Презентація на тему:
УТВОРЕННЯ КОЗАЦЬКОЇДЕРЖАВИ –Запорозької Січі

УТВОРЕННЯ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ – Запорозької Січі © Бондаренко Є. Д.

Томаківська Січ (1540 – 1593 рр.) Базавлуцька Січ (1593 – 1638 рр.) Микитинська Січ (1638 – 1652 рр.) Чортомлицька Січ (1652 – 1709 рр.) Кам’янська Січ (1709 – 1711 рр.) Олешківська Січ (1711 – 1734 рр.) Нова Січ (1734 – 1775 рр.) Задунайська Січ (1775 – 1828 рр.) Січі українського козацтва: © Бондаренко Є. Д.

Запорізька Січ у XVI - першій половині XVII ст. © Бондаренко Є. Д.

Томаківська Січ 1540 – 1593 рр. Томаківська Січ — укріплення запорозьких козаків на острові Томаківці на Дніпрі поблизу сучасного міста Марганця, ймовірно з 1540 до 1593 року, коли її зруйнували татари. Томаківська Січ найраніша з відомих січей Великого Лугу. Січовики брали активну участь у найбільшому в Україні повстанні 1591—1593 років під проводом Криштофа Косинського. Після зруйнування січі татарами козаки переселилися на острів Базавлук і там заснували Базавлуцьку Січ. У 50-х роках ХХ століття більша частина острова Томаківка була затоплена водами Каховського водосховища, а на незатопленій частині острова встановлено пам'ятний камінь. © Бондаренко Є. Д.

Базавлуцька Січ 1593 – 1638 рр. Базавлуцька Січ — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1593—1638 роках. Січ розташовувалася на острові Базавлук, де до Дніпра впадали ще три річки — Чортомлик, Підпільна і Скарбна. Звідси організовувалися найбільші й найважливіші морські походи запорожців, в тому числі під проводом Петра Сагайдачного та Михайла Дорошенка. Наприкінці XVI століття та у 20—40-х роках XVII століття на Базавлуцькій Січі формувалися загони, що ставали ядром козацьких повстань під проводом Северина Наливайка (1594—1596), Марка Жмайла (1625), Тараса Федоровича (Трясила) (1630), Івана Сулими (1635), Павла Павлюка, Карпа Скидана, Дмитра Гуні, Якова Острянина (1637—1638). Після розгрому козацько-селянських повстань 1637—1638 років Базавлуцька Січ була зруйнована. Поляки перенесли її на Микитин Ріг, встановивши там свою військову залогу. Тепер місце Січі повністю покрили води штучного Каховського моря. © Бондаренко Є. Д.

Микитинська Січ 1638 – 1652 рр Микити нська Січ — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва у 1638—1652 роках, першим отаманом якої був Федір Линчай. Розташовувалася на Микитиному Розі, біля стародавньої переправи через Дніпро (поблизу сучасного міста Нікополя). Перенесена сюди польським урядом після придушення козацько-селянських повстань 1637—1638 років зі встановленням польської залоги. Микитинська Січ була початковим вогнищем Визвольної війни: тут Богдана Хмельницького обрали гетьманом, звідси 22 квітня 1648 року він на чолі козацького загону вирушив проти поляків. У 1652 році запорожці перенесли свою Січ з Микитиного Рогу на ріку Чортомлик. © Бондаренко Є. Д.

Чортомлицька Січ 1652 – 1709 рр. Заснована 1652 року на острові Чортомлик. Перший детальний опис Чортомлицької Січі відноситься до 1672 року. Найвідомішими кошовими отаманами були І. Сірко та К. Гордієнко. Підтримка Запоріжжям незалежної політики гетьмана І. Мазепи і перехід у березні 1709 року 8–тисячного запорозького війська на чолі з кошовим К. Гордієнко на бік шведсько-української армії призвели до зруйнування московським урядом Січі. У травні московські війська під командуванням П. Яковлєва та загін полковника Г. Галагана штурмом здобули Січ. Запорожці змушені були відступити і 1709 року заснували Кам’янську Січ. Зруйнована російськими військами за царським указом Петра І у 1709 р. © Бондаренко Є. Д.

Кам’янська Січ 1709 – 1711 рр. Кам’янська Січ заснована козаками 1709 року на р. Кам ‘янці. Після зруйнування у травні 1709 року Базавлуцької Січі московськими військами під командуванням полковника П. Яковлєва запорожці з дозволу уряду султана Ахмета ІІІ заснували Січ на кордоні з турками. Кошовий отаман – Кость Гордієнко. Однак уже 1711 року військо під проводом І. Скоропадського напало на Січ і зруйнувало її. 1711 року запорожці заснували Олешківську Січ. © Бондаренко Є. Д.

Олешківська Січ 1711 – 1734 рр. Заснована в 1711 р. у володіннях кримського хана в урочищі Олешки (сучасний Херсон). Становище козаків під владою Кримського ханства було складним. Вони не мали права укріплювати Січ, зобов‘язувались платити данину. Після Прутського мирного договору (між Московією та Туреччиною) 1711 року запорожцям заборонялося вивозити на Україну худобу, сіль, рибу і привозити хліб, зброю і тканини. У 1728 році виникли заворушення. Запорожці позбавили булави К. Гордієнка і кошовим отаманом обрали І. Малашевича. Забравши військові клейноди, козаки вирушили вверх по Дніпру до р. Підпільної. Проте тільки в березні 1734 року, коли Московія почала готуватися до війни з Туреччиною, запорожці отримали від Московської держави офіційний дозвіл на заснування Нової Січі на річці Підпільній. © Бондаренко Є. Д.

Нова Січ 1734 – 1775 рр. Остання із Запорозьких Січей. Відома також як Підпільненська, Покровська, Краснокутівська. З Нової Січі вирушало Запорозьке Військо на російсько-турецьку війну 1735—1739 рр. та війну 1768—1774 рр., у 1771—1773 з січової гавані виходила запорозька флотилія, що двічі здійснила Чорноморсько-Дунайську експедицію. На початку червня 1775 року за наказом Катерини II Нова Січ була зруйнована, а Вольності Війська Запорозького анульовані. Після закінчення російсько-турецької війни (1768—1774) генерал-поручик Петро Текелі повів до Січі – 10 піхотних, 13 російських козацьких, 8 кінних регулярних полках, 20 гусарських і 17 пікінерських ескадронів. Запорожці звернулись до кошового отамана Петра Калнишевського за дозволом боронитися до загину. Проте заможні старшини радили кошовому піддатися без жодних умов; до того ж, священик січової церкви Покрови Володимир Сокальський став прохати не йти «брат на брата». Врешті кошовий отаман здав Січ без бою. 4 червня 1775 року Нової (Підпільненьської) Січі не стало. © Бондаренко Є. Д.

Задунайська Січ 1775 – 1828 рр. Заснована на території Османської імперії, в гирлі р.Дунаю. Козаки зобов'язані були нести прикордонну службу, брати участь у каральних походах турецьких військ проти болгар, сербів (1815-16), греків (1821), румунів (1821-22), які боролися за свою незалежність. Не бажаючи миритися з цим, частина козаків переселилась на Кубань, влившись до складу Чорноморського козацького війська. На початку російсько-турецької війни 1828—1829 років Стамбул наказав задунайцям виступити проти Росії. 18 травня 1828 року 1500 козаків на чолі з кошовим отаманом Йосипом Гладким, захопивши військову канцелярію та скарбницю, перейшли під Ізмаїлом на бік російської армії. Через зраду Й. Гладкого турецький уряд жорстоко розправився з задунайцями. Близько 2 тисяч козаків разом з наказним гетьманом І. Баланом було заарештовано, ув'язнено та вбито, а січові укріплення та церкву зруйновано. © Бондаренко Є. Д.

В останні десятиліття XV – у середині XVI ст. у пониззі Дніпра виникла ціла мережа січей. Козацтво міцно укріпилося в цьому районі. Козаки організовували своє життя так , як вважали за потрібне. Ідеалами козаків були воля , рівність, братерство. © Бондаренко Є. Д.

Запорізька Січ із самого початку була військово - політичною організацією республіканського типу : - з виборністю керівників: - з рівним правом усіх козаків на участь у цих виборах; - з неможливістю покріпачення. Ця військова організація називалася Військо Запорозьке. © Бондаренко Є. Д.

© Бондаренко Є. Д.

Політичний устрій Війська Запорозького Козацька рада Збиралася три рази на рік, (у разі потреби, будь - який козак міг вимагати скликання Ради) © Бондаренко Є. Д.

© Бондаренко Є. Д.

Вирішувала питання про: війну і мир; розподіл землі; відносини з іншими державами; покарання винних; звільнення гетьмана і старшини. © Бондаренко Є. Д.

Вибирала: Гетьмана (кошового) : Головнокомандуючий (влада необмежена); вища судова і виконавча влада; політично представляв Військо Запорозьке під час переговорів і дипломатичних відносин. Козацьку старшину : суддя; писар; обозний; два осавули; перначний; бунчужний; хорунжий; булавний. © Бондаренко Є. Д.

Основні терміни і поняття: Гетьман - старший; Суддя - вів судові справи на Січі; Писар - займався канцелярією гетьмана, фінансами, а також дипломатичними питаннями; Осавул - помічник гетьмана у військових справах; Обозний - відповідає за артилерію; Перначний - утримувач і охоронець клейнодів; Бунчужний - охоронець гетьманського бунчука, керував окремими військовими загонами, виконував доручення гетьмана; Хорунжий - виконував функції інспектора військової справи, ад'ютант і охоронець гетьмана; Булавний - утримувач і охоронець символу гетьманської влади. © Бондаренко Є. Д.

© Бондаренко Є. Д.

Клейноди - відзнаки та атрибути влади української козацької старшини XVI - XVII ст. Корогва - бойовий прапор. Литаври - мідні або срібні півкулі з нам'ятою на них шкірою, з дерев'яними паличками для ударів по шкірі та одержання звуків. Булава - атрибут влади гетьмана( палиця з горіхового дерева 50 -60 см завдовжки з насадженою на кінці срібною або позолоченою кулею). Бунчук - військова регалія у вигляді довгої палиці з мідною маківкою - кулею на верхньому кінці з китицями з кінського хвоста і червоних мотузок. Пернач - знак влади курінних отаманів полковників ( палиця 50 -70 см завдовжки з насадженими на неї срібними перами). Військова печатка - її відбитком скріплювалися найважливіші документи. © Бондаренко Є. Д.

У політичному устрої Війська Запорозького важливу роль відігравали: Кошова система - це військово - польове розміщення козаків на коші - у таборі, на території Запорозької Січі. Там козаки жили в куренях. Виборні курінні отамани організовували їхнє господарське і військове життя, побут. На коші була військова скарбниця ( військові кошти, припаси, цінності), а також символи козацької влади. Територіально-полкова система – приписані до певної території полки ( у Черкасах, Корсуні, Каневі, Білій Церкві, Переяславі ). © Бондаренко Є. Д.

© Бондаренко Є. Д.

Військо Запорізьке заклало традиції українського національного державного будівництва напередодні Національно-визвольної війни середини XVII ст.; політичний і військовий устрій Війська Запорозького дав готовий зразок для створення національної держави. © Бондаренко Є. Д.