Презентація на тему:
ВСТУП ДО БІОЛОГІЇ КЛІТИНИ

ВСТУП ДО БІОЛОГІЇ КЛІТИНИ

Мета вивчення: сформувати знання про предмет і завдання біології клітини та її значення для медицини та фармації; про основи структурно-функціональної організації живої матерії; ознайомитися з основними методами біології, зокрема з біології рослинної та тваринної клітини.J

Предмет вивчення біології: всі прояви життя: будова і функції живих істот на різних рівнях організації та їх природних угрупувань, поширення, походження і розвиток, їхні взаємозв’язки між собою та з неживою природою.

Завдання біології дослідження та вивчення всіх біологічних закономірностей, розкритті сутності життя з метою пізнання, управління ними та використання для потреб людства, а також дбайливого, раціонального використання ресурсів оточуючого світу

Цитологія - (грец. kytos – ячейка, клітина і logos – наука) – наука про будову, життєдіяльність клітин будь-яких організмів (одно- або багатоклітинні, про- або еукаріотичні клітини).

ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КЛІТИН Мікроскопія цитоспектрофотометрія Радіоавтографія цейтраферна мікрокінозйомка Мікрургія культивування клітин і тканин гісто- й імунохімічні методи біохімічні методи кристалографія й рентгенівська дифракція статистичний метод методи генетики молекулярної біології

Властивості живого 1. Особливості хімічного складу. Живі істоти складаються з тих же хімічних елементів, що і неживі, але в їх клітинах переважають молекули речовин, характерних тільки для живого (нуклеїнові кислоти, білки, ліпіди). 2. Дискретність і цілісність. Будь–яка біологічна система (клітина, організм, вид і т. п.) складається з окремих частин, тобто дискретна. Взаємодія цих частин утворює цілісну систему (наприклад: клітина містить органели, до складу організму входять окремі органи, зв'язані структурно і функціонально в єдине ціле).

3. Структурна організація. Живі системи здатні до самовпорядкування з хаотичного руху молекул, утворюючи певні структури. Для живого характерна впорядкованість у просторі та часі. 4. Обмін речовин і енергії. Живі клітини та організми – відкриті системи, що здійснюють постійний обмін речовинами і енергією в середині себе та з навколишнім середовищем. 5. Здатність до самовідтворення і самооновлення. Час існування будь-якої біологічної системи обмежений. Для підтримки життя у часі відбувається самовідтворення, що пов'язано з синтезом нових молекул і структур.

6. Спадковість. Молекула ДНК як носій спадкової інформації здатна зберігати і передавати її наступним поколінням завдяки реплікації (самоподвоєнню), яка здійснюється за матричним принципом, забезпечуючи безперервність життєвих процесів у ряді поколінь. 7. Мінливість. При передачі спадкової інформації іноді під дією зовнішніх або внутрішніх чинників виникають різні відхилення, що приводять до зміни ознак і властивостей у нащадків. Якщо ці зміни сприяють підвищенню життєздатності, вони можуть закріпитися відбором.

8. Ріст і розвиток. Клітини або організми успадковують певну генетичну інформацію про можливість розвитку тих або інших ознак. Реалізація інформації відбувається під час індивідуального розвитку – онтогенезу. В онтогенезі здійснюється ріст організму, пов'язаний з репродукцією молекул, клітин і інших біологічних структур. Ріст – це збільшення розмірів і (або) маси клітини або організму. Ріст обумовлює розвиток, тобто поступове ускладнення організації організму.

9. Подразливість і збудливість. Подразливість – здатність клітини або організму сприймати дію чинників зовнішнього і внутрішнього середовища (сигнали). Збудливість – це здатність живих систем відповідати на зміни біологічних, фізичних і хімічних чинників навколишнього середовища зміною стану або діяльності. 10. Рух. Це здатність клітин або організмів переміщатися в навколишньому просторі. Всі рухи в живих системах енергозалежні. Рух клітин і внутрішньоклітинних молекул забезпечує всі метаболічні і фізіологічні процеси.

ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ЖИТТЯ 1) біблейська теорія, або креаціонізм 2) теорія самозародження життя 3) теорія стаціонарного стану 4) космогенна теорія, або гіпотеза панспермії 5) теорія біопоеза

РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИВОЇ МАТЕРІЇ 1. Елементарний рівень. В різних кількостях і комбінаціях протони, нейтрони, електрони утворюють атоми різних елементів. 2. Атомарний рівень. Атоми об'єднуються між собою в різній кількості та комбінаціях і утворюють молекули.

3. Молекулярно – генетичний рівень. На цьому рівні вивчають фізико-хімічні процеси, що відбуваються в організмі. Спостерігається одноманітність дискретних одиниць, що входять до складу полімерів: чотири азотисті (нітратні) основи входять до складу нуклеїнових кислот; двадцять амінокислот утворюють молекули білка. Елементарна одиниця – ген – ділянка молекули ДНК, що містить генетичну інформацію про синтез білка або іншу функцію.

4. Клітинний рівень. Елементарною структурно-функціональною одиницею всіх живих організмів є клітина. На клітинному рівні вивчають будову і функції клітин і клітинних компонентів. В клітині здійснюється реалізація спадкової інформації, обмін речовин і енергії, тобто пластичний і енергетичний рівень та ін. 5. Тканинний рівень. Сукупність клітин з однаковим типом організації і функцій складає тканину. Сотні різних видів клітин входять до складу тіл різноманітних багатоклітинних організмів. Різноманітні клітини тварин утворюють 4 типа тканин: нервову, сполучну, епітеліальну та м'язову.

6. Органний рівень. Органи – це високодиференційовані частини тіла, розташовані в певних місцях і виконують спеціальні функції. Вони утворюються в процесі розвитку з клітин різних тканин. 7. Системи органів - це групи різних органів, які колективно функціонують для виконання загальної для організму функції. У людини є такі системи органів: травна, дихальна, серцево-судинна, нервова, секреторна, видільна, репродуктивна, ендокринна, м'язова, скелетна і система покривних тканин.

8. Організмовий рівень. На цьому рівні вивчають процеси, що відбуваються в організмі, починаючи з моменту його зародження і до припинення життя. 9. Популяційно–видовий рівень. Популяція – сукупність особин одного виду, що населяють певну територію, здатних схрещуватися між собою і давати плідне потомство, частково або повністю ізольованих від інших популяцій того ж виду. До складу виду може входити декілька популяцій. Популяція є елементарною одиницею еволюції. В цій системі здійснюються елементарні еволюційні процеси, зміна частот генів, природний відбір, мутаційний процес та ін.

10. Біоценотичний і біосферний рівень. Елементарна структура цього рівня – біогеоценоз. Біогеоценоз – це система стійких угруповань рослин, тварин і мікроорганізмів, що історично склалися і знаходяться в постійній взаємодії з компонентами атмосфери, гідросфери і літосфери і між собою (наприклад: ліс, ставок, поле).

ФОРМИ ЖИТТЯ