Презентація на тему:
Постмодернізм – одне з найяскравіших літературних явищ другої половини ХХ століття

особа,особистість, індивід та індивідуальність в масовій культурі

Суть людини як суб'єкта всіх видів діяльності проявляється завдяки взаємодії з іншими суб'єктами, а також з власним середовищем проживання - суспільством і досліджується в системі: людина - людина, людина - спільність людей, людина - суспільство, людина - світ. Людина — родове поняття, що вказує на причетність істоти до вищого ступеня розвитку живої природи — людського роду; специфічна, унікальна єдність біологічного і соціального; система, в якій фізичне і психічне, природне й соціальне становлять нерозривну єдність.

Якщо поняття “людина” містить у собі всі людські якості незалежно від її наявності у конкретної людини, то поняття “індивід” характеризує конкретну людину, включає притаманні їй психологічні й біологічні властивості.

Індивід (лат. individuum — неподільне) — окрема людина, особа в групі або суспільстві, окремий представник людської спільноти. Сутність індивіда визначає не тілесна окремість, а сукупність духовно-психологічних рис, які становлять його самобутність.

З метою цілісної характеристики окремої людини, її оригінальності, самобутності використовують поняття “індивідуальність”, яке виникло ще в античній філософії (Левкіпп, Демокріт), і по-різному тлумачиться різними галузями гуманітарного знання. Індивідуальність — сукупність своєрідних психологічних особливостей і властивостей людини, що характеризує людську неповторність і виявляється у рисах характеру, специфіці інтересів, якостей, здібностей, які відрізняють одну людину від іншої.

— людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільнозначущого та індивідуально неповторного. Індивідуальність формує ті важливі характеристики людини, котрі забезпечують властивий лише їй стиль взаємозв'язків з навколишнім світом. Передумовою формування її є задатки. Індивідуальність є неодмінною і найважливішою ознакою особистості.

Особистість — найголовніше в людині, найважливіша її соціальна ознака. Вона представлена соціально зумовленими, психологічними характеристиками, які виявляються у суспільних зв'язках, відносинах, є стійкими, визначають поведінку людини, що має суттєве значення як для самої особи, так і для її оточення. Якщо людина є носієм найрізноманітніших властивостей, то особистість — основна властивість, у якій виявляється її суспільна сутність. Особистість виражає належність людини до певного суспільства, певної історичної епохи, культури, науки тощо.

Сучасне поняття «особистість» тісно пов'язується з поняттями «індивід» і «індивідуальність» . Однак, якщо поняття «індивід» позначає окремо взятої людини або представника тієї чи іншої соціальної групи, а поняття «індивідуальність» вказує на самобутність людини, то поняття «особистість» є більш об'ємним. Воно підкреслює в людині її самостійність, значимість і насамперед свідомо-вольовий початок. Особистість - це системна якість, що набувається індивідом у предметній діяльності та спілкуванні.

Проблема особистості - це завжди проблема вільного вибору і соціальної відповідальності. Особистість характеризується активністю, прагненням розширювати сферу своєї діяльності, діяти за межами вимог ситуації і рольових приписів; спрямованістю - стійкою домінуючою системою мотивів - інтересів, переконань; ступенем усвідомленості своїх відносин до дійсності.

Взаємозв'язок особистості і культури зазвичай розглядається у двох іпостасях: особистість як індивід, індивідуальний носій культури; особистість як суб'єкт, творець цієї культури, як особистість у вищому значенні цього поняття.

У повсякденному житті важко помітити залежність культури від людини, швидше видна зворотна залежність. Входження людини в суспільство відбувається шляхом перетворення культурних цінностей і традицій у внутрішній світ особистості. Індивід, входячи в культуру і функціонуючи в ній, осмислює дійсність у всьому різноманітті свого ставлення до неї. Зміст його свідомості наповнений смислами і значеннями, людина постійно оперує інформацією про зовнішній і внутрішній світ.

Культура являє собою міру людського в людині, виступає передумовою розгортання його діяльної активності, становлення його як творця, будівничого культурно-історичного процесу. Як суб'єкт культури він змінює її, вносить до неї щось нове, творить її. Якщо людина відмовляється від творчості, проявляє споживацьке ставлення до культури, репродукує, то він культурно «дичавіє», скочується до найпростіших потреб. Тільки при творчому ставленні до життя індивід стає особистістю, суб'єктом культури.

Висновок Таким чином, особистість як суб'єкт культури завжди перебуває в центрі культури, здійснюючи відтворення, збереження і збагачення культурного досвіду.

Дякую за увагу!