Презентація на тему:
М. Булгаков

Булгаков Михайло Опанасович (1891-1940)

Ведь вы мыслите, как же вы можете быть мертвы?..

«Невозможность писать для меня равносильна погребению заживо…» Михайло Булгаков – російський прозаїк і драматург. Його творчості, що відбила дух трагічної доби 20– 30-х років російської історії, був притаманний пафос ствердження загальнолюдських духовних цінностей.

1908р. – М. Булгаков знайомиться зі своєю майбутньою першою дружиною Тетяною Лаппа - гімназисткою, дочкою поважного саратовського чиновника, яка приїхала до Києва на канікули (з якою він обвінчався у 1913 р. ) 1908р. – М. Булгаков знайомиться зі своєю майбутньою першою дружиною Тетяною Лаппа - гімназисткою, дочкою поважного саратовського чиновника, яка приїхала до Києва на канікули (з якою він обвінчався у 1913 р. ) Після закінчення гімназії Михайло вступив на медичний факультет Київського університету.

1916 р. Булгаков завершує університетську освіту й успішно складає випускні іспити. Молодий лікар певний час практикує в селі Нікольське під Смоленськом, згодом переводиться у В’яземську міську земську лікарню, а наприкінці зими 1918 р. разом з дружиною повертається до Києва. 1919 р. - Булгакова як військового лікаря мобілізують  в армію Української Народної Республіки, однак йому вдається уникнути  служби.

Влітку 1919 р. Булгаков був мобілізований до Червоної Армії і покинув Київ. Однак восени повертається і в ході бойових дій переходить на бік Збройних сил Півдня Росії . В цей же час письменник-початківець пише свої перші оповідання, працює над циклом «Нотатки юного лікаря». Влітку 1919 р. Булгаков був мобілізований до Червоної Армії і покинув Київ. Однак восени повертається і в ході бойових дій переходить на бік Збройних сил Півдня Росії . В цей же час письменник-початківець пише свої перші оповідання, працює над циклом «Нотатки юного лікаря». Попрацювавши кілька місяців у військовому шпиталі Владикавказа, Булгаков назавжди залишає службу і взагалі заняття медициною. Починається його журналістська діяльність у кавказьких газетах і служба в закладах культури. В кінці вересня 1921 р. Булгаков переїжджає до Москви і починає співпрацювати як фейлетоніст зі столичними газетами і журналами. З 1922 по 1926 р. в «Гудку» надруковано більше 120 репортажів, нарисів і фейлетонів Булгакова.

З лютого 1940 р. друзі і рідні постійно чергують біля ліжка Булгакова, який страждає хворобою нирок. З лютого 1940 р. друзі і рідні постійно чергують біля ліжка Булгакова, який страждає хворобою нирок. 10 березня 1940 р. Михайло Опанасович Булгаков помер. 11 березня відбулася цивільна панахида в будівлі Союзу Радянських письменників. Перед панахидою московський скульптор С. Д. Меркуров знімає з лиця Булгакова посмертну маску.

Видання Булгакова

Київ у житті Булгакова Як митець і мислитель, М.Булгаков перебував під значним впливом творчості полтавця Миколи Гоголя та філософа Григорія Сковороди. Київ займав особливе місце в житті та творчості письменника. Про це він сказав у ліричному нарисі «Київ-місто». Андріївський узвіз, 13, де впродовж тривалого часу мешкала родина Булгакова і де відбувалася дія «Білої гвардії» та «Днів Турбіних», перетворено на літературно-меморіальний музей, відомий у Європі. Рідне місто склало шану письменникові. «…Київ у Булгакова не в зображенні рідного міста, не в назвах київських реалій… Його модель світу була києвоцентричною. Він, якщо можна так висловитися, мислив Києвом», — скаже в книзі «Майстер і Місто» Мирон Петровський.

Київ завжди надихав Михайла Опанасовича Булгакова, давав йому нові теми для творчих задумів. Саме у Києві в Булгакова з'явилося бажання зайнятися літературою.

“Ах, які зірки в Україні. От майже сім років живу в Москві, а все ж тягне мене на батьківщину. Серце щемить, хочеться іноді болісно в поїзд… і туди. Знову побачити яри, занесені снігом, Дніпро… Немає красивішого міста на світі, ніж Київ!” “Ах, які зірки в Україні. От майже сім років живу в Москві, а все ж тягне мене на батьківщину. Серце щемить, хочеться іноді болісно в поїзд… і туди. Знову побачити яри, занесені снігом, Дніпро… Немає красивішого міста на світі, ніж Київ!” М.Булгаков

Булгаков у Житомирі Житомир, тиха зелена Богунія. І вулиця з назвою «Зелена». Будинки під номерами 68 та 63, що належали колись дачі академіка Л. Тарасевича. Саме тут у липні-серпні 1937 р. близько трьох тижнів мешкав зі своєю дружиною Михайло  Булгаков.

З Житомиром Булгакова пов’язує не лише його перебування на дачі, а також його родичі - прототипи героїв відомої телевізійної стрічки  «Дні Турбіних», створеної за однойменною п’єсою Михайла Булгакова «Біла гвардія». Серед багатьох персонажів твору запам’ятався колоритний образ Ларіосика. 8 вересня 2007 р. на вулиці Київській біля кінотеатру «Україна» був встановлений пам’ятник Ларіосику - Іларіону Суржанському, прототипом якого став - Микола Миколайович Судзіловський - двоюрідний брат чоловіка сестри М. Булгакова. З Житомиром Булгакова пов’язує не лише його перебування на дачі, а також його родичі - прототипи героїв відомої телевізійної стрічки  «Дні Турбіних», створеної за однойменною п’єсою Михайла Булгакова «Біла гвардія». Серед багатьох персонажів твору запам’ятався колоритний образ Ларіосика. 8 вересня 2007 р. на вулиці Київській біля кінотеатру «Україна» був встановлений пам’ятник Ларіосику - Іларіону Суржанському, прототипом якого став - Микола Миколайович Судзіловський - двоюрідний брат чоловіка сестри М. Булгакова.

Одним з найсуворіших критиків творчості Булгакова був уродженець Житомира радянський поет Олександр Безименський, виведений письменником у «Майстрі і Маргариті» як Іван Бездомний. Знав М. Булгаков і іншого житомирського письменника - Льва Нікуліна. І нарешті наших краян знаходимо й серед київських друзів молодості М. Булгакова. Це музикант Олександр Петрович Гдєшинський, який був свідком на весіллі Булгакова Одним з найсуворіших критиків творчості Булгакова був уродженець Житомира радянський поет Олександр Безименський, виведений письменником у «Майстрі і Маргариті» як Іван Бездомний. Знав М. Булгаков і іншого житомирського письменника - Льва Нікуліна. І нарешті наших краян знаходимо й серед київських друзів молодості М. Булгакова. Це музикант Олександр Петрович Гдєшинський, який був свідком на весіллі Булгакова

Умные люди на то и умны, чтобы разбираться в запутанных вещах. “На широком поле словесности российской в СССР я был один-единственный литературный волк. Мне советовали выкрасить шкуру. Нелепый совет. Крашеный ли волк, стриженый ли волк, он всё равно не похож на пуделя. Со мной и поступили как с волком. И несколько лет гнали меня по правилам литературной садки в огороженном дворе. Злобы я не имею, но я очень устал…»