Презентація на тему:
Михайло Петрович Старицький

Михайло Петрович Старицький (1840 – 1904) український письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч. Батько українського театру Іван Франко

Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 року в селі Кліщинцях, Золотоніського повіту, на Полтавщині, в небагатій дворянській сім”ї. Батько його, Петро Іванович, був офіцером, мати, Настасія Захарівна, - з роду Лисенків, нащадків колишньої козацької старшини, відомої ще зчасів Б.Хмельницького. Дитинство Михайла Старицького

Дуже рано хлопець втратив батька. Незабаром помер дід, Захар Йосипович, потім сестра і обидва брати, а за кілька років, коли Михайло вчився в в полтавській гімназії, померла й мати. Далі юнак виховувався в родині В.Р. Лисенка, батька видатного українського композитора Миколи Віталійовича Лисенка. Відтоді Старицький і Микола Лисенко стали друзями на все життя.

В 1858 році, після закінчення гімназії, разом з М.Лисенком вступає до Харківського університету, а потім переходить до Київського, де навчається спочатку на фізико-математичному, а згодом на юридичному факультетах. М.Старицький активно працює у недільних школах, народних бібліотеках, театральних, етнографічних, хорових гуртках, бере участь у роботі київської громади. У 1861 р. М.Старицький залишив на деякий час університет і повернувся до рідного села. Згодом одружується із сестрою композитора М.Лисенка Софією Віталіївною . Це ще більше зміцнює дружбу двох ентузіастів української культури. Незабаром М.Старицький повертається до університету, який закінчує у 1864 році.

В умовах шаленої реакції М.Старицький починає активну літературну й театральну діяльність. Перші оригінальні вірші М.Старицького, що дійшли до нас, датовані 1865 роком. Це “Ждання” – прегарний зразок інтимної лірики. Любовні й пейзажні поезії займають незначне місце в поетичному доробку М.Старицького, але серед них є такі чудові, як “Ох, і де ти, зіронько” та інші, а особливо перлина його інтимної лірики – “Виклик” (Ніч яка, господи! Місячна, зоряна…”), що став улюбленою народною піснею. Переважна частина лірики Старицького має громадський, соціальний характер З глибоким реалізмом написані його повісті “Осада Буші”(1891р.), “Непокорный”(1892р.), “Заклятая пещера”(1892р.), “Червоный дьявол”(1896р.), трилогія про Богдана Хмельницького: романи “Перед бурей”(1895р.), “Буря”(1896р.), “Упристані”(1897р.), історичний роман “Разбойник Кармелюк “(1903р.)

Старицький написав багато ориґінальних драматичних творів, найсильніші з них соціальні драми: "Не судилось" (1883), "У темряві" (1893), "Талан" (1894). Значну популярність здобула драма "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці" (1890). Особливе значення мають його історичні драми: "Богдан Хмельницький" (1897), “Оборона Буші”, "Маруся Богуславка" (1899), соціально-побутова драма “У темряві”, п'єси “Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка” Основне місце в ориґінальній поетичній спадщині Старицького посідає його громадянська лірика з виразними соціальними ("Швачка"), патріотичними ("До України", "До молоді") мотивами, з оспівуванням героїчного минулого ("Морітурі") чи протестом проти царизму ("До Шевченка")

Драми “Юрко Довбиш”, “Тарас Бульба”, Зимовий вечір”, “Розбите серце”, “Крест жизни”, динамічні комедії “Чорноморці” (1872) і “За двома зайцями” (1883) (до останньої тематично близький оригінальний водевіль Старицького “По-модньому”, 1887) , лібретто опер “Тарас Бульба”, “Утоплена”, це лібретто опер М. Лисенка "Різдвяна ніч”, обробка п'єси Панаса Мирного “Перемудрив”

Пісня М. Старицького Ніч яка місячна у виконанні Григорія Гаркуші та ансамблю "Рідні наспіви"

Виступали: Коваль Єлизавета Подобєд Олеся Ярова Анастасія Жигарь Надія (10-1 клас) 05.11.2011