Презентація на тему:
Функціональна система цілеспрямованого поведінкового акту

Функціональна система цілеспрямованого поведінкового акту

Теорія системогенезу (за П. К. Анохіним) В ранньому онтогенезі окремі елементи органа дозрівають поступово й нерівномірно і, об'єднуючись з найбільш рано дозріваючими елементами іншого органа, який бере участь у реалізації даної функції, створюють функціональну систему, яка здійснює мінімально достатнє для даного етапу розвитку забезпечення життєво важливих функцій (принцип “мінімального забезпечення”)

Функціональна система – широке функціональне об'єднання різно локалізованих структур на основі одержання кінцевого пристосувального ефекту, необхідного в даний момент

Інтегративна діяльність мозку і системна організація пристосувальних поведінкових реакцій Інтегративна діяльність мозку в кожний момент часу здійснюється структурами мозку, об'єднаними у динамічні системи, які забезпечують пристосувальний характер поведінкових реакцій. Функціональна система – складна система, яка формується в кожний момент часу, і являє собою тимчасове об'єднання рецепторів, нервових елементів різних структур мозку та виконавчих органів.

Схема цілеспрямованого поведінкового акту (за П. К. Анохіним, 1968)

Провідна роль в ініціації поведінкового акту завжди належить вихідним потребам організму. Мотиваційні збудження являють собою основу для розгортання в ЦНС механізмів, які організують конкретний поведінковий акт, орієнтований на досягнення в середовищі існування корисного результату.

І стадія поведінкового акту – стадія аферентного синтезу. Об'єднання 4-х видів аферентних збуджень: 1) мотиваційні збудження (визначають відповідь на питання “Що робити в першу чергу?”); 2) збудження, які дістаються з пам'яті (визначають відповідь на питання “Як це робилось в минулому?”); 3) обстановочна аферентація (визначає відповідь на питання “Як це зробити найкраще у даних обставинах?”); 4) пускова аферентація (визначає відповідь на питання “У який момент часу слід розгорнути поведінковий акт?”)

ІІ стадія поведінкового акту – стадія прийняття рішення. Значення стадії прийняття рішення: 1) прийняття рішення звільняє організм від численних ступенів свободи в організації розвитку поведінки, залишаючи єдину можливість для розгортання поведінкового акту; 2) прийняття рішення є перехідним моментом у розгортанні функціональної системи поведінкового акту, після якого всі комбінації збуджень в ЦНС набувають виконавчого характеру.

ІІІ стадія поведінкового акту – стадія запуску програми дій. Центральна програма цілеспрямованого поведінкового акту визначає послідовність включення в роботу вегетативних і соматичних ефекторів, які формують зовнішню картину поведінкового акту. Паралельно запуску центральної програми в ЦНС формується апарат акцептора результатів дії (АРД). АРД – це апарат прогнозування та оцінки властивостей корисного поведінкового акту шляхом співставлення центральної моделі результатів зі зворотною аферентацією від рецепторів, яка характеризує реально отриманий корисний результат.

ІV стадія поведінкового акту – власне поведінковий акт (дія). Поведінковий акт проявляється відповідними змінами у функціонуванні вегетативних та соматичних ефекторів. V стадія поведінкового акту – отримання конкретних корисних результатів В ході реалізації поведінкового акту отримуються конкретні корисні результати та відбувається їх оцінка в АРД.

Позитивне завершення поведінкового акту Інформація про досягнутий результат повністю співпадає з його моделлю в АРД. В такому випадку АРД активує апарат біологічно позитивних емоцій, що призводить до формування емоції задоволення результатами поведінкового акту. Позитивна емоція забезпечує фіксацію у довготривалій пам'яті відповідної програми, яка забезпечила успішне виконання поведінкового акту.

Негативне завершення поведінкового акту Модель результатів у АРД не співпадає з тим, що було отримано в ході поведінкового акту (помилки). Виникає реакція неузгодженості: АРД активує апарат біологічно негативних емоцій. Незначна невідповідність запускає орієнтовно-дослідницьку реакцію (“В чому справа? Чому не вийшло?”) Значна невідповідність запускає біологічно негативну реакцію незадоволення (розпачу) з вираженим негативним емоційним компонентом. Адаптивний сенс біологічно негативної емоції полягає в тому, що вона виступає у якості сигналу невдалої дії, що стимулює організм до формування повторного, більш досконалого поведінкового акту.