Презентація на тему:
Особливості первісного суспільства

Особливості первісного суспільства

Первісне суспільство — тривалий період в історії людства: від виникнення людини розумної (близько 2,5-2,8 млн років тому) і до виникнення цивілізації і державності.

З історії відомо декілька етапів становлення первісної люди ни.

Лукрецій Кар у творі «Про природу речей» запропонував використовувати як критерій періодизації зміну знарядь праці, тобто заміну кам'яних знарядь мідними, а мідних залізними.

Ж. Кондоросе (XVIII ст.) ввів поділ історії первісного суспільства за типами господарювання: мисливство та рибальство, скотарство, землеробство.

А. Фергюсон (XVIII ст.) як критерій періодизації висунув ступінь освоєння культури: дикість, варварство, цивілізація.

Підтвердилась гіпотеза Лукреція Кара. Данський учений Х. Томсон ввів поняття трьох періодів: кам'яного, мідного і залізного. Французький вчений Г. Мортілье створив періодизацію палеоліту (давній кам'яний вік). Шведський вчений-археолог О. Монтеліус: неоліту (новий кам'яний вік), бронзового та раннього залізного віку.

В сучасній історіографії прийнято таку періодизацію: первісне стадо; материнський рід (матріархат), розквіт якого є вищою точкою розвитку докласового формації; патріархат, який може складатися з двох етапів: батьківський рід, сусідська община (епоха розкладання первісно-общинного ладу).

Зокрема, приблизно за 100 тис. років до нашої ери з'являється людина неандертальського типу, котра, приблизно у 40 тис. році до н.е., трансформувалася у кроманьйонця. Період між 100 тис. і 40 тис. років до н.е. називають в історії та антропології дородо вим періодом. Очевидно, що на цьому етапі про виховання вести мову ще було б не зовсім коректним.

Й. Бахофен розвинув ідею про матріархат. У своїй праці «Материнське право» (1861) він науково обгрунтував існування в історії людства універсальної епохи високого становища жінки в суспільному житті, властивої всім без винятку народам у минулому.

Відомо, що з 40 до 20 тис. років до н.е. період розвитку первісних людей отримав назву раннього матріархату, люди стали проживати родами. Основними засобами виживання були полювання та риболовля.

При цьому молодші діти належа ли всьому роду. Хлопчики супроводжували чоловіків на риболов лю та полювання. Дівчатка допомагали готувати їжу жінкам, ви готовляти посуд та примітивний одяг.

Отже, на етапі раннього матріархату виховання було безпосередньо пов'язане з виконанням побутових обов'язків і ще не виділялось в особливу соціальну діяльність.

У період раннього матріархату вини кають ранні родоплемінні культи: магія, анімізм, фетишизм, тотемізм. Діти пізнавали сутність цих культів у процесі безпосередньої участі у їх виконанні поряд з дорослими.

Приблизно за 20 тис. років до н.е. первісна родова община у своєму розвитку переходить до пізнього матріархату. У цей пері од відоме виготовлення значних знарядь праці та зачатки земле робства.

У зв'язку з розвитком знарядь праці старші (немічні) почина ють виконувати спеціальну соціальну роль - готувати дітей (окремо хлопчиків та дівчаток) до життя. Природно, значна увага приділяється виконанню дітьми перших законів людського спів життя: табу і толіону.

Табу, з гавайської, означає не робити чо гось недозволеного, щоб не нашкодити самому собі. Толіон розу міється як закон кривавої помсти.

Першоосновам матріархату починають вчити хлопчиків й ді вчаток у цей період у перших навчальних закладах – «будинках молоді», які функціонували окремо для дітей різної статі.

Тут їх знайомили з переказами, історією роду та племені. До настанов та виховання залучали наймудріших старців та найдосвідченіших родичок - перших в історії людства вихователів.

Доцільність вищеназваних закладів простежується й у період патріархату. Однак, у зв'язку зі створенням моногамної сім'ї, на вчання у цих закладах починає доповнюватися домашнім вихо ванням.

Загалом, трудове виховання підростаючого покоління цього періоду доповнюється знайомством з релігійними культами.

У розумінні первісних дітей та молоді формується уявлення не ли ше про земне життя, а й про душу.

Проте процес такого форму вання був досить довготривалим: спочатку "країна мертвих" знаходилася під землею, а на етапі землеробських культів її "пе реносять" у небо. Очевидно, заслуговує на увагу те, що підрос таюче покоління через примітивні культи привчали жити у зла годі з природою.

Вже в умовах первісного суспільства на етапі пізнього патрі архату виховання виділяється як спеціальна соціальна діяльність, котра зумовлювалася конкретними вимогами тодішнього "виробництва" - здобуванням засобів для виживання. Виховання ди ференціювалося й відповідно до статі дитини (щодо хлопчиків і дівчаток).

Процес виховання у первісному суспільстві завершувався іні ціацією (посвячення), посвяченням у дорослість, точ ніше, згідно зі статтю окремо існували практичні випробування для юнаків і дівчат, котрі засвідчували про їхню готовність до праці, до життя в общині.