Презентація на тему:
Спроби політичних реформ і зростання політичної активності українського суспільства у другій половині 80-х років ХХ століття

Тема: Спроби політичних реформ і зростання політичної активності українського суспільства у другій половині 80-х років ХХ століття. Мета: навчальна – визначити причини та передумови активізації всіх напрямків національного руху, на основі якого відбулися політичні зміни в Україні, зробити аналіз і висновки щодо цього процесу; розвивальна – формувати вміння учнів працювати в групах, аналізувати і систематизувати різні форми викладу матеріалів; виховна – виховувати інтерес до вивчення історичного минулого своєї Батьківщини. підготувала і провела викладач історії Кокош Лариса Володимирівна

План уроку Активізація суспільно – політичного руху. Створення багатопартійної системи.

Процес «перебудови» і «гласності» в СРСР визначив основну проблему тогочасного суспільства, яка полягала у неспроможності тоталітарно-бюрократичної системи держави до будь-яких позитивних зрушень на рівні реорганізації соціально-економічної і політичної сфери. Саме ця проблема визначає актуальність вищезазначеної теми.

Актуалізація опорних знань. Гра «Командно-особиста першість» (таблиця 1) Завдання. Упорядкувати сутність соціально-економічних реформ, принципи яких записані на картках в непрямому порядку відповідно до тих періодів «перебудови», коли вони запроваджувались.

Соціально-економічні реформи Дата проведення Ідеологи реформ Основні принципи реформ «Прискорення» Ліберальні реформи «500 днів» «Шокова терапія» 1. 1987 – 1989 рр. 2. 1985 – 1987 рр. 3. 1992 р. 4. 1990 – 1991 рр. 1. Є. Гайдар. 2. М. Рижков, Л. Абалкін. 3. С. Шаталін, Г. Явлінський. 4. А. Аганбегян. Удосконалення системи управління. Удосконалення системи контролю. Модернізація виробництва – НТР. Стимулювання виробництва. Початок кооперативного виробництва. Самоврядування. Самоокупність. Самофінансування. Адекватність результату праці і зарплати. Розвиток кооперативів на основі приватної власності. Приватна власність. Перехід до ринку. Вільна цінова політика.

Запитання для групи 1. 1. Чи була досконалою система реформ А. Аганбегяна? 2. Які принципи є позитивними в цій реформі? 3. Як завершився перший етап «перебудови»?

Запитання для групи 2. 1. Що визначає лібералізм у реформах 1987 – 1989 рр.? 2. Чому ці реформи завершилися економічною кризою?

Запитання для групи 3. 1. Яка доля спіткала програму «500 днів»? 2. Як вплинула реформаторська політика Горбачова на соціально-економічну сферу України?

Запитання для групи 4. 1. Чи була доцільною політика вільних цін Є. Гайдара? 2. Як соціально-економічна криза могла вплинути на суспільно-політичне життя в Україні?

Висновок Провал економічних реформ 1985 – 1989 рр. визначив розвал економічного циклу СРСР. Неминуча соціально-економічна криза загострила національне питання регіонів, де сепаратистські тенденції призвели до заворушень. В Україні з’являються перші суспільно-політичні рухи, які критикують політику КПРС та КП(б)У.

1. Активізація суспільно – політичного руху. Завдання. Опрацювавши матеріал підручника, зробити аналіз напрямків суспільно-політичного руху за схемою: 1) соціальна структура; 2) основні організації; 3) основні види діяльності.

Група №1. Національний рух. (§ 33, п. 2 -3). Соціальна структура: інтелігенція, дисиденти, народ. Інформаційний простір: «Український вісник» (В. Чорновіл, 1987). «Громада», 1988. «Український культурологічний клуб», 1987. «Товариство Лева», 1987. Радіомережа «Свобода», «Голос Америки». У 1988 р. Л. Лук’яненко поновив діяльність Української Гельсінської спілки. У 1989 р. розгорнули діяльність Товариство української мови, товариство «Меморіал», Спілка незалежної української молоді. У 1989 р. вийшов «Закон про мови в Українській РСР». Головна проблема – сепаратизм.

Левко Лук’яненко В’ячеслав Чорновіл

Товариство “Меморіал” У травні 1989 р. на хвилі розвінчування культу особи Й. Сталіна, що стало одною з рис перебудови, пройшов Установчий з’їзд товариства “Меморіал”. Мета діяльності товариства – необхідність активізації реабілітації жертв політичних репресій, вшанування та повернення пам’яті про невинно репресованих, привернення уваги до білих плям”української історії, перегляд місця та ролі в ній окремих постатей та подолання комуністичних стереотипів.

Група №2. Релігійний рух (§ 33, п. 4). Соціальна структура: церковна інтелігенція, віруючі. Конфесійна структура: Українська греко-католицька церква (кардинал Лобачівський, 1990), Українська автокефальна православна церква (патріарх Мстислав (Скрипник), 1990), Українська православна церква (Московського патріархату) (митрополит Філарет (Денисенков)), Українська православна церква (Київського патріархату) (митрополит Володимир (Романюк)), католицька церква – папа Іоанн Павло ІІ. Секти: баптисти, євангелісти, адвентисти. Давні релігії – іудаїзм, іслам. Головна проблема – сепаратизм.

Група №3. Народний рух (§ 33, п. 5-6). Соціальна структура: робітники, інтелігенція. Сутність діяльності – організація страйкового руху робітників (15 липня 1989 р.- страйк шахтарів193 шахт Донбасу), консолідація всіх суспільно політичних сил, що визначив керівну роль Народного Руху України (НРУ) у процесі активізації суспільного руху в Україні. 8-10 вересня 1989 р. в Києві відбувся Установчий з’їзд НРУ. Були прийняті Програма і Статут організації, обрані її керівні органи. Голова Руху – український поет Іван Драч. Мета Руху – побудова в Україні демократичного і гуманного суспільства, в якому буде досягнуте народовладдя, добробут народу і умови для гідного життя людини, відродження та всебічного розвитку української нації, забезпечення національно-культурних потреб усіх етнічних груп республіки та створення суверенної Української держави, яка будуватиме свої відносини з іншими республіками СРСР на підставі Союзного договору.

Іван Драч

Страйк шахтарів в 1989 році

Мітинг та голодування за утвердження самостійності України під гаслом: "Краще вмерти, ніж жити в Радянському Союзі!"

"Живий ланцюг" між Києвом і Львовом, що символізував злуку ЗУНР і УНР. 21 січня 1990 р.

Група № 4. Партійний рух. (§ 34, п. 2-3). Соціальна структура: партійна номенклатура, різночинна інтелігенція. Напрямки руху залежно до суспільно-економічної системи – радикальний (праві партії), ліберальний (центристські партії), соціалістичний (ліві партії). Залежно до державного статусу України – самостійницькі (повна самостійність України), конфедералістичні (незалежність України і укладення воєнно-політичного союзу з державами, що виникнуть після розпаду СРСР), федералістичні (Україна у складі «оновленої» радянської федерації). Засновниками багатопартійності стали радикальні партії, діяльність яких була спрямована на скасування керівної ролі Комуністичної партії, яка була закріплена Конституцією (стаття 6).

Висновок Соціально-економічні проблеми викликали активізацію суспільно-політичних рухів, в руслі якої визначились проблеми національно-релігійного сепаратизму і політичного протистояння, що означало радикалізацію суспільно-політичного процесу. Провідна роль у цій ситуації належала радикальним партіям.

2. Створення багатопартійної системи. Завдання. За допомогою таблиці 2 охарактеризувати основні напрямки партійного руху.

Політичні партії України Радикальні (праві) партії Ліберальні (центристські) партії Соціалістичні (ліві) партії 1989 р., жовтень, Установчий з’їзд Української національної партії (УНП), м. Львів. Курс – Центральна Рада УНР, ІV Універсал від 9.01.1918 р. 1990 р., квітень, «Державна самостійність України» (ДСУ), очолив І. Кандиба. Курс – оголошення героями оунівців УПА. 1990 р., 1 липня, Українська між партійна асамблея (УМА) об’єднала 20 партій. Курс – створення альтернативних державним структур влади. 1990 р., квітень. Українську республіканську партію (УРП) очолив Л. Лук’яненко. 1990 р., травень – Соціал – демократична партія України (СДПУ), Об’єднана соціал-демократична партія України (ОСДПУ). 1990 р., вересень – Партію зелених України (ПЗУ) очолили Ю. Щербак, Л. Сандуляк. ПЗУ виступила проти всіх винищувачів природи. 1990 р., грудень – Демократичну партію України (ДПУ) очолили І. Драч, В. Яворівський, Д. Павличко – представники Народного руху України (НРУ). 1990 р. - ПДВУ – партія демократичного відродження України, виникла на основі Демократичної платформи, після КПУ. 1991 р. – 13 партій згуртували навколо себе 300 тис. осіб.

Висновок Отже, соціально-економічні та суспільно-політичні фактори визначили початок процесу боротьби за владу між політичними силами, які у руслі загальнодержавного сепаратизму заклали фундамент української незалежності.

Закріплення вивченого матеріалу. Тест-гра. 1. Визначити період проведення реформ А. Аганбегяна. А) 1985 - 1987рр Б) 1984 - 1986рр В) 1987 - 1989рр. 2. Які реформи запропонував М. Рижков та Л. Абалкін? А) «шокової терапії» Б) «прискорення» В) ліберальні. 3. Визначте час проведення реформ Шаталіна та Явлінського. А) 1991 - 1992рр Б)1990 - 1991рр В) 1989 - 1990рр. 4. Хто був головною рушійною силою у суспільно-політичному русі? А) робітники Б) інтелігенція В) селяни. 5. Назвіть провідну силу суспільно-політичного руху в Україні? А) Народний рух Б) релігійний рух; В) національний рух. 6. Партії якого напрямку очолили формування багатопартійності в Україні? А) ліберальні Б) соціалістичні В) радикальні.