Презентація на тему:
Поняття про розбудову Києва Ярославом Мудрим

Літописець про Ярослава - місторозбудовника У рік 6545 (1037). Заложив Ярослав город—великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він також церкву святої Софії, премудрості божої, митрополію, а потім церкву на Золотих воротах; кам'яну, Благовіщення святої богородиці. Сей же премудрий великий князь Ярослав задля того спорудив (церкву) Благовіщення на воротах, (щоб) давати завше радість городу сьому святим благовіщенням господнім і молитвою святої богородиці та архангела Гавриїла. Після цього (він звів) монастир святого Георгія (Побідоносця) і (монастир) святої Орини.

Місто Ярослава ЯРОСЛАВА МІСТО, Ярославів город, прийнята в історіографії назва частини древнього Києва, що була збудована на Старокиївській горі за часів князювання Ярослава Мудрого (1019-1054). Про будівництво міста Ярослава літописи згадують під 1037 роком. Місто Ярослава розташовувалося на площі понад 60 га, було оточене ровом та високим валом довжиною 3,5 км, шириною біля основи — 30 м, загальною висотою з дерев’яним частоколом — до 16 м. В центрі міста Ярослава знаходиться Софійський собор. Поруч із ним в XI ст. звели монументальні споруди — Ірининський та Георгіївський монастирі, князівський палац та ін. Головною брамою до міста Ярослава були Золоті ворота. Залишки оборонних споруд були знесені в середині XIX ст. у зв’язку з переплануванням Верхнього міста. Ярослав розширює Київ. Мініатюра з Радзивіллівського літопису XV ст. Місто Ярослава. Фрагмент макета «Стародавній Київ». Художниця Д. Мазюкевич.

Бібліотека Ярослава Мудрого Доля бібліотеки князя Ярослава Мудрого і сьогодні залишається однією з нерозгаданих таємниць історії. Досі її не знайдено. Деякі вчені вважають, що вона збереглася в Софійському Соборі й загинула під час штурму монголами Києва в 1240 році. Проте залишається незрозумілим, чому тоді вцілів сам собор. Історики – аматори та журналісти висували версії, що бібліотека начебто замурована в підземеллях Межигірського монастиря на околицях Києва. Проте підтверджень цього припущення немає. Сучасний український історик М.Котляр припускає, що після смерті князя його книжкове зібрання було поділене між найбільшими церковними і монастирськими бібліотеками Києва. Проте і досі залишаються ті, що не втрачають надію відшукати бібліотеку Ярослава Мудрого.

Золоті ворота головний парадний в’їзд до Києва; зведено за зразком візантійської столиці; про будівництво їх, водночас із Софійським собором, згадується в літописі під 1037 роком. із записів мандрівників 16 – 17 століть та малюнків А. ван Вестерфельда (1651) відомо, що вже тоді Золоті ворота були напівзруйнованими; реконструкція, що її закінчено 1982 року (реставратори — Є. Лопушинська, М. Холостенко, С. Висоцький), відтворює Золоті ворота у такому вигляді: основна частина — це вежа із зубцями заввишки 14 метрів; із зовнішнього фасаду вежа має додатковий виступ — «малу вежу»; проїзд воріт перекривається з одного боку підйомними дерев’яними воротами, обкутими металом, з другого — стулками воріт, виконаними за зразком стародавніх воріт, що збереглися в пам’ятках Новгорода й Суздаля. Золоті ворота Києва. Реконструкція. Золоті ворота . Малюнок А.Вестерфельда. 1651 рік.

Церква Святої Ірини Ірининський монастир у місті Ярослава було засновано у 1030-х роках одночасно із Георгіївським храмом. Літопис про цю подію пише так: "У рік 6545 (1037)...[він звів] монастир святого Георгія [Побідоносця] і [монастир] святої Орини". Названо монастир та головний храм було на честь небесної покровительки дружини Ярослава Мудрого Інгігерди (у хрещенні Ірини)- Святої Ірини. Це був досить великий багатобаневий храм у візантійському стилі. Руїни Ірининської церкви Реконструкція вигляду Ірининської церкви

Перший храм на цьому місці було споруджено Ярославом Мудрим 1037 року. Ця церква була зруйнована під час монголо-татарської навали на Київ 1240 року. Храм багато століть лежав у руїнах, аж поки 1674 року на давніх фундаментах з благословіння Лазаря Барановича було споруджено дерев'яну Георгіївську церкву. Знаходилася на сходженні вулиці Золотоворітської та Георгіївського провулка. 1934 року церкву, як і багато інших київських храмів, було знищено. Церква Святого Георгія Загальний вид на Церкву Святого Георгія. Вид на Георгієвський собор з Золотоворітської вулиці.

Матеріал створив Гук Олександр Іванович, учитель Київського спортивного ліцею-інтернату Використана література: Бойко О.Д. Історія України: Посібник. – К.: Видавничий центр « Академія», 2002; Історія України. 7-9 класи: Наочний довідник/ Гісем О.В., Мартинюк О.О., Трухан О.Ф. – К.; Харків: Веста, 2007; Літопис руський/ Переклад з давньорус. Л.Махновця. – К.: Дніпро, 1989; Свідерський Ю.Ю., Ладиченко Т.В., Романишин Н.Д. Історія України: Підручник для 7 кл. – К.: Грамота, 2007; матеріали електронної енциклопедії Вікіпедія.