Презентація на тему:
Проблема прісної води в Україні та світі

Сучасне промислове виробництво використовує велику кількість води. За даними ООН з кожним роком зростають потреби в прісної води в світі та в Україні на найближче майбутнє

Вода! У тебе нема ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе не опишеш, тобою насолоджуєшся, не розуміючи що ти таке! Ти не просто необхідна для життя, ти і є життя.

Рік: 1990. Опис: Перший номер журналу Кур'єр ЮНЕСКО українською мовою

Мало хто усвідомлює ,наскільки гострий брак прісної води. Багатьох уводить в оману широченний розлив голубої фарби на мапах світу. Вони не знають ,що 97,5% планетарної води солона і що більша частина решти світових запасів прісної води – непридатна для використання

70 % її заморожено у крижаних шапках Антарктиди та Гренландії, а з того, що зостається, майже все виступає у формі ґрунтової вологи чи підземних водних резервуарів, надто глибоких, аби робити свердловини. Загалом лише 1% світової води – 0,007 усіх світових вод – легкодоступні

Континенти,частини світу Середньорічнийстіккм.куб. Європа 3210 Азія 14410 Африка 4570 Північна Америка 8200 Південна Америка 11760 Австралія 2390 Таблиця 1

Щодо України. Головним постачальником води для України є Дніпро. Іншими річками, що забезпечують потреби у воді, є Дунай, Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут та ін. Стан води й повноводдя цих водних артерій залежать головним чином від стану їх приток - малих річок, яких в Україні налічується близько 63 тис.

Підземні води України мають не менше значення для забезпечення водою населення. Не сперечатимусь, вода з підземних джерел є чистішою за наземні джерела водопостачання. Та антропогенний вплив дістався вже і до підземного водоносного горизонту. Найгостріша ситуація склалася в степовому Криму, де підземні води забруднені на 38% усієї його площі.

Найбільшими споживачами води є сільське господарство, промисловість, комунальне господарство. Сільське господарство використовує майже 70 % загального споживання води, причому більша частина цього об’єму незворотно втрачається під час зрошення. Промисловість забирає понад 1/5 води. Кількість води, що споживає підприємство, залежить від того ,яку продукцію воно випускає, від системи водопостачання(прямої чи оборотної) й інших причин. На виробництво 1т бавовняної тканини витрачається близько 150 м3 води, виробництво 1т аміаку – близько 1000м3.

Наприклад, на вирощування 1т. цукрових буряків витрачається 130-160 м3 води, 1 т пшениці – 800-1200.

Найбільш водомісткими галузями є целюлозно-паперова, хімічна, металургійна промисловість та легка.

Водопостачання населення (близько 10% всієї споживаної людством води) задовольняє потреби в питній воді й комунально-побутові потреби (роботи підприємств побутового обслуговування ,поливання вулиць і зелених насаджень, протипожежні заходить тощо).

Існує поняття питоме водопостачання, що означає добовий об’єм води в літрах, необхідний для задоволення потреб одного жителя міста чи села. У великих містах світу питоме водоспоживання сьогодні становить (л/добу) Лондон – 263 Москва – 400 Нью-Йорк – 600 Київ – 333 Париж – 500

Об’єм прісної води, що є в розпорядженні людини для споживання, залежить від тієї швидкості, з якою джерела прісної води відновлюються, або поновлюються в процесі глобального гідрологічного циклу, а не від загальної кількості запасів прісної води у світі. Якщо всю воду світу вилити в ванну, то її порція, що може бути використана безперервно протягом року, ледве наповнить чайну ложку.

За запасами прісної води наша держава вважається однією з найменш забезпечених у Європі. Ми можемо забезпечити лише 1 тис. кубометрів води на 1 жителя. Для порівняння: у Швеції та Німеччині — це 2,5 тис. кубометрів, у Франції — 3,5, у Великобританії — 5. Близько 1300 наших населених пунктів живуть на привізній воді, а це близько 1 мільйона громадян

Степовий Донбаський Поліський Подільський Крим Карпатський Разом з тим, обсяг водоспоживання в Україні за останні 20 років зріс приблизно вдвічі.

Головний шлях подолання проблеми — зменшення витрат води, особливо у сільському господарстві. Слід також знижувати водомісткість виробництва: запроваджувати маловодні та безводні технології

Одним з дієвих способів подолання регіонального дефіциту води є перерозподіл річкового стоку за допомогою спорудження каналів та водосховищ. Нині у світі побудовано й експлуатується понад 40 тис. водосховищ. Найбільше великих за площею водосховищ — у Північній Америці, Азії та Європі. Проте цей шлях має й свої недоліки: застій та цвітіння води, руйнування берегів, затоплення орних земель, підвищення рівня ґрунтових вод тощо. На малюнку до речі Малинське водосховище.

Необхідно широко запроваджувати очисні споруди, хоча їх ефективність залишається невисокою.

система опріснення води

1.визначити на законодавчому рівні межі основних річкових басейнів України; 2.розробити до 2015 року та впровадити Плани управління річковими басейнами для Дніпра, Прип'яті, Десни, Дністра, Сіверського Дінця, Південного Бугу, Західного Бугу, Тиси, Нижнього Дунаю; 3.розробити Закон України «Про питну воду», спрямований на розвиток нормативно-правової бази з питань питного водопостачання та водовідведення, господарського механізму водокористування, що стимулює економію питної води, у тому числі - за рахунок державної підтримки розвитку та сталого функціонування водопровідно-каналізаційної мережі; впровадити нову редакцію Державних санітарних правил і норм «Гігієнічні вимоги до якості води питної, призначеної до споживання людиною», в якій встановити стандарти питної води, наближені до тих, що прийняті в Європі.

Не потрібно винаходити нові технології; необхідно просто прискорити введення існуючих методів збереження і примноження джерел води. Вирішити проблему її нестачі буде нелегко, але ми доб'ємося успіху, якщо почнемо прямо зараз і будемо послідовні. В іншому разі більшій частині світу доведеться відчувати спрагу.