЛІЯ                  Це чудове поєднання кондитерської і ресторану. Елегантний інтер'єр і різноманітні милі дрібнички створюють по-домашньому затишну атмосферу. А солодощі ручної роботи — справжні витвори мистецтва! Створена за європейськими стандартами кондитерська вражає своїм асортиментом: круасани, датські булочки з різноманітними начинками, вироби з домашнього сиру, пироги, струделі, небачений вибір хліба (з фініками, медовий, делікатесний, цибулевий), торти, цукерки — це далеко неповний перелік запропонованих на вибір ласощів. Тут Ви відчуєте себе завжди бажаним гостем. Комфортна атмосфера, смачна їжа, найкращі десерти приваблюють витончених гурманів. Різноманітність і оригінальність страв від шефа, вміло підібраний асортимент вин запам'ятає кожен, щоб повертатись сюди знову і знову...      

АВСТРІЯ – ВІДЕНЬ        Це єдиний подібний заклад, де подають каву подвійної заправки – 15 грамів. Також популярні кава з лікером, з віскі, з корицею, з жовтком. Однією з елітних є «Blue mountain». Кавові зерна Арабіки для цього напою збирають один раз у рік на острові Ямайка. Гордість кав'ярні – бронзова скульптура бравого вояка Швейка, котрий сидить у кріслі, в одній руці тримаючи люльку, а в іншій – горня кави. Кав'ярня є почесним членом Клубу власників віденських кав'ярень. Найдавніша в місті, збудована ще у 1829 році. За свою 170-річну історію кав'ярня не втратила австрійської аутентичної атмосфери, польського шарму та української гостинності, оминувши радянський примітивізм (оскільки в ті часи просто не існувала). Кав'ярня – це виняткова нагода відчути подих Відня у затишному куточку міста Лева, скуштувати вишуканих страв та напоїв, насолоджуючись при цьому прекрасними мелодіями.

ІТАЛІЯ Єдина в Україні унікальна триярусна ренесансна аркада-лоджія, розташована в подвір’ї палацу, побудованого у 1580 р. архітекторами Петром Барбоном і Павлом Римлянином для грецького купця Костянтина Корнякта. Сьогодні у кав’ярні можна завжди отримати незрівнянну насолоду від запашної кави, зачаруватися доброю музикою в живому виконанні. Цей куточок Італії надихав на створення багатьох фільмів: «Гардемарини – вперед!», «Салют, Маріє!», «Помилка Оноре де Бальзака». Тут церемонію кавування під відкритим небом з Вами розділять античні статуї. До речі, колись тут пили каву польські королі зі своєю знаттю!

ПОЛЬЩА Саме тут живе КАВА… Затишна кав’ярня у центрі старого міста, у маленькому дворику подарує Вам багатство понад 30 видів кави найкращих сортів з усіх куточків світу. Приглушене світло, простий дизайн в пастельних тонах, столики без скатертин, дерев’яні стільці… Предмети інтер’єру складають на стінах: кавомолки різних поколінь та невибагливі картинки. Пиття кави тут – це справжній ритуал…  

АНГЛІЯ Закрита вечеря при свічках з шампанським “Dom Perignon» під класичну музику поверне у часи доброї старої Англії. Вікна ресторану виходять “у небо” та на дахи старої частини міста. Дизайн витримано у класичних традиціях - стіни «зашиті» у червоне дерево з золотою фурнітурою, довкола полички з раритетними книжками, позолочені світильники. Тут можна не лише випити кави зі справжніми трюфелями, а й смачно повечеряти, замовивши карпатські гриби у кошичках, страви з оленини чи салат з качки і грушкою. У закладі панують суворі правила: мужчинам вхід дозволений лише у краватках та метеликах, дамам – у вечірніх сукнях. Усе по-справжньому!

ФРАНЦІЯ Заклад «з інтригою», присвячений відомому письменнику Захер- Мазоху, що родом зі Львова. Він нагадує маленьке французське кафе з м’якими диванами й кріслами, червоним освітленням, прозорими фіранками та міні- столиками…. Написи на стінах та описи меню дозволять стати Вам на крок ближчими до творчості Леопольда фон Захер-Мазоха і усвідомити, що «у кохання рівних немає». В меню – страви з афродизіаками. Стіни кафе прикрашені ланцюгами, а в підвальному приміщенні – розставлені гіпсові частини тіла та шпалери з оголеними тілами. Офіціанти виконають будь-яке Ваше бажання…, яке записане у меню.

АВСТРО-УГОРЩИНА У тупику вулиці Вірменської, побачивши як Вам усміхається риба, (перший у світі пам'ятник усмішці) не лякайтесь! Це «Дзиґа». Тут Ви потрапляєте... до справжнього Львова: аристократичного, всуціль європейського, вибагливого, рафінованого, від сучасних квазильвівських домішок та ерзаців, історично сповненого, гідного та незворушного, старовинного та прекрасного, елітного та елегантного, інтелігентного та інтелектуального, міфічного та легендарного, модерного та андерграундового, креативного та вибухово енергетичного. «Дзига» — це місце, в якому можна повернутися в минуле, зміксувати часи. Місце, в якому можна відчути Львів на смак, дотик, аромат, слух. Місто в місті, куди прямують усі дороги, зрештою, просто квиток до Львова. І лише тут до кави, замість цукру Ви отримаєте СВІЙ вірш…!

АВСТРО-УГОРЩИНА “Під синьою фляжкою” – саме так називалася перша у Відні кав'ярня, відкрита там галичанином Юрієм Кульчицьким. Це – світ суто чоловічий. Місце, де зупиняється час на періоді «золотої доби» Львова. Інтер'єр у дусі часів герцогства Галіції, свічки, прапор того часу, декори, зі смаком підібрана музика — все це примушує забути, що на вулиці XXI століття. Меню закладу – справжня подорож Австро- Угорщиною зі стравами та напоями з Галіції, Богемії, Угорщини, Польщі, Далматинії, Боснії, Хорватії, Моравії, Буковини, Словенії, Австрії. Фірмові рецепти — кава «Карнавацька», з лимоном, медом і гвоздикою. Кава «Богемська з вогником» готується з цукру- рафінаду та коньяку, що горить. Можна замовити каву по-мадярськи з ваніллю та вершками. Оригінальною є кава по-римськи — це коньяк, кориця та лід.  

Вранці – ковток чогось теплого і ласкавого. Обідня перерва – швидке espresso. Романтичний вечір – за філіжанкою вже рідної кави. Кава завжди залишиться магічним напоєм, що надихає, збуджує і дарує насолоду. Щоб відчути справжній смак кави – потрібно скуштувати її!

Існує багато легенд і версій відкриття людьми кави як напою, але майже всі вони називають батьківщиною кави Ефіопію. Ще до 1 ст.РХ мешканці провінції Каффа знали про властивості ягід кавового дерева надавати сил і бадьорості. Щоправда, у той час кавові боби не заварювали, а споживали загорнутими у тваринний жир. Такі енергетичні «палички» були чи не єдиним джерелом харчування під час довгих та виснажливих походів у пустелі.

Близько 1 ст. РХ араби через Ємен привезли кавове дерево і почали його вирощувати на своїх землях. Саме араби почали заварювати кавові зерна у окропі і пити цей напій (за іншими версіями це почали робити турки). З арабських країн і прийшло до нас слово кава, арабською qahwa, буквально «те, що позбавляє сну». У єгипетських кав'ярнях розповідали арабську легенду про те, як в Ефіопії один пастух помітив, що кози, які поїли ягід з кавового куща, не сплять, а всю ніч граються, стрибають. Він розповів про це муллі, який вирішив на собі випробувати дію цих ягід, щоб не засипати в мечеті. Дослід вдався.

Споживання кави швидко поширилось у арабів. Проте певний час воно було заборонене: у Мецці в 1511, Каїрі в 1532, але через величезну популярність напою, заборона була анульована. Близько 1450 р. кава з'явилася у Туреччині, де у Стамбулі відкрилися перші кав'ярні (різні джерела надають різні дати між 1450 та 1560 роками). До Європи кава потрапила у XV ст., але вживалася лише як лікувальний засіб і коштувала дуже дорого. Одного разу французький король Людовик XIV отримав в подарунок з Амстердаму в горщику одне квітуче деревце кави. Воно було передано в Паризький ботанічний сад, де в теплиці через дев'ять років з важкістю і з великими пересторогами виростили з насіння від єдиного деревця тільки один сіянець (рослина потрапила туди теж з пригодами)[3]. На островах Батавії і Яві росли цілі плантації цих дерев, зірко охоронювані голландцями. Згодом, в 1723 році, капітан де Кліе віз з Парижу цю ж рослинку на острів Мартініку[3]. Через два роки дерево зацвіло білими, такими ж, як у жасмину, але більшими квітками й дало ягоди, спочатку зелені, потім почервонілі, а потім стали ліловими. З куща було отримано з кілограм кавових зерен[3]. У кожній ягідці, завбільшки з вишню, було два зернятка кави.

Через кілька років від цього дерева відбулися цілі плантації не тільки на Мартиніці, а й на Гваделупі і Сан-Домінго[3][4]. В Південну Африку на плантації кавові дерева були привезені з Ефіопії[3]. Капітана де Кліє призначили губернатором Гваделупи, а після смерті поставили йому пам'ятник у подяку за розведення кави, яка збагатила французькі острови[3]. З капітана де Кліе взяли приклад інші французи. Їм вдалося, незважаючи на загрозу смертної кари, вивезти потай від голландців ізСуринаму зерна кави і посіяти їх в Кайенні, а одне дерево перевезти в Гвіану[3].

Про каву в Європі вперше дізналися від італійського лікаря Просперо Альпіні, який супроводжував венеціанське посольство вЄгипет і привіз звідти в 1591 році розповіді про каву[3][5]. Він же дав перший опис кави як медичного засобу: "В одному з єгипетських садів бачив я дерево, що приносить насіння, усім тут відоме і вельми поширене: з нього араби і єгиптяни готують улюблений свій напій, який всі п'ють замість вина і в готелях продають так само, як у нас вино, а називають його «Кофа». Насіння його привозять із щасливої Аравії. Деревце схоже на бересклет, але тільки листки товщі, жорсткіші і вічно зелені. Настій п'ють для зміцнення шлунку, для збудження травлення, від завалів і пухлин печінки та селезінки ".

Спочатку лікарі повстали проти «турецького напою», проти «жахливої пристрасті, тиранічної звички» пити каву. Вони стверджували, що кава скорочує життя. Вони наводили приклади, що французький міністр Коблер нібито спалив собі шлунок, вживаючи каву при нічній роботі, що одна принцеса померла від кави, яка викликала у шлунку сто наривів, що у фламандського губернатора від кави утворився рак на руці тощо[3] Перша в Європі кав'ярня відкрилась в Італії у 1645 році, у Франції в 1657. Першу кав'ярню у Лондоні в 1652 році відкрив один грек[3]. Ця кав'ярня під назвою «Віргонія» збереглася досі[3]. Англійцям дуже сподобалась кава, і в 1715 у Лондоні нараховувалось більше 3000 кав'ярень[6]. Кав'ярні стали свого роду громадськими установами. Чоловіки різних професій або політичних партій відвідували певні кав'ярні. Наприклад, партія вігів мала свій клуб в кондитерській Кит-Кет (Крістофера Кета )[3]. Люди, які шукали якусь людину, питали не адресу цієї людини, а яку він відвідує кав'ярню: «Віль», «Баттон», «Байта» або «Грецьку», особливо відомі в кінці XVII століття. У кав'ярнях дізнавалися останні новини (тоді газет не було), обговорювали питання політики, літератури, мистецтва[3][6]. Там давали поради лікарі, адвокати, укладалися торговельні угоди. Жінки в кав'ярні не ходили[3].

Широке поширення кави як популярного в Європі напою почалось у Відні з 1683 і пов'язане з ім'ям українського шляхтича та козака Юрія-Франца Кульчицького. Під часоблоги турками Відня у 1683 він, перевдягнувшись у турецький одяг, проніс листа про допомогу місту, за що був щиро нагороджений віденцями, у тому числі 300 мішками кави з турецького обозу. Перебуваючи в Туреччині, Юрій ознайомився із технологією приготування напою, яку вміло пристосував до смаків європейців — почав додавати до кави цукор. Так з'явилася знаменита кава по-віденськи. Згодом Юрій Кульчицький відкрив у подарованому йому будинку кав'ярню, де продавав порцію кави по крейцеру за філіжанку. За деякий час напій набув великої популярності серед віденців. Згодом, за сприяння підприємливого українця, в багатьох куточках міста почали діяти схожі заклади, а Ю. Кульчицький очолив цех продавців кави. У XVIII ст. прусський король Фрідріх II, прагнучи збільшити казну на нові війни, обклав споживання модного кавового напою високим митом. Але кава надходила з-за кордону в невеликих кількостях і давала надто малий дохід. Втоді Фрідріх найсуворіше наказав вченим віднайти натуральній каві замінник (ерзац). 1790 року з'явилась кава з цикорію, а перед тим — напої з жолудів, ячменю, жита та інших рослин (з смажених коренів кульбаби). Спершу ці рослини застосовували для фальсифікації напою з натуральної кави, потім їх почали рекомендувати особам, котрим «натуральна кава протипоказана за станом здоров'я».

Кращу каву з усієї Аравії звозили в порт Мокка, звідки її розвозили на кораблях по всьому світу[3]. Згодом, відомий композитор Йоганн Себастьян Бах (1685–1750) написав «Кавову кантату». Станом на 1964 рік Бразилія — найбільший виробник кави на світовому ринку[3]. Щоб затримати падіння цін на каву, нерідко знищують до 65 відсотків урожаю кави[3].

Дякую за перегляд!