Презентація на тему:
Розвиток соматичної і вегетативної нервової системи у віковому аспекті

Розвиток соматичної і вегетативної нервової системи у віковому аспекті

Нервова система відіграє найважливішу роль у регуляції функцій організму. Вона узгоджує функціонування клітин, тканин, органів та систем, що дозволяє організму діяти як єдине ціле та забезпечує взаємозв’язок організму з навколишнім середовищем. У дітей є багато морфологічних та функціональних особливостей в розвитку і будові нервової системи . У народженої дитини є цілий ряд безумовних рефлексів(смоктальний , пошуковий, хапальний, автоматичної ходи, опори, хоботковий , Керніга, Брудзинського та ін.), від якості яких залежить її подальший розвиток. Наявність деяких з цих рефлексів у дорослої людини вказує на наявність патології нервової системи. Знання розвитку та будови нервової системи необхідні для виявлення вроджених вад, захворювань головного та спинного мозку, периферичної та вегетативної нервової системи , уточнення їх етіології, патогенезу, морфогенезу та надання невідкладної долікарської допомоги при захворюваннях нервової системи . Згідно зі статистичними даними МОЗ України поширеність захворювань нервової системи серед дітей віком до 17 років в Україні за останнє десятиріччя значно підвищилась. У зв'язку з цим, особливої актуальності набуває рання діагностика вад розвитку, що сприяє своєчасному вирішенню питання про можливість подальшого пролонгування вагітності, яка, в свою чергу, визначається видом аномалії, сумісністю з життям і прогнозом щодо постнатального розвитку.   Актуальність теми

АФО нервової системи Ембріональний розвиток нервової системи Морфологічні особливості головного і спинного мозку у віковому аспекті Дослідження функцій черепних нервів у новонароджених Безумовні рефлекси новонароджених Менінгіт.Менінгеальні симптоми Нервово-психічний розвиток дитини першого року життя Оцінка психоемоційного розвитку дитини Вади розвитку нервової системи Геронтологічні зміни нервової системи Проблеми, що виникають у разі патологічних змін нервової системи Оцінка стану нервової системи пацієнта медичною сестрою та її дії План практичного заняття

АФО нервової системи

Нервова система поділяється на: центральну (головний і спинний мозок ) та периферичну. Найважливіші функції нервової системи: Ø Основне значення нервової системи полягає у забезпеченні найкращого пристосування організму до впливів зовнішнього середовища і здійсненні його реакцій як єдиного цілого; Ø Нормальна взаємодія організму з зовнішнім світом; Ø Забезпечення поведінки згідно з умовами життя; Ø Об’єднання і регуляція всіх функцій організму, його органів, тканин, клітин і трішньоклітинних структур; Ø Пускова дія функціонування (скорочення м’язів).

Центральна і периферична нервова система поділяються функціонально на соматичну і вегетативну. Соматична охоплює ті відділи центральної і периферичної нервової системи, які іннервують скелетні м’язи і органи чуття. До вегетативної нервової системи відносять відділи головного мозку і нерви з їхніми розгладженнями, які іннервують переважно внутрішні органи:серце, судини, залози внутрішньої секреції, тралення, виділення, ріст, розмноження та інші.

Вегетативна (автономна) нервова система регулює всі внутрішні процеси організму: - функції внутрішніх органів і систем, залоз, кровоносних і лімфатичних судин, гладкої і частково поперечно смугастої мускулатури, органів почуттів. вона забезпечує гомеостаз організму, тобто відносна динамічна постійність внутрішнього середовища і стійкість його основних фізіологічних функцій (кровообіг, дихання, травлення, терморегуляція, обмін речовин, виділення, розмноження та ін.) - виконує адаптаційно трофічну функцію – регуляцію обміну речовин стосовно до умов зовнішнього середовища. Симпатична частина вегетативної нервової системи бере початок у середній частині спинного мозку. Парасимпатична частина вегетативної нервової системи – утворена кількома нервами, тіла яких містяться в середньому і довгастому мозку та ІІ-ІV сегментах крижового відділу спинного мозку

Вегетативна нервова система, в свою чергу, поділяється на симпатичну і парасимпатичну; які діють на один і той самий орган протилежно.

Тестовий контроль вихідних знань студента «Так чи ні»

Парасимпатична частина вегетативної нервовї системи бере початок у середній частині спинного мозку. Об’єднання і регуляція всіх функцій організму, його органів, тканин, клітин і втрішньоклітинних структур – це функції переферичної нервової системи Ні Симпатична частина вегетативної нервовї Це функції центральн нервової системи

Вегетативна (автономна) нервова система регулює всі внутрішні процеси організму: - функції внутрішніх органів і систем, залоз, кровоносних і лімфатичних судин, гладкої і частково поперечно смугастої мускулатури, органів почуттів. Так Симпатична частина вегетативної нервової системи – утворена кількома нервами, тіла яких містяться в середньому і довгастому мозку та ІІ-ІV сегментах крижового відділу спинного мозку Парасимпатична частина вегетативної нервової системи

Ембріональний розвиток нервової системи

8-10 годин після статевого акту 7-9 день – імплантація бластоцистіи в слизову матки

4тиждень 5 тиждень 6 тиждень 10 тиждень 13 тиждень 36 тиждень

Нервова система на 1 -му тижні ембріогенезу формується з ектодермального зародкового листка у вигляді медулярної пластинки, з якої в подальшо му утворюється жолобок, краї його змикаються й утворюють медулярну трубку. Передній кінець трубки на 2-му тижні стовщується. З цього стов щення на 5—6-му тижні утворюються мозкові пухирі, які дають розвиток всім частинам головного мозку (довгастий мозок, міст і мозочок, середній, проміжний мозок, великі півкулі). Задня частина медулярної трубки залишається тонкою і з неї розви вається спинний мозок. Таким чином нервова система має ектодермальне походження. Із самої трубки утворюється мозкова тканина, порожнина трубки стає спинномозковим каналом і шлуночками головного мозку. З країв жолобка утворюються периферійні ганглії та нерви. Ембріональний розвиток нервової системи

До кінця 4-го тижня внутрішньоутробного розвитку в краніальній частині зародка є три мозкових міхура: передній (presencephalon), середній (mesencephalon) і задній або ромбовидній (rhombencephalon). В подальшому задній мозковий міхур ділиться на дві частини і дає  початок задньому (metencephalon) і довгастому (myelencephalon) мозку. З кінцевого мозку розвиваються півкулі головного мозку. Найінтенсивніший поділ клітин мозкової тканини відбувається від 10-го до 18-го тижня внутрішньоутробного розвитку. Цей період називається кри тичним періодом формування нервової системи. з проміжного мозку формується зоровий горб, гіпоталамус, шишковидне тіло, із середнього мозку – ніжки мозку, пластинка даху (чотири горбика), із заднього – мозочок і міст мозку. Порожнини мозкових міхурів в процесі розвитку перетворюються у шлуночки мозку і центральний канал спинного мозку.  З порожнини першого мозкового міхура утворюються бокові шлуночки, з порожнини другого – ІІІ шлуночок, з порожнини третього – Сільвіїв водопровід, з порожнини четвертого і п’ятого – IV шлуночок.

Великі півкулі, стовбур мозку, шлуночки мозку, спинний мозок виділяються вже на 3-му місяці внутрішньоутробного розвитку плода. На 4—5-му місяці ембріогенезу відбувається ріст і диференціювання ядер гіпоталамуса, клітин мозочка. На 5-му місяці диференціюються го ловні борозни кори великих півкуль і хоча кора залишається ще незрілою, однак на 6-му місяці починає виявлятися функціональна перевага вищих відділів мозку над підкірковими утвореннями. Складний процес форму вання головного мозку не закінчується до моменту народження дитини. З 4-7-го міс. починається структурна диференціація клітин внутрішньої коркової пластинки, а з 3-го міс. утворюється латеральна (Сільвієва борозна). Частини головного мозку розви ваються нерівномірно.

5 тиждень Довжина ембріона 6-9 мм. Развіваются головний і спинний мозок, формується центральна нервова система. З'являються серце, головка, ручки, ніжки, хвіст, жаберная щілину. Можна розглянути особа з отворами для майбутніх очей, рота, ніздрів.

Утворюється плацента, яка є для плода його легенями, печінкою, шлунком, нирками. Плаценту ще називають дитячим місцем. Довжина плоду на 7-му т. досягає 12 мм, вага - 1 г . Плід вже має вестибулярний апарат, зачатки живота, грудей, очей. Розвивається головний мозок, пальчики на ручках. Плід починає рухатися. Довжина зародка на 8-му тижні досягає 20 мм. Сформовано тіло плода. Різниться особа, носик, вушні раковини, ротик. Продовжує рости скелет, нервова система вдосконалюється. В області ротика, личка, долоньок з'являється шкірна чутливість. Відмирають зяброві щілини, з'являються зачатки статевих органів.   Ембріофетальний період ( 6 - 8 тиждень)

Це один з найбільш важливих етапів розвитку малюка. Розвивається нервова система і практично всі органи. Усі м'язи плода розвиваються. На руках і ногах пальчики вже мають нігтики. Чутливість має все тіло малюка. Він чіпає своє тіло, пуповину, стінки плідного міхура. Таким чином, розвиваються тактильні відчуття плода. З’являються перші безумовні рефлекси. Великі півкулі, стовбур мозку, шлуночки мозку, спинний мозок виділяються вже на 3-му місяці ВУР. На 4—5-му місяці ембріогенезу відбувається ріст і диференціювання ядер гіпоталамуса, клітин мозочка. На 5-му місяці диференціюються головні борозни кори великих півкуль і хоча кора залишається ще незрілою, однак на 6-му місяці починає виявлятися функціональна перевага вищих відділів мозку над підкірковими утвореннями. З 4-7-го міс. починається структурна диференціація клітин внутрішньої коркової пластинки, а з 3-го міс. утворюється латеральна (Сільвієва борозна). Найінтенсивніший поділ клітин мозкової тканини відбувається від 10-го до 18-го тижня внутрішньоутробного розвитку. Цей період називається кри тичним періодом формування нервової системи. Частини головного мозку розвиваються нерівномірно. Складний процес форму вання головного мозку не закінчується до моменту народження дитини. Ранній фетальний період 9 -28 тиждень

На прикінці цього періоду добре сформований смоктальний рефлекс. Він часто смокче великий палець руки. Таке заняття його заспокоює, зміцнює м'язи щелеп і щік. Залежно від того, палець якої руки смокче дитина, можна припустити правшою або лівшею він буде. Малюк штовхається, вивчає простір, який його оточує. В цей час нормальна кількість поштовхів дитини становить 10 разів на протязі години.

    В цей період значно збільшується маса мозку, глибина і число звивин.      Найважливіші функції життєдіяльності плода управляються спинним мозком, відділами центральної нервової системи.    Після народження розвиватимуться функції кори головного мозку.                           Дитина може піднімати і повертати голову, завдяки збільшенню тонусу м'язів. Активно реагує на світло, може мружитися від прямих променів сонця. Пізній фетальний 29-40 тиждень

Тестовий контроль вихідних знань студента «Так чи ні»

Ріст і диференціювання ядер гіпоталамуса, клітин мозочка відбувається на 6-му місяці ВУР НІ Так на 4-5-му місяці З проміжного мозку формується зоровий горб, гіпоталамус, шишковидне тіло, із середнього мозку – ніжки мозку, пластинка даху (чотири горбика)

Нервова система на 1 -му тижні ембріогенезу формується з ентодермального зародкового листка у вигляді медулярної пластинки НІ У ВУР спочатку збільшується кількість нейронів, а потім прискорюється поділ гліальних клітин з до поміжною функцією, їх утворення продовжується після народження. Так З ектодермального зародкового листка

Морфологічні особливості головного мозку у віковому асперкті

Головний мозок лат. cerebrum– це орган, який відіграє найбільш важливу роль у життєдіяльності людини, це орган пристосування до умов оточуючого середовища. Маса головного мозку складає 10 % маси тіла  новонародженого(приблизно 350-400 г), в дітей віком 16-17 років - 2,5 % від маси тіла (близько 1300-1400 г). До 2-х років маса мозку дитини дорівнює масі мозку дорослого. Окремі частки мозку розвиваються нерівномірно (лобна і тім’яна долі ростуть швидше скроневої і потиличної). У новонароджених і дітей дошкільного віку головний мозок коротший і ширший. До 4 років ріст мозку у довжину, ширину і висоту майже рівномірний, а з 4 до 7 років найбільш інтенсивно збільшується його висота.

В нервових волокнах та клітинах головного мозку у новонароджених мієлінізація відсутня і розпочинається після народження. Найбільш інтенсивно процес мієлінізації відбувається в кінці 1-го – на початку 2-го року, закінчується до 3-5 років.  Швидкість проведення нерво вих імпульсів по немієлінізованих во локнах 0,6-2 м/с, в той час як по мієлінізованих волокнах - від 10-15 до 15-35 м/с. Більша частина кори головного мозку новонародженого складається з 6 шарів. Розвиток нейронів у великих півкулях передує появі борозен і звивин. В перші місяці життя нейрони є не тільки в сірій, але й в білій речовині і вже до 3-х років будова більшості нейронів мало відрізняється від нейронів дорослого.

Характерною для раннього віку є висока проникливість гематоенце-фального бар’єру, менша вираженість борозен і звивин кори, відсутність багатьох з них. До 7 років борозни стають глибокими, довшими, розгалуженими; звивини - випуклі, широкі, масивні; збільшується кількість третинних борозен. У новонароджених дітей сіра речовина кори головного мозку не відме-жована від білої, тому що нервові клітини розташовані в межах білої речовини. Однак, з 3-х років чітко визначається диферен ціація клітин кори. У 8 років кора мало відрізняється від кори мозку дорослої людини, але морфологічна побудова три ває до 22-25 р. Клітини кори головного мозку у новонароджених зберігають ембріональний характер будови до 5 міс. життя. Їх налічується 14-16 млрд. Після 3 міс. з’являються клітини Пуркіньє. Кора великих півкуль

Кора головного мозку забезпечує вищу регуляцію всіх життєво забезпечуючих систем організму, а також складні форми мовної і мислительської діяльності.

Мозочок Впливає на функцію деяких автономних центрів, проте головна його роль - це забезпечення узгодженої рухової активності. Мозочок - головний керівний орган рухової системи, який здійснює координацію і контроль усіх видів рухів - від простих рухових актів, до складних форм поведінкової рухової активності. Мозочок у новонароджених недорозвинений. Його півкулі мають малі розміри, їх вкриває тонкий шар сірої речовини, на поверхні якого мало бо розен і звивин. Розташований він вище, ніж у дорослих. Мозочок довгастої форми, розташований високо. Диференціація його кори відбувається в 9-11 міс., тому дитина починає краще орієнтуватися в просторі, покращується координація його рухів.. Повне формування клітинних структур мозочка закінчується до 7-8 років.

функції  Передній мозок (prosencephalon) складається з двох частин - проміжного мозку, куди належать зорові бугри і підбугорна ділянка, і кінцевого, куди належать кора і підкіркові вузли. Проміжний мозок межує з середнім, а великий мозок зверху і з боків вкриває всі інші відділи мозку. Проміжний мозок складається з чотирьох частин: надгір'я (епіфіза), згір'я (таламуса), підзгір'я (гіпоталамуса) і третього мозкового шлуночка Епіталамус (надзгір'я) складається з шишкоподібної залози (епіфіз), двох повідців (вуздечок), що з'єднують його з таламусом, та епіталамічної спайки. Вуздечки разом з їхнім ядром стосуються нюхового аналізатора. Шишкоподібна залоза (епіфіз) є залозою внутрішньої секреції. Згір'я (таламус) - або зорові горби  -проходить уся чутлива інформація, за винятком імпульсів від нюхових рецепторів - центром сомато-сенсорної системи - інформація від шкірних рецепторів тулуба, - пропріорецепторів м'язів і суглобів, - іннервація лицевої частини голови -формування цілісного сприйняття організму (схеми тіла). -важлива роль у гностичних і мовних функціях. (У разі ушкодження порушується схема тіла, тобто здатність відчувати положення в просторі окремих частин власного тіла.) Інформація в згір'ї переробляється і направляється до півкуль великого мозку. При ураженні згір'я прояв емоцій порушується, змінюється характер відчуттів. Згір'я ще називається центром больової чутливості. Передній мозок

Підзгір'я є головним підкірковим центром регуляції вегетативних функцій організму. Вплив підзгір'я здійснюється як через нервову систему, так і через залози внутрішньої секреції. Збуджене підзгір'я зумовлює : - секрецію адреналіну і норадреналіну, бере участь у регуляції діяльності серцево-судинної і травної системи -регуляція функцій парасимпатичної частини автономної нервової системи - пригнічує активність травного каналу, - прискорює ритм серцевих скорочень -підвищує артеріальний тиск, збільшує в крові вміст адреналіну і норадреналіну, що свідчить про вплив задніх ядер згір'я на функцію симпатичної частини автономної нервової системи. - регуляція багатьох ендокринних залоз і обміну речовин. (зруйнування веде до атрофії статевих залоз. Тривале подразнення його може привести до раннього статевого дозрівання, виникнення виразок на шкірі, виразки шлунку, дванадцятипалої кишки.) - участь в регуляції температури тіла - роль в регуляції водного обміну вуглеводів, -сну і неспання. (При пошкодженні деяких ядер підзгір'я виникає ожиріння за рахунок надмірного споживання жирів, ураження інших ядер зумовлює катастрофічне схуднення при різко зниженому апетиті.)

Отже, гіпоталамус є вищим інтегративним центром автономних, соматичних та ендокринних функцій, який відповідає за реалізацію складних гомеостатичних функцій. Гіпоталамус є важливим інтегративним центром для різних видів поведінкових реакцій - харчової, захисної, сексуальної тощо. задня група ядер гіпоталамуса (задній гіпоталамус) є регуляторним центром симпатичної нервової системи, а передня група ядер (передній гіпоталамус)регулює функції парасимпатичної нервової системи  Ушкодження або руйнування різних відділів гіпоталамуса спричинюють зміни відповідно до їх функціонального призначення: афагії (відмова від їжі), смерті від голоду, гіпоталамічну гіперфагію (жадобу до їжі). -захисна поведінкова реакція, яка має назву несправжньої люті. У людей такий тип поведінки вважається емоційним виразом страху і люті. - знаходиться також центр захисної поведінки (неподалік від харчового). Стимуляція цієї зони зумовлює у ссавців чіткі захисні поведінкові реакції, які мають назву несправжньої люті, оскільки вони, як правило, безадресні. Такі реакції є видоспецифічними. Вони супроводжуються слиновиділенням, розширенням зіниць, пілоерекцією, почастішанням дихання. У людей такий тип поведінки вважається емоційним виразом страху і люті. До моменту народження більша частина ядер згір'я добре розвинена. Після народження відбувається збільшення згір'я. Цей процес триває близько 13-15 років. Ядра закінчують свій розвиток в період статевого дозрівання.  

Довгастий мозок найбільш розвинутий з усіх структур мозку, тому у новонароджених добре виражені вегетативні реакції, які забезпечують функції дихання, кровообігу, травлення та ін. Довгастий мозок - це продовження спинного мозку, довжина його приблизно 28 мм. Центральний канал спинного мозку продовжується в канал довгастого мозку, значно розширюючись і перетворюючись у ньому в 4-й шлуночок. Ядра довгастого мозку починають формуватися ще у внутрішньоутробному розвитку і до періоду народження в основному сформовані. Довгастий мозок у новонароджених відносно великий, має горизонтальне положення, його центри функціонально незрілі, лабільні. До 7 років дозрівання ядер довгастого мозку закінчується Довгастий мозок

Довгастий мозок прямо (черепні нерви) або опосередковано (провідні шляхи ЦНС, сітчастий утвір) зв'язаний з периферичною нервовою та іншими відділами ЦНС. У сірій речовині довгастого мозку містяться дуже важливі центри - дихальної, серцевої діяльності і судинорухові. Тут же знаходяться центри, за участю яких здійснюються рефлекси, пов'язані з прийманням їжі (ссання, жування, ковтання, секреції слини і т.д.), а також центри багатьох захисних рефлексів (чхання, кашлю, блювання, кліпання, виділення сліз і т.д.). Якщо відокремити довгастий мозок від середнього, то в тварин виникає стан децеребраційної ригідності:  кінцівки і хвіст випрямлені, голова закинута

Спереду довгастого мозку лежить у вигляді білого масивного потовщення -вароліїв міст, який складається з білої речовини, утвореної поперечними волокнами. Сіра речовина міститься в його товщі окремими острівцями - ядрами. На задній поверхні довгастого мозку і варолієвого моста є заглибина, яка має форму ромба і називається ромбоподібною ямкою.  Це дно четвертого мозкового шлуночка, який становить собою продовження спинномозкового каналу. У горі ромбоподібна ямка переходить у вузький сільвіїв водопровід, що з'єднує четвертий мозковий шлуночок із третім. В товщі ромбоподібної ямки лежать ядра 8 пар черепних нервів, а саме: V пара - трійчастий нерв лат. nervus trigeminus; VI пара - відвідний нерв лат. n. abducens ; VII пара - лицевий нерв лат. nervus facialis ; VIII пара - присінково-завитковий нерв лат. Nervus vestibulocochlearis; IX пара - язикоглотковий нерв лат. n. glossopharyngeus; X пара - блукаючий нерв лат. nervus vagus ; XI пара - додатковий нерв лат. nervus accessorius ; XII пара - під'язиковий нерв лат. n. hypoglossus. Ближче до центру, навколо серединної борозни, розміщені рухомі ядра цих нервів, а збоку, але теж недалеко від центру, - вегетативні.

функції варолієвого моста Вароліїв міст, або міст (pons),  розташований на нижній поверхні головного мозку у вигляді широкого виступу з поперечною посмугованістю Він межує спереду з ніжками великого мозку, позаду - з довгастим мозком, а по боках переходить у середні мозочкові ніжки, в товщі яких виступають корінці трійчастого нерва. Ядра моста беруть участь у регуляції сльозові потовиділення, координації актів жування і ковтання, кліпання очима тощо. Парасимпатичне ядро блукаючого нерва входить до системи рефлекторної регуляції дихання і кровообігу. Міст у новонароджених розта шований високо і після народження починає перемішуватись униз до тіла потиличної кістки. Варолієв міст

спинний мозок лат. Medulla spinalis

Рефлекторна функція спинного мозку полягає у здійсненні складних рухових реакцій організму. Спинний мозок іннервує всю скелетну мускулатуру, крім м'язів голови, які іннервуються черепними нервами. У спинному мозку містяться рефлекторні центри мускулатури тулуба, кінцівок шиї. Тут же розташовано багато центрів автономної нервової системи. Рефлекси сечовипускання і дефекації зв'язані з функцією спинного мозку. Соматичні рефлекси - це рухові рефлекси кінцівок, тулуба чи його частин. Рефлекси розтягання, або власні міотатичні рефлекси м'язів, - це рефлекси, які ініціюються подразненням пропріорецепторів - рецепторів скелетних м'язів або їхніх сухожилків.

Сухожильні рефлекси належать до числа рефлексів, що мають велике значення для підтримування положення тіла, швидкого встановлення рівноваги. Рецептори сухожильних рефлексів знаходяться у скелетних м'язах (пропріоцептори) і збуджуються при розтягуванні м'язових волокон. Якщо вдарити по сухожиллю, то м'яз розтягується і це приводить до збудження рецепторів і виникнення рефлексу. Сухожильні рефлекси - колінний, п'ятковий - завжди можна викликати у дитини на першому ж році життя. Формування їхніх рефлекторних дуг відбувається ще на 6-7-му місяці антенатального розвитку. Колінний рефлекс у немовлят супроводжується скороченням привідних м'язів протилежної ноги, внаслідок чого нога повертається всередину. Колінний рефлекс у дітей не спостерігається після 7 місяців, тому що його гальмують вищі центри нервової системи. Знову у дітей з'являється колінний рефлекс після 2 років і надалі зберігається на все життя. П'ятковий рефлекс з'являється у більшості дітей після 7-8 місяців і також існує протягом всього життя. Крім рухових, спинний мозок здійснює велику кількість вісцеральних рефлексів, за допомогою яких регулює функцію внутрішніх органів і систем. Звичайно, ці рефлекси перебувають під контролем вищих відділів ЦНС, зокрема, кори великого мозку. Спинний мозок здійснює і провідну функцію. 

Розвиток спинного мозку Коли в ембріона головний мозок знаходиться на стадії мозкових пухирів, спинний мозок досягає значних розмірів. На ранніх стадіях розвитку плоду спинний мозок заповнює всю порожнину хребетного каналу. Потім хребетний стовп випереджає в рості спинний мозок до моменту народження закінчується на рівні III поперекового хребця. Подвоєння маси спинного мозку відбувається в 10 міс, потроєння — у 5 років. Довжина його збільшується в 10 років, але це збільшення менше, ніж збільшення самого хребта. Тому нижній кінець спинного мозку в цьо му віці переміщується вгору і стає на рівні II поперекового хребця (у ново народженого — на рівні IV хребця). З віком збільшується загальна кількість спинномозкової рідини, нарощується її тиск. У нормі під час спинномозкової пункції в новонароджених рідина витікає окремими крап лями, з віком рідина витікає швидше (20—40 крапель за 1 хв). У новонароджених спинномозкова рідина ксантохромна, після 14-го дня стає прозорою. Зменшується вміст білка від 0,4—0,8 г/л у період ново народженості до 0,16—0,24 г/л у 6 міс. Змінюється цитоз клітин, їх змен шення відбувається до 6 міс. Ріст і дозрівання спинного мозку закінчується в 20 років. За цей час його маса збільшується у 8 разів. Кровопостачання мозку в дітей краще, ніж у дорослих. Цим пояс нюється велика капілярна сітка, яка розвивається після народження. \ По треба мозку в кисні в новонароджених у 20 разів вища, ніж у дорослих. Однак відтік крові від головного мозку гірший. Тому мозкова тканина в дітей дуже чутлива до підвищення внутрішньочерепного тиску. Чим мен ший вік дитини, тим більша проникність гематоенцефалітного бар'єра. Вегетативна нервова система, особливо її симпатичний відділ, фор мується відразу після народження, парасимпатична система дозріває пізніше. Мієлінізація блукаючого нерва відбувається тільки після 1 року життя.

Тестовий контроль вихідних знань студента «Так чи ні»

До 4 років ріст мозку у довжину, ширину і висоту майже рівномірний, а з 4 до 7 років найбільш інтенсивно збільшується його висота. ТАК   З 5-ти років чітко визначається диферен ціація клітин кори головного мозку. НІ В нервових волокнах та клітинах головного мозку  новонароджених мієлінізація відсутня і розпочинається після народження ТАК З 3-х років

Дослідження функцій черепних нервів у новонароджених

Дослідження функцій черепних нервів у новонароджених представляє складну задачу. Необхідно враховувати вікову еволюцію функцій, незрілість багатьох структур мозку. І пара. - Нюховий нерв. (лат. nervus olfactorius) На різкі запахи новонароджені реагують незадоволенням, змикають повіки, морщать лоб, стають неспокійними, кричать. ІІ пара - зоровий нерв (лат. nervus opticus). У новонароджених всі необхідні для зору відділи очного яблука сформовані, за винятком fovea centralis, яка у них менш розвинена, ніж інша частина сітківки. Неповний розвиток fovea centralis і недосконало діюча аккомодация знижують можливість ясного бачення предметів (фізіологічна далекозорість). Штучний джерело світла викликає у новонародженого рефлекторне змикання повік і легке відкидання голови назад.   Рефлекс кліпання, який виникає при наближенні предмета до очей, у новонародженого відсутній; він з'являється тільки на 2-му місяці життя.

Ill, IV і VI пари: окоруховий (лат. nervus oculomotorius), блоковий  (лат. nervus trochlearis), відвідний нерви (лат. nervus abducens). У новонародженого зіниці однакової величини, з живою, прямою і дружньою реакцією на світло. Рухи очних яблук здійснюються роздільно: ще немає бінокулярного зору. Поєднані руху очей непостійні, виникають випадково. Очні яблука часто спонтанно конвергируют до середньої лінії, у зв'язку з чим періодично спостерігається сходяться косоокість. Воно не повинно бути постійним, в іншому випадку це свідчить про ураження центральної нервової системи. При дослідженні окорухових нервів у новонароджених важливо звертати увагу на величину очних щілин. У перші дні у новонароджених, частіше у недоношених, можна спостерігати симптом « заходу сонця»: дитину, що знаходиться в горизонтальному положенні, швидко переводять у вертикальне, очні яблука повертаються вниз і всередину, в широкій очній щілини стає видна смужка склери; через кілька секунд очні яблука повертаються в початкове положення. Наявність цього симптому після 4-тижневого віку в поєднанні з іншими симптомами свідчить про поразку нервової системи, підвищенні внутрішньочерепного тиску.

Фіксацію погляду на предметі іноді можна відзначити вже у 5 - 8-денних дітей, але більш постійної вона стає з 4 - 6-го тижня життя. В 9 - 10-денному віці новонароджені роблять перші спроби стежити за рухомими яскравими предметами, при цьому здійснюють руху тільки очні яблука, голова залишається нерухомою. Після 4 тижнів поступово з'являється поєднаний поворот голови і очних яблук. Розвиток фіксації погляду на предметі пов'язано певною мірою зі ступенем психічного розвитку. Своєчасне поява фіксації погляду є сприятливим симптомом, що свідчить про нормальний психічному розвитку. Якщо у дитини затримано психічний розвиток, фіксація погляду з'являється пізно, вона непостійна, дитина швидко втрачає предмет з поля зору і стає до нього байдужим. При ураженні окорухових нервів може бути сходящееся і рідше розходиться косоокість. Птоз у дітей раннього віку може бути обумовлений недорозвиненням м'язів, що піднімає верхню повіку, аплазією ядра окорухового нерва і нерозділенням в ембріогенезі функцій м'язів крилоподібної і піднімає верхню повіку (жувальної-мигальна синкинезия). Парези погляду у новонароджених частіше бувають уродженими. Їх причиною є недорозвинення стовбура головного мозку.

Відвідний нерв (лат. нерви abducens) - VI пара черепних нервів інервує латеральний прямий м'яз, відповідає за відведення очного яблука.

V пара - трійчастий нерв. У новонароджених перевіряють функцію рухової порції, спостерігаючи за актом смоктання. При ураженні рухової порції трійчастого нерва спостерігаються звисання нижньої щелепи, зміщення її в хвору сторону, затруднене смоктання, атрофія жувальної мускулатури на ураженій стороні. При ураженні I гілки трійчастого нерва корнеальний рефлекс відсутній mito знижений.

VІІпара - лицьовий нерв. Дослідити функцію лицьового нерва у новонародженого можна, спостерігаючи за станом мімічної мускулатури під час смоктання, крику, плачу новонародженого, а також викликаючи ряд рефлексів, що вимагають для свого здійснення участі мімічної мускулатури (рогівковий, корнеальний, пошуковий, хоботковий, смоктальний) . Периферичний парез лицьової мускулатури зустрічається у новонароджених, витягнутих за допомогою порожнинних щипців, коли травмуються кінцеві гілки п facialis. Спостерігаючи за новонародженими, можна відзначити розширення очної щілини на боці ураження; при крику кут рота перетягується в здорову сторону. Грубе ураження лицьового нерва затрудняє смоктання: дитина не може щільно захоплювати сосок, іноді молоко витікає з кута рота. Пошуковий рефлекс пригнічений на стороні ураження. Погладжування в області кута рота викликає рефлекторний поворот голови в бік подразника, а опускання кута рота затруднене. Центральний парез лицьової мускулатури діагностувати важче - асиметрія носогубних складок у новонароджених слабо виражена і не завжди пов'язана з ураженням VII пари черепних нервів.

VІІІпара - слуховий і вестибулярний нерви. На різкий звуковий подразник новонароджений відповідає змиканням повік (акустико-пальпебральний рефлекс), реакцією переляку, зміною дихального ритму, руховим занепокоєнням, поворотом голови. У відповідь на звуковий подразник відбуваються сіпання очних яблук, миготіння, зморщування чола, відкривання рота, розгинання руки, стискання пальців кисті, припинення крику, смоктальних рухів і ін. Є дані, які свідчать про те, що ще до народження плід відповідає раптовим рухом на звуковий подразник, що виникає за межами материнського організму. В міру зростання і розвитку дитина спочатку починає реагувати на голос матері, але інші звуки ще локалізує, до 3-го місяця він починає реагувати на звуки, локалізувати їх. У немовляти з ураженням нервової системи реакція на звуковий подразник значно запізнюється. Поряд з цим нервово-психічний розвиток дитини на 1-му році життя тісно пов'язаний з нормальним розвитком слухового аналізатора.

Вестибулярний аналізатор починає функціонувати ще у внутрішньоутробному періоді. Переміщення плода в матці призводить до збудження рецепторів вестибулярного нерва, які посилають імпульси до ядер окорухових нервів, руховим клітинам мозочка, стовбура головного і спинного мозку. Вестибулярний апарат має велике значення для нормального розвитку дитини. Порушення його функції може зробити негативний вплив на формування рухових функцій. При просуванні плода пологовими шляхами відбувається збудження вестибулярного апарату, в результаті чого у новонароджених в перші дні життя можна спостерігати спонтанний, горизонтальний ністагм, який стає більш чітким після слабких рухів голови. В нормі ністагм непостійний. Постійний ністагм у новонароджених свідчить про ураження нервової системи. При важкому внутрішньоутробному ураженні нервової системи, внутрішньочерепних крововиливах у новонароджених можна рано спостерігати горизонтальний, вертикальний і копіювальний ністагм. Крововиливи в сітківку, двостороння катаракта, атрофія сосків зорових нервів також можуть бути причиною ністагму.

IX, X пари - язикоглотковий і блукаючий нерви. У новонароджених дослідити функцію IX, X черепних нервів можна, спостерігаючи за синхронністю актів смоктання, ковтання і дихання. При ураженні IX, X пар нервів порушено ковтання: дитина тримає молоко в роті, довго не ковтає, насилу бере груди, кричить під час годування, захлинається. Крик монотонний, мало модульований. Рання діагностика бульбарного синдрому дуже важлива, оскільки Потрапляння їжі - в дихальні шляхи Часто призводить до аспіраційної пневмонії.

XI пара - додатковий нерв. При ураженні XI нерва у новонароджених відсутня поворот голови в протилежну сторону, спостерігаються закидання голови назад, обмеження підняття руки вище горизонтального рівня. Подразнення додаткового нерва супроводжується спастичною кривошиєю і посмикуванням голови в протилежну сторону. У новонароджених кривошия найчастіше за все є результатом механічної травми грудино-ключично-сосцевидного м'яза. При сідничному передлежанні, коли проводиться вилучення головки за допомогою різних акушерських маніпуляцій, іноді відбувається надрив м'яза з подальшим її укороченням за рахунок розростання сполучної тканини. В 50 - 60% випадків ураження додаткового нерва поєднується з пошкодженням плечового сплетіння в пологах. При геміатрофії відзначається недорозвинення грудинно-ключично -соскового м'яза і як наслідок - кривошия. У дітей з важкою формою дитячого церебрального паралічу при вираженій патологічній постуральній активності, що протікає з елементами торсійної дистонії, голова постійно повернена в один бік, що призводить до розвитку спастичної кривошиї, яка в свою чергу підтримує патологічний розподіл м'язового тонусу. Тому при обстеженні новонароджених необхідно диференціювати ці стани.

XII пара - під'язиковий нерв. Положення язика в роті, його рухливість, участь в акті смоктання дають уявлення про стан під'язикового нерва. У дітей раннього віку з церебральним паралічем при двосторонньому ураженні кортико-нуклеарних шляхів функції мови порушуються (псевдобульбарний синдром). Атрофії м'язів язика при цьому не виявляється. При вадах розвитку може спостерігатися макроглосія - збільшення розмірів язика. Іноді відзначається вроджене недорозвинення язика (синдром Гроба).

Рухова сфера. Дослідження рухової функції є основою для оцінки неврологічного статусу дитини раннього віку. При внутрішньоутробних, інтранатальних і постнатальних ураженнях нервової системи страждає передусім розвиток моторики, тому необхідно ретельно проаналізувати рухову активність, обсяг активних і пасивних рухів у різних положеннях - на спині, животі, у вертикальному положенні. У розвитку моторики дитини можна намітити дві взаємопов'язані тенденції: ускладнення рухових функцій і згасання, редукцію ряду вроджених безумовних рефлексів. Редукція цих рефлексів не означає їх повного зникнення, а навпаки, свідчить про включення в систему складних моторних актів. Водночас затримка редукції, пізніше згасання цих рефлексів говорять про відставання в розвитку дитини. Тривале обстеження дитини виснажує її відповідні реакції і утруднює огляд. Тому слід визначити групу найбільш важливих для діагностики рефлексів, які мають значення при оцінці неврологічного статусу. Збудливість дитини пов'язана з віком, стомлюваністю, настроєм, сонливістю, насиченням їжею. При дослідженні безумовних рефлексів потрібно дотримуватись оптимальних умов. Рефлекси будуть виразні, якщо викликаються в спокійній обстановці, коли дитина не відчуває явищ дискомфорту, а нанесені подразнення не завдають болю. Якщо дитина неспокійна або сонлива, дослідження проводити недоцільно. Для отримання більш достовірних даних новонародженого потрібно обстежити повторно протягом декількох днів. Досліджуючи безумовнорефлекторну діяльність новонародженого, необхідно враховувати не тільки наявність того чи іншого рефлексу, але і час його появи з моменту нанесення подразнення, його повноту, силу й швидкість згасання.

Безумовні рефлекси новонароджених

Безумовні рефлекси, які проявляються в новонароджених, поділяються на три категорії. Стійкі автоматизми, що зберігаються на все життя. До них належать ковтальний, глотковий, кон'юнктивальний, надбрівний, сухожилкові рефлекси кінцівок. Транзиторні рудиментарні рефлекси, що відображають специфічні умови рівня розвитку рухового аналізатора. Згодом ці рефлекси зникають. До них належать смоктальний, хоботковий, пошуковий, долонно-ротовий (оральні автоматизми), хапальний рефлекс, рефлекс Моро, автоматичні — ходи, повзання, рефлекси Галанта, Переса (спінальні сегментарні автоматизми), лабіринтний, асиметричний та симетричний шийні тонічні рефлекси (мієлоенцефальні). Автоматизми, які з'являються після народження і тому виявляються пізніше. До них належать мезенцефальні установчі автоматизми (лабіринтні рефлекси), прості й ланцюгові шийні та тулубні рефлекси.

сегментарні рухові автоматизми, забезпечуються сегментами мозкового стовбура (оральні автоматизми) та спинного мозку (спінальні автоматизми), і надсегментарні позотонічні автоматизми, що забезпечують регуляцію м'язового тонусу в залежності від положення тіла і голови (регулюються центрами довгастого та середнього мозку). Основні безумовні рефлекси немовляти можна розподілити на дві групи:

Пошуковий рефлекс При обережному, ніжному погладжуванні області кута рота малюка, дитина починає опускати нижню губу, відхиляти язичок в бік подразника і активно «шукати» материнські груди. Важливий момент: при перевірці цього рефлексу не варто торкатися до губ дитини (отримаєш хоботковий рефлекс) І ще: подразнення області кута ротика дійсно повинно бути легеньким – якщо малюк відчує дискомфорт, він відверне голову в протилежну сторону. При больовому подразненні відбувається поворот тільки голови в протилежну сторону. Пошуковий рефлекс добре виражений перед годуванням. Важливо звернути увагу на симетричність рефлексу з двох сторін. Асиметричність рефлексу спостерігається при ураженні лицьового нерва. При дослідженні пошукового рефлексу слід також відзначити, яка інтенсивність повороту голови, чи маються хапальні рухи губами. Пошуковий рефлекс спостерігається у всіх дітей до 3-4 місячного віку, а потім з'являється реакція на зоровий подразник, дитина пожвавлюється при вигляді пляшечки з молоком, при приготуванні матір'ю грудей до годування. Пошуковий рефлекс є основою для формування багатьох мімічних (виразних) рухів: хитання головою, усмішки. Спостерігаючи за годуванням дитини, можна відзначити, що вона, перш ніж захопити сосок, робить ряд рухів (гойдає головою), поки міцно не захопить сосок. Рефлекс зазвичай зберігається в перші 3-5 місяців життя, але іноді може бути присутнім і довше. Рефлекси новонароджених і грудних дітей.

Випинання губ малюка у вигляді своєрідного «хоботка» у відповідь на швидкий уривчастий дотик (легке постукування) до них пальців дорослого. Цей рефлекс є постійним компонентом смоктальних рухів. Зазвичай хоботковий рефлекс зберігається протягом перших 2-3 місяців життя, потім згасає. Хоботковий рефлекс

Проявляється у дитини у відповідь на будь- яке значиме роздратування ротової порожнини – якщо в ротик немовляти потрапляє будь-який предмет, у тому числі і сосок або соска, малюк одразу приступає до ритмічних смоктальних рухів. Цей найважливіший рефлекс повністю сформований вже на 26 –му тижні ВУР, присутній у доношеного новонародженого і зберігається, зазвичай, весь перший рік життя. Смоктальний рефлекс

захисний; рефлекс повзання (Бауера): рефлекс опори і автоматична хода; хапальний рефлекс Лабіринтний тонічний рефлекс Спробуй викласти дитину на живіт – і вона «автоматично» поверне голову в бік. Біологічний сенс цього рефлексу зрозумілий і без довгих пояснень – він дозволяє маляті дихати навіть у такому незручному положенні. У дітей з ураженням центральної нервової системи захисний рефлекс може бути відсутнім, і, якщо не повернути пасивно голову дитини в сторону, він може задихнутися. У дітей з церебральним паралічем при посиленні екстензорного тонусу спостерігається тривалий підйом голови і навіть запрокідиваніе її назад. Рефлекс зазвичай присутній вже в перші години життя. Спинальні рухові автоматизми у новонароджених Захисний рефлекс

У новонародженого немає готовності до стояння, але він здатний до опорної реакції. Якщо тримати дитину вертикально на вазі, то він згинає ноги в усіх суглобах. Поставлена на опору, дитина випрямляє тулуб і стоїть на напівзігнутих ногах на повній стопі. Позитивна опорна реакція нижніх кінцівок є підготовкою до крокових рухів. Якщо новонародженого злегка нахилити вперед, то він робить крокові рухи (автоматична хода новонароджених). Іноді при ходьбі новонароджені перехрещують ноги на рівні нижньої третини гомілок і стоп. Це викликано більш сильним скороченням аддукторів, що є фізіологічним для цього віку і зовні нагадує ходу при дитячому церебральному паралічі. Реакція опори і автоматична хода фізіологічні до 1 - 4 міс, потім вони пригнічуються Тільки до кінця 1-го року життя з'являється здатність самостійно стояти і ходити, яка розглядається як умовний рефлекс і для свого здійснення вимагає нормальної функції кори великих півкуль. У новонароджених з внутрішньочерепною травмою, народжених в асфіксії, в перші тижні життя реакція опори і автоматична хода часто пригнічені або відсутні. При спадкових нервово-м'язових захворюваннях реакція опори і автоматична хода відсутні через м'язову гіпотонію. У дітей з ураженням центральної нервової системи автоматична хода затримується надовго. Рефлекси опори і автоматичної ходи новонароджених.

з'являється у новонародженого при натисканні на його долоні. Іноді новонароджений так сильно обхоплює пальці, що його можна підняти вгору (рефлекс Робінзона). Цей рефлекс є філогенетично давнім. Новонароджені мавпи захопленням кистей утримуються на волосяному покриві матері. При парезах рук рефлекс ослаблений або відсутній. У загальмованих дітей реакція також ослаблена, у збудливих, навпаки, посилена. Рефлекс фізіологічен до 3 4 місяців, в подальшому на базі хапального рефлексу поступово формується довільне захоплювання предмета. Наявність рефлексу після 4 - 5 міс. свідчить про поразку нервової системи. Такий же хапальний рефлекс можна викликати і з нижніх кінцівок. Натискання великим пальцем на подушечку стопи викликає підошовне згинання пальців. Хапальний рефлекс

Новонародженого укладають на живіт (голова по середній лінії). У такому положенні він здійснює повзаючі рухи –спонтанне повзання. Якщо до підошов приставити долоню, то дитина рефлекторно відштовхується від неї ногами і повзання посилюється. У положенні на боці і на спині ці рухи не виникають. Координації рухів рук і ніг при цьому не спостерігається. Повзаючі рухи у новонароджених - стають вираженими на 3 - 4-й день життя. Рефлекс є фізіологічним до 4 міс. життя, потім він згасає. Самостійне повзання є попередником майбутніх локомоторних актів. Рефлекс пригнічений або відсутній у дітей, народжених в асфіксії, а також при внутрішньочерепних крововиливах, травмах спинного мозку. Слід звернути увагу на асиметрію рефлексу. При захворюваннях центральної нервової системи повзаючі рухи зберігаються до 6 - 12 міс, як і інші безумовні рефлекси. Рефлекс повзання (Бауера) і спонтанне повзання.

. Якщо провести по підошві по зовнішньому краю стопи від п'ятки до пальців, то виникає: 1) тильне розгинання великого пальця; 2) згинання інших пальців у бік підошви; 3) пальці розходяться віялом. Зникає рефлекс у 2 роки. Рефлекс Бабінського

З’являється у здорових дітей з легким напруженням м'язів-згиначів верхніх і нижніх кінцівок, якщо вони лежать на животі, і таким же легким напруженням розгиначів- кінцівок при зміні положення на спині. Цей рефлекс у здорових дітей зникає наприкінці першого місяця життя. Лабіринтний тонічний рефлекс

При подразненні шкіри спини паравертебрально вздовж хребта новонароджений згинає спину, утворюється дуга, відкрита в бік подразника. Нога на відповідній стороні часто розгинається в тазостегновому і колінному суглобах. Цей рефлекс добре викликається з 5 - 6-го дня життя. У дітей з ураженням нервової системи він може бути ослаблений або зовсім відсутніми протягом 1-го місяця життя. При ураженні спинного мозку рефлекс відсутній тривало. Рефлекс є фізіологічним до 3 - 4-го місяця життя. При ураженні нервової системи цю реакцію можна спостерігати в другій половині року і пізніше. Рефлекс Галанта.

Дитина лежить на животі, пальцем проводять по остистих відростках хребта від куприка до шиї, що викликає: 1) прогинання тулуба; 2) згинання верхніх і нижніх кінцівок; 3) піднімання голови, таза; 4) іноді сечовиділення, дефекацію, крик. Зникає рефлекс у 4 міс. Пригнічення рефлексу в період новонародженості і затримка його зворотнього розвитку спостерігається у дітей з ураженням центральної нервової системи. Рефлекс Переса .

Викликається різними прийомами: ударом по поверхні, на якій лежить дитина, на відстані 15 см від його головки, то дитина відводить руки вбік і розгинає пальці, потім руки повертаються в попереднє положення. Рефлекс виражений відразу після народження, його можна спостерігати при маніпуляціях акушера. У дітей з внутрішньочерепною травмою рефлекс в перші дні життя може бути відсутнім. При геміпарезах, а також при акушерському парезі руки спостерігається асиметрія рефлексу Моро. При різко вираженому гіпертонусі мається неповний рефлекс Моро: новонароджений тільки злегка відводить руки. В кожному випадку слід визначити поріг рефлексу Моро - низький або високий. У грудних дітей з ураженням центральної нервової системи рефлекс Моро затримується надовго, має низький поріг, часто виникає спонтанно при неспокої, різних маніпуляціях. У здорових дітей рефлекс добре виражений до 4 - 5-го місяця, потім починає згасати; після 5-го місяця можна спостерігати лише окремі його компоненти. Рефлекс Моро.

Найважливіші етапи моторного розвитку дитини - здатність піднімати голову, сидіти, стояти, ходити – тісно пов'язані з удосконаленням регуляції м'язового тонусу, адекватним перерозподілом його в залежності від положення тіла в просторі. У цій регуляції беруть активну участь центри довгастого мозку (дієнцефальні), а в подальшому - центри середнього мозку (мезенцефальні). Несвоєчасна редукція дієнцефальних позотонических рефлексів призводить до формування патологічної тонічної активності, яка перешкоджає оволодінню найважливішими руховими функціями. Надсегментарні позотонічні автоматизми.

До міеленцефальних позотоничних автоматизмів відносяться : асиметричний шийний тонічний рефлекс, симетричний шийний тонічний рефлекс, тонічний лабіринтний рефлекс. Центри їх розташовані в області довгастого мозку. Асиметричний шийний тонічний рефлекс. Якщо повернути голову лежачого на спині новонародженого так, щоб нижня щелепа перебувала на рівні плеча, то відбувається розгинання кінцівок, до яких звернуто обличчя, і згинання протилежних. Більш постійної є реакція верхніх кінцівок. Симетричний тонічний шийний рефлекс. Згинання голови викликає підвищення флексорного тонусу в руках і екстензорного - в ногах. Тонічний лабіринтний рефлекс - в положенні на спині відзначається максимальне підвищення тонусу в розгинальних групах м'язів, в положенні на животі - в згинальних. Лабіринтний і тонічні шийні рефлекси в період новонародженості спостерігаються постійно, але виражені не так яскраво, як всі інші рефлекси.

Міеленцефальні позотонічні рефлекси фізіологічні до 2 міс. (у доношених дітей). У разі недоношеності ці рефлекси зберігаються більш тривалий час (до 3-4 міс). У дітей з ураженнями нервової системи, що перебігають зі спастичними явищами, тонічні лабіринтні і шийні рефлекси не згасають. Залежність м'язового тонусу від положення голови в просторі і від положення голови по відношенню до тулуба стає різко вираженою. Це перешкоджає послідовному моторному і психічному розвитку. Паралельно з редукцією міеленцефальних позотонічних автоматизмів поступово формуються мезенцефальні настановчі рефлекси (ланцюгові симетричні рефлекси), що забезпечують випрямлення тулуба. Спочатку, на 2-му місяці життя, ці рефлекси рудиментарні і проявляються у вигляді випрямлення голови (лабіринтний випрямляючий інсталяційний рефлекс на голову). Цей рефлекс стимулює розвиток ланцюгових симетричних рефлексів, спрямованих на пристосування тулуба до вертикального положення. Ланцюгові симетричні рефлекси забезпечують установку шиї, тулуба, рук, тазу і ніг дитини.

- за поворотом голови в бік, виробленим активно або пасивно, відбувається ротація тулуба в ту ж сторону. В результаті цього рефлексу дитина до 4-го місяця може з положення на спині повернутися на бік. Якщо рефлекс яскраво виражений, то поворот голови призводить до різкого повороту тулуба в напрямку ротації голови (поворот блоком). Цей рефлекс виражений вже при народженні, коли тулуб дитини слід за що повертається головою. Відсутність або пригнічення рефлексу може бути причиною затяжних пологів і гіпоксії плоду. Шийна випрямляюча реакція

Захисна реакція рук - розведення їх у сторони, витягування вперед, відведення назад у відповідь на раптове переміщення тулуба. Ця реакція створює передумови для утримання тіла у вертикальному положенні. Рефлекс Ландау є частиною випрямляючих рефлексів. Якщо дитину тримати вільно в повітрі обличчям вниз, то спочатку він піднімає голову, так що особа перебуває у вертикальній позиції, потім настає тоническая екстензія спини і ніг; іноді дитина вигинається дугою. Рефлекс Ландау з'являється у віці 4 - 5 міс, а окремі його елементи і раніше. Рефлекс Ландау.

У відповідь на погладжування долонною боку кисті виникає згинання пальців і загарбання предмета. Іноді при викликанні цього рефлексу дитина утримує предмет або палець так міцно, що таку дитину можна за пальці підняти вгору - ця фаза рефлексу отримала назву рефлексу Робінсона. Таким чином, виявляється, що новонароджений, зовні здається зовсім безпорадною істотою, може розвинути в руках таку «мускульну силу», яка утримує його власне тіло в підвішеному стані. До 3-4 міс цей безумовний рефлекс трансформується в умовний - дитина починає хапати іграшки цілеспрямовано. Хороша вираженість хапального рефлексу і рефлексу Робінсона сприяє швидкому розвитку умовного рефлексу і тим самим - розвитку м'язової сили в руках і сприяє більш швидкому розвитку тонкої ручної зручності Рефлекс підвішування Робінсона 

Менінгіт - це гостре інфекційне запальне захворювання оболонок головного та спинного мозку. Менінгіти діляться, в залежності від типу запалення в оболонках мозку, на гнійні і серозні (асептичні). Якщо менінгіт розвивається без наявності попереднього вогнища інфекції або захворювання, він називається первинним. До первинних менінгітів можна віднести ентеровірусний, паротитний, герпетичний, лімфоцитарний хоріонменінгіт, менінгококовий та деякі інші. Вторинні менінгіти розвиваються на тлі інфекційного, іншого захворювання або травми голови. З вторинних менінгітів, найчастіше, зустрічаються пневмококовий, стафілококовий, стрептококовий, сальмонельозний та інші.

Основним клінічним проявом менінгіту є  менінгеальний синдром, до якого відносяться наступні симптоми:  головний біль, нудота, блювання, загальна гіперестезія, специфічна менінгеальна поза, менінгеальні симптоми. Головний біль частіше буває дифузним, але іноді може мати локалізацію в області чола або потилиці. Виникнення головного болю пов’язують з подразненням чутливих закінчень в оболонках мозку. Такий самий механізм блювання, що супроводжує головний біль, при менінгіті. Блювання зумовлює безпосереднє подразнення рецепторів блукаючого нерва. Частіше йому передує нудота, але може бути й раптове блювання. При менінгіті воно не полегшує стан, не пов’язане з прийомом їжі чи ліків. Характерним є не сам факт наявності блювання, а багаторазове його повторення протягом доби без видимих причин. Гіперестезія, або підвищена чутливість при менінгіті може бути тактильною, зоровою та слуховою.  

До них відносяться такі, як ригідність м'язів потилиці, симптом Керніга, різні варіанти симптому Брудзинського (верхній, нижній, щічний, лобкової), симптом Гілл. До найбільш важливих симптомів менінгіту відноситься в першу чергу ригідність м'язів потилиці і симптом Керніга Поява зазначених ознак обумовлено рефлекторним скороченням м'язів, що оберігає нервові корінці (шийні і поперекові) від розтягування. Ці симптоми спостерігаються також при подразненні мозкових оболонок яким-небудь патологічним процесом, розташованим в порожнині черепа, як наприклад, абсцес мозку, мозочка і інші. Вираженість окремих оболонкових знаків залежить в таких випадках від локалізації абсцесу і реакції мозкових оболонок. Ригідність м'язів потилиці Дослідження менінгеальних симптомів зазвичай робиться при положенні хворого на спині. Ригідність м'язів потилиці може бути виражена в помірної або сильної ступеня. У першому випадку рухи голови обмежені в сторони і вперед, а в другому випадку голова закинута назад. Дослідження цього симптому виробляється при активному і пасивному русі голови. Ригідність м'язів потилиці легко виявляється при пасивному нахилі голови вперед до зіткнення підборіддя до грудей. При ригідності м'язів потилиці підборіддя не торкається грудей навіть у випадках помірної вираженості цього симптому, не кажучи вже про ті випадки, коли інтенсивність його досягає сильного ступеня. Менінгеальні симптоми Ригідність м'язів потилиці

Поза «лягавої собаки» Характерною є поза хворого при менінгіті: він лежить на боці, голова закинута назад, руки й ноги зігнуті й приведені до живота. 

Визначення симптому Керніга проводиться так: Дитина лежить на спині, їй згинають ногу в кульшовому і колінному суглобах. У разі позитивного рефлексу не вдається розігнути ногу в колінному суглобі. При цьому настає рефлекторне скорочення згиначів і біль, що перешкоджають розгинанню. При проведенні досвіду Керніга іноді одночасно з ним з'являється симптом Едельмана, що складається в тильному розгинанні великого пальця ноги. (рефлекс фізіологічний до 4-6-місячного віку). Симптом Керніга

Рефлекс Брудзинського Рефлекс (фізіологічний до 3-4 міс життя): - Верхній: при пасивному згинанні голови у дитини спостерігається швидке згинання ніг в колінних і кульшових суглобах; - Середній: при натисканні ребром долоні на область лобкового зчленування у хворої дитини згинаються ноги; - Нижній: при пасивному згинанні однієї ноги в колінному і тазостегновому суглобах згинається й інша нога.

- це група рефлекторних реакцій, які забезпечують збереження рівноваги при сидінні, стоянні, ходьбі. Механізм цих реакцій складний, здійснюється за участю мозочка, базальних гангліїв, кори великих півкуль. Реакції рівноваги з'являються і наростають в той період, коли реакції випрямлення вже повністю встановилися .. Реакція рівноваги закінчують своє формування в загальних рисах в період з 18 міс. до 2 років. Їх вдосконалення триває до 5 - 6 років. Реакції випрямлення і рівноваги спільно представляють нормальний постуральний рефлекторний механізм, який формує необхідну базу для виконання будь-яких рухових навичок. Реакція рівноваги

ТАК Ковтальний, глотковий, кон'юнктивальний, надбрівний і сухожилкові рефлекси кінцівок відносять до транзиторних рудиментарних рефлексів НІ Наявність симптому «заходу сонця» після 4-тижневого віку в поєднанні з іншими симптомами свідчить про поразку нервової системи, підвищенні внутрішньочерепного тиску.

Нервово-психічний розвиток дитини протягом 1-го року життя.

У психомоторному розвитку дітей 1-го року життя виділяють 3 періоди: І – таламопалідарний (від народження дитини до 4-6 місяців); ІІ – стріопалідарний (від 4-6 місяців до 10-11 місяців) – період включення антигравітаційних механізмів (сидіння, стояння),зниження м’язевого тонусу, розвиток рухів на базі природжених рефлексів; ІІІ – період визрівання коркових функцій – розвиток складних умовних рефлексів, формування другої сигнальної системи, розвиток мови, активізація психічної діяльності.

Нервово-психічний розвиток дитини відображає стан її центральної нервової системи (ЦНС). Оцінка нервово-психічного розвитку дитини – це зіставлення її вміння і навичок з контрольними показниками. Основними критеріями оцінки психомоторного розвитку дитини 1-го року життя є: ·  зорово-орієнтувальні реакції; ·  слухові орієнтувальні реакції; ·  загальні рухи ; ·  рухи рук та дії з предметами; ·  емоції; ·  підготовчі етапи розуміння мови; ·  підготовчі етапи розвитку активної мови; ·  навички та вміння в процесах. Основні критерії оцінки психоемоційного розвитку дітей 2-го року життя: ·  розвиток розуміння мови та активність мовлення ; ·  сенсорний розвиток; ·  гра та дії з предметами; ·  подальше становлення рухової активності, вмінь та навичок. Основні критерії оцінки психоемоційного розвитку дітей віком від 3 до 6 років: ·  розвиток та активність мовлення (правильна вимова слів, читання віршів); ·  сенсорний розвиток; ·  активність в грі; ·  конструктивна та образотворча діяльність; ·  зорова координація (рівновага при ходьбі, статична рівновага); ·  пізнавальна діяльність;  ·  соціально-культурний розвиток(санітарно-гігієнічні навички, працелюбство, самостійність, тощо). На психоемоційний розвиток дитини впливають ряд чинників. Патологія вагітності і пологів, хронічні захворювання дитини, природжена та спадкова патологія, ендокринні захворювання, соціальне оточення, догляд, виховання, хронічна інтоксикація алкоголем, нікотином, наркотиками. Оцінка психоемоційного розвитку дитини

Місяць 1-й. Положення дитини залежить від переважання флексорної гіпертонії в кінцівках. Руки зігнуті у всіх суглобах, пальці стиснуті в кулачок і приведені до тулуба, ноги зігнуті і злегка відведені в стегнах. У положенні на животі дитина повертає голову в сторони, частіше до джерела світла, на подразник реагує загальної руховою активністю, руху не координує. У положенні на животі дитина піднімає голову на декілька секунд і встановлює її по середній лінії (лабіринтовий інсталяційний рефлекс на голову). До кінця 1-го місяця життя (а іноді й раніше) з'являються зорове зосередження на предметі і простежування рухомого об'єкту одними очима без участі голови. Зорові реакції в цей період мають ряд особливостей: вони непостійні, не впливають на загальні рухи дитини, тривалість їх незначна. Очі слідкують за предметом з великим запізненням, як би наздоганяючи його Звукові подразники не диференціює. Дитина видає гортанні звуки. Всі безумовні рефлекси яскраво виражені.

Місяць 2-й. Зменшується вплив флексорного тонусу на положення тулуба і кінцівок, підвищується тонус в ррозгиначах, збільшується обсяг активних рухів. Дитина частіше відводить руки в сторони, піднімає їх вище горизонтального рівня, відкриває кулачок, повертає голову в сторону. Зменшується вплив екстензорного тонусу на положення голови. На животі дитина утримує голову по середній лінії більш тривалий час, починає утримувати голову у вертикальному положенні, але ще не постійно (голова бовтається), фіксує погляд на нерухомому предметі. Рухи очних яблук стають плавними, координованими; реакцій фіксації погляду, простеження і конвергенції починають виникати при різноманітних положеннях. Так, зорова фіксація предмета спостерігається не тільки в положенні дитини на спині, але і на животі, у вертикальному положенні. Перебуваючи у вертикальному положенні, дитина спочатку фіксує предмети, розташовані на великій відстані, і лише поступово у нього формується вміння фіксувати близькі предмети. Рухи голови починають включатися в систему оптико-пристосувальних реакцій. Дитина посміхається у відповідь на ласкаве поводження з ним, гулит; переважають позитивні емоційні реакції. Вроджені рефлекторні реакції ще добре виражені, за винятком реакції опори і автоматичної ходи новонароджених. Останні поступово згасають . Починають розвиватися розпрямлюючі рефлекси тулуба, виробляються рефлекси положення. Таким чином, на 2-му місяці життя закріплюються ланцюгові симетричні рефлекси, які, розвиваючись і вдосконалюючись, сприятимуть вертикальній установці тіла.

Місяць 3-й. Наростає обсяг рухів в кінцівках, особливо в плечових суглобах. Дитина частіше піднімає руки вище горизонтального рівня, утримує вкладену в кисть іграшку, тягне її до рота; в положенні на животі піднімає голову і спирається на передпліччя під гострим кутом, добре тримає голову у вертикальному положенні, повертається зі спини на бік. Дитина згинає голову при спробі підняти її за руки з положення на спині. Спостерігається поєднаний поворот голови і очей в сторону. Зорові реакції більш тривалі. Більш диференційовано дитина відповідає на різні подразнення: повертає голову на голос матері, пильно дивиться на обличчя, робить спробу розглянути вкладену в руку іграшку, стежить за предметом не тільки лежачи на спині у вертикальному положенні, але і на животі, посміхається, іноді сміється; яскраво виражені і довго зберігаються позитивні емоційні реакції. Посмішка супроводжується руховою активністю, загальним пожвавленням. Якщо дитина здорова, то протягом усього часу неспання знаходиться в радісному стані. Інтенсивні рухи, які виникають при емоціях радості, сприяють зниженню фізіологічної флексорной гіпертонії м'язів дитини і стимулюють розвиток реципрокності. Дитина гулить, довше тягне голосні звуки. У цьому віці у дитини є специфічні рефлекторні реакції. У зв'язку із зростаючою роллю кори головного мозку і розвитком довільної активності на 3-му місяці життя продовжується гальмування вроджених рефлексів, слабшають лабіринтові шийні тонічні рефлекси, розширюється діяльність аналізаторів, зростає значення рухового і слухового аналізаторів у порівнянні з тактильним. Якщо в перші місяці життя пошуковий рефлекс виникає у відповідь на тактильний подразник, то в кінці 3-го місяця при вигляді грудей матері або пляшечки з молоком дитина пожвавлюється і готує себе до акта смоктання. У віці 2 міс. дитина захоплює предмет, який стикався з долонної поверхнею. В кінці 3-го і початку 4-го місяця хапальний рефлекс слабшає і розвивається довільне захоплення предмета. Дитина бачить іграшку, тягнеться до неї і хапає її.

Місяць 4-й. Дитина добре тримає голову, повертається у напрямку звуку, тягнеться до іграшки, хапає її, обмацує предмети руками, тягне їх до рота, повертається на бік, при тягненні за руки сідає, з підтримкою сидить; лежачи на животі, спирається на передпліччя під прямим кутом, піднімає верхню частину тулуба. До цього віку зникає фізіологічна флексорна гіпертонія. Дитина уважно стежить за рухомим предметом, поступово у неї розвивається зорово-моторна координація. Вона розрізняє голоси близьких, часто посміхається, сміється, видає гучні протяжні звуки, більш чітко вимовляє голосні звуки. Безумовні рефлекси продовжують відходити на другий план. На базі хапального рефлексу формується довільне хапання предметів. У положенні на животі дитина може підняти голову і тулуб проти сили тяжіння.

Місяці 5-й і 6-й. Дитина сидить при підтримці за одну руку, а іноді й самостійно, але при сидінні ще виражений кіфоз хребта; повертається зі спини на бік і живіт, на животі спирається на розігнуті руки, піднімає верхню частину тулуба, спираючись на долоні, починає схоплювати предмети, до яких доторкнувся не тільки долонною, а й тильною або бічною стороною кисті. Лабіринтова реакція на голову стає виразніше. Ротація між грудною кліткою і тазом створює можливість повертатися зі спини на живіт, а трохи пізніше і з живота на спину. Лежачи на животі, дитина витягує одну руку, підтримуючи себе іншою, переміщує тіло з однієї руки на іншу. У дитини розвивається захисна екстензія рук вперед і назад. Лежачи на спині, вона грає зі стопами; повертає голову у напрямку звуку, розрізняє знайомі обличчя, стежить за іграшкою, піднімає її. Емоційні прояви більш різноманітні. Дитина вимовляє приголосні звуки, у неї з'являються перші спроби вимовляти склади «ба», «па», «ма», «дя».

Місяці 7-й і 8-й Дитина самостійно стійко сидить, зберігає рівновагу, встає на карачки, повертається з живота на спину, робить спроби сісти самостійно з положення на спині, за підтримки встає на ноги, з опорою деякий час може стояти. Реакція рівноваги виражена в положенні на спині, на животі, сидячи. Захисна екстензія рук вперед і в сторони дозволяє дитині сидіти зі збереженням рівноваги і запобігає падінню. За допомогою рук малюк сідає з положення на спині і на животі, розглядає іграшку, перекладає з однієї руки в іншу, рухи носять більш цілеспрямований характер. Дитина простягає руки до матері і знайомим, плескає в долоні, повторює склади «ма-ма», «ба-ба», намагається привернути до себе увагу дорослих, розпізнає чужих, добре знає батьків, шукає поглядом потрібний їй предмет, висловлює здивування або інтерес при знайомстві з новими предметами.

Місяці 9-й і 10-й. Дитина стає на коліна, тримаючись за бар'єр, пересувається, тримаючись за опору, стоїть з підтримкою, робить спроби стояти самостійно, повзає. Руху більш координовані. Дитина повторює рухи дорослих, бере дрібні предмети двома пальцями, збирає розкидані іграшки, дістає іграшки з ящика, стежить за падінням предметів, які рухаються; спостерігає за дорослими, махає їм рукою, їсть ложкою за допомогою дорослих, знає значення частовживаних слів, назви улюблених іграшок, знаходить їх серед інших, говорить окремі слова: «тато», «мама», «баба», «дядя» та ін. Виконує прості вимоги дорослих, розуміє заборони.

Місяці 11-і і 12-і. Дитина ходить з підтримкою за одну руку, робить окремі кроки самостійно, але хода ще нестійка, малюк часто падає, у дитини добре виражена захисна екстензія рук назад. Поєднання захисної екстензіі рук вперед, в сторони і назад дає їй можливість відштовхнутися однією рукою, щоб сісти з положення на спині. Дитина сідає з меншою ротацією тулуба навколо осі тіла, вільно маніпулює з предметами, присідає, щоб підняти іграшку, яка впала, знає назву багатьох предметів, локалізує больові подразнення, вказує частини тіла, допомагає при одяганні, їсть самостійно ложкою, виконує велику кількість інструкцій, любить дітей, знає всіх в родині, вимовляє окремі слова.

З 1-го року життя з'являється словесна мова, удосконалення рухів продов жується багато років. Тільки в 4—5 років хода в дітей стає зрілою, із син хронним рухом рук. З віком формується вищий рівень рухового аналізато ра, який притаманний тільки людині. Цей рівень називається кортикаль ним. Починає розвиватись кортикальний рівень з 11—12 міс і продовжує удосконалюватись до маніпуляцій дорослої людини, включаючи письмо, малювання, гру на музичних інструментах тощо. На 2—3-му році життя закінчується мієлінізація спинного мозку, фор мується його кінський хвіст. З розвитком спинного мозку і рухових центрів головного мозку рухи дитини стають необмеженими. Малюк може стрибати, бігати, сходити або підійматися по сходинках, їздити на велосипеді тощо. Розвиток мозку дитини 3 – 6 років пов’язаний із сприйняттям зовнішнього світу у вигляді гри. Тому в цей період дітей навчають алфавіту, малюванню, музиці, танцям, іноземним мовам. Саме в цей період за кладається інтелект людини, відбувається його гармонійний розвиток. У 7 років закінчується диференціювання клітин мозку і встановлення зв'язків між ними, дитина підготовлена до сприйняття абстракції і до абст рактного мислення, може починати шкільне навчання. У подальшому удосконалюються й утворюються нові зв'язки між клітинами кори великих півкуль. У період статевого дозрівання виробля ються воля, почуття відповідальності, критичне ставлення до себе і до ото чуючих, розвивається логічне мислення, пам'ять, з'являється прагнення до самостійності самовираження як особистості. Повне дозрівання структур нервової системи відбувається у віці 21 року.

Тестовий контроль вихідного рівня знань студента «Так чи ні»

Передня група ядер гіпоталамуса (задній гіпоталамус) є регуляторним центром симпатичної нервової системи   Повне диференціювання нервових клітин відбувається до 3 років, а у 8 років кора великого мозку відповідає за будовою корі дорослої людини. Але анатомічно і гістологічно мозкові структури дозрівають до 20 років. Рефлекс кліпання, який виникає при наближенні предмета до очей, у новонародженого відсутній; він з'являється тільки на 4-му місяці життя. НІ є регуляторним центром парасимпатичної нервової системи ТАК НІ він з'являється тільки на 2-му місяці життя

У середньому мозку розташовані скупчення сірої речовини у вигляді ядер чотиригорбикового тіла, ядер окорухового і блокового нервів, червоне ядро і чорна речовина. Передня група ядер (передній гіпоталамус)регулює функції парасимпатичної нервової системи. Н2-му місяці життя закріплюються ланцюгові симетричні рефлекси, які, розвиваючись і вдосконалюючись, сприятимуть вертикальній установці тіла. ТАК НІ ТАК регулює функції симпатичної нервової системи

Стріопалідарний період психомомторного розвитку дитини 1-го року життя (від 4-6 місяців до 10-11 місяців) – це період включення антигравітаційних механізмів (сидіння, стояння), зниження м’язевого тонусу, розвиток рухів на базі природжених рефлексів; ТАК На 9-му місяці після народження,емоційні прояви більш різноманітні. Дитина вимовляє приголосні звуки, у нього з'являються перші спроби вимовляти склади «ба», «па», «ма», «дя». НІ На 9-му місяці після народження

Оцінка психоемоційного розвитку дитини Нервово-психічний розвиток дитини відображає стан її центральної нервової системи (ЦНС). Оцінка нервово-психічного розвитку дитини – це зіставлення її вміння і навичок з контрольними показниками. Основними критеріями оцінки психомоторного розвитку дитини 1-го року життя є: ·  зорово-орієнтувальні реакції; ·  слухові орієнтувальні реакції; ·  загальні рухи ; ·  рухи рук та дії з предметами; ·  емоції; ·  підготовчі етапи розуміння мови; ·  підготовчі етапи розвитку активної мови; ·  навички та вміння в процесах. Основні критерії оцінки психоемоційного розвитку дітей 2-го року життя: ·  розвиток розуміння мови та активність мовлення ; ·  сенсорний розвиток; ·  гра та дії з предметами; ·  подальше становлення рухової активності, вмінь та навичок. Основні критерії оцінки психоемоційного розвитку дітей віком від 3 до 6 років: ·  розвиток та активність мовлення (правильна вимова слів, читання віршів); ·  сенсорний розвиток; ·  активність в грі; ·  конструктивна та образотворча діяльність; ·  зорова координація (рівновага при ходьбі, статична рівновага); ·  пізнавальна діяльність;  ·  соціально-культурний розвиток(санітарно-гігієнічні навички, працелюбство, самостійність, тощо). На психоемоційний розвиток дитини впливають ряд чинників. Патологія вагітності і пологів, хронічні захворювання дитини, природжена та спадкова патологія, ендокринні захворювання, соціальне оточення, догляд, виховання, хронічна інтоксикація алкоголем, нікотином, наркотиками.

Вади розвитку нервової системи

В результаті порушення ембріогенезу на тому чи іншому етапі виникають вроджені вади. Основне значення в порушеннях ембріонального розвитку надається не стільки природі шкідливого фактора, скільки часовому співпаданню його дії з періодами інтенсивного формування нервової системи – так званими критичними періодами. Порушення ембріонального розвитку в І триместрі призводить до грубих вад розвитку нервової системи – дефектів змикання нервової трубки, порушенню росту і диференціації мозкових гемісфер і шлуночкової системи мозку. Патологічні впливи на пізніх стадіях вагітності і в перинатальному періоді, як правило не викликають важких вад розвитку, а ведуть до порушення мієлінізації структур нервової системи, зменшенню росту дендритів і т.д. Аномалії і вади розвитку мозку часто супроводжуються множинними малими аномаліями розвитку (дизембріогенетичними стигмами). Це зумовлене тим, що шкіра і нервова система розвиваються з одного ембріонального зачатка – ектодерми. Загальна частота вроджених вад розвитку складає 15 – 42 на 1000 народжених. З них на долю вад нервової системи припадає 26 – 28 %. У 1 на 100 новонароджених виникає дефект закриття невральної трубки, у абортусів – у 20 %, які може поєднуватися з іншими вадами. Розрізняють генні, хромосомні, зовнішньосередовищні фактори розвитку вад нервової системи. В організмі 4 – 5 генів відповідають за ваду. Хромосомні вади носять синдромальний характер – крім патології нервової системи спостерігаються вади інших органів. Вади розвитку нервової системи Причини

Вади кінцевого мозку: ·    аненцефалія – відсутність великого мозку та кісток черепа Вроджені вади розвитку нервової системи

гідраненцефалія – великі півкулі повністю відсутні і заміщені порожниною, наповненою рідиною

       голопрозенцефалія – гемісфери не розділені на півкулі, мозкові шлуночки представлені однією порожниною. Вади в результаті нерозділення кінцевого мозку:

спинномозкова кила – поєднана вада розвитку спинного мозку внаслідок дефекту закриття нервової трубки: Spina bifida oculta; 1:1000 новонароджених; менінгоцеле – вибухання в дефект хребта оболонок спинного мозку;  менінгорадикулоцеле – вибухання в грижове вип’ячування оболонок і корінців спинного мозку;  мієломенінгоцеле – у вип’ячування втягуються оболонки і спинний мозок; мієлоцистоцеле – вип’ячування в дефект оболонок і спинного мозку з різко розширеним центральним каналом.   Вади розвитку хребта і спинного мозку: 

–  група синдромів, які є наслідком пошкодження мозку, що виникли у внутрішньоутробному, інтранатальному, ранньому постнатальному періодах. Дитячий церебральний параліч (ДЦП)

Зміни нервової системи в процесі старіння.

Походження вікових змін нервової системи різне, темп їх нарощування теж різний, час появи — індивідуальний. Обмеження функціональних можливостей з віком природне, як і старіння організму. У другій половині життя зменшуються компенсатор но-пристосувальні можливості, стають менш надійними механізми гемо стазу. З віком зменшується вища нервова діяльність, сила, рухомість, врівно важеність нервових процесів. Клінічно це проявляється астенічним синд ромом — падає працездатність, послаблюються увага, пам'ять, порушу ються складні форми психічної діяльності й цілеспрямованість поведінки. Разом з цим у людей старечого віку зберігається нормальний стан нерво вої системи. У старості симпатичні і парасимпатичні тонічні впливи на діяльність ряду органів слабшають. Це впливає на перебіг важливих вегетативних реакцій і метаболічних процесів і тим самим обмежує адаптивні можливості старіючого організму. Поряд із цим у процесі старіння знижується вміст у крові катехоламінів, але підвищується чутливість клітин і тканин до їхньої дії , а також до ряду інших фізіологічно активних речовин. Послаблення вегетативних реакцій є однією з причин зниження працездатності при старінні. У період старіння настають структурні і функціональні порушення у вегетативних гангліях, які можуть перешкоджати передачі імпульсів у них і впливати на трофіку тканин, яка інервується. Істотно змінюється гіпоталамічна регуляція вегетативних функцій, що є важливим механізмом старіння організму. Всі зміни неоднаково виражені в клітинах різних тканин організма. Геронтологічні зміни нервової системи

  Ризик таких розладів посилюється з віком, після 60 років він стає в 17 разів вищим, ніж у молодих людей. Існує тісний зв'язок нервової, сер цево-судинної систем і ліпідного обміну з атеросклеротичними змінами в старечому віці. Цей зв'язок зумовлює клінічні синдроми розладів і синд роми старіння. Під впливом старіння нейрогуморальні регуляції реакцій серцево-су динної системи стають затяжними, гемодинамічні зсуви і зміни мета болізму в тканинах компенсуються із затримкою, що призводить до гіпоксії. Зміни нервової системи з віком починаються від недостатності мозкового кровообігу. Через порушення гемодинаміки розвивається гіпоксія і формується атеросклеротична енцефалопатія. СУДИННІ РОЗЛАДИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Цим терміном позначають дифузні функціональні й структурні зміни го ловного мозку, що зумовлюється хронічною недостатністю мозкового кровообігу на тлі атеросклерозу. У генезі початкових проявів лежать такі процеси: 1) порушення кірково-підкіркових зв'язків; 2) вегетосудинна дистонія; 3) порушення співвідношення у постачанні киснем мозку і його потреби в кисні. У початковий період дефіцит кровопостачання мозку прихований. Він клінічно компенсується і виявляється лише під час дослідження мозку радіонуклідним методом. Розлади цього періоду незначні й проявляються втомою, зниженням при нездатності, послабленням пам'яті, розладом сну. Сон стає не покійним, переривчастим або настає безсоння. Симптомокомплекс розладу екстрапірамідної системи включає в себе: зменшення пластичності рухів; сутулуватість; повільну ходу; застиглі риси Обличчя; тиху, монотонну мову; тремор нижніх кінцівок і нижньої щелепи. Судинні кризи — декомпенсація хронічної недостатності кровообігу. Клінічно атенічна стадія енцефалопатії представлена пізньою епілепсією та деменцією. Одним із частих синдромів є паркінсонізм. У розвитку енцефалопатії відзначають дві особливості: відсутність паралелізму між нервовими і психічними розладами; 2) відсутність протягом тривалого часу розвитку хвороби. Рання діагностика мозкових розладів можлива завдяки клініко-інструментальним і лабораторним дослідженням. Заходи профілактики: гігієна розумової праці; повноцінний сон та відпочинок; профілактика гіпоксії, порушення метаболізму; кліматотерапія, бальнеотерапія; електролікування, гіпербарична оксигенація АТЕРОСКЛЕРОТИЧНА ЕНЦЕФАЛОПАТІЯ

З віком збільшується частота гострих розладів мозкового кровообігу. Після 40 років захворюваність на інсульт кожні 10 років збільшується втричі. Смертність від крововиливів у мозок більша у віці 40—50 років, а від інфаркту мозку — у 60 років і старших. У молодому віці смертність від інсульту настає в перші 2 доби, а в старечому — через 3—20 днів після початку інсульту. Повторні інфаркти зустрічаються частіше, ніж крово виливи. Невідкладна допомога передбачає забезпечення максимального спо кою. Голову слід тримати набік; подбати про профілактику западання язи ка й аспірацію блювотних мас. Зубні протези зняти. Застосувати препара ти для зменшення набряку, явищ інтоксикації, рухового збудження. У хворих із геморагічним інсультом вживають заходів із ліквідації на бряку мозку, внутрішньочерепної гіпертензії, зниження проникності су динної стінки і підвищення коагуляції крові. У разі судом — седативні препарати. У хворих із ішемічним інсультом проводять заходи, спрямовані на бо ротьбу з ослабленням серцевої діяльності, падінням АТ, гіпоксією, на поліпшення колатерального кровообігу, ліквідацію тромбу. Антикоагулян-іп протипоказані, якщо неможливо виключити геморагічну природу інсульту. Догляд передбачає профілактику пролежнів, пневмонії, інфікування шкіри. ГОСТРІ РОЗЛАДИ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ

Є одне з поширених уражень нервової системи, яке особливо часто зу стрічається в старечому віці. Синдром паркінсонізму має такі форми: ідіопатична; 2) постенцефалітична; 3) судинна; 4) токсична; 5) посттравматична; 6) медикаментозна; 7) сенильна. Рідше зустрічаються токсична та посттравматична форми. Сенильна форма виникає у віці 80—90 років. Медикаментозна форма супроводжує пухлини мозку. Патогенетично синдром пов'язаний з дегенеративними змінами ней рон іи чорної субстанції, блідого шару і блакитної плями. Нейрохімічні процеси пов'язані з дефіцитом дофаміну. Паркінсонізм починається із загальних симптомів: головний біль; за паморочення; шум у голові; порушення пам'яті. У хворих характерні поза, постава, хода. Вони стоять з нахилом впе ред, зігнуті, з опущеними плечима, руки зігнуті в ліктьових суглобах, злег ка зігнуті коліна, голова опущена на груди, маскоподібне обличчя з вира зом страждання. При спробі рухатися починається тремтіння. У разі зміни напрямку руху хворі роблять зупинку, потім нахиляються вперед і почина ють бігти, щоб не впасти. Змінюється мова внаслідок порушення дихання, гальмуються рухи язика, губ, піднебіння. Спостерігаються окорухові по рушення, розлад сухожилкових рефлексів. Паркінсонізм у людей 80—90 років пов'язаний з віковими змінами екстрапірамідних утворень. Ідіопатична і постенцефалітична форми паркінсонізму розвиваються у віці 45—50 років, судинна форма — після 60 років. Сучасні антипаркінсонічні препарати — леводопа, наком, мадопир. Лікування тривале — декілька місяців і навіть років. Загальне лікування спрямоване на нормалізацію метаболізму, трофічних функцій нервової си стеми. ПАРКІНСОНІЗМ

Для оцінки стану ЦНС і діагностики ушкоджень слід використовувати електроенцефалографію (ЕЕГ) ЕЕГ – це реєстрація біотоків мозку. Запис проводиться за допомогою електроенцефалографів. При аналізі ЕЕГ враховують насамперед частоту, амплітуду, форму, тривалість, характер розподілу її хвиль. Основні ритми ЕЕГ здорової дорослої людини в стані спокою і активності є альфа- і бета –ритми. У альфа-хвиль частота 8-12 коливань в секунду з амплітудою 40-70 мкВ. Альфа-ритм реєструється переважно над потиличними долями. А при включенні світового подразника у людини спостерігається депресія альфа-ритма. Бета-хвилі мають частоту 16-30 коливань в секунду, амплітуду 10-30 мкВ. У новонароджених відсутня біоелектрична активність в потиличних ділянках мозку. До 6-місячного віку виникають ритмічні коливання потенціалів в потиличних ділянках мозку і поступово формується альфа активність, яка характерна для дорослої людини. Формування альфа- активності мозку завершується в 10-14 років. У людини, яка втратила зір в ранньому дитинстві, альфа-ритм на ЕЕГ не реєструється. Спочатку у дітей формується дельта-активність з частотою 2-4 періода за секунду, потім вона переходить в тета-активність (4-7 кол\сек), а вже потім виникає альфа-ритм. Бета-частоти (18-20 кол\сек) у дітей лише виражені. Дельта- і тета-активність зникає після завершення формування альфа-ритма і з’являється у дорослих при деяких патологічних станах (у пубертатному періоді у дітей можливе тимчасове відновлення повільних хвиль – так званий пубертатний регрес). На ЕЕГ з віком починають переважати повільні хвилі. Порушення синтезу і розладу медіаторів призводять до рухових, вегетативних і емоційних змін старечого організму.

Загальномозкові симптоми: • порушення свідомості (ступор, сопор, кома); • головний біль (інтенсивний, монотонний); • блювання ("мозкове" блювання супроводжується головним болем із відсутністю нудоти, спостерігається натще); • судоми (клонічні, тонічні, змішаного типу з непритомністю). Вогнищеві симптоми: • центральні та периферійні парези і паралічі (вказують на ураження центрального рухового нейрона або клітин ядер черепних нервів та пе редніх рогів спинного мозку); • очні симптоми (симптом Грефе, ністагм, екзофтальм, симптом сон ця, що ходить); • менінгеальні симптоми (Керніга, Брудзінського, ригідність м'язів потилиці); • симптоми порушення словесної мови (залежно від віку враховується вимова складів, окремих слів, речень, вміння формувати свою мову, ро зуміння тієї мови, з якою звертаються до пацієнта). Крім оцінки стану нервової системи оцінюють нервово-психічний розвиток і відповідність його віку дитини або дорослої людини. Звертають увагу на стан: свідомості; адекватність реакції на навколишнє середовище; поведінку; вміння концентрувати увагу на предметах, книгах, завданнях; вміння розуміти звернення до пацієнта; навики письма, читання, абстракт ного мислення тощо. Під час обстеження рухової сфери визначають такі відхилення від норми: вимушене положення в ліжку; зниження моторної активності або її відсутність; у дітей затримка в моторно-статичному розвитку (дитина не своєчасно починає утримувати голову, сідати, ходити, не може виконувати дрібні ручні дії). Обстежуючи органи чуття, звертають увагу на природжені вади очей, вушної раковини. З метою визначити функції органа зору всі діти і дорослі повинні проходити щорічно огляд в окуліста. Стан органа слуху (середнє і внутрішнє вухо) слід перевіряти періодично під час консультацій у ЛОР-лікаря. Під час загального огляду звертають увагу на тактильну, больову, тем пературну чутливість шкіри. Проблеми, що виникають у разі патологічних змін нервової системи.

Медична сестра повинна вміти виявляти гострі неврологічні проблеми пацієнта, які потребують негайного надання невідкладної допомоги. Відповідно до виявлених проблем вона має надати цю допомогу й органі зувати госпіталізацію пацієнта в спеціалізоване відділення. Проблема Випинання великого тім'ячка, тремор кінцівок, за гальні судоми, знепритомнення Причина На тлі симптомів менінгізму вказані прояви визначають порушення мозкового кровообігу в гострий період менінгіту. Мета Надання невідкладної допомоги для запобігання набряку мозку. Дії медичної сестри Дати оцінку стану пацієнта. -Перевірити симптоми менінгізму: ригідність м'язів потилиці, Керніга, Брудзінського. Подати термінове повідомлення в СЕС про менінгококовий менінгіт. Повідомити інфекційну лікарню про госпіталізацію пацієн та з менінгітом та порушенням мозкового кровообігу. Негайно ввести внутрішньом'язово разову дозу ан тибіотика після проведення проб. На дому разом з антибіотиком ввести преднізолон — 2— З мг на 1 кг маси тіла внутрішньм'язово або внутрішньо венно; седуксен — 0,3 мл на 1 кг маси, лазикс — 1 мгна 1 кг маси. Супроводжувати пацієнта під час госпіталізації. Проводити необхідні заходи в осередку інфекції. Оцінка стану нервової системи пацієнта медичною сестрою та її дії

Проблема Ригідність м'язів потилиці й спини Причина Ураження менінгеальних оболон спинного мозку. Мета Надати кваліфіковану медичну допомогу, ліквідувати симп томи менінгізму. Дії медичної сестри Оцінити стан пацієнта. Ретельно зібрати анамнез, у тому числі й епідемічний Перевірити наявність інших симптомів менінгізму: симп томів Керніга, Брудзінського. У разі підозри на поліомієліт подати термінове повідом лення до районної санітарно-епідеміологічної служби. Повідомити дільничного лікаря. Увести жарознижувальні та серцеві препарати. Супроводжувати пацієнта в машині швидкої допомоги під час транспортування в інфекційну лікарню. Простежити за проведенням остаточної дезінфекції в первинному осередку інфекції. Установити спостереження за особами, які контактува ли з хворим, протягом 20 днів.  

Проблема Периферійні паралічі та парези Причина Спінальна форма поліомієліту. Ураження нейронів пе редніх рогів спинного мозку. Мета Надати кваліфіковану допомогу в спеціалізованому ме дичному закладі. Дії медичної сестри У разі раптового розвитку паралічів і парезів, які мають асиметричність та мозаїчність без порушення чутливості, але зі зниженим тонусом м'язів і арефлексією, запідозрити поліомієліт. Повідомити дільничного лікаря та подати термінове повідомлення до районної санітарно-епідеміологічної служби про випадок поліомієліту. Супроводжувати пацієнта під час госпіталізації в інфекційну лікарню, перед цим повідомити чергового лікаря про важкий стан пацієнта. Проконтролювати проведення остаточної дезінфекції в осередку інфекції.  

Тестовий контроль вихідних знань студента

Збудження вегетативних реакцій є однією з причин зниження працездатності при старінні. НІ Послаблення вегетативних реакцій У старості симпатичні і парасимпатичні тонічні впливи на діяльність ряду органів слабшають. ТАК У людини, яка втратила зір в ранньому дитинстві, альфа-ритм на ЕЕГ реєструється. НІ альфа-ритм на ЕЕГ Не реєструється

        Опрора,Кернега,лабіринтний Лабіринтний,асиметричний,симетричний Хапальний,долонно-ротовий Галанта,Переса,Робінсона За які рефлекси відповідає довгастий мозок? Лабіринтний, асиметричний, симетричний

В 50 років В 20 років В 30 років В 10 років Коли закінчується ріст і дозрівання спинного мозку? В 20 років

За що відповідає І пара черепномозкових нервів? Окоруховий нерв Нюховий нерв Блукаючий нерв Відвідний нерв Нюховий нерв

Чотирьозгорбковість,посмуговане тіло Базальні ядра Таламус,гіпоталамус,епіталамус,метаталамус Інший варіант Проміжний мозок скадається з - Таламус, гіпоталамус, епіталамус, метаталамус

На 1-му тижні ембріогенезу На 9-му тижні внутрішньоутробно На 9-му місяці На 9-му дні На якому тижні формується нервова система? На 1-му тижні ембріогенезу

Від 10-18 тижня На якому тижні відбувається найінтенсивніший поділ мозкової тканини? На 9-му дні Від 10-18 тижня На 9-му тижні На 1-му тижні

Кора великих півкуль Найбільш незрілою частиною головного мозку у немовлят є Гіпоталамус Таламус Кора великих півкуль Довгастий мозок

Де розташовані центри ВНС?  Довгастий мозок і мозочок Спинний мозок і міст,гіпоталамус Середній,довгастий,спинний мозок Гіпоталамус, кора   Середній,довгастий,спинний мозок

З зовнішнього зародкового листка утворюється? Волосся,нігті,слизова легень порожнина носа,імунна система Кров'яна система,шкіра Нервова ситема,нігті,сітківка ока Нервова ситема,нігті,сітківка ока

Скільки годин спить новонародженна дитина? 2-3 години 24 години 23-22 години 20-21 години 20-21 години

Рефлекс Керніга Рефлекс Бабінського Рефлекс Моро Рефлекс хоботковий Який рефлекс треба перевірити,якщо в пацієнта нестерпний головний біль,блювання,гіпертермія,запаморочення: Рефлекс Керніга

    І. Метод  обстеження: Загальна оцінка поведінки дитини. Умови обстеження: загальноприйняті Хід виконання: під час спілкування з хворою дитиною, спостереження під час гри. Положення студента: стоячи або сидячи перед хворим Положення хворої дитини: стоячи , діти молодшого віку лежать в ліжку Перелік характеристик : (6) 1.     Здатність дитини реагувати на оточення. 2.     Реакція дитини на огляд. 3.     Стан свідомості, настрій. 4.     Увага, пам¢ять пацієнта. 5.     Мова дитини, виявити її розлади. 6. Дослідити рухові навички дитини, визначити відповідність рівня її статокінетичного розвитку .   Дослідження нервової системи.

ІІ. Метод  обстеження: огляд. Умови огляду: загальноприйняті Положення студента: стоячи або сидячи перед хворим Положення хворої дитини: стоячи , діти молодшого віку лежать в ліжку Перелік характеристик : (5) 1. Положення дитини в ліжку. 2. Координацію рухів і ходи. 3. Огляд голови: -         її положення по відношенню до тулуба -          форма черепа -         наявність асиметрії, деформацій 4. Обличчя дитини: -         стан очних щілин -         стан очного яблука -         стан зіниць -         рухи ока -         положення і рухи верхніх повік -         симетричність  носогубної складки. 5. Тулуб, верхні та нижні кінцівки: - наявність паралічів, парезів,судом,тремтіння, атетозу - вимушені положення кінцівок і тулуба.

ІІІ. Метод  обстеження: проби на координацію рухів. Умови огляду: загальноприйняті Положення студента: стоячи або сидячи перед хворим Положення хворої дитини: стоячи , діти молодшого віку лежать в ліжку Координацію рухів у дітей раннього віку оцінюють шляхом звичайного спостереження за ними під час їхньої гри, виконання     певних навичок і вправ. У дітей старше 2-3 років використовують  проби на координацію рухів та перевірки функції підтримання рівноваги і статичної атаксії. Перелік характеристик : (5) 1.     Пальце-носова 2.     П’ятково-колінна 3.     Проба на діадохокінез 4.     Проста проба Ромберга 5.     Ускладнена проба Ромберга  

1 етап. Положення дитини: витягнуті вперед руки і заплющені очі.   2 етап. Попросити дитину поперемінно кінчиком вказівного пальця правої і лівої рук спробувати попасти на кінчик носа. 3 етап. Оцінка результатів. Пальце-носова проба:

1 етап.  Положення дитини: лежачи  на спині із закритими очима. 2 етап. Попросити дитину спробувати поставити п¢ятку однієї ноги на коліно іншої і провести її по гомілці з невеликим натиском. 3  етап. Попросити дитину виконати це іншою ногою. 4  етап. Оцінка результатів.   П’ятково-колінна проба:

1 етап. Положення дитини: вертикальне чи горизонтальне з витягнутими  вперед руками. 2 етап. Попросити дитину зробити швидкі рухи кистями (супінація-пронація). 3 етап. Оцінка результатів. Проба на діадохокінез:

Перевірка функції підтримання рівноваги і статичної атаксії:   Проста проба Ромберга: 1 етап. Положення дитини: стати так, щоб п’ятки носки ніг були розведені, а руки витягнуті вперед. 2 етап.  Очі дитини заплющені. 3 етап. Оцінка результатів.   Поза Ромберга проста та ускладнена

Ускладнена проба Ромберга: 1етап. Положення дитини: стати так, щоб стопи ніг були на одній лінії, а руки витягнуті вперед.   Ускладнена поза Ромберга 2 етап.  Очі дитини заплющені. 3 етап. Оцінка результатів.  

ІV. Метод  обстеження: Дослідження функції  вегетативної нервової системи Умови дослідження: загальноприйняті Матеріальне забезпечення: неврологічний молоточок, тонометр,стетоскоп, годинник Положення студента: стоячи або сидячи перед хворим Положення хворої дитини: стоячи , діти молодшого віку лежать в ліжку Перелік характеристик : (9) 1.     Стан зіниці і райдужної оболонки. 2.     Колір шкіри. 3.     Судинний малюнок. 4.     Вологість і    пітливість шкіри. 5.     Температура шкіри на тулубі   і кінцівках. 6.     Салівація. 7. Частота пульсу і  дихання. 8. Артеріальний тиск.       9. Дермографізм.  

Дослідження дермографізму: 1етап.    Рукояткою неврологічного молоточка (або іншим тупим предметом) викликати штрихове подразнення шкіри в ділянці m. Pectoralismajor на рівні ІІ-IV ребер. 2етап. Оцінити швидкість відповідної реакції, характер (білий, червоний, набряклий), інтенсивність (за шириною смуги) і тривалість.

V. Метод  обстеження: Виявлення патологічних рефлексів і симптомів Умови обстеження: загальноприйняті Положення студента: стоячи або сидячи перед хворим Положення хворої дитини: стоячи , діти молодшого віку лежать в ліжку Перелік характеристик : (7) 1.     Ригідність потиличних м¢язів. 2.     Симптом Брудзінського. 3.     Симптом Керніга. 4.     Симптом Ласега. 5.     Патологічні зміни з боку великого тім¢ячка. 6.     Гіперестезія шкіри. 7.     Симптом Лесажа.

Патологічні зміни з боку великого тім'ячка: 1 етап. Оглянути тім'ячко. 2 етап. Пальцями обох рук визначити розміри тім¢ячка. 3 етап. Долонною поверхнею правої руки провести по черепу над тім¢ячком, визначити вибухання чи западіння тім¢ячка, напруження і пульсацію його. 4 етап. Оцінка результатів.    

Дитина адекватно реагує на оточення, добре входить в контакт, свідомість ясна, настрій благодушний, пам’ять хороша, мова спокійна, некваплива, рухові навички відповідають віку. Положення активне, координація рухів та хода дитини нормальні. Положення голови звичайне, форма черепа доліхоцефалічна, об’єм голови 52 см. Ширина очних щілин, стан очного яблука та зіниць звичайні, рух верхніх повік не порушений, носогубні складки симетричні. Рухи тулуба, верхніх та нижніх кінцівок у повному об’ємі, симптом Грефе від’ємний, рухи мімічних м’язів у повному об’ємі, асиметрії складок, очної щілини, кута рота при зміні міміки дитини не виявлено; слухова реакція хороша, рівновага та координація рухів збережені. Ковтання не порушене, голос дзвінкий. При виконанні пальце-носової, п’ятково-колінної проб промахів не спостерігається; при проведенні проби на діадохокінез рухи координовані. При виконанні простої і ускладненої проб Ромберга дитина утримує рівновагу. Зіниці та райдужна оболонка нормальні, шкіра рожева, вологість шкіри збережена, судинний малюнок посилений, пітливість в пахових ділянках, на долонях, температура шкіри і рукнормальна, салівація звичайна, пульс 105 ударів за 1 хвилину, частота дихальних рухів 26 за 1 хвилину, АТ - 100/50 мм.рт.ст. Дермографізм червоний, виникає через 15с, ширина смуги 0,8 см триває протягом 4 хв. У дитини переважає парасимпатична реакція вегетативної нервової системи. Ригідність потиличних м’язів відсутня, симптоми Брудзінського (верхній, середній і нижній), Керніга, Ласега від’ємні. Приклад описування результатів дослідження нервової системи здорової дитини 5 років життя:

У дітей грудного віку тонус м’язів визначаємо з використанням наступних спеціальних прийомів:  Симптом “повернення” :   Рис. Визначення тонусу мязів 1 етап.  Дитина лежить на спині  на пеленальному столику. 2 етап. Обережно розгинають ноги дитини в колінних суглобах, притискуючи їх до пеленального столика. 3 етап. Тримають їх в такому стані протягом 5 секунд, а потім відпускають. 4 етап. Оцінка результатів:  у здорової дитини відразу після відпускання ніг спостерігається їх повернення у вихідне положення.   Проба на тракцію:   Рис. Проба на тракцію 1 етап.  Дитина лежить на спині  на пеленальному столику. 2 етап. Беруть дитину за кисті  і обережно тягнуть до себе, намагаючись її перевести в сидяче положення. 3 етап. Оцінка результатів: здорова дитина спочатку розгинає руки (перша фаза), а потім усім тілом підтягується (друга фаза).

У світі цікавого

Коли стародавні лікарі відкрили значення нервів в організмі людини, вони назвали їх за подібністю зі струнами музичних інструментів тим же словом - nervus. Звідси виник вираз для дратівливих дій - «грати на нервах». Сигнали в нервовій системі людини досягають швидкості 288 км / ч. До старості швидкість знижується на 15 відсотків.    

Головний мозок, аналогічно, як і м'язи, чим більше тренуєш, тим більше він росте. Мозок середньостатистичного дорослого чоловіка важить 1424 грама, до старості маса головного мозку зменшується до 1395 грамів. Найважчий жіночий мозок - 1565 грам. Рекордна маса чоловічого мозку - 2049 грам. Мозок Тургенєва важив 2012 грам. Мозок постійно еволюціонує: в 1860 році середня вага чоловічого головного мозку становив тільки 1372 грама. Динозаври, які досягали 9 метрів в довжину, володіли мозком завбільшки з волоський горіх і важили 70 грам. Бурхливий розвиток головного мозку людини відбувається у віці від 2 до 11 років.   Загальна площа кори головного мозку варіює від 1468 до 1670 квадратних сантиметрів.    За хвилину через мозок протікає 740-750 мілілітрів крові.

«Твій найлютіший ворог - це твоя нервова система. В будь-яку хвилину внутрішнє напруження може відбитися на твоїй зовнішності. » Джордж Оруелл

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!