Презентація на тему:
"Володимир Іванович Вернадський"

Життєвий шлях і наукова діяльність В.І. Вернадського

Вернадський Володимир Іванович

Ранні роки Володимир Вернадський народився 28 лютого (12 березня за новим стилем) 1863 року в Санкт-Петербурзі в сім'ї економіста Івана Васильовича Вернадського. У 1873 році Володимир Вернадський вступив до першого класу Харківської гімназії, де провчився три роки. Також закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету.

Родина В дитинстві величезний вплив на його розвиток мав батько, який дуже ретельно і послідовно займався вихованням і освітою свого сина. Саме він прищепив Володимиру інтерес і любов до українського народу, його історії та культури. Вернадський Іван Васильович

Батько Батько Володимира, Іван Васильович, народився у Києві, очолював кафедру в Київському університеті, з переїздом до Москви очолював кафедру в Московському університеті. Професор Головного педагогічного інституту в Петербурзі

Мати Мати – Ганна Петрівна Константинович (1837 – 1898) (друга дружина батька) Учителька музики та співів

Сестри-близнючки Володимир та його сестри Ольга та Катерина, 1868 рік

Дружина та діти В 1886 році Володимир Вернадський одружується з Наталією Єгорівною Старицькою, з якою познайомився ще у 1885 році. Віддані одне одному, вони прожили разом 56 років і виховали двох дітей: Георгія і Ніну.

Юність Володимира, студентські роки Під впливом видатного вченого В. В. Докучаєва Володимир Іванович займається мінералогією і кристалографією. Крім своєї спеціальності, майбутній видатний вчений цікавиться ґрунтами, фізичною географією, природними водами, біологією, історією розвитку наукової думки, філософією, і сторією і літературою.

Близькими друзями Володимира Вернадського на все життя стали члени науково-літературного товариства… Д.Шаховський І. Гревс Н. Ушинський ці молоді люди заснували «Приютинське братство» як своєрідний клуб інтелектуалів.

У 1885 році, закінчивши Петербурзький університет, Володимир Вернадський залишається працювати в ньому хранителем мінералогічного кабінету, де веде активну науково-дослідницьку роботу в галузі мінералогії, кристалографії та в суміжних науках. В 1891 році він стає приват-доцентом цього університету, а ще через 6 років захищає докторську дисертацію і стає у віці 35 років професором мінералогії і кристалографії.

У квітні 1918 року приходить до влади гетьман Скоропадський, проголошується Українська держава. Вернадського запрошують до Києва. Тут він очолив Комісію з організації Академії наук і Української національної бібліотеки, а також комісію з питань вищої школи.

У жовтні 1918р Вернадського обирають першим президентом УАН. З приходом більшовиків становище УАН погіршилося.

Подальший життєвий шлях вченого складається так: 1920 рік - обирається ректором Таврійського університету, 1921 - повернення в Петроград, призначений директором Радієвого інституту, 1922-1926 - відрядження до Франції на запрошення Сорбони для читання лекцій з геохімії.

У 1935 р. переїжджає в Москву, працює над проблемою «життя в космосі». У 1944 р. видав останню працю «Декілька слів про ноосферу».

Творча спадщина Вернадський розглянув історію виникнення в земній корі важливих мінералів, визначив хімічний склад і фізико-хімічні умови утворення багатьох мінеральних видів. Все життя працював над проблемами радіогеології. Вернадський - творець нового наукового напрямку, який пізніше переріс у самостійну науку - біохімію.

У першій половині 20 сторіччя В. І. Вернадський створив учення про ноосферу, в основу якого поклав ідею про гармонійне входження людини та її господарської діяльності у біогенний колообіг речовин.

Вшанування пам’яті Володимира Івановича Вернадського Проспекти ім. Вернадського У Києві У Москві

Меморіальні дошки Вернадському на будівлях Радієвого інституту (Москва) та готелю “Вікторія” (Кременчук)

Пам’ятники Вернадському у Києві та Кременчуці

Золота медаль імені В.І.Вернадського є найвищою відзнакою НАН України, яка присуджується щорічно до дня народження академіка В.І.Вернадського (12 березня) двом вченим – одному вітчизняному і одному зарубіжному.

“Десятиліттями, цілими століттями будуть вивчатися і поглиблюватися його геніальні ідеї, а в працях його - відкриватись нові сторінки, що послужать джерелом нових пошуків; багатьом дослідникам доведеться навчитись його гострій, наполегливій і відточеній, завжди геніальній, але важко зрозумілій творчій думці; молодим же поколінням він завжди буде служити учителем в науці і яскравим зразком плідно прожитого життя” (академік О.Є.Ферсман, учень В.І. Вернадського)