Презентація на тему:
"Запорізький Дніпрогес"

Роботу виконав Учень 11 – а КЛАСУ Долгова О.В Запорізький Дніпрогес

ДніпроГЕС - найстаріша гідроелектростанція на Дніпрі. Будівництво почалося в 1927 році, і вже перший агрегат був запущений у 1932 році. З пуском ДніпроГЕСу були затоплені дніпровські пороги і відкрилося судноплавство по Дніпру. На енергетичній базі ДніпроГЕСу розгорнулося будівництво великого промислового комплексу чорної і кольорової металургії. До 1937 тут вироблялося 60% алюмінію, 60% феросплавів, 100% магнію, 20% сталевого прокату. Під час Великої Вітчизняної війни дамба ДніпроГЕСу була зруйнована, а устаткування машинного залу знищено. Знову запустили електростанцію лише в 1950 році. У 1969 було почато будівництво другої черги гідровузла. ДніпроГЕС-2, запущений у 1975 році. 

Дніпровська гідроелектростанція складається з греблі і двох машинних залів (ДніпроГЕС-1, ДніпроГЕС-2). Гребля служить для створення перепаду рівня води, а в машинних залах встановлені турбіни, що виробляють електроенергію.  Поряд з будівлею дирекції ГЕС знаходиться масивна будівля музею ДніпроГЕСу.

10 жовтня 1932 року на Дніпровській гідроелектростанції відбувся урочистий мітинг з приводу пуску першої черги станції — п'яти енергоблоків. Дніпрогес був побудований згідно з ленінським планом державної електрифікації. У його розробці брали участь понад 200 інженерів та вчених на чолі з Глібом Кржижанівським. Планувалося спорудити 30 електростанцій загальною потужністю 1,5 млн квт.

Після смерті Леніна гарячим прихильником будівництва Дніпровської ГЕС став Лев Троцький. Сталін любив висміювати "фантазії" свого головного конкурента в боротьбі за владу. — Збудувати Дніпрогес, — казав він, — це все одно, що дати селянину голку від патефона без самого патефона. Утім, чимало ідей Троцького пізніше Сталін втілював у життя як свої власні. Так сталося й з Дніпрогесом. 1925 року професор Іван Александров розробив технічний проект електростанції. Автором архітектурного проекту був Віктор Веснін. 15 березня 1927-го біля Запоріжжя замайорів червоний прапор зі словами "Дніпробуд розпочато".

По всій країні відбувалися збори й мітинги. Трудящі перераховували до фонду будівництва частину заробітку. Уже 1 квітня 1927 року у фонді Дніпрогесу був 1 млн руб. Однак лише імпортне обладнання для ГЕС коштувало 30 млн. Тому більшовики вдалися до масових поборів із селян: відбирали худобу, зерно та іншу сільгосппродукцію.

Наймасовішою робсилою стали "зеки". Поруч із ними працювали молодь із села, колишні білі офіцери, анархісти та священики, куркулі й аристократи. Землекопи, чорнороби й грабарі були переважно з місцевого населення. Чимало людей наймалися заради номерка в їдальню та місця на нічліг у бараку. Дня не минало без бійок, крадіжок, пиятик. Міліція ночами влаштовувала облави. Порушників дисципліни вивозили за 40–50 км від будови й там залишали. Основними знаряддями праці були лопата, кайло, тачка та грабарка — підвода, якою вивозився ґрунт і доправлялися будматеріали.

Технікою безпеки ніхто не переймався, тому робітники часто гинули, отримували травми, невиліковні хвороби. Якось на укладку бетону поставили 16–20-річних дівчат. Вони мусили втоптувати його босими ногами. А щоб збільшити вагу "топтунів", їм на плечі клали мішки з камінням. Часто траплялися аварії. Одна з найкрупніших сталася навесні 1928-го: упав паркан із металевих шпунтів.

Утім, начальник будови Олександр Вінтер намагався дбати про людей. Паралельно з ГЕС споруджувалися житлові будинки, кухні, хлібозаводи, дитячі садки, їдальні, лазні. Було проведено водопровід і каналізацію. Вінтер мав прямолінійний і різкий характер. Ходив у високих чоботах, усюди заглядав, мацав усе руками, давав вказівки щодо найменших дрібниць. Учиняв скандали, коли бачив якесь неподобство. Вимагав від місцевого виконкому заборонити продаж горілки. Коли ж по неї їхали в навколишні села, Вінтер відправив телеграму уряду УРСР: "Прошу заборонити продаж горілки в усьому районі". Він не мав сім'ї, а на Дніпрогесі посивів.

За роки спорудження ГЕС робітники витягли й перемістили 8 млн кубометрів ґрунту, уклали 1,2 млн кубів бетону. Урочисте відкриття Дніпрогесу призначили на 1 жовтня 1932 року. Чекали приїзду керівника держави Йосипа Сталіна. Однак він порадив об'єднати пуск об'єкта з днем народження начальника будови — 10 жовтня. Зі спогадів свідка, "два дні тривали банкети в ресторанах на правому й лівому березі.

Станція була найбільшою в Європі. Довжина дамби 760 м, висота — 60 м, радіус дуги — 600 м. "Побудова Дніпровської станції є тріумфом техніки, яким могла б пишатися кожна країна", — писала американська газета "Нью-Йорк івнінґ пост".

2 Світова війна 18 серпня 1941 року гітлерівці кинули на прорив біля Запоріжжя танки й мотопіхоту. Мостом через старе русло Дніпра  вони прорвалися на острів Хортицю й почали обстріл захисників Дніпрогесу.Сталін наказав вивести з ладу обладнання станції й дамбу.  Військовий транспорт і люди, які перебували на дамбі, загинули. Через утворену прірву хлинула вода. Німці пізніше полагодили дамбу, встановили свої турбіни й виробляли струм. А відступаючи в грудні 1943 року, намагалися підірвати ГЕС, заклавши 66 т вибухівки. Та їм перешкодили швидкий наступ радянських військ і група саперів. Вони вирізали кілька метрів кабелю, що вів до вибухового пристрою. На Нюрнберзькому процесі представники СРСР стверджували, що Дніпрогес підірвали гітлерівці.

Дякую,гадаю вам сподобалось. По цій сильці можна знайти більш детальну інформацію про Дніпрогес: http://gazeta.ua/articles/history/_dniproges-buduvali-sini-dvoh-carskih-admiraliv-ta-kolishnya-grafinya/462481