Презентація на тему:
Наш край в роки Великої Вітчизняної війни

Книга пам’яті Наш край в роки Великої Вітчизняної війни

Початок війни Тривожними ставали дні і ночі. Часто лунали сирени повітряної тривоги. Ворожі літаки проривалися до Дніпра, бомбили житлові квартали центральної частини міста, Крюків, Занасип. Гітлерівцям вдалося зруйнувати міст, ряд адміністративних будівель. Були жертви серед мирного населення.

Нескорений Кременчук Зайнявши Крюків, німці обстрілюють Кременчук, їх літаки щоденно бомбили залізницю. Оборонні бої за місто тривали більше місяця. На початку вересня 1941 р. німці зосередили в районі Кременчука 12 піхотних, 4 танкових і 3 моторизованих дивізії. Під ударами переважаючих сил противника,зробивши свій внесок у зрив “бліцкригу”, наші війська залишили місто.

Новий порядок 9 вересня 1941 р. фашисти увірвалися в Кременчук. Настали чорні дні окупації. З перших днів окупації німці встановили режим кривавого терору, почалися розбій, насилля, грабіж. У місті було створено два табори смерті для військовополонених. Планомірно проводилося відправлення молоді міста і району на примусові роботи до Німеччини. На початку війни у Кременчуці налічувалося 115 тисяч жителів. Після звільнення міста - всього 18 тисяч чоловік.

Рух Опору Під час окупації у місті діяло 7 антифашистських груп, які об’єднали більше 300 патріотів. Анна Бойправ, Микола Ромашкін, Іван Лісненко, Георгій Петько , Люда Корабліна, Анатолій Ковальченко, Володимир Могильов, Даша Нестаулова, Анатолій Чопенко, Іван Харченко, Олександр Кривицький та інші – патріоти і захисники Кременчука.

Бій за Дніпро Кременчук був важливим вузлом комунікацій на Дніпрі. Тут, за “Східним валом” гітлерівці планували надовго затримати наступ радянських військ. Але ніщо уже не могло зупинити радянських воїнів. У них був один девіз: “ Тільки вперед! Боротися так, як боролися за Сталінград! ” У вересні 1943 року війська Степового фронту під командуванням І.С.Конєва вели бої за звільнення Полтавщини.

Людська пам’ять жива У центрі Кременчука, у Жовтневому сквері, стоїть бронзовий солдат. Мужнє лице. Автомат і бойовий прапор в руках. Воїн-визволитель. Важкими фронтовими дорогами, крізь вогонь атак йшов він у місто на Дніпрі. І залишився тут навіки.

Вічний вогонь ніколи не згасне

Ніхто не забутий, ніщо не забуте Я вірив, що ворог тебе не поборе, І ворог тебе не зборов, - Він ще відповість за гірке твоє горе І кров’ю заплатить за кров. І слава твоя оживе неодмінно, І доля розквітне ясна, моя Україно, жива Україно, блакитна моя сторона ! Сава Голованівський

Джерела інформації Барвинок Г.С., Евселевский Л.И., Пустовит П.Н. Слышишь, Днепр ! Документальный очерк. – Харьков, «Прапор», 1979. Кременчугский историко-краеведческий музей. Путеводитель. – Харьков, «Прапор», 1987. Перерва Д.И. Памятники на священных рубежах: Путеводитель. – Х.: Прапор, 1984. Полтавщина у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу. 1941-1945. Збірник документів і матеріалів. К., 1977. ТерещенкоГ.М., Евселевский Л.И. Ополченцы: документальная повесть. – Х.: Прапор, 1991.