Презентація на тему:
Давньогрецька лірика як синтез поезії та музики

Муза любовної поезії з лірою в руках- Ерато Муза ліричної пісні з подвійною флейтою- Евтерпа Муза священних гімнів, зображена з сувоєм Полігімнія Муза епічної поезії,зображена з сувоєм та паличкою для писання- Калліопа Музи-дочки Зевса та богині пам’яті Мнемосини Очолює їх бог-покровитель мистецтв- Аполлон

Слово “Лірика”від слова “ліра”. Спочатку вірші виконувалися в музичному супроводі(ліри) Еліни називали ліричну поезію “мелікою”( від грецьк.”melos”-”пісня”, де музика й тексти зливалися воєдино,доповнюючи одне одного,тобто ставали синтезом,нерозривною єдністю

Лірика - твори,у яких знаходять втілення найглибші та найщиріші переживання поета, його думки, відчувається особиста оцінка явищ життя

Тіртей- один із перших ліриків Греції,оспівував патріотизм та мужність Напівлегендарний давньогрецький елегійний поет середини VII ст. до н. е., ім’я якого стало збірним у розумінні "поета-воїна". За античним, проте, малодостовірним, переказом, він був афінянином з дему Афідни, якого відправили на допомогу спартанцям під час другої Мессенської війни (685–668 до н.е.), щоб надихати воїнів своїми піснями. Пізніша легенда додає, що спаратнці звернулися до афінян по радника через віщування Дельфійського оракула, але афіняни не хотіли допомагати і відправили найнепридатнішу до військової справи людину — шкутильгавого шкільного вчителя. А Тіртей, прибувши до Спарти, почав складати елегії і під впливом його поетичної майстерності спартанці здобули остаточну перемогу. Тематика Тіртея — хвала спартанським установам, міфи, що освячують устрій спартанської громади, заклики до збереження "доброго порядку", прославляння військової доблесті й опис жалюгідної долі боягуза. Невимушені, але сильні вірші Тіртея стали в спартанців військовими піснями, прищеплювали співгромадянам ідею масового героїзму в ім'я батьківщини і народу.

Архілох - уславився як творець гострих сатиричних віршів-ямбів,звеличенням мужності, стійкості до випробувань долі Архіло х (середина 7 століття до н. е.), давньогрецький лірик. Перший поет Стародавньої Греції, який розповів віршами про себе та свої почуття. Народився на о. Паросі; син аристократа Телесікла і рабині. Час життя Архілоха точно невідомий, але з його іменем зв'язана перша точна дата в грецькій літературі. В одному його уривку описується сонячне затемнення, що відбувалося за обчисленнями астрономів 5 квітня 648 до н. е. З літературної спадщини Архілоха до нас дійшло понад двісті уривків, серед яких немає жодного вірша, який зберігся би повністю. За переказом, Архілох не дожив до старості і загинув у бою. Його вбивцю з ганьбою вигнали з храму Аполлона і всьому його родові назавжди був заборонений вхід у Дельфи. Архілох писав епіграми, елегії, гімни. Але особливо славилися його уїдливі ямби. У віршах Архілоха ми вперше зустрічаємо шестистопний ямб, що згодом став пануючим в грецькій і римській драмі. Архілох створив епод — строфу, що складається з ямбічного і дактилічного вірша (архілохова строфа), Елегія -ліричний вірш,перейнятий настроєм суму Ямби -жартівливі вірші,які виконували під акомпанемент музичного інструменту-ямбіке Ембатерії -короткі бойові пісні й марші

Сапфо - вперше в літературі відверто оспівала любовні почуття та емоції,піднесла любовну пристрасть до рівня високих почуттів В стародавні часи поетичні твори Сапфо становили дев'ять книг, серед яких були гімни, весільні пісні (епіталами), пісні любовні і елегії. З усього масиву творчості Сапфо до нас дійшли, крім численних уривків, тільки дві цілі поезії: гімн до Афродіти, в якому поетеса благає богиню допомогти їй у коханні, і друга поезія, перекладена пізніше римським поетом Катуллом і потім безліч разів перекладувана на всі мови світу, — поезія, що змальовує в усій реальності силу любовного почуття. Сапфо , (бл. 630 до н. е. — 570 до н. е.) — давньогрецька поетеса, представниця монодичної пісенної лірики. Уродженка острова Лесбос, міста Мітіліні. Перша в історії літератури оспівувала чуттєву любов між жінками, їй приписують оспівування лесбійської любові. Була засновницею та начальницею «Дому Муз» при храмі Афродіти, гуртка знатних дівчат, яких навчала музиці, віршуванню, й танцям. У центрі її лірики — теми любові, ніжного спілкування подруг, дівочої краси. Вірші відрізняються метричною розмаїтістю, за ім'ям Сапфо отримали назву сапфічна строфа.

Анакреонт - останній поет сольної меліки. оспівував безтурботне життя та життєві насолоди Анакреонт (бл. 570 до н. е. — бл. 485 до н. е.), давньогрецький ліричний поет, представник монодичної лірики Анакреонт усе життя був вірний епікурейським настроям. Засновник окремого різновиду лірики-анакреотичної поезії