Презентація на тему:
Літні народні свята

Літні народні свята Тема. Підготувала Михайловин Валентина Володимирівна вчитель початкових класів Уманської міської гімназії, спеціаліст вищої категорії

Багато чудових звичаїв є у нашого народу, і, мабуть, найпривабливіші з них свята. У багатьох районах України старі звичаї та традиції святкування ніколи не забувалися – їх дотримуються дотепер. Люди залюбки поринають у традиційні національні розваги, часом такі цікаві, самобутні та мальовничі, що вони приваблюють безліч глядачів і туристів.

Червень

Прислів’я та приказки Червень літо зарум’янив. У червні на полі густо, а в коморі пусто. Червневе тепло ліпше від кожуха. Хто в червні байдикує, той узимку голодує. Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться. У червні перша ягідка в роток, а друга в козубок. У червні весело жити: квіти квітнуть, солов’ї співають. Червень літо зарум’янив, а липень громами розпік.

Т.Коломієць Червень Ходить літо Білим світом Від двора і до двора, А за літом – Червень слідом Спілі ягоди збира. І солодкі, і червоні Обриває тут і там, Не сороці, не вороні – Куштувать дає шпакам. – Ну, які вони? – питає. – – Чи сподобались, чи ні? І збирає-вибирає Найспіліші та смачні У найбільший козубок Для малят, для пташок, Запашні та соковиті – Щедрим сонечком налиті.

Трійця, або Зелені свята Зелені свята не мають точно визначеної дати, а випадають через сім тижнів після Великодня. До свята приурочено багато різноманітних обрядів та дійств, які мають дуже давнє походження. Зелені свята супроводжуються клечанням – замаюванням хат та господарських будівель гілками зелені. Закосичували також образи, вікна навхрест. Долівки встеляли пахучим зіллям. Робили це переважно в суботу, до чи після заходу сонця. Для клечання брали гілки клена, ясена, липи, явора, чабрець, м’яту, любисток, волошки, полин, півники. До церкви люди йшли з квітами та пахучим зіллям. Згодом зілля висушували і довго зберігали як засіб від усіляких бід, і насамперед використовували його як ліки.

Трійця, або Зелені свята Незаміжні дівчата завивали вінки з конвалій, волошок, чебрецю та інших квітів і носили їх, як обереги. На шию вішали любисток і полин. Під супровід пісень гурт обходив односельців. Господарі щедро відддячували дівчат. На клечальний понеділок, після відправи в церкві, з процесією всім селом обходили поля, щоб град не побив посіви і засуха не випалила збіжжя. Хоругви та хрести прикрашали віночками з живих квітів. На Уманщині побутував також звичай освячувати цього дня кринички в полі. Після церковних урочистостей молодь збиралася разом і починала розваги: пісні, жарти, хороводи. Свято тривало до пізньої ночі.

Трійця, або Зелені свята Субота зеленого тижня – поминальний день. Оскільки, за народними віруваннями, на зелені свята прокидаються мерці, люди вважали за необхідне відвідати могили померлих родичів і друзів, згадати їх добрим словом. Перекази свідчать: якщо не обминути померлих своєю увагою в цей час, вони допоможуть уберегти поля. В деяких місцях України відзначали “вечерю для дідів” – вшановували померлих пращурів. Переважно варили борщ та вареники. Зготовлену вечерю ставили на причілок так, щоб пара йшла по хаті і запрошувала всіх померлих. Потім їжу подавали на стіл, і всі сідали довкола. Кожен з присутніх, посмакувавши страви, клав ложку поруч, щоб причащалися покійники.

Русальний тиждень, або Русалії Тиждень після Трійці називався Русальним. У ці дні, особливо по селах, розповідали багато бувальщин і небилиць про русалок. Відомо, що живуть вони у річках, але на Зелені свята виходять з води і полюбляють сидіти на гілках дерев, зі смутком поглядаючи у бік дівочих хороводів. І їм хочеться у ці погожі дні насолодитися травами і квітами, і всією красою земною. Вони могли стати помічницями у дівочому ворожінні, і тому дівчата приносили їм частування – поїсти-попити зі святкового столу. Та іноді русалки ставали небезпечними для людей. У цей час вони по-різному намагалися зачарувати необережних і, залоскотавши, потягти до себе у воду.

Русальний тиждень, або Русалії У перший четвер після Трійці відзначали Русалчин великдень. Господині робили жовті крашанки та роздавали їх дітлахам. Ніхто не повинен працювати в цей день, оскільки русалки можуть розгніватися, що їх не шанують, і наробити шкоду господарству. Щоб задобрити русалок, дівчата замішували тісто на свяченій воді, пекли хліб і відносили його на поле – пригощають мавок і русалок. За народними віруваннями, якщо сплести вінок для русалки й залишити його в лісі, то русалка на знак подяки пошле дівчині багатого нареченого.

Народний прогностик Ретельно спостерігали, яким буде день – сонячним чи дощовим, то так піде й на осінь. Олени (3 червня) Харитона (14 червня) Якщо йтиме дощ, то до кінця місяця, а коли сонячно, то на добрий налив колосся. Луки (16 червня) Якщо йтиме дощ, то вродять гриби. Кирила (22 червня) Зацвіла липа – на тепло й сонячне літо. Щедрим буде медозбір. Мануїла (30 червня) Якщо погода дощова, то зима буде сніжною.

Липень

Прислів’я та приказки Липень не тільки полудень літа, але й року. Липень – вершина літа. У липні літо маківкою повито. Липень казати звик: “Я – грозовик”. У липні день обдуває, а жара прибуває. У липні хоч роздінься, а в грудні тепло одінься. У липні сонце йде на зиму, а літо на спеку. Чого липень і серпень не доварить, того і вересень не досмажить.

Т.Коломієць Липень Літо гріє купіль в річці: Хто купатись? Гей, сюди! – Дибуляють по травичці Гусенята до води. А за ними по стежині, Де кульбаби ронять пух, Йде в легенькій одежині Місяць липень, мов пастух. Він здаля гукає літу, Ще й маха брилем своїм: - Годі, чуєш, воду гріти! Куштувати мед ходім! Квітнуть липи у долині, Бджоли там, аж цвіт бринить. Був на пасіці я нині – Обіцяли пригостить. – Доганяє липня літо, Щоб успіть на медозбір. Пахне сонцем, пахне цвітом, Пахне медом кожен двір.

День Івана Купала, або Купайла За давньою традицією його святкували 6 липня, але по запровадженні християнства поєднали з днем народження Іоанна Хрестителя Предтечі та відзначали 7 липня за новим стилем. Традиційним місцем святкування обирали береги річок, левади, луки чи лісові галявини, але з неодмінною умовою – наявністю води. Напередодні, 6 липня, хлопці ходили селом і збирали біля дровітень та на обійстях хмиз, господарські речі, що вийшли з ужитку, полінця. Нерідко господарі й самі виносили для купайлівського вогню старі дерев’яні відра, кошелі, граблі чи лопати. Навантаживши хмизом солом’яного, спеціально виготовленого для цієї мети козубка, парубки тягли його до левади та розкладали багаття.

День Івана Купала, або Купайла Із назбираних до схід сонця городніх і польових квітів дівчата плели віночки на голову. Також виплітали вінки для прикрашання купальського дерева. До чебрецю, любистку, чорнобривців, сокирок, волошок вплітали кропиву та полин, як обереги від нечистої сили, що особливо лютувала в Купальську ніч. З дерев для купала брали найчастіше вербу, подекуди вишню, сосну, березу або чорноклен. Назви обрядового деревця також були різні: верба, купайло, купайлиця, марена. Вбирали купальське деревце стрічками, віночками, квітками. Ставили його на вигоні, на березі річки, чи деінде за селом, у полі, під лісом. Увечері довкола нього сідали дівчата і співали купальських пісень.

День Івана Купала, або Купайла Обов’язковий елемент свята – стрибання через вогонь, що символізує очищення від усього злого. У давнину для розпалювання багаття хлопці добували живий вогонь тертям сухої гілки об гілку. Якщо дівчина й хлопець, стрибаючи разом, не розняли рук над вогнем, то це віщувало їм щасливе одруження. Свої віночки дівчата знімали і пускали на воду із запаленими свічками та ворожили по них. Якщо віночок відпливав у той бік, де живе милий, це була ознака до весілля. Коли стояв довго на місці й крутився, то парубок дівці тільки голову морочить, а брати не буде. Якщо чийсь вінок тонув, то це віщувало недобре.

День Івана Купала, або Купайла Досить поширеним в Україні було вірування, що купальської ночі цвіте папороть. І хто зможе зірвати вогняну квітку – все на світі знатиме, стане багатим і щасливим, розумітиме мову птахів і звірів. За легендою, квітку ту охороняють злі духи і майже нікому не вдається її побачити й зірвати. На Купала “купається” сонце. Якщо викупатись одночасно з ним у річці, можна позбутися всіх хвороб, тому в цей день годилося обов’язково скупатися, а дітям, замість вогню, пострибати через кропиву.

Свято Петра і Павла, або Петра 12 липня – день святих Апостолів Петра і Павла. Цей день в народних легендах пов’язаний з літнім сонцестоянням. До свята Петра і Павла готувалися колись в Україні дуже ретельно: білили хати, оздоблювали рушниками стіни, вбирали подвір’я. Ранком у цей день, звичайно, всі йшли до церкви. Дівчата вбирали свої голови вінками з польових квітів, а особливо червоними маками. Повернувшися з церкви, люди розгівлялися мандриками. Мандрики – це пампушки печені з пшеничного тіста, яєць, сиру і сметани. В карпатському регіоні власники тварин організовували святковий обхід на вигоні, після чого влаштовували різноманітні змагання, розваги, танці.

Народний прогностик Якщо на Мефодія йде дощ, то він може йти з перервами сорок днів. Мефодія (2 липня) Самсона (10 липня) Якщо йтиме дощ, то негодитиме сім тижнів – аж до бабиного літа. Фотія (15 липня) Якщо з’явилися жовті листочки на деревах – на ранню осінь і зиму. Прокопа (21 липня) Традиційний початок жнив. Прокла (25 липня) Вважається, що в цей день бувають найрясніші роси. На Прокла все промокло.

Серпень

Прислів’я та приказки Той, хто шукає в серпні холоду, натерпиться взимку голоду. У серпні серпи гріють, а вода холодить. У серпні спина мліє, а зерно спіє. Принеси нам, серпне, стільки кіпок, як у небі зірок. Як у серпні дбаєм, так зимою маєм. Серпневого дня зимовим тижнем не заміниш. Змарнуєш на жнивах хвилину – втратиш не одну зернину. Серпень виймає серпа зі стріхи, а вересень його ховає.

Л.Савчук Ходить серпень Колосок до колосочка, Мов стіна. Золота стоїть пшениця Наливна. При дорозі мак червоний Де-не-де. Біля квітки волохатий Джміль гуде. Ходить серпень урожайний По землі, У поля веде Комбайни-кораблі.

Зажинки, Жнива, Обжинки У той період, коли зернові вже майже дозріли, господиня йшла в поле зажинати першу ниву. Із собою брали свячену свічку та хліб-сіль. Перший сніп зазвичай ставили під образами, і там він мав стояти аж до кінця збору врожаю та завершення молотьби. Цей сніп обмолочували окремо, зерно світили у церкві, а перед засівом змішували із насінням. Крім зажинок, робили ще й закрутку, щоб рука лиходія не могла зіпсувати хліба. Закрутку робили так: жінки йшли з піснями в поле, і одна з них, взявши в жменю колосся, завивала їх вузлом – це й була закрутка. Інші в цей час співали хороводні пісні на завиття вінків, а потім усі разом з веселими піснями повертались додому.

Зажинки, Жнива, Обжинки Колись, та не так і давно, з півстоліття тому, єдиними знаряддями для збирання хліба були серп і коса. За тиждень після “Петра” в Україні починалися жнива, на полі з’являлися люди в широких білих штанях, у полотняних сорочках і з косами в руках – косарі; вони вдаряли своїм гострим знаряддям по сухих стеблах дозрілого хліба й довгий рівний покіс, як простелений рушник, лягав стрічкою за кожною косою. Дівчата й молодиці виходили на ниву з серпами; жнучи, вони спритно клали сніп за снопом і, працюючи, співали. Дожинаючи ниву, женці залишали трохи недожатих стебел з колосками “Спасові на бороду”. Те недожате колосся вони зв’язували у пучок червоною ниткою або виплітали китицю з колосків ніби бороду, й пригинали колосся до землі.

Зажинки, Жнива, Обжинки Жнива скінчилися. Поля густо вкриті копами. Високі навантажені гарби, ритмічно поскрипуючи, везли урожай з поля додому. В той день, як скінчили жнива, дожали останню ниву, женці ходили по полю, збирали колоски та плели вінок з того колосся. Кожен вінок переплітався польовими квітами: синіми волошками, червоними маками, білим ромен-зіллям. Сплетений вінок клали на голову найкращій із дівчат, і всі гуртом йшли на господарський двір, співаючи пісень. Господар зустрічав женців з хлібом-сіллю, а потім запрошував до хати й частував обідом.

Маковія, або першого Спаса 14 серпня – свято Маковія. Від самого ранку йшли у цей день до церкви святково одягнені люди, щоб посвятити квіти, мак, мед і воду. Вважається, що посвячені цього дня квіти, будучи вплетеними в косу, бережуть волосся від випадіння. А мак, розсипаний на городі, сприяє гарному врожаю. Діти дуже любили обрядову страву цього дня. А страва ця – “шулики”. Готувалася вона так: господині випікали солодкі коржі, кришили їх на дрібні шматочки, а потім заливали медом і посипали маком. Свято Маковея ще називається в народі “Спас на воді”, бо вода в цей день вважається цілющою.

Преображення Господнє, або Спаса Одне з найбільших хліборобських свят. Його ще називали святом врожаю. Кожен із селян вважав за святий обов’язок віднести до церкви на посвяту овочі, фрукти, гриби, мед у стільниках, хліб – щедрі віддарунки природи. Селяни до Спаса намагалися зібрати всі зернові. Знахарки востаннє заготовляли лікарські трави. Обов’язковими обрядовими стравами на Спаса були пироги з яблуками, які споживали з медом у сотах. Спаса – поминальний день, тому господині випікали поминальні калачі, хлібці та роздавали їх бідним.

Народний прогностик Якщо цього дня мокро, значить, мокрою буде й осінь, а якщо сухо, то, відповідно, й осінь буде сухою. Мокрини (1 серпня) Анни (7 серпня) Якщо в цей день ранок буде холодний, то і зима буде сувора. Йде дощ – часто випадатимуть сніги. Антона (16 серпня) Вітер з вихорами – на сніжну зиму. Лаврентія (23 серпня) Якщо у ставках вода тиха, то й осінь буде спокійною, а зима без завірюх. Феодосія (27 серпня) Якщо буря цього дня, то на непогідний вересень.

Список використаних джерел 1. Велика ілюстрована енциклопедія України.-К.: Махаон-Україна, 2008. – 504 с.: іл. 2. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис.- К.: Велес, 2005. – 528 с. 3. Дмитренко М. Народні повір ’ я . – К.: Редакція часопису «Народознавство», 1997.- 68с. 4. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. - Кн. 2, т. 4 (весняний та літній цикли.)- К.: Обереги, 1994.- 400с. 5. Ковальчук О.В. Українське неродознавство.-К.:Освіта,1992.- 176 с. 6. Лановик М.Б., Лановик З.Б. Українська усна народна творчість: Підручникю-К.: Знання-Прес, 2003.- 591 с. 7. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України: Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. К.: Початкова школа, 2006 8. Скуратівський В. Місяцелік.- К.: Мистецтво, 1993, 208 с. 9. Українські традиції і звичаї.-Харків: Фоліо, 2006 .- 318 с. 10. Я пізнаю світ: Свята різних народів: Дит. Енцикл. – К.: Школа, 1999. 476с.

Гарних літніх свят !