Презентація на тему:
Країни Латинської Америки 1900-1940рр.

Країни Латинської Америки 1900-1940рр.

Латинська Америка — загальна назва країн, що займають пів денну частину Північної Америки, Центральну і всю Півден ну Америку. На території Латинської Америки знаходиться 29 держав.

Країни Латинської Америки У роки Першої світової війни Оголосили війну Німеччині: - у 1917 р. — Панама, Куба, Бразилія; - у1918р. — Гаїті, Гватемала, Гондурас, Коста-Рика, Ніка рагуа. Участь цих країн у війні полягала у постачанні продоволь ства й сировини та патрулюванні у водах Південної Атлан тики і в морських операціях Великої Британії. Розірвали дипломатичні відносини з Німеччиною: Болівія, Перу, Еквадор, Уругвай, Домініканська Республіка. Решта країн були нейтральними до кінця війни.

Особливості економічних процесів Латинська Америка – об'єкт колонізації Іспанії та Португалії Найзначнішу роль відігравали Бразилія, Аргентина та Мексика, але вони, перебували в економічній залежності від США. Країни Латинської Америки були аграрно-сировинними (спеціалізація Бразилії на каві, Аргентини – на шерсті та м'ясі, Перу – на бавовні та сріблі); сильна залежність від зовнішніх ринків. Основа сільського господарства – латифундії (великі земельні володіння); високі прибутки поміщиків; через зв'язок з іноземним капіталом. 1930-хрр. – перебудова латифундій (поширення оренди, найманої праці)

«Латифундія»

«Мітинг трудящих Латинської Америки»

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ У РЕГІОНІ США використовували збройну інтервенцію для встановл ення свого впливу. У 20-х рр. в одних країнах Латинської Америки (Аргентина, Уругвай, Перу) продовжували діяти буржуазно-реформіст ські уряди, в інших їх змінили революційні диктаторські режими (Куба, Чилі), в третіх — владу утримували кон сервативні сили, які виражали інтереси поміщицько-бурж уазної олігархії (Бразилія, Колумбія), в четвертих — діяли диктатури (Венесуела).   В країнах Латинської Америки часто відбувалися військові перевороти й громадянські війни. Намагаючись зміцнити позиції США в Латинській Америці в ситуації загострення міжімперіалістичних протиріч і по ширення антиамериканських настроїв у регіоні, Ф. Рузвельт у 1933 р. заявив про відмову США від інтервенції та інших форм прямого втручання у справи латиноамериканських держав і про перехід до політики “доброго сусіда”.   

США та Латинська Америка. • Кінець 20-х рр. – завершення боротьби за економічний вплив в Латинській Америці між Великобританією та США перемогою останніх, лише в Бразилії, Аргентині та Уругваї збереглося па нування англійського капіталу. • Напівколоніальна залежність деяких держав (особливо Цент ральної Америки) від США, які активно втручалися у внутрішні справи цих країн. • Намагання США та західноєвропейських країн не допустити економічної незалежності регіону; активна експлуатація міне ральних ресурсів Латинської Америки. • Проникнення німецького капіталу в економіку Аргентини та Парагваю у передвоєнні роки, але його позиції не були особливо міцними.

Протистояння демократичних сил і диктаторських режимів в Латинський Америці Диктаторські режими Причини виникнення диктаторських режимів: – Відсутність демократичних тради цій, наявність каудилізму. – Вплив армійських та католицьких угруповань. – Кризи консервативних та рефор містських форм правління. – Економічна залежність від іноземних держав. Приклади режимів: – Режим Ж. Варгаса в Бразилії, який спирався на середнє офіцерство та ліберальну буржуазію. Правління Варгаса дозволило уникнути революційних потрясінь, це був ліберально-демократичний режим. – Режим X. Урибуру в Аргентині(1930-1932), який спирався на реакційне офіцерство та поміщиків. Урибуру скасував конституцію, ввів облогове положення, переслідував опозицію. – Режим Ібанеса в Чилі (1927-1931) та Мочадо на Кубі, які наслідували приклад фашистів Італії (використання соціальної демагогії, насадження культу «вождя», переслідування політичних супротивників)

Хера рдо Мача до - президент Куби c 20 травня 1925 по 24 квітня 1933

Карлос Ібаньєс - чилійський військовик і політик, двічі займав посаду президент Чилі, в 1927–1931 і 1952–1958 роках.

Президент Бразилії Ж. Варгас

«А. Хусто – президент Аргентини з 1932 р.»

Демократичний рух Характерні риси демократичного руху: – Антиолігархічна спрямованість. – Розширення та укріплення демок ратичних свобод, прав громадян, пок ращення соціальної сфери. – Намагання послабити залежність від іноземних держав. Набуття демократичним рухом фор ми боротьби за створення Народного фронту, яка посилювалася в міру на ростання загрози фашизму в Латин ській Америці. – Уряд Народного фронту П. Агірре Сер да (1938-1941) в Чилі провів низку перетворень розширення демократич них свобод; покращення соціального забезпечення, медичного обслугову вання; передача частини землі селя нам. Відставка уряду в січні 1941 р. у зв'язку з суперечностями всередині Народного фронту. – Національно-визвольний альянс в Бра зилії – опозиційний рух проти режи му Варгаса (заборона урядом діяль ності альянсу 1935 р.). – Піднесення демократичного руху в Мексиці на чолі З Л. Каденасом, уряд якого провів аграрну реформу в інтересах селян, заохочував роз виток кооперації, націоналізував залізниці та нафтову промисловість

«А. Сандіно – керівник повстанського руху Нікарагуа» та «Диктатор Нікарагуа – А. Сомоса»

Президент Чилі П. Агірре Сер да (1938—1941)

Слайд «   «Р. Ортіс – президент Аргентини з 1938 р.»

Дякую за увагу