Презентація на тему:
Езоп

Езоп. Біографія.Байки.

Езоп – грецький байкар,який жив у VI ст. до н.е. Відомості про його життя мають легендарний характер. Перший історіограф Геродот свідчить, що Езоп народився у Фрігії(Мала Азія), був рабом Ксанфа, але потім став рабом аристократа Іадмона на острові Самос, жив за часів єгипетського царя Амасіса. Отримавши волю подорожував по Греції, Вавилонії та Єгипту. З переказів, що дійшли до наших часів, постає обличчя народного мислителя, підкреслюється його духовна шляхетність, мудрий розум, любов до простої людини. Езоп писав байки, де героями були тварини, він наповнював свої оповіді повчаннями та мораллю. Всі вони увійшли в збірку під назвою «Байки Езопа». Вважають, що йому належить близько 400 байок. В образах тварин Езоп висміював недалеких і темних людей, їхні недоліки. Перший збірник «Езопових байок» створив у IV-III ст. до н.е. Деметрій Фалерський. Він поклав початок багатій традиції записування байок, яка особливо поширилася у період Середньовіччя. Майже всі відомі за тих часів байки об’єднувалися у збірки під назвою «Езопові байки». Спочатку вони використовувалися як матеріал для шкільних вправ, але поступово стали популярною масовою літературою. Особливо багато збірок збереглося у різних рукописах X-XV ст. Біографія.

Та на жаль, жодних його рукописів і оригіналів до наших днів не дійшло. Відомі лише віршовані переробки Езопа, написані Федром, Бабрієм та Авіаном. Є загальновідомі сюжети переповідати які немає потреби, а є й маловідомі. Проте і в тих, і в інших прозирає неабиякий розум і спостережливість автора. «Батько байки» у своїх творах засуджує людські вади, такі як зрадливість, хитрість, брехливість, хвалькуватість, лінощі тощо. Тим самим сприяючи вдосконаленню людини і людства. Наступним важливим атрибутом Езопових байок є їхня алегоричність. Наприклад, Вовк у байці «Вовк і Ягня» є алегорією жорстокості, брутальної влади. Існує думка, що інтенсивне використання Езопом алегорії, інакомовлення обумовлене його соціальним станом. Адже він був рабом, а раби не мали жодних прав, їх вважали одним із засобів виробництва. Тож зрозуміло, що прямо вказувати владарю на його вади для раба було небезпечно, тому раби й користувалися інакомовленнями. Є навіть думка, що байка виникла саме серед рабів. Біографія.

У творах Езопа алегорія часто реалізується за допомогою введення до оповіді персонажів-тварин. Вовк – жорстока сила, Лисиця – хитрість, Ягня – наївність і беззахисність тощо. Згодом традиція інакомовлення стала настільки поширеною, що виникло навіть поняття «Езопова мова» - це зашифрований спосіб викладу думок з натяками, недомовками ті інакомовленнями. Поняття «Езопова мова» виникло в Російській імперії, де була надзвичайно жорстока прискіплива цензура. Вільно висловлювати свої погляди було і небезпечно, і неможливо. Тоді і з’явився зашифрований спосіб викладу думок з натяками і недомовками Популярності Езопових байок сприяла також і їхня афористичність. Багато висловів, які є в Езопових байках або приписуються йому, стали крилатими. Наприклад: «Друг пізнається в біді», «Одна ластівка весни не приносить». ПРО БАЙКИ.

Коло персонажів байок Езопа є доволі широким: понад 80 різновидів рослин і тварин, близько 30 людських професій, десятки богів та міфологічних постатей. М. Гаспаров зауважив, що у кожній другій байці з'являється новий персонаж. При цьому можна визначити групу найпоширеніших персонажів, серед яких: лисиця, лев, змія, вовк, пес, осел, селянин тощо. Образ персонажа може змінюватися відповідно до нової сюжетної ситуації. Таким чином, персонажі байок Езопа є умовними постатями, автора вони цікавлять не самі по собі, а як носії певних функцій. ПРО БАЙКИ.

Байки Езопа можна охарактеризувати через сукупність низки таких мотивів: У світі чимало зла. Не слід сподіватися на те, що погана людина може змінитися, вона лише може приховати свою сутність; натомість природа доброї людини є дуже вразливою, а відтак доволі часто погіршується.  Людська доля мінлива і зазвичай змінюється на гірше. Від долі не втекти, а тому важливіше пристосуватися до обставин і пам'ятати, що все минуще. Нерідко згубними для людини є її пристрасті. Найнебезпечніша з них — жадібність, за нею йдуть марнославність, ласолюбство, заздрість, наївність та ін. Підкреслюється також згубність страху. Людина, яка стала жертвою пристрастей, поводиться нерозсудливо і робить помилки, які призводять до лиха. Найнадійніший у житті хист — уміння вдовольнятися тим, що маєш, не прагнути того, чого тобі не належиться від природи, не змагатися з тими, хто дужчий. У житті найкраще покладатися на самого себе, передусім на власну працю, терпіння, вміння навчатися на своїх і власних помилках. Обираючи друзів, слід бути дуже обачним, віддячувати їм, коли вони на це заслуговують, але самому ні від кого не чекати подяки. ПРО БАЙКИ.

Легенда говорить, що Цар Крез послав його у місто Дельфи принести у величному храмі пожертву борові Апполону. Підступні і жорстокі жерці, які вже давно ненавиділи Езопа, підклали в його торбину священний кубок бога і обвинуватили в крадіжці, а потім засудили Езопа до смерті і скинули зі священної скелі Парнаського хребта в безодню. ОДНА З ЛЕГЕНД ПРО СМЕРТЬ ЕЗОПА.

Чимало сюжетів «Езопових байок» набули поширення у європейській літературі. Всі європейські письменники, які складали байки, тією або іншою мірою були спадкоємцями Езопа. Те ж саме наслідування можна простежити і в українській літературі, зокрема у творчості Г.Сковороди, П.Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, І.Франка, М.Годованця ті ін. Байки Езопа перекладали Е.Зіньківський, А.Білецький, Ю.Мушак. ЕЗОП ТА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА.

Хлібороб узимку знайшов задубілу від холоду Змію і, пожалівши її, поклав за пазуху. Змія відігрілася, прийшла до пам’яті і вкусила свого благодійника. Хлібороб, умираючи, сказав: «Страждаю по заслузі, бо пожалів гадину». Байка доводить, що негідники не змінюють своєї вдачі навіть і тоді, коли їм роблять найбільше добро. БАЙКИ ЕЗОПА. ХЛІБОРОБ І ЗМІЯ.

Гуси і Журавлі ходили по леваді і шукали собі їжі. З’явились мисливці, і рухливі Журавлі полетіли, а незграбні важкі Гуси потрапили мисливцям у руки. Так буває і з людьми: коли в полісі вчиниться заколот, то бідняки легко рятуються, втікши до іншої країни, тоді як багатії, не наважуючись кинути своє майно, залишаються і часто стають рабами. БАЙКИ ЕЗОПА. ГУСИ І ЖУРАВЛІ

У літню пору мурашка, гуляючи по полю, збирала зернятка пшениці й ячменю і запасалася кормами на зиму. Побачив її Жук і здивувався, що вона така роботяща: працює навіть у той час, коли всі інші тварини, забувши про працю, відпочивають.Мурашка промовчала. Та коли прийшла зима і дощ розмив гній, зголоднілий Жук прийшов до Мурашки попросити трохи харчів. Тоді Мурашка сказала йому: «О Жуче, якби ти працював тоді, коли я, замість того, щоб лаяти мене, тобі не бракувало б тепер їжі». Так і люди: при достатках не думають про майбутнє і тяжко бідують, коли їм зрадить доля. БАЙКИ ЕЗОПА. МУРАШКА І ЖУК.

Вовк проковтнув кістку і всюди шукав порятунку. Натрапивши на Чаплю, він попросив її витягти за плату в нього кістку. Чапля встромила голову у вовчу пащу, витягнула кістку й зажадала обіцяної плати. Але Вовк їй відповів: «Мало тобі, що ти свою голову врятувала з вовчої пащі, а ти ще й плати вимагаєш?». Ця байка доводить, що для негідників уже те, що вони не шкодять, є величезним, з їх погляду, благодіянням. БАЙКИ ЕЗОПА. ВОВК І ЧАПЛЯ.

Яка мораль байки «Хлібороб і змія»? Де знаходиться мораль байки «Мурашка і Жук»? Де розповідна частина байки «Гуси і Журавлі»? Які були спадкоємці Езопа? Запитання.