Презентація на тему:
Рудакі як засновник персько-таджицької літератури

Рудакі як засновник персько-таджицької літератури (860–941 рр.)

Та девушка вошла в меня из строчки Рудаки: «Ручей Мульяна к нам несет той девы аромат». Гафіз

ПЛАЧ ЗА РУДАКІ Пішов Рудакі — залишилися мудрі пісні. Вино розлилось — є той запах, що був у вині. Довіку такого співця не побачить земля! Якого ж поета тепер виглядати мені? Кривавими слізьми оплакую пам’ять його, Як віск, розтопився булат на сердечнім вогні. Почуєш ридання мої — не дивуйся, не стій, Оплакать співця поспіши, що лежить у труні! Такого, як він, ти не знайдеш ніколи й ніде, Такого, як він, не побачиш ніколи і в сні!

Справжнє ім’я поета — Абу Абдаллах Джафар ібн Мухаммад. Псевдонім собі він вигадав від назви гірського селища, у якому виріс,— Рудак. Легенди розповідають, що син еміра, отримавши владу, осліпив Рудакі і змусив жебракувати. Останні роки поет провів у себе на Батьківщині, нарікаючи у віршах на старість табідність. За легендами, Рудакі створив 1 300 000 віршованих рядків. На сьогодні відомо лише приблизно 2000.

Рудак

Бейт — двовірш, у якому міститься певна закінчена думка, може бути римованим і неримованим. У східній поезії з бейтів складали газелі, рубаї тощо. Газель — вірш, що складається не менш ніж з 3, але не більш ніж з 12 бейтів, пов’язаних наскрізною моноримою кожного 2-го рядка, об’єднаних спільним мотивом. У кінцевому бейті автор може називати своє ім’я або псевдонім. Основний зміст газелей — любов, туга закоханих, філософські роздуми. Рубаї — чотиривірш, де римуються 1, 2 та 4 рядки. Вірш філософ-ського змісту, що містить певну думку, підкреслену в останньому рядку.

1) До тебе прагне вся краса земна, Як до провалля прагне бистрина. 2) У час розлуки я горю на вогнищі твоїм. Навіщо ж деревом тобі опалювати дім? 3) Дай один цілунок, тільки хай він тягнеться години. Нащо борг такий, кохана, розбивати на частини?

Відколи сонце сяє серед неба, Не жив такий, кому знання не треба. Які б віки прадавні не взяли ми — Розумні люди мовами усіми Знання шукали, сил не шкодували І речення у скелю вкарбували: «Знання для серця — світоч найясніший, Знання для тіла — панцир найміцніший».

О дівчино! Розлуки буревій З корінням вирвав цвіт моїх надій! Чи став би я навік твоїм рабом, Якби не став арканом локон твій? Хто має тільки душу, той ціни Твого цілунку і питать не смій. Що сонячніш горить твоя краса, То менше світла у душі моїй.

Себе в руках весь час тримати — от справжнє благородство. Глухих, сліпих не ображати — от справжнє благородство. Не благородство — наступити на груди бідному, що впав, Ні, руку впалому подати — от справжнє благородство!

Ей, Рудакі, од кайданів печалі звільнись! Завжди веселий, вперед безтурботно дивись. Думаєш, тільки тобі одному так погано? В цілому світі не краще! Живи й не журись!

Домашнє завдання Варіант 1. Підготувати каліграму будь-якого вірша Рудакі (наприклад, бейти (1, 2) можна записати у вигляді водоспаду та вогнища, бейт (3) — у вигляді вуст тощо.) Варіант 2. Визначити тему, ідею, художні засоби та жанр будь-якого вірша Рудакі. Для всіх: вивчити визначення жанрів персько-таджицької поезії.