Презентація на тему:
Роль церкви у незалежній україні

Релігійне життя в Україні в умовах незалежності

Демократичні процеси в суспільстві, крах комуністичної ідеології сприяли відродженню релігійного життя, розширенню ролі церкви в формуванні духовності народу України.

Наприкінці 80-х — на початку 90-х років в Україні розпочався особливий період в духовному житті українців, що супроводжувався відродженням релігійного життя, виникненням значної кількості релігійних общин, реставрацією та відновленням функціонування давніх, спорудженням нових храмів, збільшенням набору абітурієнтів до духовних закладів освіти тощо. Це було зумовлено зняттям заборон на релігійне життя, забезпеченням державою реальних гарантій свободи совісті; загостренням суспільних проблем; частковою втратою старих ідеологічних орієнтирів та цінностей; різновекторними пошуками духовної опори в житті; поверненням до споконвічних духовних цінностей.

Серед суспільних інституцій церква має найбільший авторитет і користується довірою наших співвітчизників. Упродовж 1988–1990 pp. число релігійних об’єднань щороку збільшувалося на третину і на початок 1991 р. становило 10,5 тис.

К о н ф е с і я — особливість віросповідання в межах певного релігійного вчення, а також об’єднання вірян, послідовників цього релігійного віросповідання. Термін «конфесія» часто вживається для опису різних християнських церков, наприклад православ’я, католицизму і багатьох варіантів протестантизму. Половина усіх вітчизняних релігійних громад належить до православ’я (Українська православна церква, що перебуває в юрисдикції Московського патріархату (діяльність підпорядкованої йому УПЦ далеко не завжди відповідає державним інтересам незалежної України), Українська православна церква Київського патріархату, Українська автокефальна православна церква). За чисельністю громад і монастирів друге місце посідає Українська греко-католицька церква, яка на загал домінує у західному регіоні України. Найбільше послідовників католицької церкви традиційно мешкає на Поділлі, Волині, у Галичині та Закарпатті. Протестантизм в Україні представлено 33 напрямами. Питома вага протестантських громад останніми роками динамічно зростає й становить вже понад чверть релігійної мережі країни. Водночас збільшується число громад мусульман, іудеїв, а також новітніх, нетрадиційних релігійних течій (на жаль, досить часто згубних для душевного та фізичного здоров’я людини).

Союз євангельських християн-баптистів

Релігійне життя України зазнає впливу політичних та економічних процесів, що відбуваються у нашій державі. Подальший позитивний розвиток державно-церковних і міжконфесійних взаємин можливий лише за умови дотримання усіма сторонами вимог чинного законодавства України, а також удосконалення правових механізмів розв’язання проблем, що виникають у сфері релігійного життя.

Ще проголошення незалежності започаткувало в Україні рух за відокремлення православних від Московського патріархату. Вони обґрунтовували свою позицію тим, що християнство на Русі започатковано в Києві у X ст., а самостійна українська держава мусить мати незалежну від Москви церкву, як було це до кінця XVII ст. Керуючись цією думкою, частина духовенства УПЦ та УАПЦ доходить згоди щодо необхідності об’єднання двох православних церков. У червні 1992 р. відбувся об’єднавчий собор.

Патріархом Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ-КП — так вона стала називатися після об’єднання) було обрано Мстислава (Скрипника), а його заступником — Філарета (Денисенка).

Утім, єдина православна церква в Україні не склалася. На це було ряд причин: • По-перше, об’єднавчий собор спричинив незадоволення Московського патріархату, який не хотів змиритися із втратою однієї з найвпливовіших і найбагатших церков. Московський патріархат зумів взяти під свій контроль більшість українських церков. Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ-МП) очолив митрополит Володимир (мирське ім’я — В. Сабодан).

• По-друге, не визнав об’єднання, хоча номінально очолював й УПЦ-КП, 92-річний Мстислав, за яким пішла частина автокефальних парафій. Після смерті Мстислава 1993 р. розкол поглибився, а патріарший престол у жовтні 1993 р. посів Володимир (Романюк) — відомий богослов, видатний український правозахисник. Його заступником став митрополит Філарет (Денисенко). Таким чином, українське православ’я виявилося розколотим на основні три гілки, що негативно впливало на міжконфесійні стосунки та духовне життя в цілому. Ця проблема залишається нерозв’язаною і до сьогодні.

Суперечки між УПЦ-МП та УПЦ-КП, що несуть подальший розкол в православ’я, тривають і донині.

У західних областях залишається потужним вплив Української греко-католицької церкви (УГКЦ). Активно діють громади римо-католицької церкви. Зростає вплив на релігійне життя сектантства: євангельських християн-баптистів, Свідків Єгови, адвентистів сьомого дня тощо. Поряд із християнською релігією в Україні існують іудаїзм та іслам. Громади вірян цих релігій активно діють у Києві, Одесі, Криму, Львові та інших містах. Таким чином, релігійну ситуацію в країні на поч. XXІ ст. характеризувало зростання кількості релігійних громад, значне розширення спектра конфесій, напрямів. Так, якщо до 1985 р. в республіці існувало 5,5 тис. релігійних громад 18 конфесій та напрямів, то на початку 1995 р. в Україні діяло вже майже 16,5 тис. громад 67 конфесій, напрямів, на 1 січня 2000 р. функціонувало до 23,5 тис. громад 90 конфесій та напрямів.

Українська православна церква (УПЦ; також Українська православна церква Московського патріархату, УПЦ МП) — самоврядна православна церква з правами широкої автономії, самостійна частина Російської православної церкви на території України. Конфесія є частиною Вселенської православної церкви

Українська Православна Церква — Київський Патріархат — православна Церква в Україні із резиденцією Патріарха в Києві. УПЦ-КП створено в червні 1992 року внаслідок об'єднання двох церковних груп, що обстоювали незалежність від Російської православної церкви

Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ) — православна церква в Україні та в українській діаспорі Західної Європи й Північної Америки, що відродилася під час національно-визвольних змагань (1917—1921). На Першому Всеукраїнському Православному Церковному Соборі в Києві 14-30 жовтня 1921 р. проголошено три основні засади УАПЦ — автокефалію, соборноправність, українізацію.

Римо- і греко-католиків

Украї нська гре ко-католи цька це рква (коротко УГКЦ) — одна із двадцяти двох Східних католицьких церков свого права, які перебувають у сопричасті з єпископом Риму. За кількістю своїх вірних (понад 5,5 мільйонів) вона є найбільшою у світі з усіх східних католицьких церков та другою після Римо-католицької церкви. З 27 березня 2011 року церкву очолює Верховний архієпископ Києво-Галицький Святослав (Шевчук).

Ри мо-Като ли цька Церква— інститут католицької Церкви латинського обряду (частково амвросіанського, ліонського й мосарабського) із центром у Ватикані на чолі з Папою Римським, який є її земним головою. Від інших церков Римо-католицька церква відрізняється організаційною централізованістю та найбільшим числом прихильників (біля чверті населення світу в 2004 р.); неформально й найчастіше іменується просто Католицькою церквою. Відповідно традиції, (так само як і Православна Церква) характеризується чотирма відмінними ознаками (лат. notae ecclesiae): єдина, свята, вселенська (що й означає слово католицька), й апостольська.

Протестанти зм — один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у 16 столітті (лютеранство, кальвінізм та ін.) та у результаті подальшого внутрішнього поділу (адвентисти, баптисти, методисти, євангелісти, п'ятидесятники та ін.). Церкви і спільноти протестантів національного чи локального характеру є в усьому світі і продовжують розповсюджуватися .

Баптизм— один із напрямів протестантизму.

П'ятидеся тництво (іноді п’ятдеся тництво)— одна з найчисельніших на цей день протестантських церков у світі, вчення якої, як і адвентизму, виникло на ґрунті баптизму, наслідуючи висхідні віросповідні та культові принципи пізнього протестантизму: у першій третині XX ст. ця течія за кількістю прихильників випереджала адвентизм і впритул підійшла до баптизму.

Харизмати — це євангельський рух у християнстві, який відбувся під впливом п'ятдесятництва.

Адвенти зм— релігійна християнська протестантська течія, яка проповідує кінець світу що наближається: «друге пришестя Христа» та встановлення «тисячолітнього царства Божого».

Особливостями релігійного життя України є: • по-перше, порівняно високий рівень релігійної активності населення: в Україні на кожну релігійну общину припадає в середньому 2 387 осіб, що в 4 рази більше, ніж у Росії, і вдвічі перевищує рівень Білорусі;

• по-друге, територіальна нерівномірність поширення релігії: тривала роз’єднаність українських земель, перебування у складі держав, що різняться за соціальним устроєм, культурою, особливостями духовного розвитку, позначилися не тільки на ареалі поширення релігії, її конфесійній палітрі, а й на інтенсивності релігійного життя; • по-третє, активний перехід вірян із одних конфесій в інші: якщо на момент проголошення незалежності в Україні до православ’я належало 70 % загальної чисельності релігійних громад, протестантизму — 27 %, а кількість римо-католицьких не перевищувала 2 %, то нині православні віряни становлять лише 52 % від загальної кількості релігійного населення країни, прихильники протестантизму — 25, а прибічники двох гілок католицької церкви (УГКЦ та РКЦ) — 21 %; • по-четверте, сучасна релігійна ситуація характеризується відродженням та активізацією діяльності церков національних меншин. Останнім часом виникло багато релігійних організацій та об’єднань, що належать до «нетрадиційних культів». Зокрема, набули поширення Корейська методистська церква, релігійні громади Товариства Свідомості Крішни, буддистів, віри Бахаї, даосистів, ведантистів та ін. Значна кількість релігійних угруповань перебуває в «окультному підпіллі». Так, за деякими даними, в одному лише Києві діє до 140 незареєстрованих об’єднань.