Презентація на тему:
Він дуже любив Україну. (До 200 – річчя від дня народження Миколи Гоголя)

Тиждень зарубіжної літератури 16-20 лютого 2009 р. До 200 – річчя від дня народження Миколи Гоголя

О Гоголь, наш безсмертний Гоголь! Якою радістю зраділа благодатна душа твоя, побачивши навколо себе таких геніальних учнів своїх! Т. Г. Шевченко.

“ Він дуже любив Україну ” – святкування 200-річчя Миколи Гоголя Кожний великий митець – то цілий світ. Увійти в цей світ, сприйняти його багатогранність і неповторну красу – означає наблизити себе до пізнання безкінечного розмаїття життя. Сьогодні ми спробуємо з вами ввійти в такий світ, світ нашого співвітчизника Миколи Васильовича Гоголя.

У 1831 – 1832 роках вийшла з друку збірка повістей “Вечори на хуторі біля Диканьки”. Вона принесла літературну славу Гоголю

А ось як Гоголь змальовує свято в Україні в повісті “Ніч перед Різдвом”. Маємо можливість переглянути версію шкільних акторів – аматорів про події тої далекої Різдвяної ночі у Диканьці Звернення Оксани до Вакули

Один тільки коваль Вакула палко кохав Оксану і продовжував домагатись прихильності

Зустріч козаків з Вакулою

Розмова Вакули з чортом

Солоха, мати Вакули, жінка сорока років, багатьох причаровувала і задивлялася на багатого вдівця, козака Чуба. А щоб її син не посватався до дочки Чуба, вона, як тільки могла, сварила свого залицяльника з ковалем.

Цариця з козаками

Ткачиха та Триндичиха

У 1835 році вийшов новий збірник українських повістей Гоголя – “Миргород”, який став наступним етапом у творчості письменника. До нього увійшли повісті “Вій”, “Старосвітські поміщики”, “Тарас Бульба”…

З юних літ Гоголь мріяв про прекрасне життя могутніх, патріотичних людей. “Немає почуття прекраснішого, ніж любов до Батьківщини; зраду їй ніщо не може ні спокутувати, ні виправдати”. Ця думка не полишила його упродовж усього життя. І вона прозвучала у його історичній повісті “Тарас Бульба”

Познайомтесь з молодим героєм твору, Остапом, після його повернення додому

Зустріч Тараса з синами

Читаючи поему Гоголя, ми помітили, що всі поміщики, зображені в ній, вражені загальною хворобою – аморальністю, яку породили потворні суспільні стосунки. Олександр Пушкін, ознайомившись із цими Гоголівськими персонажами, зазначив, що іще жодний письменник не володів таким даром – яскраво виставляти ницість життя. Кожний образ поміщика з поеми – це тип, який викликає несприйняття. Такими ці образи постали в нашій інсценівці. Суд над героями гоголівської поеми “Мертві душі”

Коробочку звинувачено в жадібності та корисливості

Манілова звинувачено в безгосподарності

Ноздрьова – у пияцтві, нахабстві

Плюшкіна – у патологічній скупості, безглуздій заощадливості

Не чекатимемо на вирок суддів, бо в кожного із нас є свій вирок для них. І він цілком збігається з вироком, у винесенні якого ми маємо орієнтуватися на самого автора, котрий майбутнє Росії бачив не в манілових, коробочках, ноздрьових, плюшкіних, а в здоровому духові народу, якому він присвятив найтепліші слова. Чимало добрих слів адресував Гоголь і вам, юнацтву, серед яких є такі:”Візьміть же з собою в дорогу, виходячи з років юності в суворе доросле життя, всі найкращі людські цінності, не залишайте їх надорозі, бо загубите – не знайдете!”

Життя Миколи Васильовича Гоголя – приклад високого служіння Мистецтву. Тож намагаймось увійти у неповторний світ цього генія, читаймо й перечитуймо твори великого Вчителя, відчуймо їхню багатогранність та чарівливу красу. ПИСЬМЕННИК про письменника. До Гоголя Все Гоголя про Гоголя питаю — Душа моя відчайно незагоєна, Який він був? І в чому таїна, їй дише вслід морозом Басаврюк. Що сам собі усе про нього втаюю, А в небі тихо. І немає стелі. Вночі він ближче, гірше - завидна. І тільки видно, як віддалеки Всі таємниці вдень скресають льодом. Він хмарою химерною шинелі Стаєш нікчемним, згірш усіх нікчем, Нам зігріває різдвяні зірки. Люблю його останнім перельотом і тільки тужно, бо не доступитись, І небо замикаю тим ключем. І тільки журно, бо нема й нема. Душа летить із вирію за Гоголем, До неба встати. З неба зір напитись. В гніздо пречистих і скорботних рук. Душа живе ще, хоч у смерть німа. Іван Драч

Дякуємо за увагу!