Презентація на тему:
Історія розвитку ботанічної науки

Історія розвитку ботанічної науки Додаткові матеріали з біології

Термін “ботаніка” Слово "ботаніка" походить від грецького "botane", що дослівно українською мовою перекладається як "трава, зелень", а "botanicum" українською мовою означає гербарій, травник. Латиною ж поняття "трава, зелень" звучить як "herba" і від цього латинського кореня походять такі відомі терміни як: -"herbarium“- українською – гербарій - книга про рослини; - "herbarius“- українською - знавець трав (рослин), ботанік; - "herbaria", що в українській теж означає "ботаніка".

Термін “ботаніка” На сьогоднішній день під терміном "ботаніка" розуміють комплекс наук, які вивчають всіх рослини взагалі, а не лише трави. Хоча для цього значно краще прислужився б термін фітологія: фітон - рослина, логос - слово, тобто слово про рослини чи наука про рослини. Але все-таки сьогодні ми називаємо науку про рослини ботанікою.

Зародження ботаніки Відомо, що час зародження тієї чи іншої науки або наукового напрямку визначається появою першого систематизованого і закріпленого в письмовій формі узагальнення людських знань. Ще первісними народами, а пізніше в стародавніх державах Індії, Єгипті, Китаї та країнах Близького Сходу, які вже мали писемність, було накопичено багато різноманітних і корисних відомостей про рослини.

Зародження ботаніки Проте перше письмове узагальнення знань про рослини, яке дійшло до нас, відоме лише з античної Греції (IV-III ст. до н.е.), а отже і виникнення ботаніки як науки датується саме цим часом. Теофраст (372-287 до н.е.) - батько ботаніки, учень великого Арістотеля - залишив по собі декілька книг, присвячених рослинам.

Розвиток ботаніки Подальший розвиток ботаніки визначався в основному потребами землеробства й медицини, оскільки дуже важливо було навчитися розрізняти корисні і отруйні рослині насамперед за зовнішніми ознаками, що й сприяло ранньому розвитку морфології.

Розвиток ботаніки Найдавніші спостереження первісного землероба про дивну здатність рослини, що восени гине, відроджуватися навесні у виді молодих проростків, що виходять з насінь, у тлумаченні давньоєгипетських жреців набуло форму міфа про бога Осириса, що вмирає і знову воскресає через якийсь час після поховання.

Арістотель про ботаніку Вивченню рослинного світу Арістотель присвятив спеціальну працю "Теорія рослин". На жаль, текст цього твору не зберігся, і сучасна історія ботаніки має у своєму розпорядженні лише окремі висловлювання великого вченого. Він визнавав існування двох царств: царства неживої природи і царства живих істот. До останнього він відносив і рослини, наділяючи їх нижчим рівнем розвитку душі - сили живлення і росту, у порівнянні з більш високими рівнями розвитку життєвого початку у тварин - сили прагнення і відчування та людини - мислячої душі.

Теофраст Більш докладні дані про світ рослин ми знаходимо в працях учня Теофраста в його 10 томах праці "Природна історія рослин" і 8 томах роботи "Про причини рослин". У "Природній історії рослин" Теофраст згадує про 450 рослини і робить першу спробу їхньої наукової класифікації. Усі відомі в стародавності рослини Теофраст поділяє на 4 класи: дерева, чагарники, напівчагарники і трави. У межах цих чотирьох великих систематичних підрозділів він довільно зближає окремі групи рослин, описуючи їх як дикі і культурні, вічнозелені і листопадні, рослини суші і рослини вод...

Теофраст Заслугою Теофраста є також встановлення основних морфологічних понять, постановка ряду питань в області фізіології рослин і опис деяких особливостей їхнього географічного поширення . Він знав про існування двох груп рослин: квітучих і ніколи не квітучих та допускав можливість існування двох статей у рослин і здогадувався про суть листків у живленні рослин.

Праці Теофраста заклали основи ботаніки та стали першою спробою з'єднати розрізнені спостереження й утилітарні відомості про рослини в єдину продуману і логічно послідовну систему знань. Не можна не відзначити того факту, що всі наступні вчені Давнього світу так чи інакше зв'язані з ботанікою, як наприклад, Пліній, Діоскорид, Варрон, Колумелла, не піднімалися вище Теофраста ні в описі форм рослин, ні в розумінні їхньої природи. Теофраст

Ботаніка в середньовіччі Період середньовіччя з його потужним релігійним гнітом і утиском живої думки в цілому значною мірою уповільнив процес науки, тому праці з ботаніки того часу наповнені забобонними легендами та схаластичними тлумаченнями релігійних книг, включаючи й Біблію. А схоластика, як відомо, не допускала самостійного дослідження природи. В той період лише де-не-де вирощувалися лікарські рослини та вивчалися їхні властивості.

Ботаніка в епоху Відродження І лише з XV ст., в епоху Відродження стався рішучий злам у розвитку ботанічної науки, обумовлений значними змінами як ідеологічного так і соціально-економічного характеру. Цей період ознаменувався численними географічними відкриттями, завдяки чому до Європи з далеких заморських країн потрапило багато невідомих рослин.

Ботаніка в епоху Відродження Перед ботаніками постало важливе завдання "інвентаризації" всіх відомих видів рослин, тобто опису їх класифікації. Це спонукало до появи і швидкого вдосконалення різних способів збереження рослинних форм з метою порівняльного вивчення їх: замальовування, словесні описи, вирощування в ботанічних садах, засушування.

У середині XVI ст. з'являються ботанічні сади: Падуя, 1540 р.; Піза, 1545 р.; Цюрих, 1560 р.; Флоренція і Болонья, 1568 р.; Лейден, 1577 р.; Лейпціг, 1579 р. Тоді ж було винайдено спосіб засушування рослин і складено перші правила гербаризації. Приблизно в цей же період закладаються основи сучасної ботанічної термінології. Досягає розквіту описова морфологія, як допоміжна для систематики, наука. Ботаніка в епоху Відродження

Досліди по вивченню рослин Фізіологія та анатомія рослин народилися у XVII ст.. Оскільки на той час хімія перебувала ще в зачатковому стані і не було відоме явище фотосинтезу, голандський природодослідник Ян Батіст Ван Гельмонт (1579-1644), прагнучи з'ясувати, звідки рослина бере речовини для побудови свого тіла, вперше поставив досліди по вивченню живлення рослин. У досліді з вирощуванням гілки верби він також вперше застосував метод визначення маси рослини та грунту на початку і наприкінці досліду, а також маси витраченої для поливу води, однак зробив неправильний висновок, що рослина будує своє тіло з води.

Досліди по вивченню рослин Більш доступним на той час було вивчення процесу пересування речовин у рослинах, оскільки видатний англійський фізик Роберт Гук (1635-1703) вдосконалив мікроскоп і застосував його для дослідження різних дрібних структур, у тому числі й частин рослини. Саме він у 1665 р. вперше опублікував опис клітинної будови рослин і ввів термін "клітина" (лат. "cellula" - комірка).

Досліди по вивченню рослин Однак початок анатомії рослин було покладено дещо пізніше (в 1671-1682 р.р.), коли італійський біолог та лікар Марчелло Мальпігі (1628-1694) та англійський ботанік Неемія Грю (1641-1712) одночасно і незалежно один від одного опублікували свої анатомічні праці.

Досліди по вивченню рослин Вони не лише першими описали клітини й тканини різних органів, а й спробували з'ясувати значення цих структур. Н.Грю ввів поняття "тканина" і "паренхіма", його справедливо вважають одним з основоположників анатомії рослин.

Досліди по вивченню рослин М.Мальпігі, котрий описав мікроскопічну будову ряду тканин і органів рослин, тварин та людини, є один з основоположників мікроскопічної анатомії. Поставивши досліди з кільцюванням стебел, він дійшов висновку, що в рослині речовини пересуваються у висхідному та низхідному напрямках.

Досліди по вивченню рослин Ще точніше в 1727 р. описав пересування речовин у рослині англійський ботанік Гельс (1677-1761). Проведені досліди були виконані так майстерно, що його по праву вважають основоположником експериментальної фізіології рослин. Однак остаточно як наука фізіологія рослин формувалася лише після з'ясування суті процесу фотосинтезу.

Вклад Карла Ліннея Систематика, як і описова морфологія XVIII ст., досягла найвищого виразу в працях великого шведського ботаніка Карла Ліннея (1707-1778). “Морфологічні" устремління Ліннея були спрямовані на покращення морфологічної термінології безпосередньо для цілей систематики.

Ботаніка в ХІХ ст. Саме у ХІХ ст. виникають або формуються розділи ботаніки - ембріологія, географія рослин, екологія рослин, геоботаніка, палеоботаніка, вчення про водорості (альгологія), гриби (мікологія) та інші нижчі рослинні організми, які на той час відносили до рослин. В XIX ст. ботаніка, по суті, набула сучасного обсягу, накопичивши практично по всіх своїх розділах величезний фактичний матеріал. Крім того, в XIX ст. біологія збагатилася узагальнюючими теоріями, серед яких чільне місце належить теорії клітинної будови організмів і теорії їхнього еволюційного розвитку.

Ботаніка в ХІХ ст. Величезну роль у розвитку ботаніки відіграла також ідея про необхідність вивчення рослин у їхньому взаємозв'язку із зовнішнім середовищем, що стало основою формування в XIX ст. тісно пов'язаних між собою наукових дисциплін: ботанічної географії, фітоценології та екології.

Ботаніка в ХІХ ст. Вже на початку XІX ст. німецький природознавець, географ і мандрівник Олександр Гумбольдт (1769-1859) заклав основи географії рослин та вчення про їх життєві форми, а наприкінці цього сторіччя російський природодослідник Василь Васильович Докучаєв (1846-1903) та його учні розробили вчення про географічні зони. В цей час були визначені також основні положення фітоценології та екології.

Ботаніка у ХХ ст. У XX ст. великих успіхів досягли такі експериментальні розділи ботаніки, як фізіологія, біохімія, мікробіологія та генетика. Було розшифровано молекулярну будову хлорофілу, білків, нуклеїнових кислот. Учені прослідкували, як виникає багато складних речовин у рослинах, а також синтезували деякі з них. Експериментальні і математичні методи проникли в ті розділи ботаніки, котрі до цього залишалися суто описовими.

Електронний мікроскоп Можливості наукового пізнання значно розширилася після винайдення електронного мікроскопа (1940), який дає збільшення в десятки і сотні тисяч раз. Синтез електронної мікроскопії, біохімії і біофізики спричинив появу нової сучасної науки - молекулярної біології. Великою мірою на розвиток біології, в тому числі й ботаніки, вплинула розшифровка будови нуклеїнових кислот та з'ясування їхньої ролі в спадковості і біосинтезі білків.

Сучасні етапи ботаніки Сучасний етап розвитку ботаніки називають популяційно-філогенетичним. Це означає, що головною проблемою сучасної ботаніки є встановлення походження і шляхів еволюції (філогенезу) різних органів рослин і різних груп рослин.

Сучасні етапи ботаніки В даний час ведуться дослідження, спрямовані на встановлення родинних історичних зв'язків між окремими групами рослин, що в майбутньому дозволить встановити еволюційне походження різних груп рослин, а значить і з'ясувати основні напрямки еволюції рослинного світу.

Наукові заклади Ботанічні дослідження проводяться в наукових центрах: " Інститут ботаніки ім. Комарова (м.Санкт-Петербург); " Інститут ботаніки ім. Холодного (м.Київ); " Московський ботанічний сад АН Росії; " Ботанічний сад АН України (Київ; " Нікітський ботанічний сад; " Донецький ботанічний сад; Кафедри ботаніки університетів та інститутів.

Успіхів всім бажаючим у вивченні такої цікавої науки як ботаніка!