Презентація на тему:
Тенденції розвитку культури в 1917 – 1921 рр.

Розділ 4: Культура і духовне життя в Україні в 1917-1921рр. Тема: Тенденції розвитку культури в 1917 – 1921 рр.

ПЛАН: 1. Нові тенденції та чинники розвитку культури в 1917–1921рр.; 2. Діяльність політиків у сфері культури.

Основні поняття: Культура – сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Ідеологізація – прагнення поставити культури на службу певних соціальних груп, класів та інших спільностей. Культурно-національне відродження – це процес якісного оновленняй розвитку оснвних компонентів національної культури.

Розвиток культури в 1918: Визнання української мови державною; Українізація освіти; Відкрито український університет в Кам*янці-Подільському, засновано українські кафедри в університетах Харкова, Києва, Одеси. Відкрито понад 150 гімназій та велику мережу шкіл; Створення Української Академії наук на чолі з В. Вернадським; Заснування національного архіву, державної бібліотеки, українського історичного музею, національної галереї мистецтв, українського театру драми та опери, державної капели та симфонічного оркестру; 1. Нові тенденції та чинники розвитку культури в 1917–1921рр.

В. Винниченко — український прозаїк, драматург, художник, а також політичний та державний діяч. 2. Діяльність політиків у сфері культури

Микита Юхимович Шаповал— політичний і громадський діяч, публіцист, соціолог, поет, за фахом лісник. Член Центральної Ради. 2. Діяльність політиків у сфері культури

Сергі й Олекса ндрович Єфре мов— український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик, історик літератури, академік Української Академії Наук (з 1919), віце-президент ВУАН (з 1922), дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові, публіцист, один із творців української журналістики. 2. Діяльність політиків у сфері культури

Дмитро Володи мирович Анто нович— український історик мистецтва й театру, політичний діяч, син Володимира Антоновича; один із засновників Революційної української партії, редактор численних українських часописів; член Української Центральної Ради, член Всеросійських установчих Зборів, морський міністр, міністр мистецтва, голова дипломатичної місії в Римі (1919), один з організаторів, ректор Українського вільного університету у Відні та Празі; голова Українського історико-філологічного товариства у Празі. 2. Діяльність політиків у сфері культури

Володи мир Микола йович Леонто вич— український громадсько-політичний діяч, письменник і меценат, за фахом — правник. 2. Діяльність політиків у сфері культури

Людми ла Миха йлівна Стари цька-Черняхі вська — українська письменниця (поетеса, драматург, прозаїк, перекладач, мемуарист), громадський діяч. 2. Діяльність політиків у сфері культури

Ф. Сєргєєв (Артем) – очолив Народний комісаріат пропаганди 2. Діяльність політиків у сфері культури

2. Діяльність політиків у сфері культури

Узагальнення: Діячі науки, культури та освіти не могли стояти осторонь того, що відбувалося навколо них. Кращі представники укра інтегенції з ентузіазмом сприйняли можливості для вільного розвитку національної культури. Центральна Рада виступила ініціатором українізації всього суспільно-політичного і культурного життя України. Це знаходило спротив російської та зрусифікованої частини бюрократії, політичних сил, що сповідували антиукраінсъкі погляди. У період Української Держави культура України продовжувала розвиватися. Вагому роль у цьому відіграла державна підтримка. Незважаючи на вкрай складний період Директорії УНР продовжувався поступ української культури.

Список використаних джерел: Губарев В. К. Історія України: Довідник школяра і студента. – Д., 2004. Реєнт О. Історія України: підруч для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. Рівень стандарту, академічний рівень / О. Реєнт, О. Малій. – К, : Генеза, 2010. – 240 с. : іл., карти. Турченко Ф. Г. Новітня історія України. Частина перша. 1914 – 1939: Підруч. для 10-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – Вид. 3-тє, виправл. та допов. – К.: Генеза, 2002. – 352 с.: іл. http://uk.wikipedia.org/wiki