X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Культура України ХХ ст.

Завантажити презентацію

Культура України ХХ ст.

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Культура України ХХ ст. 1. Суспільно-політичні умови розвитку української культури. 2. Національно-культурне відродження та його загибель. 3. Розвиток літератури першої половини ХХ ст. 4. Українська культура в умовах тоталітарного режиму.

Слайд 2

Історичні обставини розвитку української культури. В Українському Відродженні слід виділити три періоди: перший - тривав від початку ХХ ст. до Української національно-демократичної революції (1917); другий - під час доби визвольних змагань (1917-1920); третій - від періоду НЕПу, українізації аж до так званого "розстріляного відродження" (30-і роки XX ст.).

Слайд 3

Історичні обставини розвитку української культури. У перший період, особливо з другого десятиріччя XX ст., яскраво позначаються новітні тенденції в розвитку української культури, яка, спираючись на фундамент класичних надбань XIX ст. прагне до новаторства і європеїзації. У творчості І. Франка, Л. Українки, М. Коцюбинського, О. Кобилянської, В. Винниченка очевидне прагнення йти в руслі провідних надбань європейського новаторства.

Слайд 4

Національно-культурне відродження За словами І.Франка, нова генерація прагнула "цілком модерним європейським способом зобразити своєрідність життя українського народу". Дістають визнання – М. Яцків, Г. Чупринка, Б. Лепкий, М. Рильський, П. Тичина.

Слайд 5

Яскраві особистості європейського рівня постають у цей час в українському мистецтві. Олена Кульчицька (1877-1967) - вихованка віденської художньої школи, вона прекрасно володіла технікою олійного живопису, гравюри. Іван Труш (1869-1941) - представник імпресіонізму, картини здебільшого присвячені природі та людям Закарпаття. Олександр Мурашко (1875-1919) - засвоїв традицію реалізму, про що говорить картина "Похорон Кошового". Олена Кульчицька

Слайд 6

Картина І. Труша “Соняшники” представляє імпресіонізм

Слайд 7

Робота О.Мурашка “Селянська родина” відображає традицію реалізму

Слайд 8

Національно-культурне відродження Одним із найталановитіших графіків Європи всього XX ст. вважається Георгій Нарбут (1886-1920). Нарбут - творець українського національного стилю у графіці . У роки радянської влади творчість Нарбута замовчувалася.

Слайд 9

Георгій Нарбут Створив унікальну ілюстровану українську абетку, зробив ілюстрації до "Енеїди" Котляревського, його графічні ескізи втілені у першій українській гривні та малій Державній печатці.

Слайд 10

Національно-культурне відродження Олександр Архипенко (1887-1964) – закінчив рисувальну школу О. Мурашка, у 1908 р. переїхав до Парижа, а згодом до Нью-Йорка, де здобув всесвітню славу скульптора-кубіста.

Слайд 11

Скульптора-кубіста Олександра Архипенка “Материнство”

Слайд 12

Національно-культурне відродження У перше десятиліття XX ст. Україна стала одним з центрів авангардного мистецтва. Перші виставки авангардистів відбулися в 1910 р. в Києві та Одесі і лише потім у Петербурзі та Москві. Термін "український авангард" введено у науковий обіг лише в 90-х роках.

Слайд 13

Авангардне мистецтво Авангардне мистецтво представляли Олександр Богомазов, Михайло Бойчук, Казимир Малевич. Богомазов- художник-кубофутурист. Малевич - один із основоположників супрематизму. Бойчук - створив новий напрямок у монументальному мистецтві – неовізантизм.

Слайд 14

Робота Богомазова художника-кубофутуриста “Пилярі”.

Слайд 15

Напрямок у монументальному мистецтві – неовізантизм Робота Бойчука “Дівчина”

Слайд 16

Робота Малевича - засновника супрематизму “Чорний квадрат”

Слайд 17

Українське театральне мистецтва Піднесення охоплює також сферу українського музичного та театрального мистецтва. В 1904 р. М. Лисенко започаткував у Києві музично-драматичну школу. М. Лисенко

Слайд 18

Українське театральне мистецтва З 1907 р. в Києві почав діяти перший стаціонарний український театр М. Садовського; В 1915 р. організував І.Мар'яненко Товариство українських акторів; Почали діяти численні театри і трупи як в Наддніпрянській Україні так і в Галичині.

Слайд 19

Театр "Поворотом до Європи" оголошує головний напрям своєї творчої діяльності видатний режисер-новатор Лесь Курбас (1887-1937). У "Молодому театрі" (1916) вівся інтенсивний пошук нових експресивних засобів сценічної дії, яка відбивала б ритм сучасної епохи. У 1922 р. створений театр “Березіль” .

Слайд 20

Національно-культурне відродження Отже вже напередодні Української національно-демократичної революції (1917-1920) відбувався бурхливий процес розвитку української культури, що можна назвати її раннім Відродженням.

Слайд 21

Українське Відродження За часів визвольних рухів 1917-1920 рр. значна частина української інтелігенції і пов'язували свої надії на національне і культурне відродження з діяльністю українських урядів Української Центральної Ради (УЦР), гетьманату П. Скоропадського та Директорії.

Слайд 22

Програма розвитку національної освіти В березні 1917 р. в Києві було відкрито Українську гімназію ім. Т.Г. Шевченка та 2-у Кирило-Мефодіївську гімназію, невдовзі — університет у Катеринославі, консерваторію в Харкові, сільськогосподарський інститут в Одесі. У жовтні у 1917 р. розпочав роботу Український народний університет у Києві, а в Житомирі — Український учительський інститут, започатковано Українську педагогічну академію. На осінь 1917р. було відкрито 53 українські гімназії, сотні початкових шкіл. Було вжито енергійних заходів для переведення шкіл на українську мову навчання.

Слайд 23

За часів гетьмана П.Скоропадського 6 жовтня 1918 р. відкрито Київський народний український університет, 22 жовтня 1918 р. - Державний український університет у Кам'янці-Подільському. У серпні 1918 р. створено Національну бібліотеку Української держави, На початку листопада 1918 р.- Українську державну академію мистецтв, Державну археологічну комісію, Державний архів.

Слайд 24

За часів гетьмана П.Скоропадського В листопаді 1918 р. було засновано Українську академію наук, що розпочала свою діяльність у лютому наступного року. Академію очолив видатний учений В. Вернадський.

Слайд 25

Політика українізації (1923-1933) Українізація, була пошуком шляхів взаємин тоталітарної влади, що відчувала в той час свою міжнародну ізоляцію та культурну посередність, із суспільством та інтелігенцією. Влада прагнула завоювати довіру переважної більшості українського населення, яку становило селянство, ліквідувати протиріччя між російськомовними робітниками та русифікованим партапаратом, з одного боку, та українським селянином та інтелігентом - з іншого.

Слайд 26

Розвиток літератури В 1922 р. в Харкові під керівництвом С.Пилипенка організовано спілку селянських письменників "Плуг", активістами якої були А. Головко, О.Копиленко, П. Панч, В. Минко. В 1923 р. В. Еллан-Блакитний організував спілку пролетарських письменників "Гарт" до якої входили М. Йогансен, В. Сосюра, П. Тичина, М.Хвильовий.

Слайд 27

Література Одним з найвидатніших літературних об'єднань 20-х років є ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури) створене у 1925р. До її складу увійшла блискуча плеяда літераторів, серед яких були М. Куліш, М. Бажан, П. Тичина, П. Панч, Ю. Смолич, О. Досвітній, Г. Епік. Очолив ВАПЛІТЕ М.Хвильовий

Слайд 28

На межі 20-30-х років ситуація в українській культурі докорінно змінилася. Створено задушливу атмосферу навколо М. Хвильового. Полемічний заклик "Геть від Москви" з орієнтацією на "психологічну Європу", були всіляко перекручені та інкриміновані Хвильовому як буржуазний націоналізм. Свої думки він відстоював у блискучих полемічних статтях "Думки проти течії", "Камо грядеші?" . Тоталітарна влада заборонила памфлет "Україна чи Малоросія?", який став відомим лише в 1990 р.

Слайд 29

Течію авангардизму в українській літературі 20-х років найяскравіше репрезентували футуристи на чолі з М. Семенком. До її лав у різний час входили поети О. Слісаренко, М. Терещенко, М. Бажан, В. Поліщук, критик В. Коряк. Пропагували урбанізацію культури, захоплювались технікою і виробництвом, футуристи інколи войовничо нападали на прихильників традиційних художніх течій.

Слайд 30

Неокласики Неокласики були найменш заангажованими в радянській дійсності. У їхній творчості відсутні революційні і соціальні мотиви. До їх складу входили М.Драй-Хмара, П.Филипович, О.Бургардт( Юрій Клен), М.Рильський. На чолі неокласиків стояв Микола Зеров.