Презентація на тему:
"30-літня війна"

Підготувала учениця 8-В класу Кошина Анна 30-літня війна

Загальна інформація Тридцятирічна війна — один із перших загальноєвропейських збройних конфліктів, який тривав з 23 травня 1618 до 24 листопада 1648 року між двома угрупуваннями держав: габсбургзькою та антигабсбузькою коаліцією за домінування на європейському континенті. Війна розпочалась як релігійний конфлікт між протестантськими князівствами Священ- ної Римської імперії і католицькою динас- тією Габсбургів, на за- вершальному етапі війна втратила вик- лючно релігійний ха- рактер.

Країни, що приймали участь У цій війні приймали участь різні країни: Сторни Швеція СвященнаРимськаімперія Богемія КатолицькаЛіга(Німеччина) Нідерланди Іспанія Франція Португалія Шотландія Австрія Англія Баварія Саксонія Гетьманщина

Також різні країни менше чи більше порівняно з іншими брали участь у війні: Відкрито боролись проти Імперії Приховано боролись проти Імперії Відкрито боролись за Імперію Приховано боролись за імперію

Причини війни Насамперед варто рішуче заперечити глибоко помилкове представлення про Тридцятирічну війну як війну релігійну. Це представлення зводиться до того, що мільйони людей (і при тому не тільки німців, але і датчан, шведів і французів), як би раптово захоплених нескоримим поривом віри, разом зневажили своїми повсякденними працями і турботами для того, щоб установити у всій Німеччині безроздільне панування "правої віри" і силою зброї приневолити інаковіруючих дотримувати "щиру віру". Кілька років назад у Франції вийшла шеститомна "Історія міжнародних відносин" за редакцією академіка П. Ренувена. Автор другого тому професор Г.Зеллер наполягає на тому, що Тридцятирічна війна була викликана релігійними розбіжностями. Новітня західнонімецька історіографія дає суперечливу і плутану оцінку Тридцятирічній війні, тому що не може погодити і примирити віросповідальне розміщення сил у цій війні з проявившимися в зіткненнях вероісповідальних угруповань ясно вираженими політичними (а не релігійними) прагненнями.

Так, П. Рассов вважає, що Німеччина в період, що передував війні, була цілком поглинена віросповідальними розмежуванням. "Кожне сповідання,- на його думку,- таїло в собі домагання на абсолют" і "Тридцятирічна війна повинна була стати німецької віросповідальною вій-ною". Однак той же автор визнає, що дана війна "знову (після Карла V) з'яви-лася з боку імператора спробою перетворити імперію в політичний організм". Інший західнонімецький історик, К. Нольден, стверджує, що в XVII столітті імперська ідея вже не носило властивого їй сторіччям раніше релігійного характеру, і проте, по його представленню, "ідея імперії", очищена, нарешті, від усяких релігійних нашарувань і доповнень, зустріла супротивників, у числі яких поряд з "князівським державним егоїзмом" самостійно фігурує "протестантизм". Неспростовні факти, уже давно узагальнені Ф. Мерінгом, показують, що розмежування двох таборів, євангелічної унії і католицької ліги, визначалося аж ніяк не віросповідальними мотивами. Але ж можна зробити висновок, що причинами цієї війни були як релігійні, так політичні мотиви.

Перебіг війни Дану війну можна поділити на періоди: Чесько-пфальцський період (1618—1625 р.р.) Данський період (1625—1629 р.р.) Шведський період (1630—1634 р.р) Франко-шведський період (1635—1648 р.р.)

Чесько-пфальцський період У 1619 р. Нідерланди профінансували формування збройних загонів Мансфельда. Допомогу чехам також надала Сілезія, яка взяла під контроль кордон з католицькою Польщею, звідки планувалась збройна інтервенція. Англія, зайняла вичікувальну позицію. Морав- ська шляхта на чолі з Карлом Жеротіном виступила за мирний роз- в'язок конфлікту з Габсбургами, і відмовилась надати повстанцям військову допомогу. Ситуація швидко загострювалась, 20 березня 1619 р. помер імпера- тор Матвій Габсбург. Після того, як зібрання чеських дворян обрало королем Чехії - 26 липня 1619 р. - курфюрста Пфальцу Фрідріха V. Че- рез місяць - 28 серпня 1619 р. - за вибором німецької шляхти австрі- йський трон, корону Угорщини і Чехії успадкував Фердинанд II Габ- сбург, його було обрано імператором. Фердинанд був ревним като- ликом, і ще в молоді роки на богомоллі в Лоретто дав обітницю ви- корінити ересь. Оскільки у імператора не було армії він вимушений був шукати підтримки у Католицької Ліги, яка мала в своєму розпо- рядженні найману армію. Граф Турн і Мансфельд бачили шанси досягти військового успіху в боротьбі проти Габсбургів які опинились в скруті. Угорці під проводом кнізя Семигороддя Бетлена Габора завдали удару імперії і підійшли під мури Відня в листопаді 1619 р. Проте допомогу Габсбургам надала Польща, надіславши збройну допомогу - загони «лісовчиків», в складі яких були козацькі частини. Військова допомога дозволила Відню відбити атаку. Фердинанд II Габсбург

У 1620 р. Іспанія вислала на допомогу імператору 25,000 військо під командуванням, Амброзіо Спіноли. Тим часом під командуванням генерала Тіллі армія Католицької Ліги рушила на Чехію, обходячи армію Фрідріха V, що намагався зупинити її ще на дальніх підступах до Праги. Вирішальна битва відбулася 8 листопада 1620 р. на Білій горі біля Праги. Армія протестантів потерпіла нищівну поразку. Результатом війни стало упокорення Чехії: імперський військовий трибунал стратив понад 600 представників чеської шляхти. Близько 500 крупних маєтків, три четвертих всієї території Чехії, змінили власників. Становище селян особливо не змінилось, але нові власники скористались моментом і відібрали в селян частину земель. Протестантське богослужіння було заборонене. Чеська мова при богослужіннях замінена на латину, було скасовано день пам'яті Яна Гуса. Університет було віддано під опіку ієзуїтів. Були конфісковані маєтки протестантів і їх роздано німецьким шляхтичам. Діловодство повністю переведене на німецьку мову, парламент практично втратив своє значення і скликався за бажанням імператора. На додаток, Фердинанд II скасував вибори короля і оголосив свою владу в Чехії спадковою. Чехія втратила автоно- мію і стала родовою спадщиною Габсбургів. Внаслідок війни і епідемій населення Чехії скоротилось з 4 мільйонів людей на початку XVII століття, до 700 тисяч в середині сторіччя. Перша фаза війни завершилася, коли Бетлен Габор підписав мир з імператором, в січні 1622 р., отримавши території в Східній Угорщині. генерал Тіллі

Данський період Крістіан IV Данський (1577—1648), був палким лютеранином, і боявся після поразки протестантів Німеччини залишитисься віч на віч з імперією. Отримавши значну фінансову допомогу від Швеції і Франції Крістіан IV вирішив виступити проти імператора. Допомога Швеції та Франції дозволили сформувати армію в 20.000 солдатів, на чолі якої Крістіан вторгся в Німеччину. На боротьбу з Крістіаном IV імператор Фердинанд II спрямував Альбрехта фон Валленштайна. Валленштайн запропонував імператорові набрати велику армію і при цьому зовсім не витрачати державних грошей на її утри- мання, а годувати солдатів за рахунок накладання контрибуції на захоплені території. Інакше кажучи, за рахунок організова- ного грабунку, таким чином «війна годувала війну». Солдатів наймали, як робітників на будівництво, капіталом для винаго- роди була здобич. Оскільки нових солдатів знайти було легко, війну було можливо вести до повного виснаження – переносячи її з одного регіону в інший. В цей час в Європі існувало два вій- ськових ринки на яких вербували найманців: один в Голландії – де точилася безперевна війна з іспанцями; інший - в Угорщині і Речі Посполитій (враховуючи і козацьку Україну) де йшла пос- тійна війна з турками. Армія Валленштайна стала грізною силою, і нараховувала в різ- ний період часу від 30.000 до 100.000 солдат. Крістіан, виму- шений спішно відступати перед об'єднаними військами Католи- цької Ліги, на чолі з графом Тіллі і Валленштайна. Союзники Данії не змогли прийти на допомогу. У Франції знову спалахнула грома- дянська війна, Швеція втягнулась у війну з Польщею, Нідерланди відбивалися від Іспанії, а Бранденбург і Саксонія прагнули за всяку ціну зберегти мир. Крістіан IV Данський

Армія Валленштайна стала грізною силою, і нараховувала в різний період часу від 30.000 до 100.000 солдат. Крістіан, вимушений спішно відступати перед об'єднаними військами Католицької Ліги, на чолі з графом Тіллі і Валленштайна. Союзники Данії не змогли прийти на допомогу. У Франції знову спалахнула громадянська війна, Швеція втягнулась у війну з Польщею, Нідерланди відбивалися від Іспанії, а Бранденбург і Саксонія прагнули за всяку ціну зберегти мир. В 1626 р. Валленштайн завдав поразки Мансфельду при Дессау, а Тіллі розбив данців в битві при Люттері. Армія Валленштейна окуповувала Мекленбург і Померанію. Імперські війська закріпились на півдні Балтики. Проте, не маючи флоту Валленштайн не міг захопити столицю Данії на острові Зеландія, місто Копенгаген. Валленштайн організував облогу Штральзунду, єдиного данського крупного порту з військовими верфями, але і тут потерпів невдачу. Без створення сильного флоту годі було і думати про закріплення на Балтиці. Проти імперських планів створення флоту виступили ганзейські міста і Польща, а окрім того у імператора просто не було необхідних фінансових ресурсів. Як наслідок 1629 р. в Любеку було підписано мирний договір. Відповідно до нього Данія зберегла свої території, але пообіцяла не втручатись у справи імперії. Фердинанд добився повного домінування в Німеччині. Тим часом Католицька Ліга прагнула повернути втрачені після Аугсбурзького миру католицькі володіння. Імператор видав у 1629 р. Едикт про Реституцію. За ним належало повернути католикам 2 архієпископства, 12 єпископств і сотні монастирів. Едикт приніс вигоди не тільки католицькій церкві - посилювалась влада імператора в управлінні територіями імперії Альбрехт фон Валленштейн

Шведський період Посилення Габсбургів занепокоїло Францію, однак вона не хотіла без- поседерньо втручатися в конфлікт. Французи прагнули залучити до війни проти імператора лютеранську Швецію, і французька диплома- тія доклала значних зусиль, щоб допомогти шведам укласти в 1629 р. перемирмир'я з Польщею. В результаті шведський король Густав II Адольф міг спрямувати свою добре вишколену армію проти католиків. На той час шведська армія мала на озброєнні передову стрілецьку зброю і артилерію. У ній не було найманців, і спочатку вона не грабу- вала населення, що позитивно відрізняло шведів на фоні інших армій, які тероризували населення, і фактично утримувались за рахунок ор- ганізованого грабунку. Густав, як і Кристіан IV, прагнув зупинити католицьку експансію, а так- ож встановити свій контроль над балтійським узбережжям Німеччини. 4 липня 1630 р. Густав II Адольф, король Швеції, висадився на конти- ненті, в гирлі Одеру. Він примусив поморського герцога Богуслава XIV до укладення союзу. Проте спочатку протестантські князі скептично поставились до можливості колаборації з шведами. Курфюрсти Бранденбургу і Саксонії намагались триматися подалі від Густава. В січні 1631 року Густав Адольф уклав договір з кардиналом Рішельє: французи мали надати шведам фінансову і військову допомогу, останні в свою чергу, повинні були дотримуватсь нейтралітету з Като-лицькою Лігою. Франція намагалась підтримувати союзницькі відносини з Баварією і боротися тільки проти Габсбургів. Коли Густав Адольф вступив до Мекленбургу, протестантські князі зібрались на з'їзд у Лейпцігу і заявили, що будуть вірні імператору. Лише різня в Магдебурзі, яку вчинили війська імператора в травні 1631 р. спровокувала перехід на бік шведів курфюрста Брандебургу і померанських князів. У вересні 1631 р. після зайняття Лейпціга військами імператора, на союз зі шведами погодився курфюрст Саксонський. Густав ІІ Адольф

У 1630 році Фердинанд II повністю залежав від Католицької Ліги з тих пір, як розпустив армію Валлен-штайна. У битві при Брейтенфельді (1631) Густав Адольф завдав поразки Католицькій Лізі під команду-ванням Тіллі.1632 р. в битві на Рейні генерал Тіллі загинув і імператор вимушено повернув на службу Валленштайна, який протягом року навербував боєздатну армію. Валленштайн і Густав Адольф зійшлися в запеклій Битві при Лютцені (1632), де шведи насилу перемогли, але Густав загинув. У березні 1633 р. Швеція і німецькі протестантські князівства утворили Гейльбронськую лігу. Вся повнота військової і політичної влади в Німеччині перейшла до виборної ради на чолі з шведським канцлером Акселем Оксеншерною. Валленштайн почав самостійно вести переговори з протестантськи-ми князями, лідерами Католицької ліги і шведами, а також примусив офіцерів принести собі особисту присягу. Імпера- тор запідозрив його у зраді, і 25 лютого 1634 р. Валлен- штайна вбили. Протестанти отримали значну перевагу, проте відсутність єдиного авторитетного воєначальника почала позначатися на їх військах, і в 1634 р. шведи й сак- сонці зазнали серйозної поразки в битві при Нердлінгені. Після цього протестанські князі й імператор почали перего- вори, які завершились у 1635 році Празьким миром. За його умовами передбачалося: Анулювання Едикту про Реституцію і повернення до Аугсбурзького миру. Об'єднання армії імператора і армій німецьких князів в армію Священної Римської Імперії. Заборона на утворення коаліцій між князями. Легалізація кальвінізму. Однак, цей мир радикально не влаштовував Францію, оскільки Габсбурги значно посилювались. Смерть Густва ІІ Адольфа

Франко-шведський період У 1635 р. Франція, прагнучи не домінування Габсбургів втрутилась у війну безпосередньо (21 травня, була оголошена війна Іспанії). З її втручанням конфлікт остаточно втратив релігійне забарвлення, оскільки французи самі були католиками. Франція залучила в конфлікт своїх союзників в Італії — Савойю, Мантуйю і Венецію. Їй вдалося запобігти новому спалаху війні між Швецією і Річчю Посполитою, що дозволило шведам перекинути значні підкріплення до Німеччини. Французи атакували Ломбардію і Іспанські Нідерланди. У відповідь в 1636 р. іспано-баварська армія під командуванням принца Фердинанда Іспанського перейшла річку Сомм і увійшла в Комп'єн, а імперський генерал Матіас Галас спробував захопити Бургундію. Слід відзначити, що армії противників намагались не вступати у вірішальну битву, прагнучи виснажити один одного, нападами на комунікації і тили. Війна набула затяжного і виснажливого характеру. Більше всього від цього страждало мирне населення, яке нещадно грабували всі армії. Особливо в цьому сенсі відрізнялись французи. Селянам доводилось тікати в ліси, часто вони створювали партизанські загони які нападали на невеликі військові підрозділи і намагались обороняти свої села. Тим не менш, війська Габсбургів раз за разом терпіли поразки. Останній період війни протікав в умовах вис- наження обох супротивних таборів, викликаного колосальною напругою і перевитратою фінансових ресурсів. Кардинал Рішельє

Влітку 1636р. саксонці і інші держави, що підписали Празький мир, повернули свої війська проти шведів. Разом з імперськими силами вони відтіснили шведського командувача Іоанна Банера на північ, проте були розбиті в битві біля Віттштока. У 1637 р. помирає Фердинанд II, імператором стає його син - Фердинанд III, який хоча і не перебував під таким вливом єзуїтів як батько, проте не погоджувався на поступки протестантам і продовжував війну. У 1638 р. в Східній Німеччині іспанські війська під командуванням баварського генерала Готфріда фон Гелейна атакували переважаючі сили шведської армії. Уникнувши розгрому, шведи провели важку зиму в Померанії. У 1642 р. Кардинал Рішельє помер, а через рік помер і король Франції Людовик XIII (король Франції). Королем став п'ятирічний Людовик XIV. Його регент, Кардинал Мазаріні. 2 листопада 1642 р. у битві під Брейтенфельдом шведи розгромили імперців і зайняли Лейпціг. 19 травня 1643 р. французи під командуванням принца Конде розбили іспанські війська битві при Рокруа. У 1645 р. шведський маршал Леннарт Торстенсон розбив імперців у битві під Янковом біля Праги, і Принц Конде розбив Баварську армію в битві при Нердлінгені. Видатний католицький воєначальник, граф Франц фон Мерсі, загинув в цій битві. У 1648 р. шведи (маршал Карл Густав Врангель) і французи (Тюррен і Конде) розбили імперсько-баварську армію у битвах під Цусмаргаузеном і при Лансі. Тільки імперські території і власне Австрія залишалися в руках Габсбургів. Після того як війська антигабсбурзької коаліції створили безпосередню загрозу Відню, Габсбурги попросили миру. Леннарт Торстенсон

Конфлікти, пов'язані з Тридцятирічною війною Війна Іспанії і Франції Війна Іспанії і Нідерландів Польско-шведська війна (1617—1629) Війна за Вальтеліну (1620—1626) Війна за Мантуанську спадщину (1628—1631) Смоленська війна (1632—1634) Дансько-шведська війна (1643—1645)

Вестфальський мир Вестфа льський мир 1648 — завершив Тридцятиріч- ну війну 1618—1648 рр. Підписаний у Мюнстері 24 жовтня 1648 р. Ще в 1638 Папа і данський король закликали до припинення війни. Два роки після цього ідею підтримав німецький рейхстаг, який зібрався вперше після тривалої перерви. 25 грудня 1641 відбулося підписання попереднього мирного договору, за яким імператор, що представляв також Іспанію, а з іншого боку Швеція і Франція заявили про свою готовність скликати у вест- фальських містах Мюнстері і Оснабрюці конгрес для укладення загального миру. У Мюнстері велися переговори між Францією і імператором. У Осанбрюці — між імператором і Швецією. Підписання миру в Мюнстері На мал. - Мапа Європи після підпису Вестфальського миру 1648 року

Наслідки Війна торкнулася всіх верств населення. У західноєвропейсьій історичній традиції вона залишилася одним з найжахливіших європейських конфліктів, у числі попередників Світових воєн XX століття. Найбільші втрати були заподіяні Німеччині. Оцінки демографічних втрат сильно відрізняються. За оцінкам радянських істориків (Абрамсон М. Л., Гуревич А. Я., Колесницкий Н.Ф.) тільки військових загинуло 2 млн. (одна тільки Німеччина втратила 300 тис. солдатів) і більше 6млн. мирних жителів. Населення Франції за час війни скоротилося більш ніж на 1млн. жителів, Чехії з 2 млн. до 7млн. жителів, а Німеччині з 17 млн. до 10 млн. Обережніші розрахунки роблять німецькі дослідники які оцінюють сукупні людські втрати в 5-6 млн. чоловік. Демографічні втрати війни компенсовані в Німеччині лише через 100 років. Нищівний удар був завданий економіці Німеччини. Шведи спалили і зруйнували в Німеччині практично всі залізоливарні заводи і рудні копальні. Внаслідок війни понад 300 дрібних німецьких князівств отримали повний суверенітет при номінальному членстві в Священній Римській Імперії. Ця ситуація зберігалася аж до 1806 року, коли імперію було скасовано. Війна не привела до автоматичного краху Габсбургів, але змінила розстановку сил в Європі. Гегемонія перейшла до Франції. Занепад Іспанії став очевидним. Крім того, Швеція ввійшла в число великих держав, значно укріпивши свої позиції на Балтиці. З Вестфальського миру прийнято вести відлік сучасної епохи в міжнародних відносинах. Дерево з повішенними

Джерела http://referatcentral.org.ua http://uk.wikipedia.org

Дякую за увагу!