Презентація на тему:
Особливості персько-таджицької поезії

Особливості персько-таджицької поезії Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми ВГ «Основа» «Електронний конструктор уроку»

Восток — дело тонкое. Із кінофільму «Белое солнце пустыни»

1. Ім’я китайського поета. (Фу) Ф 2. Спрямованість «Пісні про хліб і шовк». (Антивоєнна) А 3. Запитання, що не потребує відповіді. (Риторичне) Р 4. Провідне почуття ліричного героя китайської поезії. (Сум) С 5. Він був покровителем Лі Бо. (Імператор) І

Фарсі — це мова, якою створювалась персько-таджицька література, розквіт якої припадає на X–XV ст., які називають золотою добою в історії культури Сходу

Картка № 1 Вторгнення військ Арабського халіфату у VII ст. в Іран, а пізніше і в Середню Азію завдало давній іранській культурі значного удару. Вогнем і мечем були насаджені нова релігія завойовників — іслам та арабська мова. Місцева аристократія пристосовувалася до завойовників, втрачаючи не тільки честь, але й рідну мову. Для іранської словесності настали «віки мовчання». Література перестала існувати. Багато книг були спалені завойовниками, нові не з’являлись. Та все ж іранська література не щезла зовсім.

Іран

Картка № 2 Освічені іранці — письменники — зуміли засвоїти нову для них арабську традицію, сприйняти найбільш цінні елементи арабської поетичної культури. Разом із тим ці письменники змогли зберегти чимало самобутніх ознак давньої іранської традиції. Таким чином, іранська література не лише піднесла арабську літературу на новий щабель, але й підготувала ґрунт для подальшого виникнення літератури рідною мовою — фарсі. Держава Саманідів культивувала рідну мову — фарсі. Після того, як до влади прийшли іранські династії, активно почала розвиватися література на фарсі. Аристократія на чолі з монархом оцінили роль поезії, що користувалася величезною популярністю у народу, як засобу укріплення своєї могутності й впливу.

Арабська поезія

Картка № 3 Поезія цього часу (X–XV ст.) зосереджує свою увагу (на відміну від давньоіранської літератури) не на прославленні божеств, а на зображенні людини — чи то як монарха та його оточення (панегірична поезія), чи як звичайної людини (гідної пошани особистості).

Панегірична поезія Лірична поезія Персько-таджицька література Монах, його оточення Звичайна порядна людина Людина (а не Бог)

Картка № 4 Концепція людини в класичній поезії була принципово новою сходинкою в осмисленні гідності та самоцінності особистості. Разом із тим класика зберегла й синтезувала образи героя-богатиря та людини-брата, розробленого попередньою літературою. Класична персько-таджицька поезія в її кращих зразках відрізнялася філософічністю, вільнодумством, антиклерикальною спрямованістю. Основна ідея — усвідомлення людської гідності; центральний образ — вільна, автономна людська особистість.

Картка № 5 Значну роль у розвитку класичної персько-таджицької літератури відіграла арабська поезія. Вона збагачувала своїм досвідом персько-таджицьку літературу, але мусульманський Ренесанс (як називають розвиток культури цих народів у X–XV ст.) був не просто повторенням, а сааме відродженням рідної культури за допомогою такого явища, як літературний синтез.

Кросворд

Кросворд

Кросворд

Домашнє завдання Повторити матеріал за вивченою темою