Презентація на тему:
Соціально-економічні передумови і результати повстанського руху в Україні

Соціально-економічні передумови і результати повстанського руху в Україні (діяльність отаманів Н. Махно, Григор’єва, Зеленого).

Основні причини формування селянського повстанського руху: політичний хаос в країні, невирішеність аграрного питання, вплив політичних партій різних спектрів. Джерелом формування повстанських загонів стала Перша світова війна. По-перше, масові мобілізації не тільки навчили широкі маси селян володіти зброєю, а й привчили їх використовувати зброю проти людей. До того ж за роки війни ціна людського життя значно понизилася. По-друге, наявність лінії фронту, яка всі роки проходила по території України, та розвал царської армії обумовили появу в селах значної кількості зброї. До цього слід додати, що відсутність досвіду мирної політичної боротьби та нездатність урядових структур вирішити назрілі питання парламентськими методами підштовхували селян до вирішення своїх нагальних проблем силовими методами.

За політичною орієнтацією селянські повстанські загони можна розподілити на: пробільшовицькі, орієнтовані на Українську народну республіку, антиденікінські і антиврангелівські. У цілому слід відзначити, що повстанський рух не мав чіткої структурованості і у більшості випадків був повною мішаниною різних груп населення і партій, які ставили перед собою завдання боротися з денікінщиною чи більшовизмом або задовольняти власні інтереси, що звичайно не дає можливості визначити чітку класифікацію і кількісну характеристику повстанських загонів на Півдні України у 1918 – 1920 р.р.

Діяльність повстанських загонів на чолі з Н.Григор’євим Серед найбільш масових повстанських рухів на Півдні України слід виділити загони на чолі з Никифором Григор’євим та Нестором Махном. Діяльність повстанських загонів на чолі з Н.Григор’євим можна розподілити на такі періоди: І період: серпень – грудень 1918 р. – формування повстанських загонів Никифора Григор’єва, окреслення політичної орієнтації; ІІ період: грудень 1918 – січень 1919 р. – реорганізація загонів Н.Григор’єва у Херсонську дивізію Південного фронту УНР; Отаман Н. Григор’єв

ІІІ період: лютий 1919 р. – травень 1919 р. – зміна політичного курсу, переорієнтація на радянський (більшовицький) уряд. Входження загонів Григор’єва до складу Придніпровської дивізії; IV період: травень – липень 1919 р. – відхід від радянського (більшовицького) уряду, формування повстанської армії. Налагодження взаємозв’язку з повстанськими загонами Н. Махна. Знищення Н.Григор’єва. Ліквідація григор’євських загонів. Діяльність повстанських загонів на чолі з Н.Григор’євим Більшовицький агітаційний плакат проти Григор'єва

Діяльність махновських з’єднань на Півдні України можна розподілити таким чином: І період : кінець вересня 1918 р. – 28 грудня 1918 р. – формування і розгортання повстанського руху. Його ідентифікація як повстанського. Вже на листопад 1918 р. махновські загони контролювали район від Павлограду і Синельниково до Азовського моря на півдні. ІІ період: 28 грудня 1918 р. – 17 червня 1919 р. – призначення Н.Махна Головнокомандуючим Радянської Революційної Робітничо-Селянської армії Катеринославського району. На кінець грудня 1918 р. у повстанських лавах перебувало бл. 4 тис. бійців. Діяльність повстанських загонів на чолі з Н. Махном Нестор Махно

ІІ період: підписання з більшовиками військово-політичної угоди. Формування з загонів Махна 3 бригади І Задніпровської дивізії чисельністю у понад 6,5 тис. бійців. Спроба Махна переформувати бригаду у І-у повстанську дивізію. Телеграма Махна від 28 травня 1919 р. про складання з себе повноважень командира дивізії. Конфлікт з радянським командуванням, через спробу Махном провести 15 червня 1919 р. з’їзд представників Гуляйпільського району. Друга телеграма Махна від 9 червня 1919 р. про складання з себе повноважень командира дивізії. 17 червня 1919 р. – розстріл Надзвичайним трибуналом членів махновського штабу. Діяльність повстанських загонів на чолі з Н. Махном Прапор часів повстання під проводом Н. Махна

ІІІ період: після 17 червня 1919 р. – січень 1920 р. – об’єднання повстанських загонів Махна і Григор’єва 25 червня 1919 р. 27 липня 1919 – вбивство отамана Григор’єва. Проголошення Махна Командуючим Революційної повстанської армії України. Боротьба з Червоною армією, Директорією, Добровольчою армією. Розпуск повстанської армії. Зосередження Махна у Гуляйполі. IV період: травень 1920 р. – 27 вересня 1920 р. – рішення командного складу махновського загону про форсовану відбудову повстанської армії. Махно обраний командиром армії. артилерійської частини. Початок одноосібної боротьби зі Збройними силами Півдня Росії. Діяльність повстанських загонів на чолі з Н. Махном

V період: 27 вересня 1920 р. – 26 листопада 1920 р. – проведення переговорів махновського штабу з радянським військовим керівництвом. Підписання 2 жовтня 1920 р. другої військово-політичної угоди між українським радянським урядом і РПАУ (м). Початок спільної боротьби проти Збройних сил Півдня Росії. Кримська операція. Розгром ЗСПР. Заява Ради повстанської армії до українського радянського уряду від13 листопада про початок репресій проти махновців. Оголошення Махна і махновської армії поза законом. VІ період: 26 листопада 1920 р. – 28 серпня 1921 р. – розгром Кримської групи військ РПАУ(м). Боротьба проти радянських військ. Згортання махновського руху. Еміграція Н.Махна до Румунії. Діяльність повстанських загонів на чолі з Н. Махном Зразки друкованої продукції армії Н. Махна

Діяльність повстанських загонів на чолі з Д. Терпилом (Зеленим) Восени 1918 р. в районі Трипілля було створено 3-тисячний партизанський загін на чолі з отаманом Зеленим, як себе назвав сам Терпило. Під час протигетьманського повстання у листопаді 1918 р., Дніпровська дивізія армії УНР, яку очолив отаман Зелений, підтримала Директорію; сам Зелений зустрічається з полковником Євгеном Коновальцем — командувачем військ Директорії. У січні 1919 р. виступив проти Директорії УНР, перейшовши на бік радянської влади. У Київ на початку лютого дивізія увійшла під червоними прапорами. Вона стає складовою Червоної армії. Селянський повстанський рух під проводом отамана Зеленого охопив у травні — липні 1919 р. всю Київську губернію і частину Полтавської. Доведені до краю політикою нової влади жителі київських околиць піднімають повстання, яке увійшло в історію під назвою «Куренівське повстання». Отаман Зелений