Презентація на тему:
гігієна

Гігієнічна оцінка умов та характеру праці: Наявність і виразність шкідливих чинників виробничого середовища, важкість та напруження трудового процесу, відхилення від гігієнічних нормативів визначають ступінь їхнього впливу на функціональний стан і здоров'я працівників і для небезпеки організму людини.

Критерієм фізичного навантаження на організм людини в процесі праці є важкість (тяжкість) праці; критерієм навантаження на нервову систему є напруженість праці.

Умови праці – сукупність чинників виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Шкідливий виробничий фактор – чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на організм людини в разі недотримання гігієнічних нормативів може стати причиною зниження працездатності та погіршення здоров'я аж до розвитку професійної хвороби.

Небезпечний виробничий чинник - чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може призвести до травми або до іншого раптового погіршення здоров'я.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на ЦНС.

Важкість (тяжкість) праці - характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м'язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.

Фізична важкість для працівника визначається, як правило: робочим положенням, характером робочих рухів, ступенем напруження фізіологічних функцій, процесом зниження витривалості, завантаженістю робочого дня.

Безпечні умови праці – умови, за яких вплив шкідливих небезпечних виробничих чинників на працівників виключений або їхні рівні не перевищують гігієнічних нормативів.

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на нервову систему

Напруженість праці визначається: ступенем складності завдання; характером виконуваної роботи; сенсорним навантаженням (зорові, слухові аналізатори); емоційним навантаженням, монотонністю навантаження; щільністю робочого дня.

Для того, щоб дати оцінку відповідності праці біологічним можливостям організму людини та оцінити ступінь потенційної небезпеки психофізіологічних чинників для працівника, необхідно мати кількісну характеристику небезпечних чинників на робочому місці і еталон порівнянь, визначений як безпечний рівень чинників.

Такими еталонами є гігієнічні нормативи, які являють собою кількісні показники, що характеризують оптимальні чи допустимі рівні важкості та напруженості праці.

Основним документом, що регламентує гігієнічну класифікацію умов праці за показниками важкості та напруженості праці, є "Гігієнічна класифікація за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затверджена Міністерством охорони здоров'я України 31 грудня 1997 року, № 382.

Гігієнічна класифікація базується на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визначених рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу в порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами (далі - гігієнічні нормативи), а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на стан здоров'я працюючих.

Робота зі збудниками інфекційних захворювань, речовинами вдихання та потрапляння яких на шкіру повинно бути виключене (протипухлинні лікарські засоби, гормони-естрогени, наркотичні анальгетики), дає право віднесення умов праці за потенційну небезпечність до відповідного класу шкідливості.

.1. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ).   2. Закон України "Про охорону праці" ( 2694-12 ).  

3. Закон України "Про відпустки" ( 504/96-ВР )   4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” ( 1105-14 ).  

Показники і методика оцінки працездатності людини Працездатність людини є функцією багатьох перемінних, залежить від вихідного функціонального стану людини та дії факторів оточуючого середовища взагалі та виробничого — зокрема.

У зв’язку з цим для її оцінки використовується система різних показників, які характеризують як кількісні і якісні результати роботи, так і функціональні стани працівника.

Методика оцінки працездатності передбачає обов’язкове додержання певних правил: в кожному конкретному випадку слід спиратися на показники, найбільш адекватні для даного виду праці; не обмежуватися одним показником, а використовувати комплекс їх;

при аналізі показників враховувати нормальні зрушення їх у зв’язку з добовою періодикою; кількісні показники необхідно обов’язково доповнювати якісними.

Для оцінки працездатності застосовуються три групи показників, які характеризують результати виробничої діяльності, фізіологічні зрушення і зміни у психічних функціях людини в процесі праці. Це виробничі, фізіологічні і психологічні показники.

До виробничих показників належать: продуктивність праці — виробіток продукції за одиницю часу; трудомісткість роботи — витрати часу на виробничу операцію; якість роботи (продукції) — наявність браку; втрати робочого часу і простої устаткування з вини працівника.

Зазначимо, що якісні показники роботи більш інформативні для оцінки працездатності, оскільки вони великою мірою залежать від функціонального стану працівника і раніше знижуються в зв’язку з втомою, ніж кількісні показники.

До фізіологічних показників належать:

коефіцієнт споживання кисню; сила, рухливість, урівноваженість процесів збудження і гальмування; критична частота злиття мигтінь; тремор (тремтіння рухової ланки); температура шкіри.

Крім оцінки динаміки цих показників протягом робочого дня слід дати якісну оцінку, критеріями якої можуть бути: показники роботи при максимальному напруженні; величина фізіологічних затрат на одиницю роботи в динаміці робочого дня Тобто своєрідні коефіцієнти корисної дії працівника.

До психологічних показників відносяться: ● увага (концентрація, переключення, розподіл); ● мислення; ● пам’ять; ● сприймання; ● емоційно-вольове напруження.

Оцінка працездатності за виробничими показниками базується на застосуванні економіко-статистичних методів, хронометражних спостережень,фотографії робочогодня,використання устаткування,фотохрометражі, самофотографії.

Виробничі показники характеризують ефективність роботи і опосередковано — рівень працездатності. Це зумовлено тим, що продуктивність праці і функціональний стан працівника протягом зміни змінюється різнонаправлено.

Так, продуктивність праці в кінці зміни може підвищитися або зберігатися на високому рівні, в той час як функціональний стан поступово погіршується.

Продуктивність праці починає знижуватися при значному розвитку втоми, оскільки на початкових її стадіях має місце компенсація за рахунок резервних можливостей організму. В зв’язку з цим особливе значення має вивчення динаміки функціонального стану за допомогою фізіологічних методів.

При цьому необхідно дослідити не менш як три фізіологічні системи або функції: ● центральну нервову систему, зокрема динаміку коркових процесів; ● ключові фізіологічні функції для даного виду праці; ● функції, які найменш навантажені. .

Для оцінки таких властивостей центральної нервової системи, як збудливість, сила і рухливість нервових процесів необхідне вивчення: ● стану аналізаторів методом визначення критичної частоти злиття мерехтінь (КЧЗМ); ● часу сенсомоторної реакції методом рефлексометрії

Застосування методу визначення критичної частоти злиття мерехтінь грунтується на тому, що зоровий аналізатор характеризується певним рівнем функціональної рухливості. Цей рівень вимірюється тією граничною частотою спалахів світла, за якої вони вже не відрізняються як окремі спалахи, а виникає відчуття неперервного світла..

У разі втоми ця гранична частота зменшується і людина сприймає як неперервне світло такі мерехтіння, які раніше вона чітко сприймала як перервне світло. Вимірюється частота злиття мерехтінь в герцах.

Метод рефлексометрії полягає в тому, що працівник натискує на ключ приладу (або відпускає натиснуту кнопку) у відповідь на дію певного подразника (світло, звук). Час від початку дії подразника до відповідної реакції реєструється електросекундоміром і характеризує стан збудження вищих відділів мозку.

Вивчають час простої реакції і час реакції розпізнавання та вибору. Проста реакція — це реакція на один відомий сигнал.

Реакція вибору — це реакція на один з двох або декількох сигналів. При цьому на кожний сигнал людина повинна реагувати певною дією

Час реакції на подразник коливається протягом робочої зміни і є статистичною величиною. Збільшення його свідчить про зниження працездатності, а у стані високої працездатності він зменшується, однак ніколи не може бути меншим за певну фізіологічну межу

Досить інформативним для оцінки працездатності не тільки при фізичній, а й розумовій та нервово-напруженій роботі є показники м’язової сили і витривалості. Для їх вимірювання використовуються методи динамометрії

Працівник робить кілька максимальних натискувань на ручку динамометра і на основі цих даних визначається середня величина м’язової сили. Час (в секундах) утримання 75% максимального зусилля характеризує м’язову витривалість

Точність і координація рухів вивчаються методом координометрії. Працівникові пропонують швидко вести щуп приладу по певній траєкторії, не відхиляючись від неї. Кожне відхилення фіксується приладом. При цьому враховуються час виконання завдання, загальна кількість помилок і їх сумарна тривалість.

Аналогічним способом вивчається тремор. У цьому випадку працівникові пропонується протягом 20 с тримати штифт в круглому отворі, не торкаючись стінок. Рука нічим не фіксується. Число дотиків в стані високої працездатності, як правило, не перевищує 15.

Вивчення стану серцево-судинної системи працівників проводиться методом електрокардіографії, пульсометрії і вимірювання артеріального кров’яного тиску. Під час обробки матеріалу шляхом відповідних розрахунків отримують дані про ударний та хвилинний об’єм крові.

При втомі показники артеріального тиску мають тенденцію до зниження (не завжди). Пульсова реакція на одне і те саме навантаження більша при значній втомі. В цьому випадку сповільнюється і відновлення частоти пульсу.

Функціональний стан органів дихання людини в процесі праці оцінюється за: ритмом, частотою і глибиною дихальних рухів, а також шляхом визначення життєвої ємкості легень, хвилинного об’єму дихання, максимальної легеневої вентиляції. Із цією метою використовують такі методи, як пневмографія і спірометрія.

Дихальний об’єм, життєву ємкість легень визначають за допомогою спірометра. Розрахунковим методом визначають хвилинний об’єм дихання.

За показниками газообміну і споживання кисню можна розрахувати затрати енергії на виконання роботи. Однак ці методи досить складні і на виробництві майже не використовуються.

Найдоступнішими методами вивчення працездатності людини у виробничих умовах є тестові методики.

За допомогою нервових процесів (збудження і гальмування) та психіспеціальних тестів вивчають властивості чні функції — показники уваги, пам’яті, сприймання, емоційного напруження тощо.

Крім об’єктивних методів оцінки працездатності, методом опитування вивчається суб’єктивний стан працівників, в процесі якого вони дають оцінку величини стомлення в балах: немає стомлення — 0, легка стомленість — 1, середня — 2, сильна — 3, дуже сильна — 4 бали.

Отримані в динаміці робочого дня показники мають різні натуральні виміри і якісні характеристики. Так, в одних випадках збільшення величини показника свідчить про підвищення працездатності людини, в інших — про її зменшення.

Організм людини може безхворобливо переносити вплив небезпечних та шкідливих чинників тільки доти, доки вони не перевищують оптимальних і допустимих рівнів та часу витривалості, що зумовлено функціональними можливостями людського організму.

При роботі в умовах перевищення гігієнічних нормативів відбувається зниження працездатності, розвивається стомлення, яке суб'єктивно сприймається як втома.

1-й клас – оптимальні умови праці - такі умови, за яких зберігається не лише здоров'я працівників, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності

Класи умов праці за ступенем шкідливості: 2-й клас – допустимі умови праці, характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць.

3-й клас – шкідливі умови праці. Характеризують наявність шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні несприятливо впливати на організм працівників та/або їхнього потомства.

Класи умов праці за ступенем шкідливості: 4-й клас – небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення тяжких форм гострих професійних уражень, отруєння, каліцтва, загрозу для життя.

За одночасного впливу на працівників двох або більше шкідливих чинників, умови праці оцінюють за найвищим класом та ступенем шкідливості. У загальній оцінці умов праці електромагнітні випромінювання всіх діапазонів враховуються як один чинник.

Класи умов праці при дії неіонізуючих електромагнітних випромінювань Клас умови праці Фактор виробничого середовища допустимий (2-й) Шкідливий - 3 Небезпечний (4-й) 1-й ступінь 2-й ступінь 3-й ступінь 4-й ступінь Постійне магнітне поле ≤ ГДР ≤ 5 ≤ 10 ≤ 50 ≥100 Електростатичне поле ≤ ГДР ≤ 3 ≤ 5 ≤ 10 >10 Електричні поля промислової частоти(50Гц) ≤ ГДР ≤ 3 ≤ 5 ≤ 10 >10 >40 Магнітні поля промислової частоти(50Гц) ≤ ГДР ≤ 5 ≤ 10 ≤ 50 >50 Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону 0,01-0,03 Мгц ≤ ГДР ≤ 3 ≤ 5 ≤10 >10 0,03-3,0 Мгц ≤ ГДР ≤ 3 ≤ 5 ≤10 >10 3,0-30,0 Мгц ≤ ГДР ≤ 3 ≤ 5 ≤10 >10 30,0-300,0 Мгц ≤ ГДР ≤ 3 ≤ 5 ≤10 >10 300,0-300,0 ГГц ≤ ГДР ≤ 3 ≤ 5 ≤10

Положення Зусилля,Н Рухливість під час роботи Робоча зона (радіус), см Особливості діяльності Сидячи До 80 Обмежена 38—60 можливість виконання точної роботи Сидячи — стоячи (напереміну) 50—100 Середня (періодична зміна пози) 50—75 Досить великийогляд і зона досяжності рук Стоячи 100— 120 Велика (свобода пози й рухів) 75 і більше Краще використовування сили, великий огляд; передчасна втома

Нагрівальний мікроклімат – поєднання параметрів мікроклімату , за якого порушується теплообмін людини з навколишнім середовищем, що виявляється нагромадженням тепла в організмі та збільшенням втрати тепла шляхом випаровування поту в загальній структурі теплового балансу.

Класи умов праці за показниками мікроклімату Охолоджувальний мікроклімат – поєднання параметрів мікроклімату, за якого зміна тепловіддачі організму в навколишнє середовище призводить до загального чи локального дефіциту тепла в організмі за рахунок зниження температури “ядра” та “оболонки” тіла.

Шкідливий виробничий фактор - це виробничий фактор, дія якого на працюючого приводить до захворювання або зниження працездатності. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються на 4 класи: - фізичні; - хімічні; - біологічні; - психофізіологічні.

Шкідливі та небезпечні фактори умов праці та виробничого середо вища До фізичних факторів належать рухомі машини та механізми; невідповідність нормам мікроклімату в робочій зоні; підвищений рівень шуму, вібрацій, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань; недостатня освітленість робочої зони тощо.

Шкідливі та небезпечні фактори умов праці та виробничого середо вища До хімічних факторів відносять шкідливі для організму людини речовини: загальнотоксичні, подразнюючі, канцерогенні, сенсибілізуючі , мутагенні. В цю групу входять шкідливі пари бензолу і толуолу, окисел вуглецю, сірчаний газ, окисел азоту, хлор, а також аерозолі плюмбуму (свинцю), сполуки хрому, токсичний пил при різанні бронзи та латуні тощо. Окрім того до них відносяться агресивні рідини, які можуть викликати гострі та хронічні захворювання шкіри: кислоти, луги, лаки, розчинники, епоксидні смоли тощо.

Важливими заходами профілактики виникнення усіх професійних хвороб є ретельний інструктаж з техніки безпеки, первинний медичний добір працівників сфери виробництва в шкідливих умовах та їх періодичний профілактичний медогляд. Особливе значення має паспортизація робочих місць. Усі ці заходи регулюються спеціальними інструкція ми Державного комітету з праці України.