Презентація на тему:
Кава

Кава Підготував учень 9 класу федо кирил

Ка ва — напій, що виготовляється зі смаженого насіння плодів — «бобів» кавового дерева. Кава найбільше цінується через виражену збадьорливу дію, завдяки вмісту алкалоїдів кофеїну та теоброміну. Кава культивується з давніх часів і займає важливе місце в кулінарних традиціях багатьох культур світу. За деякими оцінками, кавовий напій є другою за об'ємами споживання речовиною на Землі після води (за іншими — другим після води є чай).

Походження назви Українське «кава» походить від тур. kahve (осман. قهوه), можливе, через польське посередництво (kawa)]. До турецької це слово потрапило з арабської (араб. قهوة , кагва), де воно первісно означало сорт легкого вина[3]. Слід зауважити, що саме слово «кагва» не уживалося арабами ані щодо напою, ані щодо рослини, які вони звали «бунн» (араб. بن ) — ймовірне, від його назви мовою оромо («бун»)[4]. Походження слова «кагва» неясне.

За одною з версій, воно виводиться від араб. قها («не відчувати голоду»), що пов'язують зі здатністю напою створювати ілюзію ситості]. Інша версія зв'язує його з араб. قوة («сила», «наснага»), тобто «напій, що надає сил». Поширеною є етимологія, яка виводить назву напою від «Каффа» — назви держави на території сучасної Ефіопії (втім, існує навіть версія, яка виводить назву країни від назви напою). Проте, достатніх підстав вона не має. Третя версія пов'язує «кагва» з семітським коренем qhh («темний колір»), тлумачачи його як «темний напій». Від осман. قهوه походять назви кави у більшості європейських мов (англ. соffее, нім. Kaffee, фр. café, гол. koffie), а також українське «кафе» (через фр. café).

Види кави Основними торговими видами кавових бобів є арабіка та робуста. Робуста, як рослина, є набагато витривалішою, проте напій з робусти сильно поступається арабіці якістю, а тому робуста використовується майже виключно у блендах. Менш розповсюдженою є ліберика, що не має харчової цінності.

Історія Кавова пінка Існує багато легенд і версій відкриття людьми кави як напою, але майже всі вони називають батьківщиною кави Ефіопію. Ще до 1 ст. РХ мешканці провінції Каффа знали про властивості ягід кавового дерева надавати сил і бадьорості. Щоправда, у той час кавові боби не заварювали, а споживали загорнутими у тваринний жир. Такі енергетичні «палички» були чи не єдиним джерелом харчування під час довгих та виснажливих походів у пустелі. Близько 1 ст. РХ араби через Ємен привезли кавове дерево і почали його вирощувати на своїх землях. Саме араби почали заварювати кавові зерна у окропі і пити цей напій (за іншими версіями це почали робити османи). З арабських країн і прийшло до нас слово кава, арабською qahwa, буквально «те, що позбавляє сну». У єгипетських кав'ярнях розповідали арабську легенду про те, як в Ефіопії один пастух помітив, що кози, які поїли ягід з кавового куща, не сплять, а всю ніч граються, стрибають. Він розповів про це муллі, який вирішив на собі випробувати дію цих ягід, щоб не засинати в мечеті. Дослід вдався.

Кавове дерево Споживання кави швидко поширилось у арабів. Проте певний час воно було заборонене: у Мецці в 1511, Каїрі в 1532, але через величезну популярність напою, заборона була анульована. Близько 1450 р. кава з'явилася у Османській імперії, де у Стамбулі відкрилися перші кав'ярні (різні джерела надають різні дати між 1450 та 1560 роками). До Європи кава потрапила у XV ст., але вживалася лише як лікувальний засіб і коштувала дуже дорого. Одного разу французький король Людовик XIV отримав в подарунок з Амстердаму в горщику одне квітуче деревце кави. Воно було передано в Паризький ботанічний сад, де в теплиці через дев'ять років з важкістю і з великими пересторогами виростили з насіння від єдиного деревця тільки один сіянець (рослина потрапила туди теж з пригодами). На островах Батавії і Явіросли цілі плантації цих дерев, які пильно охоронялися голландцями. Згодом, в 1723 році, капітан де Кліє привіз зПарижу цю ж рослину на острів Мартиніка[8]. Через два роки дерево зацвіло білими, такими ж, як у жасмину, але більшими квітками й дало ягоди, спочатку зелені, потім врни почервоніли, а потім стали ліловими. З куща було отримано з кілограм кавових зерен. У кожній ягідці, завбільшки з вишню, було два зернятка кави.

Сирі кавові зерна Через кілька років від цього дерева розвинулися цілі плантації не тільки на Мартиніці, а й на Гваделупі і Сан-Домінго В Південну Африку на плантації кавові дерева були привезені з Ефіопії. Капітана де Кліє призначили губернатором Гваделупи, а після смерті поставили йому пам'ятник у подяку за розведення кави, яка збагатила французькі острови[8]. З капітана де Кліє взяли приклад інші французи. Їм вдалося, незважаючи на загрозу смертної кари, вивезти потай від голландців із Суринаму зерна кави і посіяти їх у Каєнні, а одне дерево перевезти в Гвіану. Про каву в Європі вперше дізналися від італійського лікаря Просперо Альпіні, який супроводжував венеціанське посольство в Єгипет і привіз звідти в 1591 році розповіді про каву. Він же дав перший опис кави як медичного засобу:

Спочатку лікарі повстали проти «турецького напою», проти «жахливої пристрасті, тиранічної звички» пити каву. Вони стверджували, що кава скорочує життя. Вони наводили приклади, що французький міністр Коблер нібито спалив собі шлунок, вживаючи каву при нічній роботі, що одна принцеса померла від кави, яка викликала у шлунку сто наривів, що у фламандського губернатора від кави утворився рак на руці тощо Структура кавового зернятка: 1 — центральна боріздка; 2 —ендосперм; 3 — епідерміс(срібляста плівка); 4 — ендокарп; 5 — пектиновий шар; 6 —мезокарп (плодова м'якоть); 7 —екзокарп Перша в Європі кав'ярня відкрилась в Італії у 1645 році, у Франції в 1657. Першу кав'ярню у Лондоні в 1652 році відкрив один грек. Ця кав'ярня під назвою «Віргонія» збереглася досі. Англійцям дуже сподобалась кава, і в 1715 у Лондоні нараховувалось понад 3000 кав'ярень[11]. Кав'ярні стали свого роду громадськими установами. Чоловіки різних професій або політичних партій відвідували певні кав'ярні. Наприклад, партія вігів мала свій клуб в кондитерській Кит-Кет (Крістофера Кета)[8]. Люди, які шукали якусь людину, питали не адресу цієї людини, а яку він відвідує кав'ярню: «Віль», «Баттон», «Байта» або «Грецьку», особливо відомі наприкінці XVII століття. У кав'ярнях дізнавалися останні новини (тоді газет не було), обговорювали питання політики, літератури, мистецтва[8][11]. Там давали поради лікарі, адвокати, укладалися торговельні угоди. Жінки в кав'ярні не ходили[8].

Широке поширення кави як популярного в Європі напою почалось у Відні з 1683 і пов'язане з ім'ям українського козака,товмача, який в одному з походів потрапив до османського полону, де досконало вивчив османську мову та звичаї —Юрія Кульчицького[12][13]. Згодом добре опанував угорську, румунську та німецьку мови. Під час облоги османами Відняу ніч 14 серпня 1683 року Кульчицький, за дорученням віденського бургомістра Лібенберґа, вибрався з обложеного міста та через османські лінії дістався до табору австрійського головнокомандувача князя Карла Лотаринзького, що йшов на допомогу віденцям. Галичанин передав листа, розповів союзникам про становище в місті та повідомив про план координації бойових дій обложеного міста і військ союзників. 17 серпня він повернувся до міста, а 12 вересня об'єднані сили союзників завдали поразки османській армії і тим врятували місто[14], за що був щиро нагороджений віденцями, у тому числі 300 мішками кави з османського обозу. Перебуваючи в Османській імперії, Юрій ознайомився із технологією приготування напою, яку вміло пристосував до смаків європейців — почав додавати до кави цукор та молоко. Так з'явилася знаменита віденська кава. Згодом Юрій Кульчицький відкрив у подарованому йому будинку кав'ярню, де продавав філіжанку кави за крейцер. За деякий час напій набув великої популярності серед віденців. Згодом, за сприяння підприємливого українця, в багатьох куточках міста почали діяти схожі заклади, а Юрій Кульчицький очолив цех продавців кави.

У XVIII ст. прусський король Фрідріх II, прагнучи збільшити казну на нові війни, обклав споживання модного кавового напою високим митом. Але кава надходила з-за кордону в невеликих кількостях і давала надто малий дохід. Тоді Фрідріх найсуворіше наказав вченим віднайти натуральній каві замінник (ерзац). 1790 року з'явилась кава з цикорію, а перед тим — напої з жолудів, ячменю, жита та інших рослин (з смажених коренів кульбаби). Спершу цірослини застосовували для фальсифікації напою з натуральної кави, потім їх почали рекомендувати особам, котрим «натуральна кава протипоказана за станом здоров'я».

Кращу каву з усієї Аравії звозили в порт Мокка, звідки її розвозили на кораблях по всьому світу. Згодом, відомий композитор Йоганн Себастьян Бах (1685–1750) написав «Кавову кантату». Станом на 1964 рік Бразилія — найбільший виробник кави на світовому ринку. Щоб затримати падіння цін на каву, нерідко знищують до 65 відсотків урожаю кави.

Види рисунків на каві

Дякую за увагу