Презентація на тему:
Україна в житті і творчості зарубіжних письменників

Україна в житті і творчості зарубіжних письменників Шерстюк Л.В., викладач ДПТНЗ “Сумське вище професійне училище будівництва і дизайну”

Мета: Поглибити знання учнів про життя і творчість зарубіжних письменників , пов’язаних з Україною, її історією та культурою; сприяти творчо – асоціативній діяльності, розвивати дослідницькі та комунікативні навички.

Українська тема була помітним і значним явищем у розвитку світової літератури впродовж ХІХ – ХХ ст.. образ України, її природа, героїчне минуле були предметом розгляду і творчих пошуків для багатьох письменників : Миколи Гоголя, Олександра Пушкіна, Джорджа Байрона, Адама Міцкевича, Райнера Марії Рільке та інших.

Українські міста перебування зарубіжних письменників Оноре де Бальзак – Бердичів, Львів Олександр Купрін – Донбас, Житомир, Поділля, Ялта, Суми, Одеса Михайло Булгаков – Кам'янець-Подільський, Чернівці, Київ Райнер Марія Рільке – Кременчуг, Харків, Київ Микола Гоголь – Полтава, Сорочинці Анна Ахматова – Київ, Поділля, Одеса

Федір Михайлович Достоєвський Ф.Достоєвський - українець по батьківській лінії. Його дідусь – А.Г. Достоєвський (1756-1819) служив греко-католицьким священником в с. Войтівці на Вінниччині. Михайло, батько письменника, навчався у Шаргородській семінарії.

Олександр Іванович Купрін Після закінчення училища, О.Купріна у чині підпоручика було направлено у 46-й піхотний Дніпровський полк. За час свого п'ятилітнього перебування в Україні, з 1894 року, він друкувався в газетах «Киянин», «Київське слово», «Волинь» (Житомир), «Одеські новини». Написані для київських газет нариси склали цикл «Київські типи», що викликають інтерес і донині. Терплячи нестатки й голод, він тягав великі вантажі в артілі носіїв, грав у театрі м. Суми

О.І. Купрін і Сумщина Видатний російський письменник у 1809 році Купрін потрапив до міста Суми. На той час він не мав грошей і тому повинен був шукати собі роботу. Так Купрін став актором провінційної сцени. Свою «акторську діяльність» у Сумах він змальовує в оповіданні «Як я був актором». “Мне прокричали "ура" на прощанье. Последним теплым взглядом я обменялся с Нелюбовым. Пошел поезд, и все ушло иазад, навсегда, безвозвратно. И когда стали скрываться из глаз последние голубые избенки Заречья и потянулась унылая, желтая, выгоревшая степь' - странная грусть сжала мне сердце. Точно там, в этом месте моих тревог, страданий, голода и унижений, осталась навеки частица моей души.” ( “Як я був актором”)

О.І. Купрін про м. Суми Опис міста - на диво точна фотографія Сум, якими вони були на рубежі ХІХ ст. Ну, вот... Представляете ли вы себе скверный южный уездный городишко? Посредине этакая огромная колдобина, где окрестные хохлы, по пояс в грязи, продают с телег огурцы и картофель. Это базар. С одной его стороны собор и, конечно, Соборная улица, с другой - городской сквер, с третьей - каменные городские ряды, у которых желтая штукатурка облупилась, а на крыше и на карнизах сидят голуби; наконец, с четвертой стороны впадает главная улица, с отделением какого-то банка, с почтовой конторой, с нотариу ом и q парикмахером Теодором из Москвы; В окрестностях города, в разных там Засельях, Замостьях, Заречьях, был расквартирован пехотный полк, в центре города стоял драгунский. В городском сквере возвышался летний театр. Вот и все. Впрочем, надо еще прибавить, что и самый город с его думой и реальным училищем, а также сквер, и театр, и мостовая на главной улице - все это существует благодаря щедротам местного миллионера и сахарозаводчика Харитоненко. (“Як я був актором”)

Адам Міцкевич Адам Міцкевич- один з найвидатніших польських поетів, засновник польського романтизму В Одесі меморіальна дошка на будівлі колишнього Ришельєвського ліцею свідчить, що тут у 1825 році викладав великий польський поет Адам Міцкевич.

Адам Міцкевич і Україна В Одесі Адам Міцкевич працював вчителем у Рішельєвському ліцеї. В Україні він перебував понад дев'ять місяців, постійно цікавлячись суспільним і культурним життям, фольклором та історією. Тут було написано більшість його сонетів, в тому числі «Кримських», балади «Воєвода» і «Дозор». Пам’ятник Адаму Міцкевичу в Івано-Франківску

Україна в поезії Адама Міцкевича Чи на Вкраїні б я ту липу упізнав, Що сотню панночок і сотню хлопців бравих Ховала в холодку при танцях і забавах, Як вечір побивав блакитноводну Рось?

Райнер Марія Рільке Австрійський поет Райнер Марія Рільке писав: “Згадую оце полтавські степи, надвечірні зорі, хатки, і охоплює душу сум, що мене там немає”

Райнер Марія Рільке Двічі Рільке побував в Україні. Перша подорож у 1899 році розбудила в поета інтерес до історії Київської Русі, а також до козацької доби, в яких він вбачав витоки історії великого народу. Рільке був глибоко вражений Софійським собором і Києво-Печерською Лаврою, їй він присвятив кілька поезій і найбільш захоплено розповідав про свої враження від неї. У Лаврських печерах Києва поет побував кілька разів. «Сьогодні кілька годин мандрував підземними ходами. Це найсвятіший монастир... В моїх руках палаюча свіча. Я пройшов усі ці підземелля раз на самоті, раз із людьми». Пошук духовного проводиря, виразника народного духу приводить Рільке до Канева на могилу Тараса Шевченка. Збереглися відомості про інтерес Рільке і до Миколи Гоголя, особливо імпонували австрійському поетові зв'язки творчості Гоголя з українською національною традицією та історією України.

Райнер Марія Рільке Другу подорож в Україну Рільке здійснив у 1900 році. Його маршрут пролягав від Києва до Кременчука, Полтави, Харкова, і той шлях українськими степами глибоко запав у поетову душу. Великим переживанням Рільке стала краса української природи, безмежжя рівнини й степу. На цій землі поет знайшов жаданий приклад гармонійного єднання людей і природи, Бога і землі. Рільке навіть планує назавжди переселитися щ Києва, у це «близьке до Бога» місто. Враження від перебування в Україні знайшли відгук у збірці «Книга годин», її другій частині — «Книзі прощ» («Про паломництво»). У цьому циклі Рільке поставив Києво-Печерську Лавру в один ряд з найвеличнішими пам'ятками культури людства, зобразив сліпого співця-кобзаря, перед яким він схиляє голову, як перед незрівнянно духовно вищою особою. Повернувшись додому, поет записав до щоденника: «Згадую полтавські степи, надвечірні зорі, хатки, й охоплює душу сум, що мене там немає». Дух України, її сутність виявилися у творчому спадку Рільке: це і переклади, і мистецтвознавчі статті, вірші і прозові твори, навіяні перебуванням на українській землі.

Анна Андріївна Ахматова і Україна Родовід її тісно пов'язаний з Україною: батько походив із козацької старшини, дід за материнською лінією був начальником канцелярії при київському генерал-губернаторі Д. Бібікові і брав активну участь у благоустрої Києва. Вийшовши у відставку, оселився в Україні, де були розташовані його маєтки. Народилась Анна Андріївна в Одесі

Анна Ахматова про Київ Давній Київ ніби вимер, Дивний мій приїзд. Над рікою Володимир Чорний хрест підніс.   Серед саду темнокорі Липи й осокір, І до Бога світять горі Діаманти зір.   Шлях високий, шлях офіри Тут закінчу я,— Де лиш ти, мені до міри, І любов моя. Значне місце в житті поетеси відведено Києву. Вперше до Києва Ганна Горенко приїхала п’ятирічною дівчинкою; в 1906 р. вступила в останній клас Фундуклеївської гімназії, а восени 1908 р. – до юридичного відділення Київських вищих жіночих курсів. 25 квітня 1910 р. Анна Горенко та Микола Гумільов вінчалися в Микільській церкві на тодішній околиці Києва. Згадки про київські часи можна відшукати в її поезіях.

Михайло Опанасович Булгаков Миха йло Опана сович Булгаков- російський письменник українського походження, драматург, театральний режисер. Дитинство і юність Михайла пройшли у Києві, з яким пов'язане становлення митця. Він захоплювався класичною літературою й архітектурою, музикою і драматургією. Вивчав давні малюнки і написи у церквах, відвідував відомий театр Соловцова. На Андріївському узвозі містилася квартира Булгакових, що стала прообразом будинку Турбіних у романі «Біла гвардія» та п'єсі «Дні Турбіних». Зараз у цьому домі — меморіальний музей письменника Меморіальна дошка на будинку ректората НМУ ім. О. Богомольця, Київ, бул. Шевченка, 13

Михайло Булгаков про Україну “Які ж чудові зірки на Україні. Ось уже вісім років живу в Москві, а все таки мене тягне на батьківщину. Серце щемить, хочеться іноді скочити в поїзд - і туди. Знову побачити кручі, занесені снігом, Дніпро… Немає красивішого міста на землі, ніж Київ”.

Володимир Короленко Життя відомого російського письменника В. Короленко було пов'язано з Україною з самого народження, бо саме в Житомирі в 1853 році з'явився на світ автор “Дітей підземелля”.

Вшанування пам’яті В. Короленка в Україні Шанується пам'ять письменника в Україні. Ім'я Короленка надано Полтавському національному педагогічному університету, Харківській державній науковій бібліотеці, Чернігівській обласній бібліотеці, школам у Полтаві, Житомиріі. 1928 року в Полтаві, 1973 року в Житомирі відкрито музеї Короленка. Також у Полтаві є Народний дім імені Володимира Короленка. 1990 року Спілка письменників України встановила літературну премію імені Короленка за найкращий твір, написаний російськомовними літераторами України. Екранізовано повість «Сліпий музикант» (1960 рік, Київська кіностудія імені Олександра Довженка, режисер-постановник Т.Лукавневич). За його повістю «В дурном обществе» створено фільм К.Муратової «Серед сірого каміння» (1983). Йому присвячено документальну стрічку «Пам'яті В. Г. Короленка» (1956).

Микола Васильович Гоголь М. Гоголь народився і виріс у Василівці, невеличкому маєтку Гоголів-Яновських, що знаходився у Миргородському повіті Полтавської губернії. Літературним шедевром про Україну стала збірка оповідань “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”

Українська культура в творах М. Гоголя «Світлиця була прибрана на смак того часу... Все було чисте, вимазане кольоровою глиною. На стінах - шаблі, нагайки, сітки на птахів, неводи й рушниці, хитро оправлений ріг для пороху, золота уздечка на коня і пута зі срібними бляхами. Вікна у світ лиці були маленькі, з круглими тьмяними шибками... На полицях по кутках стояли глеки, сулії і пляшки з зеленого і синього скла, різьблені срібні кубки, позолочені чарки всякої роботи... Берестові лави кругом усієї кімнати, величезний стіл під образами на покутті, широка піч із запічками, притулками і виступами, викладена кольоровими строкатими кахлями». Повість «Тарас Бульба».

Олександр Сергійович Пушкін Пушкін любив Україну. Саме наша земля надихнула поета на створення таких творів: “Кавказский пленник”, “Бахчисарайский фонтан”, “Братья-разбойники”, і почав писати “Евгений Онегин”.

Наталія Гончарова – правнучка гетьмана Петра Дорошенка, дружина О. Пушкіна Дружина поета, Наталія Гончарова, була правнучкою знаменитого українського гетьмана Петра Дорошенка. Письменник відвідував Ярополець і могилу гетьмана у 1833. Після цього у листі до дружини він писав: «…Наутро в сопровождении Семена Федоровича ходил на поклонение прапрадедушки Дорошенко. Здесь же сделал упрек Ивану Николаевичу: „Как не стыдно, родичей надо почитать! Могила не ухожена, надо построить часовенку…”» Перебування під час заслання в 1820—1824 в Катеринославi та Одесі, відвідування Києва, Кам'янки біля Білої Церкви, помістя Родзянків на Полтавщині, Бовтишки на Кіровоградщині) познайомило Пушкіна з українським національним життям і природою України

Українські мотиви в творчості О.С. Пушкіна Поема О. Пушкіна «Полтава» спочатку мала називатися «Мазепа». Історією гетьмана, який пішов проти царя Петра, поет цікавився ще в часи свого кишинівського й одеського заслання. Біографічна хроніка Пушкіна зафіксувала, що в січні 1824 р. разом із братами Ліпранді він спеціально приїздив у Бендери, щоб побувати на місці, де розташовувався табір Карла ХІІ й Мазепи. Відвідав Варницю, зустрівся із 135-річним українцем Миколою Іскрою (який колись, у дитинстві, бував у таборі шведів і бачив короля!), розпитував його про Мазепу; намагався відшукати могилу гетьмана1. И тщетно там пришлец унылый Искал бы гетманской могилы: Забыт Мазепа с давних пор!»

Михайло Юрійович Лєрмонтов Зрозуміло, що інтерес до Лермонтова на Україні визначається не наявністю у його творчості окремих епізодів чи образів, пов’язаних з українською темою, а причинами більш загального плану. Великий поет притягував передових діячів української культури пафосом своєї волелюбної поезії, глибоким розкриттям внутрішнього світу людини, що рветься до волі і незалежності, художніми відкриттями, які сприяли збагаченню творчого досвіду українських літераторів.

ПАРУС В блакитному тумані моря Біліє парус самітнúй. Чого шука він в тім просторі? Чом в ріднім краї він чужий? Лютує хвиля, вітер грає I щогла гнеться і тріщить; Та й там він щастя не шукає, Та й не од щастя він біжить. Вода під ним — блакить прозора, Над ним — проміння виграє, А він благає бурь у моря, Немов спокíй у бурях є.

М. Лєрмонтов - найулюбленіший поет Т. Шевченка Михайло Лермонтов був одним з найулюбленіших поетів Тараса Шевченка. Палке слово російського поета допомагало Шевченкові витримати важкі випробування, що випали на його долю. Ім’я Лермонтова неодноразово зустрічається у листах, надісланих із заслання, і в його щоденниках. В листах до близького друга Михайла Лазаревського (20.12.1847), до О. Лизогуба (1.02.1848), до Ф. Лазаревського (22.04.1848) він просить надіслати йому твори Лермонтова. Серед книг, що забрали у Шевченка під час арешту 1850 року в Орен-бурзі, були два томи творів російського поета. Із суворого заслання Тарас Григорович заклинає своїх друзів: « … Надішліть заради поезії святої Лермонтова хоч один том, велику-превелику радість пришліть…».

Популяризація творів М. Лєрмонтова в Україні Пророче Божий? Ти меж нами, Ти, Присносущий, всюди з нами Витаєш ангелом святим. Ти, любий друже, заговориш Тихенько-тихо... про любов Про безталанную, про горе, Або про бога та про море, Або про марне литу кров З людей великими катами. Заплачеш тяжко перед нами, І ми заплачемо... Жива Душа поетова святая, Жива в святих своїх речах, І ми, читая, оживаєм І чуєм бога в небесах.

Україна в поезії О.С. Пушкіна Тиха украинская ночь. Прозрачно небо. Звезды блещут. Своей дремоты превозмочь Не хочет воздух. Чуть трепещут Сребристых тополей листы. Луна спокойно с высоты Над Белой Церковью сияет И пышных гетьманов сады И старый замок озаряет.

Антон Павлович Чехов Будучи поєднаним з Україною й своїм родовими корінням, Чехов, який іноді з добрим жартом взивав себе "хохлом", любив її ніжною, проникливою любов'ю. Виникла вона в нього ще на зорі юності й не вгасала до самої смерті Думка про те, щоб оселитися або, принаймні, пожити в Україні, надила Чехова з молодих років.

Будинок-музей А. П. Чехова в Сумах А. П. Чехов тепло згадував своє перебування на Луці, де мав можливість глибше познайомитися з життям і побутом українського народу: "Крім природи, ніщо не вражає мене так в Україні, як загальний достаток, народне здоров'я, високий ступінь розвитку тутешнього мужика, що і розумний, і релігійний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий та ситий", — писав він у одному з листів із Луки. Письменник часто спілкувався з місцевими селянами та робітниками цукрозаводчика І. Г. Харитоненка, рибалив з ними, надавав безкоштовну медичну допомогу. 

А.П. Чехов про Україну Живучи на Луці, Чехов багато подорожував. Величезне враження справили на нього поїздки на Полтавщину — батьківщину його улюбленого письменника М. В. Гоголя. Маршрут цієї подорожі проходив мальовничими місцевостями: Суми - Шпилівка - Межиріч - Лебедин - Пристайлово - Веприк - Гадяч - Сари - Рашівка - Бакумівка - Хомутець - Миргород - Сорочинці, про які Чехов писав: "Був я в Лебедині, Гадячі, у Сорочинцях і багатьох прославлених Гоголем місцях. Що за місця! Я напрочуд зачарований".  Художник В. І. Касіян."А. П. Чехов на Україні"

Оноре де Бальзак Бальзак двічі відвідував Україну: у вересні 1847-січні 1848 р. і протягом останніх місяців 1849-го до квітня 1850 року. Окрім Верхівні, маєтку Ганської, він кілька разів був у Бердичеві. Україна вразила його своїми полями і родючою землею. «…Це пустеля, царство хлібів, ці мовчазні прерії Купера, — захоплено зазначав він. — Тут починається український чорнозем, шар чорного і тучного грунту завтовшки футів п'ятдесяти, а іноді навіть і більше. Його ніколи не угниють…» Разом з Ганською Бальзак відвідав Київ і так описав його красу і велич:

Оноре де Бальзак про Київ «…Ось я і побачив цей Північний Рим, це татарське місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії українських степів. Добре поглянути на це ще разок…» .

“Поштовий” роман Оноре де Бальзака Незабаром вже шістнадцять літ, як я кохаю шляхетну й доброчинну жінку. Особа ця є російською підданою, і повна її відданість не підлягає сумніву. Звісно, високі якості її належно поціновані, бо вам усе в Росії відомо. Вона не хоче вийти заміж за іноземця без згоди августійшого повелителя, вона удостоїла мене права просити про цю згоду, я зовсім не ремствую на покору пані Ганської, оскільки вважаю це природним.      

Оноре де Бальзак 2 березня 1850 року відбулася церемонія вінчання у костьолі Святої Варвари у Бердичеві графині Евеліни Ганської та “великого француза” Оноре де Бальзака.

Вінчання Оноре де Бальзака на Україні Після церемонії вінчання у костьолі Святої Варвари у Бердичеві Бальзак заявив Евеліні: «Ура! Я зробив те, чого не зміг Бонапарт! У твоїй особі я підкорив Росію».

Олександр Твардовський Твардовський писав поезії й на українські теми: «Тебе, Україна», «Бійцю південного фронту» (1941); перекладав на російську поезії Тараса Шевченка («Сова», «Тополя», «Заповіт», «Тече вода в синє море»); окремим виданням вийшли в його перекладі «Гайдамаки» (1961), Івана Франка, українські народні пісні. Основні твори подальших років: поеми «За даллю — даль» (1950–1960), «Тьоркін на тому світі» (1954–1963), «За правом пам'яті» (1967–1969); збірка «Із лірики цих років» (1959–1967).

Олександр Твардовський Вірш “Тобі, Україно” Земля золотая, долины и горы, Заводы и сёла, хлеба и луга, В суровую эту и грозную пору Ты сердцу любому стократ дорога. Как будто я сам в Украине родился И белую пыль эту с детства топтал, И речи родимой, и песням учился, И ласку любимой впервые узнал. Пускай я другой уроженец и житель, И травы у нас не такие цветут, В просторе степей, в созревающем жите И детство, и всё моё милое – тут.

Джордж Гордон Байрон Англійський поет написав романтичну поему «Мазе па» у Венеції з 2 квітня 1817 по 26 вересня 1818 роки, опубліковав її у 1819 р. Байрон знав Мазепу тільки за Вольтеровою «Історією Карла XII».

Українські мотиви в поезії Джорджа Гордона Байрона В жахливий день біля Полтави Од шведів щастя утекло. Навкруг порубане, криваве Все військо Кардове лягло, Військова міць, воєнна слава. Така ж, як ми, її раби, - Майнула до царя, лукава, І врятувався мур Москви. - До того пам'ятного року, До ще жахливішого дня, Що на ганьбу й різню жорстоку Ще більше виставив ім'я, Ще більше військо дав на злім. Одному грім, а блиск усім (Поема “Мазепа”)

Лев МиколайовичТолстой Лев Толстой здійснив поїздку у Київ протягом 14-16 червня 1879, відвідав Києво-Печерську лавру, Софійський і Михайлівський собори, духовну академію та деякі інші сакральні пам'ятки. Імовірно, зупинявся у сестри своєї дружини Г. А. Кузьминської на теперішній вулиці Льва Толстого № 9. Відтворив київські враження у праці «Дослідження догматичного богослов'я» та інших. У жовтні 1884 року Лев Толстой гостював у художника Миколи Ґе на хуторі Шевченковому поблизу села Івангорода де відвідав івангородську лікарню та місцеву школу. Письменник побував також у селі Іржавець, зустрічався там з родиною Ревуцьких.