Презентація на тему:
Шістесятники

Українське шістдесятництво. Презентацію підготувала студентка зІС-11 Остапук Юлія

ШЕСТИДЕСЯТНИКИ — учасники руху за оновлення радянського суспільства 60-х років. Об'єднували переважно творчу молодь, яка найактивніше прилучалася до громадсько-політичного життя і культурного відродження в період десталінізації і хрущовської «Відлиги". " Шестидесятники" шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи.

Першими речниками шістдесятників в Україні були  Василь Симоненко Автор гостро-публіцистичних поезій, спрямованих проти русифікації й національного поневолен-ня України Ліна Костенко Українська письменниця, поетеса. Була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950—1960-х років.

Основу руху шістдесятників склали -письменники та літературні критики  Іван Драч  Микола Вінграновський Василь Стус Дмитро Павличко Євген Гуцало Іван Дзюба

Художники Алла Горська Віктор Зарецький , Борис Чичибабін Кінорежисери  Сергій Параджанов Юрій Іллєнко Кінокритик  Роман Корогодський

Шістдесятники розвинули акти-вну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу:  влаштовували неформальні  літературні читання та художні  виставки, вечори пам'яті репресо-ваних митців, ставили замовчувані театральні  п'єси, складали петиції на захист  української культури.  Організо-ваний у 1960р. клуб творчої молоді в  Києві та в 1962 р. клуб «Пролісок» у Львові стали справжніми  осередками альтернативної  національної культури.  Шістдесятники відновили  традиції класичної  дореволюційної інтелігенції, якій були притаманні:прагнення до  духовної незалежності, політична відчуженість, ідеали  громадянського суспільства та  служіння народові.

Українські митці-шістдесятники своїми творами і активною громадською діяльністю намагалися відроджувати національну свідомість, боролися за збереження української мови та культури, сприяли демократизації суспільно-політичного життя в республіці. Формування світогляду. Шістдесятники у своїх творах намагалися говорити про реальні проблеми життя, болючі питання, замовчувані у часи сталінізму і які хвилювали тогочасне українське суспільство.

       У 60-х pp. відбувся перегляд морально-етичних цінностей у житті та літературі, загострилося питання правди та історичної пам'яті. Свій варіант зведення рахунків із несправедливим минулим і сучасністю запропонував М. Стельмах у романі «Правда і кривда». Він один із перших в УРСР звернувся до забороненої теми — голодомору 1932—1933 pp. та сталінських репресій («Дума про тебе», «Чотири броди»), хоча повністю розкрити її з огляду на тогочасну цензуру йому не вдалось.  М. Стельмах

Із 1963 розпочалася хвиля ідеологічних звинувачень на адресу Шістдесятників, насамперед у націоналізмі. Влада розгорнула кампанію цькування Шістдесятників у пресі, на засіданнях спілок та різноманітних зібраннях. Партійні та карні органи забороняли, а потім і розганяли літературно-мистецькі зустрічі та творчі вечори Шістдесятників, закривали клуби творчої молоді. Поступово більшість Шістдесятників була позбавлена можливості видавати свої твори, їх звільняли з роботи, проти них влаштовувалися провокації.

Деякі шістдесятники під тиском влади пристосувалися до нових умов і перейшли на офіційні позиції. Проте більшість Шістдесятників не змирилася і мужньо відстоювала свої переконання, їхні твори продовжували з'являтися у самвидаві, та вже замість суто культурологічних проблем усе частіше аналізувалися питання суспільно-політичного життя, зокрема колоніального становища республіки у складі СРСР та необхідності створення організованого визвольного руху.

Рух шістдесятників виразно протримався ледве одне десятиліття. Вже 17-го грудня 1962р. на спеціально скликаній нараді-зустрічі творчої інтелігенції з керівництвом держави їх гостро розкритикували. Після внутрішнього перевороту в КПРС та відставки Хрущова восени 1964р. тиск державної цензури на інтелігенцію різко посилився. Після постанови ЦК КПРС «Про цензуру» (весна 1965), а особливо після вводу військ СРСР у Чехословаччину (кінець «Празької весни») (влітку 1968 року) КПРС взяла курс на реставрацію тоталітаризму. 

Не зорі падають із неба - Зірки ідуть на небеса... Ю.Рибчинський Дякую за увагу!